Предмети побуту

523. Прийди до мене, сядь у мене, дам тобі роботу, будеш робити за роту. (Автомобіль)

524. Я не їм вівса, ні сіна, дайте випити бензину, усіх коней обжену, кого хоч наздожену. (Автомобіль)

525. Стою на даху, всіх димарів вище. (Антена)

526. Висить на стіні і в той же час падає. (Барометр)

527. За горою вовчі зуби висять. (Білизна сушиться)

528. Без серця вродився, людям пригодився, дай пити – п’є, попрошу – віддає. (Бочка)

529. Сам дубовий, пояс в’язовий, а ніс липовий. (Бочка, обруч, чіп)

550. В сіножаті нагулялася, ізігнулася та й сховалася. (Бритва)

531. Живий мертвого б’є, живий мовчить, а мертвий реве. (Бубон)

532. Сам пустий, голос густий, дріб відбиває, дітей збирає. (Бубон)

533. Два голуби, а з них біла кров капотить.(Відра з водою)

534. Два моря на одній дузі гойдаються. (Відра на коромислі)

535. Дві галки сидять на одній палці. (Відра на коромислі)

536. Двоє купаються, а третій дивується. (Відра на коромислі)

537. Іде два брати купатися, один другого не наздожене. (Відра на коромислі)

538. Стукотні, гуркотні, куди ви йдете? Смалені, палені, вам діло яке? (Відра і горшки)

539. Три брати пішли купатись, два купаються, а третій на березі валяється. (Відра на коромислі)

540. Ходять в парі два братики і не б’ються, і не лаються, два братики-кіндратики в криничечці купаються. (Відра на коромислі)

541. Висить бик, кожного дня худшає, а вкінці року вмирає. (Відривний календар)

542. Багато сусідів весь вік разом живуть, а ніколи не бачаться. (вікна в будинку)

543. Горбате, криве, всю хату обійде, в кутку стане. (Віник)

544. Куций Степан по хаті скакав. (Віник)

545. Підсмикане, підтикане та й гайда по хаті. (Віник)

546. По землі бігає, під лавою спати лягає. (Віник)

547. По полу скок, по лавках скок та й сяде в куток і не поворухнеться. (Віник)

548. Сидить пані у кутку у порванім кожушку. (Віник)

549. Скручений, зв’язаний, тай не плаче, а по хаті скаче. (Віник)

550. Хто приходить, то до неї підходить, кидає на зуб свій кожух, а коли спекота, то нема роботи. (Вішалка)

551. Стоїть у куточку підв’язане поясочком, хто його рушить, той гуляти мусить. (Віник)

552. Ходить по хаті, ходить по лаві, а часом і по столі, а спить на смітнику. (Віник)

553. Скорчиться в кішку, розтягнеться в доріжку. (Вірьовка)

554. Стоїть хлопець коло порога, ликом підперезався. (Віник)

555. Вітер є – воно робить, вітру немає-також робить. (Віяло)

556. За горою Ївга плаче. (Гармонь)

557. На горі гора, в тій горі кора, серце з ниток, а вогню на вершок. (Гасова лампа)

558. Маленький хлопчик у шапці ходить. (Гвіздок)

559. Ходжу босий, хоч і в чоботях, ходжу на голові, хоч я і на ногах. (Гвіздок у підошві)

560. За лісом – пралісом стоїть Надія з Борисом. (Глиняник і щітка)

561. Сидить котик під лавкою, заївся сметанкою. (Глиняник)

562. Весь час стукотить, людський вік коротить. (Годинник)

563. В один і той же час стоїть, висить, ходить, лежить і каже правду. (Годинник)

564. Іде роками, і все за ним слідом. (Годинник)

565. Крутиться, вертиться,нічого не боїться, ходить весь вік, а не чоловік. (Годинник)

566. Не думає, не гадає, а хвостиком все махає. (Годинник)

567. Не їсть, не п’є, а стоїть та б’є. (Годинник)

568. Не собака, а на цепу, не людина, а ходить. (Годинник)

