Мажоритарна і пропорційна виборчі системи: переваги та недоліки

Автор досліджує основоположні принципи та риси мажоритарної та пропорційної виборчих систем. На основі дослідження надаються рекомендації щодо удосконалення чинної виборчої системи України.

Ключові слова: вибори, мажоритарна виборча система, пропорційна виборча система.

Попри кризові явища в суспільстві загалом та політичній сфері зокрема, в Україні все частіше та виразніше звучать думки щодо проведення дострокових виборів до Верховної Ради України (в т. ч. одночасно із черговими виборами Президента). Але й тут озвучуються тези про те, що, окрім самої зміни складу народних депутатів необхідно змінити виборче законодавство в Україні. Представники різних політичних партій та блоків, а також науковці пропонують, по суті, протилежні варіанти вирішення задачі. Для повноцінного забезпечення представництва населення у законодавчому органі держави існує випробувана століттями мажоритарна система, а для більш - менш чіткого структурування політичних партій у парламенті, а відтак і його більш ефективної роботи, є пропорційна система [1]. Але основною проблемою, що існує на сьогодні, є те, що обидві ці системи використовувалися свого часу в незалежній України (нагадаємо, що за мажоритарною системою депутатів Верховної Ради обирали у 1994 році, а за пропорційною - у 2006 та 2007 роках) і обидві мали свої недоліки. Нашим завданням є аналіз основоположних рис мажоритарної та пропорційної виборчих систем з метою отримання відповіді на питання, яка ж з двох систем є більш ефективною в сучасній Україні.

Ми свідомо не беремо до уваги застосування змішаної виборчої системи, оскільки вона є поєднанням саме мажоритарної та пропорційної системи, а, отже, має «успадковані» переваги та недоліки при застосуванні.

Мажоритарна виборча система є найстаршою з - поміж використовуваних у наш час. Найпоширенішими є два різновиди мажоритарної системи: система абсолютної більшості та відносної.

Загалом переваги мажоритарної системи абсолютної більшості можна окреслити такими аргументами:

а) демократизм - оскільки вона враховує інтереси реальної більшості виборців - саме тієї частини суспільства, якій небайдуже майбутнє держави і які прийшли на виборчі дільниці проголосувати;

б) вона допомагає створити ефективну про урядову більшість у парламенті;

в) виборці та їх представники знаходяться у постійному контакті, населення знає, до кого безпосередньо варто звертатися для представлення інтересів громади;

г) часто (але, на жаль, не завжди) зростає якість обраних осіб (адже голосування персональне, а не списком, і виборці мають змогу побачити кандидатів на власні очі та поспілкуватися з ними);

ґ) дана система дає можливість бути обраним позапартійному кандидату, таким чином зменшується вплив політичних партій на життя суспільства.

Перевагами мажоритарної системи (відносної більшості) є:

а) голосування відбувається в один тур, а, отже, не потребує додаткових витрат для проведення другого туру виборів;

б) за даної системи також простіше створити ефективну більшість, яка матиме можливість призначити уряд;

в) зв'язок виборців та обраного ними депутата існує постійно і виборці мають свого постійного представника у парламенті, який знатиме (найактивніші члени територіальної громади про це завжди дбають) про проблеми свого округу;

г) така система дозволяє отримати депутатський мандат позапартійному кандидату.

Що стосується основних недоліків мажоритарних систем, то вони є наступними:

а) за системи відносної більшості діє принцип «переможець бере усе» (the winner takes it all) - переможений залишається ні з чим і створюється загроза «виборчої диктатури» меншості над більшістю [2] (особливо яскраво це наразі проявляється на прикладі діяльності голів міст, сіл, селищ, які були обрані за принципом відносної більшості, яка подекуди становила 35-45% голосів виборців, а, отже, по суті, є меншістю суспільства);

б) за системи абсолютної більшості часто доводиться проводити другий тур виборів (до якого потрапляють два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів з - поміж інших) або перевибори, а це, як правило, призводить до зменшення, зниження активності виборців, а відтак далеко не завжди обраний депутат представляє більшість населення свого округу;

в) за системи абсолютної більшості у разі, якщо жоден з кандидатів у другому турі не отримав необхідної підтримки (50% + 1 голос), округ, у якому проводилися вибори, на певний час залишається непредставленим у парламенті (зокрема, на виборах до Верховної Ради 1994 року у сімдесят одному окрузі з тих, де не було обрано депутата, кандидат - переможець отримував понад 47% голосів виборців [3]. Сталося так через те, що дуже часто виборці голосували «проти всіх» й таким чином воля абсолютної меншості населення (часто це було 5-7%) виявлялася вирішальною);

г) часто дискримінуються малі, так звані ««треті» партії, які практично втрачають шанси бути представленими у законодавчому органі тому, що виборці часто орієнтуються на представників найбільших та найвпливовіших (в сучасній Україні читай - найрейтинговіших партій, вважаючи, що представники так званих «третіх» партій не зможуть ефективно працювати в парламенті в умовах меншості;

ґ) влада має більше можливостей та ресурсів тиску на депутатів - мажоритарників, аби вони з особливо принципових для влади питань голосували саме так, як цього від них вимагають (особливо це стосується позапартійних кандидатів, які не мають можливості захистити себе за допомогою політичної партії);

д) при застосуванні мажоритарної системи є можливість (особливо у державної влади) впливати на результати виборів, застосовуючи різноманітні маніпулятивні технології (як - от - масове «переселення» виборців з одного округу до іншого, маніпулювання з кордонами виборчих округів).

Особливу увагу варто звернути на такий недолік мажоритарної системи - відносної більшості, як виборчий диктат меншості над більшістю. Задля кращої ілюстрації звернімо увагу на Велику Британію, де саме така система застосовується не одне століття. Реально отримуючи меншість голосів виборців від їх загальної кількості, провідні партії Об'єднаного Королівства мають змогу отримувати абсолютну більшість місць у парламенті і втілювати у життя такі рішення, які не завжди дістають підтримку переважної частини суспільства (див. табл. 1.).

Змішана виборча система[ред. • ред. код]

М

Змішана виборча система (Комбінована виборча система, Пропорційно-мажоритарна виборча система) — виборча система, за якої частина мандатів представницького органу (переважно половина) обирається за мажоритарною виборчою системою, а інша частина - за пропорційною виборчою системою. Такий тип виборчої системи діє в Україні, Німеччині, Польщі, Литві, Росії. В Австралії палата представників формується за мажоритарним принципом, а сенат – за пропорційним. Вона діє у майже 20 державах світу, особливо тих, де триває пошук найефективніших виборчих систем відповідно до національних та інших особливостей. Пропорції сполучення мажоритарного та пропорційного компонента при цьому може бути різними: врівноваженими — 50/50 (Росія донедавна, Україна) або з домінуванням одного з компонентів — 3/2 (Японія, Мексика).

Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування при застосуванні й пропорційного голосування, є такі мішані системи:

· Система з єдиним голосом, що не допускає його передачі. Суть її у тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не за список кандидатів від партії (Японія, Китай, інші держави);

· Обмежене голосування передбачає обрання виборцями кількох кандидатів з одного бюлетеня, проте їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;

· Кумулятивне голосування. Суть його у тому, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів у окрузі. Виборець може їх розподілити між усіма кандидатами, а може віддати свої голоси лише за одного з кандидатів.

Дата добавления: 2015-08-20