Троїцький собор у Новомосковську

У місті Новомосковську, що на Дніпропетровщині, зберігся козацький православний храм - дерев'яний Свято-Троїцький собор, який вважають шедевром козацького зодчества XVIII століття і найбільшим дерев'яним храмом на території України. Саме Троїцький собор у Новомосковську став центральним чином у романі Олеся Гончара «Собор», пам'яткою героїчного минулого і символом духовності українського народу.

Новомосковський Троїцький собор представляє собою дев’ятикупольний трипрестольний пірамідальний храм білого кольору з зеленими вежами-куполами. Виконаний він у стилі українського бароко. У висоту храм досягає 65 м. Центральний межа освячений в ім'я Святої Трійці: Отця, Сина і Святого Духа, правий престол - на честь святих Петра і Павла, а лівий - на честь святителів Василя Великого, Іоанна Златоуста і Григорія Богослова. Собор побудований за старовинною технологією «в лапу», коли бруси не виходять за межі кутів зрубу. Стіни Троїцького собору вигнані з дубових і соснових колод, облицьованих дошками. Вони по наростаючій переходять у дев'ять восьмигранних башт-куполів. Вежі чотириярусні і увінчані хрестами. Однією з особливостей собору є цікава архітектурна деталь. При його огляді знизу можна побачити одночасно тільки вісім купольних веж.

Будівництво собору в Новомосковську (на той час місто називалося Новоселицею) було зумовлено тим, що дерев'яна Новоселицька Свято-Троїцька церква, заснована запорожцями ще в 1740 році, поступово занепала. Крім того, вона вже не могла вміщати всіх парафіян (на початку 70-х років XVIII століття місто розрослося, а також збільшилася кількість козацьких хуторів-зимовий). Тому в 1773 році за ініціативою козачого отамана та полковника Антона Головатого за підтримки козачої громади було прийнято рішення про будівництво нового православного храму на честь козацької держави, Запорізької Січі, «який би нагадував про козацьку волю й непокору» (О. Гончар «Собор»). Для цього з харківського селища Нові Водолаги був запрошений народний зодчий Акім Погребняк. Перед тим, як приступити до роботи, він подав на затвердження козацьким старшинам макет майбутнього собору, сплетений із лози. За легендою саме таким майстер побачив собор уві сні.

Стару Свято-Троїцьку церкву в Новоселиці розібрали, і деякі її елементи (наприклад, головний престол) перенесли до нового храму. Зведення Троїцького собору здійснювалося протягом трьох років - із 1775 року по 1778 рік. Було задумано будувати дім Господній без єдиного залізного цвяха, щоб не кощунствувати (адже син Божий, Ісус Христос, був розіп'ятий на дерев'яному хресті і прибитий залізними цвяхами). Все, що стосувалося питань православної віри і церкви, для запорізьких козаків було свято.

Освячення місця під закладку козацького храму відбулося 2 червня 1775 року. Незважаючи на те, що Запорізька Січ була скасована імператрицею Катериною II 14 серпня 1775 року, будівництво церкви не було зупинено. Новий Свято-Троїцький собор у Новоселиці з центральним престолом освятили 13 травня 1778 року. Два бокових престоли були виготовлені і освячені в цьому ж році - лівий у серпні, а правий у вересні.

У 1888 році Новомосковський Троїцький собор реконструювався. Наприкінці XIX століття на його території була зведена дерев'яна дзвіниця з гранованим куполом. Вона триярусна і виконана в тому ж стилі, що і сам храм. Останній ярус дзвіниці прикрашає годинник.

За всю свою історію існування Троїцький собор у Новомосковську неодноразово піддавався нападкам і спробам знищення. Вперше це сталося по закінченні 100 років після його відкриття. Замість реконструкції дерев'яний храм хотіли розібрати, а на його місці звести новий із каменю. Друга спроба знищити Троїцький собор була здійснена в 30-ті роки XX століття, за часи репресій. На щастя, собор не був зруйнований. У роки Великої Вітчизняної війни православна святиня була замінована німцями. У 60-х роках XX століття розгорілася нова війна за Троїцький собор у Новомосковську, коли радянська влада знову спробували знищити старовинний козацький храм, втілення непереможності духу українського народу. На захист собору піднялася громадськість. Собор вистояв, відвоював своє право на існування. І сьогодні тішить око не тільки парафіян, але й туристів.

Дата добавления: 2015-08-20