569. Ніг нема, а ходжу, рота нема, а скажу,коли обідати, коли спати, коли роботу починати. (Годинник)

570. Тик - так, а з місця ніяк. (Годинник)

571. У мене сундучок, в ньому повно шпикачок, кожна шпичка стежку знає, сундук хвостиком махає. (Годинник)

572. Цока та й цока, побий його морока, кому воно в пригоді, комедія та й годі. (Годинник)

573. Що воно за штука, що цілий вік стука? (Годинник)

574. Дві сестри ідуть, ідуть і нікуди не зайдуть. (Годинникові стрілки)

575. Іде в воду червоний, виходить з води чорний. (Головешка)

576. Був і в кухарів, був я в гончарів, був я у лимарів, упав з лавки, розбився, викинули надвір, і кісток собаки не їдять. (Горщик)

577. Сів пан на коня та поїхав на вогонь. (Горщик)

578. Спереду горб, ззаду горб, ніг нема, а замість голови дірка. (Горщик)

579. Старий отаман всіх годував, як упав, то пропав, ніхто кісток не позбирав. (Горщик)

580. Цеп цепований, мур мурований, а посередині дядько сидить. (Горщик)

581. Стоїть півень у хліві по коліна у крові. (Горщик)

582. Чорновусий козачок по живіт у золото загруз. (Горщик)

583. Чорний молодець по коліна в золоті стоїть. (Горщик)

584. Зубате, а не кусається. (Граблі, гребінець)

585. Зуби є, а рота нема. (Граблі, гребінець)

586. Древ’яний пастух по лісу гуляє. (Гребінцем розчісуються)

587. Ні се, ні те, а кожному потрібне. (Гроші)

588. Живий мертвого торкне, мертвий голос подає. (Гудок)

589. Зійду на міст, потягну за хвіст – воно зареве. (Гудок)

590. Качка крякне, берег дзвякне, збираються дітки до однієї матки. (Гудок)

591. Крикнула пташка на все горло, і все місто почуло. (Гудок)

592. У Києві дрова рубають, а на весь світ тріски летять. (Гудок)

593. Дивлюсь не надивлюсь, а все смерті боюсь. (Дзеркало)

594. Дивлюсь, такий, як і я, там хлопчик: брови, очі, ніс і вуха. Ну, то хто з вас відгадає, що воно за штука? (Дзеркало)

595. Сонце-колонце, посередині живиця, хто не відгадає, той не буде жениться. (Дзеркало)

596. Як відріжеш, то збільшиться, як додаси, то зменшиться. (Дірка в тісті, з якого роблять бублик)

597. Горить, палає і втоми не знає. (Доменна піч)

598. Несуть корито, другим накрито. (Домовина)

599. Хто його має, той його не хоче, хто його купує, тому його не треба, а кому його треба, той не знає за нього. (Домовина)

600. Крута гора, що крок, то кора. (Драбина)

601. Що це за дорога? Вгору іде похило, що не крок, то ярок. (Драбина)

602. Встане – вища коня, а ляже – нижча кота. (Дуга)

603. Через море куций хвіст. (Дужка відра)

604. По дроту ходить, пітьму розгонить. (Електрика)

605. Висить груша, а не з’їсти. (Електролампочка)

606. Повний зачісок червоних яєчок. (Жар)

607. Повний хлів червоних корів, чорна прийде, всіх вижене. (Жар і коцюба)

608. Повен хлів червоного товару, прийде мати, і давай всі тікати. (Жар і коцюба)

609. Чорна циганка позолоту скаче. (Жар і коцюба)

610. Країна без будинків, місто без людей, море без води, ліс без дерев. Що це таке? (Карта географічна)

611. Не п’є, не їсть, а веселий, як гість. (Картина)

612. Стоять коні на припоні, не п’ють, не їдять, а веселі стоять. (Картина)

613. Без початку, без кінця. (Кільце або яйце)

614. Верто вертосно, хрестів, може, зо сто. (Клубок)

615. Кругле, м’яч, хвіст має, а за нього не підіймеш. (Клубок)

616. Не рубано, не тесано, на одному місці хрестів двісті. (Клубок)

