Найпростіші укриття

Найпростіші укриття — траншеї — будуються і обладнуються при загрозі воєнних конфліктів повсюдно для тієї частини населення, яка не забезпечена захисними спорудами. Траншеї можуть бути відкритими і перекритими. Якщо люди укриваються в простих, відкритих траншеях, то вірогідність їх ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією ядерного вибуху зменшиться в 1,5-2 рази порівняно з перебуванням на відкритій місцевості; опромінення людей в результаті радіоактивного зараження місцевості зменшиться в 2-3 рази, а після дезактивації заражених траншей — у 20 разів і більше. У перекритій траншеї захист людей від світлового випромінювання буде повний, від ударної хвилі збільшиться в 2,5-3 рази, а від проникаючої радіації і радіоактивного зараження місцевості при товщині ґрунтового насипу зверху перекриття 60-70 см — в 200-300 разів. Перекрита щілина захищає людей від безпосереднього потрапляння на шкіру і одяг радіоактивних речовин та біологічних засобів, а також від ураження уламками будівель, споруд, які руйнуються. Але найпростіші укриття не забезпечують захист органів дихання від отруйних речовин і біологічних засобів. Довжина траншеї визначається кількістю людей. При розміщенні людей сидячи її довжина визначається з розрахунку 0,5 0,6 м на одну людину. В траншеях можна передбачати і місця для лежання з розрахунку 1,5-1,7 м на одну людину.

Планування та організація евакуаційних заходів

Планування евакуації — одне з найважливіших завдань штабів ЦО всіх ступенів. У масштабі міста проведення евакуаційних заходів планується штабом ЦО міста. Основний документ, який визначає обсяг, зміст, терміни проведення заходів щодо розосередження й евакуації населення і порядок з виконання, це план ЦО (розділ про захист населення). Виписки з цього плану доводяться до відома штабів ЦО міських районів і об'єктів народного господарства в тій мірі, що їх стосується.

Вихідними даними для планування евакуації населення міста є:

• загальна чисельність проживаючих у місті;
• кількість підприємств, установ, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів та інших установ і організацій:
• кількість робітників та службовців, що підлягають розосередженню разом із членами їхніх родин;
• кількість тих, хто підлягає евакуації;
• кількість населених пунктів сільської місцевості і приміщень у них, придатних для розташування людей, установ і організацій; їх санітарний стан;
• наявність залізничних, автомобільних і водних шляхів та їх пропускна здатність;
• кількість залізничних станцій і платформ, пристаней і причалів, пунктівпосадки і висадки; стан мостів: можливості підвищення пропускної здатності доріг і водних шляхів;
• наявність у місті та у заміській зоні медичних установ, медичного персоналу, медикаментів і профілактичних засобів; можливості медичного забезпечення населення на збірних пунктах, на шляху проходження й у районах розміщення евакуйованих;
• наявність і розміщення запасів продовольства та предметів першої необхідності; кількість і пропускна здатність підприємств громадського харчування; наявність хлібозаводів, пекарень та їх продуктивність; можливість організації рухомих пунктів харчування; порядок доставки продовольства і предметів першої необхідності;
• наявність захисних споруд, їх місткість і захисні властивості;
• наявність матеріалів і конструкцій для будування БВУ і ПРУ;
• наявність і місця збереження індивідуальних засобів захисту, порядок і термінів забезпечення ними тих, кого евакуюють;
• наявність водойм, їх характеристика, можливості і терміни будівництва нових:
• метеорологічні умови, характерні для даної місцевості;
• можливості виникнення зон катастрофічного затоплення;

На підставі плану евакуації в ході підготовки до його здійснення:

• створюються і підтримуються в постійній і готовності пунктиуправління, засоби зв‘язкуй оповіщення:
• підготовляються усі види транспорту, станції і пунктипосадки та висадки, транспортні і пішохідні маршрути, ППЕ і райони розміщення в заміській зоні;
• виявляються приміщення і споруди, придатні для використання їх як ПРУ;
• будуються та обладнуються джерела водопостачання;
• підготовляється і виконується ряд інших заходів, які сприяють успішному проведенню розосередження й евакуації.

Проведення евакуації

Евакуація проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України і здійснюється органами виконавчої влади. Рішення на проведення екстреної евакуації можуть прийняти начальники ЦО об'єкта, району, міста. Підготовча й організаційна робота з проведення евакуації покладається на штаби ЦО і евакооргани.

Одержавши розпорядження про проведення евакуації, штаби ЦО об'єктів народною господарства разом з евакуаційними комісіями:

• уточнюють чисельність робітників, службовців і членів їхніх родин, що підлягають розосередженню й евакуації. номери залізничних ешелонів, автомобільних колон і пішохідних маршрутів, виділених об'єкту за планом;
• терміни прибуття на збірний евакуаційний пункт;
• оповіщають і організовують збір робітників, службовців і членів їхніх родин;
• надають допомогу ЗЕП відносно реєстрації і посадки тих, кого евакуюють, на транспорт, а також у формуванні і відправленні піших колон;
• допомагають місцевим органам урайонах розосередження й евакуації розміщувати прибуваюче населення.

Начальники ЗЕП з одержанням розпорядження про початок проведення евакуаційних заходів:

Дата добавления: 2015-08-18