Архітектура Мезоамерики, Чилі та Перу у доколумбовий період

До найзначніших мезоамериканських культур класичного періоду належать теотіуакапська (Центральна Мексика) і майяська (південномексиканські області, Беліз, Гватемала, захід Сальвадору та Гондурасу). Модель світобудови, створена майя, кладеться в основу планування міст, композиційною домінантою яких стала комбінація «прямокутна площа – храм». Майя уславилися створенням великої кількості храмів – «тіч-отуч», «домів жертв» на високих пірамідальних базах – споруд у типовому для стародавніх народів «кількісному стилі», що втілювали архетипи «прапагорба», «священної гори», монументальність простору. У святилищі храму знаходився дерев’яний ідол, прикрашений золотом, черепашками та дорогоцінним камінням. Виготовлення такої статуї вимагало від майстра суворого дотримання ритуальної чистоти. Дах і стіни храму прикрашалися рельєфами із зображенням божеств і правителів. Цікаво, що усі поетичні назви храмів – не автентичні.: вони є продуктом пізніших європейських розвідок. З «класичного періоду» відомі храми у місті Тікаль («місце, де чути голоси духів»): «Храм масок», «Храм гігантського ягуара», «Храм двоголової змії» (з гігантськими зображеннями тотемних тварин). У Паленке збереглися: «Храм сонця» та «Храм написів»; у знаменитому центрі «посткласичної» культури майя на півострові Юкатан – місті Чіче-іце: «Храм воїнів», «Храм духовного жреця», «Храм пернатого змія».
Монументальне храмове будівництво майя було пов’язане з розвинутою сакралізацією правителів («царів», «великих людей»), яким приписувалася магічна сила дії на підданих і після смерті. Тому багато храмів були заупокійними.

З метою затримки кінця світу ацтеки зводили велику кількість храмів, встановлених на високих чотирикутних пірамідах. Характерними рисами храмів були монументальність, ступінчастість забудови у вигляді терасних сходів, геометричність форм, символічність, наявність потужної платформи та орнаментальних розписів. Верхню платформу піраміди «прикрашали» гори черепів принесених у жертву людей (в основному, воїнів інших племен,але також і «своїх»); перед входом у храм розташовувався кам’яний вівтар для людських жертвоприношень, а всередині – дві жарини для спалення людських сердець, що вважалися божественною їжею. Серед найбільш відомих споруд: храмовий комплекс Теокаллі («Дім божеств») у Теночтітлані з храмами на честь Тлалока та Хунцилопочтлі, що являють собою кам’яні будинки з високими дахами, прикриті або морськими черепашками в синьо-білих тонах(для Тлалока), або метеликами в червоно-білих (для Хунцилопочтлі). Поруч із Теокаллі знаходився храм Кецалькоатля – дивовижна споруда у формі змії, вкритої зеленим пір’ям, де замість входу – розкрита паща з червоними кликами та бірюзовими очима.

Дата добавления: 2015-08-17