617. Тисяча доріжок, не в один ряд лежать. (Клубок)

618. Біле, а не сніг, не сорочка, а зшита, не поле, а засіяне. (Книжка)

619. Біле поле, чорне насіння, хто його сіє, той розуміє. (Книжка)

620. Кожний, скільки хоче, бере, а все лишається. (Книжка)

621. Мовчить, а сто дурнів навчить. (Книжка)

622. Не дерево, аз листочками, не сорочка, а зшита, не чоловік, а розказує. (Книжка)

623.По білому полю чорним маком сіяно. (Книжка)

624. Хто говорить мовчки? (Книжка)

625. Язика не має, а розуму навчає. (Книжка)

626. Чотири брати і всі Кіндрати. (Колеса)

627. Чотири брати біжать, один одного не здоженуть. (Колеса)

628. Серед села стоїть бочка вина. (Колодязь)

629. Чорна труба веде з двора і дивиться в небо. (Комин)

630. В лісі росло, і листя було, тепер носить живе тіло. (Колиска)

631. Без рук, без ніг, кланяється в кожен бік. (Колиска)

632. Під склом сиджу, в один бік гляджу. (Компас)

633. Баран-баранець, повна хата овець. (Коробка з сірниками)

634. Кривий, горбатий, на спині розп’ятий. (Коромисло)

635. Їхав пан капітан, став дівчину попитав, що за кості лежать, що й собаки не їдять. (Костриця)

636. Стоїть пані у куточку, в чорнім чобіточку. (Коцюба)

637. Чорна біда попечі гайда. (Коцюба)

638. Чорна ворона, і ніхто не полізе, куди вона. (Коцюба)

639. Чорна курка в золоті гребеться. (Коцюба)

640. Маленьке, біленьке, по чорному полю ллигає і слід залишає. (Крейда)

641. В проваллі глибоко виблискує око. (Колодязь)

642. Серед села вбито вола – до кожної хати стежку знати. (Криниця з журавлем)

643. Чотири стоять, п’ятий коле, шостий нездатний виганяє в поле. (Криниця з журавлем)

644. Стара баба кругом мохом обросла. (Кужіль)

645. Не град, а сипле, не трактор, а гурчить. (Кулемет)

646. Пішла щука до Києва, хвоста дома покинула. (Куля)

647. Під одним дахом чотири братики. (Кутки в хаті, ніжки стола)

648. Біг карасик через перелазик та у воду плюсь! (Кухоль)

649. Качка в морі, хвіст на заборі. (Кухоль)

650. Безхвосте, безмовне та й їсть без ложки. (Лампа гасова)

651. Голова огняна, серце клочане, а тіло з самого світла. (Лампа гасова)

652. Бери – кричить, клади – кричить, лиши – мовчить. (Ланцюг)

653. Лежить – мовчить, торкни – дзеньчить, візьми в руки – скиглить. (Ланцюг)

654. Дві дощечки – дві сестри, несуть мене із гори. (Лижі)

655. Прив’яжемо – підуть, відв’яжи – залишаються. (Лижі)

656. Сам іду, вони ідуть, сам стою – вони стоять, почну годувати – не їдять. (Лижі)

657. Без крові, без тіла, за сто миль залетіло. (Лист)

658. В лісі народився, на селі трудився, на дорозі помру. (Личак)

659. Не звір, а з ногами, не птиця, а з пір’ям, не людина, а в одязі. (Ліжко, подушка, постіль)

660. Сто один брат, всі в один ряд разом зв’язані стоять. (Ліса з дози, огорожа)

661. Кобила жеребна, самий хвіст та ребра, море перескочить, а хвоста не замочить. (Літак)

662. летить птиця-лебедиця, в ній люди говорять. (Літак)

663. Летить, як стріла, дзижчить, як бджола. (Літак)

664. Не пташка і не комаха, а літає. (Літак)

665. Сокіл – не сокіл, літає високо, не дзьобом, а б’є, не кігтями, а достане. (Літак)

666. Тріскотить, а не коник, летить, а не птах, везе, а не кінь. (Літак)

667. Як летить, так стукотить, а як упав, то й пропав. (Літак)

668. Мене не їдять, без мене мало їдять. (Ложка)

669. В ящику ягідка, вийми, оближи та й назад положи. (Лопата)

670. Ростом невеличка, ні звір, ні птичка, а землю риє, будиночок будує. (Люлька)

671. Не труба і не димар, а дим пускає. (Люлька)

672. Сидить дід під корчем, обіллявся борщем. (Мазниця)

673. Батько з лісу, мати з базару, а діти з городу. (Макогін, макітра, мак)

674. Коло вуха завірюха, а в руках ґвалт. (Макогін у макітрі)

675. Скочив хлопчик у городчик та й гарчить. (Макогін)

676. У єдиній чоботині скаче по долині. (Макогін)

677. Ходить хлоп по долині в одній чоботині, на все поле гука-гука. (Макогін)

678. Скручена, зв’язана, на кілок посаджена, а по вулиці танцює. (Мітла)

679. Хата не хата, а зверху вовчий хвіст. (Мітла)

680. Ходить пані по майдані, ликом підперезана. (Мітла)

681. Без рук, без ніг, без голови, а ввесь світ оббігала. (Монета)

682. Три особи грали, всі веселі, раді. (Музики троїсті)

683. Його бють, він не плаче, а ще вище скаче. (М’яч)

684. Круглий, гарний і легенький, високо літає, йому діти дуже раді, бо з ним кожен грає. (М’яч)

685. Під подушкою лежить жовч з кишками. (Намисто)

686. Лежить свинка, в неї поколена спинка. (Наперсток)

687. Два пани наділи одні штани. (Ножиці)

688. Лежу – одна нога, іду – вже дві, а на ногах стою, то дві голови. (Ножиці)

689. Книжки читає, а грамоти не знає. (Окуляри)

690. Сам верхи, а ноги за вухами. (Окуляри)

691. Своїх очей не маю, а іншими бауити допомагаю. (Окуляри)

692. Мною всяке керує, німий язик на білому полі говорить, але ніхто не чує. (Олівець)

693. Розумний сівач по білому полю бігає. (Олівець)

694. Сам чистесенький, аж блищить, а пройдеться – насмітить. (Олівець)

695. Чорний Іванчик, дерев’яна сорочка, де носом поведе, замітку вкладе. (Олівець)

696. На стелі в куточку висить сито, не руками звито. (Павутина)

697. Ниток багато, а в клубок не змотати. (Павутина)

698. Такої пряжі нема в продажі. (Павутина)

699. Без рук, без ніг, а сліпця водить. (Палиця)

700. Біле поле, гусак на нім оре, чорне насіння, мудрий його сіє. (Папір, перо, чорнило)

701. Впаде згори – не розіб’ється, пусти на воду – розпливеться. (Папір)

702. Складеш – клин, розкладеш - гриб. (Парасолька)

703. Що це, що це, всі кричать, - парасольки он летять! (Парашути)

704. Розуму нема, а хитра. (Пастка)

705. Біжить корова, гладка, здорова, а за нею телята – всі вони близнята. (Поїзд)

706. Біжить корова, чорна, здорова, тікай з дороги, бо візьме на роги. (Поїзд)

707. Гуркотить, стукотить, мов сто коней біжить. (Поїзд)

708. Залізні подружки тримаються за руки, одна, з трубою, їх тягне зо собою. (Поїзд)

709. Кінь біжить, земля дрижить, із носа дим валить. (Поїзд)

710. Полотно, а не доріжка, кінь біжить сороканіжка. (Поїзд)

711. Розкрутилось швидко колесо й заспівало людським голосом. (Патефон)

712. Залізний тік, свинячий пересік, гречане підкидайло. (Пекти млинці на сковороді)

713. Весь вік пише, а само неписьменне. (Перо)

714. Зріжу голову, вийму серце, дам води, і буде жити. (Перо гусяче до писання)

715. Малий коник із чорного озерця воду бере та біле поле поливає. (Перо і чорнило)

716. Не вмію читати, а весь вік пишу. (Перо і чорнило)

717. Микола – окола, посередині живиця, хто не відгадає, не буде жениться. (Перстень)

718. Сидить під кущем, заливається борщем. (Перчиця)

719. Біле поле, чорне насіння, хто не вип’є, той не посіє. (Писання)

720. Мудрий мудрець крицею оре. (Писання)

721. По білому полю чорним маком сіяно. (Писання)

722. Діряве небо все поле покрило. (Підрешіток)

723. Летів птах та на воду – бах! Води не змутив і сам полетів. (Пір’їна)

724. Підійме найменша дитина, а через хату не перекине найдужча людина. (Пір’їна)

725. Не говорить, а розказує, усім приклад показує. (Плакат)

726. Без мозку, а щонеділі сорочку одяга. (Подушка і напірник)

727. Без рук, без ніг, а сорочки просить. (Подушка і напірник)

728. Вівця в хліві лежить, а шкіра до води біжить. (Подушка і напірник)

729. Гуска сидить, а її шкіра до води біжить. (Подушка і напірник)

730. Не пташка, а з пір’ям. (Подушка і напірник)

731. Пір’я має, а не птах, чотири лапи, а не звір. (Подушка і напірник)

732. Теличка в хліві, а шкури ідуть до води. (Подушка і напірник)

733. Тихо вдома лежить, а шкіра до води біжить. (Подушка і напірник)

734. Чотири вушка і два черевця. (Подушка і напірник)

735. Лежить глина, на глині дубина, на дубині соснина, на соснині полотнина. (Покритий скатертю стіл, що на глиняній підлозі стоїть)

736. Бігло два пси, позадирали носи. (Полоззя в санях)

737. Вдень – як обруч, уночі – як вуж, хто відгадає – буде мій муж. (Пояс)

738. Без язика живе, не їсть і не п’є, а говорить і співає. (Радіо)

739. Говорить, грає, співає, новини сповіщає. (Радіо)

740. Не людина, а говорить. (Радіо)

741. Співає соловей в одному місці, а весь світ його чує. (Радіо)

742. У кімнаті, у куточку, на стіні сіра скринька на шнурочку все розказує мені. (Радіо)

743. Шило, вертіло, по горі ходило, всіма мовами говорило. (Радіо)

744. Висить лист, чути свист, музика гримить, а листок і не дрижить. (Радіорепродуктор)

745. Суха, ребрами світить, а лічбу веде. (Рахівниця)

746. В гаї зросло, до села, до баби теліпатись прийшло. (Решето)

747. Нова посудина, а вся в дірках. (Решето)

748. Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куточок іде. (Рогач)

749. Сам із вільхи та із дуба, в роті білі, чорні зуби, до зубів торкнись – готово, ти почуєш спів чудовий. (Рояль)

750.Чотири чотиринки, а п’ятий кавурлик несуть кривулицю через тин на вулицю. (Рука несе ложку через зуби в рот)

751. Плету хлівець на четверо овець, а на п’яту окремо. (Рукавиця)

752. П’ять комірчин, а одні двері. (Рукавиця)

753. Цапи, цапи на лавочці, поцапали мохнавиці. (Рукавиця)

754. Засув довгий від комори. (Рукави сорочки)

755. На стіні на шнурочку висить смерть на мотузочку. (Рушниця)

756. Пливуть пливушки, позадирали вгору вушка. (Сани)

757. Зимою біжать, а літом сплять. (Сани)

758. Горить стовпчик, а вугілля немає. (Свічка)

759. Сама гола ходить, а за пазухою сорочку носить. (Свічка)

760. В лісі росло, в стайні кохалось, у молодиць та дівчат на руках колихалось. (Сито)

761. Купили таке нове та кругле. Трусять його в руках, а воно в дірках. (Сито)

762. Синє море хитається, білий зайчик купається. (Сито)

763. У лісі росте, в стайні ночує, візьми на руки – воно танцює. (Сито)

764. У руках мотається, білий зайчик ховається. (Сито)

765. Сімсот воріт, а собака на хвості сидить. (Сітка)

766. древо весело співає, кінь над хвостом махає бараном. (Скрипка)

767. Лежить – мовчить, а в руки візьми – закричить. (Скрипка)

768. Сухе дерево весело співає, а кінь над берегом хвостом киває. (Скрипка)

769. у лісі зрубано, на дровітні взято, на руках плаче. (Скрипка)

770. У лісі родиться, на холоді робиться, у руках співає. (Скрипка)

771. Що плаче, а сліз не має? (Скрипка)

772. Сидить квочка на золотих яєчках. (Сковорода)

773. Чорна попадя на село гайда. (Сковорода)

774. Чорне порося у печі гаса. (Сковорода)

775. Десь у гаї родилася, в хаті опинилася,була німа і нежива, тепер говорить і співа. (Сопілка)

776. Є деревце – не полінце, шість дірочок має, весело співає. (Сопілка)

777. Зріжу голову, вийму серце, дам пить, буде говорить. (Сопілка)

778. Одною дорогою пішов – дві дороги знайшов. (Сорочку одягати)

779. Підемо двома, потрапимо на одну. (Сорочку одягати)

780. Не ходить, хоч з ногами, все тримається підлоги. (Стіл)

781. У лісі народився, в лісі виріс, а в дім прийшов, всіх навкруг зібрав. (Стіл)

782. Діти батька народили. (Стіг сіна)

783. З ногами, а без рук, з боками, а без ребер, зі спиною, а без голови. (Стілець)

784. Висить німая, а ледаря лає. (Стінна газета)

785. Сам не бачить, не чує, а всім дорогу вказує. (Стовп кілометровий)

786. Дерево та дріт, а кричить на весь світ. (Телеграф)

787. Через поле і лісок подається голосок, він біжить по проводах, скажеш тут, а чути там. (Телефон)

788. При тілі вуха, а голови нема. (Цебер)

789. У череві баня, в носі решето, на голові ґудзик, одна рука, й та на спині. (Чайник)

790. Два братики-вусатики, в обох жовтенькі сорочки, стоять у кутку, повисували язики. (Черевики)

791. Двоє поросят, а чотири хвостики. (Чоботи)

792. Вдень з ногами, а вночі без ніг. (Чоботи)

793. Вдень за мною б’ються, а вночі цураються. (Чоботи)

794. Має вуха, має ніс, а не має ні слуху, ні нюху. (Чоботи)

795. Обидва схожі, як брати, завжди удвох, куди б не йти – під ліжком, коли всі сплять, під столом, коли їдять. (Чоботи)

796. Топчуться разом – один на порозі, другий на дорозі. (Чоботи)

797. Без дишла, без дуги, куди захочеш, туди поїдеш. (Човен)

798. Біжить свинка, вирізана спинка, оглянешся назад, а й сліду не знать. (Човен)

799. Віз без коліс, а батіг без хльосту. (Човен)

800. І не сани, і не віз – їхать добре, аби вліз. (Човен)

801. Їде віз без коліс, сліду не залишає. (Човен)

802. Їде віз без коліс, а дорога без піску, а батіг без ремінця. (Човен)

803. Їду, їду – нема сліду, ріжу. Ріжу – крові нема. (Човен)

804. Їду, їду, - ні дороги, ні сліду, дрючком поганяю, на смерть поглядаю. (Човен)

805. Їду, їду – ні коліс, ні сліду, обернуся – смерті боюся. (Човен)

806. Руками ходить, а животом повзе, оглянеться позад себе, а сліду не знати. (Човен)

807. Стоїть корова посеред моря, черево сухе, а спина мокра. (Човен)

808. Залізна риба пливе під водою, загрожує всім ворогам бідою, риба залізна дістане до дна, рідне поле вартує вона. (Підводний човен)

809. Руденький вершник ходить і за собою кишки волочить. (Човник на ткацькому верстаті)

810. Така водиця тільки для письменного годиться. (Чорнило)

811. Жовтенький жучок, на кінчику черв’ячок. (Шпилька)

Дата добавления: 2015-08-18