Календа́р– періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру.

Капітель — літера, що має накреслення великої, але за розміром дорівнює малій.

Каптал — смужка тканинного матеріалу (наявний, коли видання в палітурці), що кріпиться до зібраних до купи книжкових зошитів, із потовщенням зверху і знизу, може бути з кольоровим окантуванням на кінцях.

КАРТО́Н – товстий твердий папір особливого виготовлення.

Картон — підсобний великоформатний малюнок (іноді розфарбований), що виконується в розмірі майбутнього твору фрескового живопису, мозаїки, вітражу,гобелену.

Каса набірна – в поліграфії, ящик, в якому поміщаються літери для відтворення тексту при ручному наборі.

Квадрат – одна з основних одиниць типографської системи мір: 1 квадрат = 4 цицеро = 48 пунктів = 18,048 мм. Пробільний елемент, що використовується при виготовленні набірних друкарських форм.

Кегель, кегль — основна розмірна характеристика шрифту, позначається цифрою, одиниця виміру — типографський пункт, квадрат.

Кири́лиця — одна з двох абеток староцерковнослов'янської мови, що лягла в основу деяких абеток, переважно слов'янських мов.

Клинопис — система письма, якою користувалися жителі древньої Месопотамії, перша система письма, винайдена людством.

Кліше — вираз, ідея, або елемент художнього твору, який був перевантажений на межі втрати свого первинного сенсу.

Кліше — друкарська форма.

Кни́га, книжка — письмовий запис, неперіодичне видання у вигляді зброшурованих аркушів друкованого матеріалу, набір письмових, друкованих, ілюстрованих або порожніх аркушів, виготовлених з паперу, пергаменту або іншого матеріалу, як правило, скріплених з одного боку. Книга Книжкове видання обсягом понад 48 сторінок

книжка-іграшка Видання особливих конструктив­них форм, призначене для розу­мового та естетичного розвитку дітей

книжковий Блок — комплект скріплених з одного боку (в корінці) зошитів або аркушів, що містить всі сторінки та комплектуючі деталі майбутнього видання. Книжковий блок є найважливішим елементом книги.

Ко́декс (лат. codex — книга) — зведення правил у певній сфері, що може мати офіційно закріплений характер, проте позбавлене безпосередньої юридичної сили.

Кодекс — внутрішньо цілісний складний (має структурний розподіл на частини, розділи тощо) нормативно-правовий акт, який є результатом кодифікації і забезпечує правове регулювання певної сфери суспільних відносин, об'єднуючи норми певної галузі (підгалузі) права.

Кодикологія — спеціальна історична дисципліна, предметом якої є вивчення написаної на пергаменті чи папері рукописної книги, як пам'ятки матеріальної та духовної культури.

Колонлінійка — лінійка, що відокремлює колонтитул від тексту.

Колонти́тул заголовкові дані (назва твору, частини, глави,параграфа тощо), що розміщуються над текстом (верхній колонтитул) або під текстом (нижній колонтитул) кожної сторінки книги,газети, журналу.

Колонцифра – порядковий номер сторінки книги, журналу, газети та інших друкованих видань, що розміщується у верхній або нижній частині кожної сторінки (шпальти), найчастіше в зовнішньому куті.

Колофон - текст на останній сторінці рукописної або старовинної друкованої книги, в якому повідомляються дані про автора, час і місце створення цього твору.

Комбінований друк - використання на одному відбитку двох або більше способів друку при відтворенні одного оригіналу.

Ко́мікс — послідовність малюнків, зазвичай з короткими текстами, які створюють певну зв'язну розповідь.

Комента́р — * Тлумачення певного тексту або книги.^[1]

Додаток у кінці книги, примітки по тексту в підрядкових виносках з поясненням окремих місць, термінів та виразів.^[1]

Комплектність – це наявність у ньому усіх його складових: змісту, анотації, бібліографічних посилань, передмови (післямови), покажчиків, додатків та інших елементів, у залежності від виду і складності видання, а також ілюстративного матеріалу (штрихового та тонованого).

Комплектація блоку – сукупність скріплених у корінці задрукованих аркушів чи зошитів, що містить усі сторінки майбут­нього видання

Контртитул — лівий бік подвійного титулу, на якому розташовуються вихідні да­ні серійного чи багатотомного видання чи титул мовою оригіналу перекладного видання, чи повторення титулу подарункового ви­дання

кінцева смуга – остання сторінка(смуга) видання чи його рубрики.

Кінцівка — заключна частина художнього твору або його фрагменту, в якій підсумовується логіка розвитку сюжетних колізій.

Копіювання — це перенесення точної копії тексту або об'єкту в інше місце документа.

Корінець — це елемент матеріальної конструкції книги, який знаходиться в середній чи центральній частинах оправи або обкладинки, що обрамлюють скріплені аркуші чи зошити книжкового блока.

Корпус (від лат. Corpus Juris Civilis) — типографський шрифт, кегель якого становить 10 пунктів.

Коректу́ра (від лат. correctura — «виправлення», «поліпшення») — процес виправлення граматичних і технічних помилок та недоліків, як в текстовому, так і графічному матеріалах, підготовлених для розмноження друкарським (або будь-яким іншим) способом.

червоний рядок – це невеликий відступ від початку рядка.

Криптогра́фія (від грецького kryptós — прихований і gráphein — писати) — наука про математичні методи забезпечення конфіденційності (неможливості прочитання інформації стороннім) і автентичності (цілісності і справжності авторства) інформації.

Круглениє - це операція, призначена для вирівнювання товщини корінцевої і передньої частин блоку і додання корінця симетричною округлої форми для, поліпшення розкриття книги і зняття напруги в корінці при відкриванні.

Криття – скомплектоване накладання, коли обкладинка приклеюється тільки по корінцю блоку

Ксилогра́фія — гравюра на дереві.

Кустода (лат., охорона, застава) - перше слово (інколи перший склад) тексту наступної сторінки, поставлене внизу попередньої сторінки або вміщене у верхній частині шпальти енциклопедії, словника, довідника.

Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в художній, поетичній формі.

Літописи — категорія нарративних (розповідних) джерел, характерною особливістю яких є виклад історичних подій у хронологічній послідовності за роками.

Лігатура — об'єднання двох літер в один друкований символ

лінійка друкарська – це лінійка яка призначена для полегшення роботи в друкарській справі.

Лінотип (англ. Linotype, від англ. "line of type" — рядок літер) — вид набірної друкарської машини, яка складає й відливає суцільні рядки тексту.

А́ркуш паперовий — одиниця розрахунку кількості паперу, необхідного для видання твору.

листовий папір – це папір який повинен мати максимально гладку поверхню. Це зв’язано з тим, що з папером контактують саме пробільні елементи, і від якості паперу залежатиме якість відбитків.

Листівка - це вид рекламно-поліграфічної продукції, призначений для роздачі в різних публічних місцях - на виставках, презентаціях, семінарах, на вулиці в місцях великого скупчення народу.

листопрогін — головне поняття у розрахунках друкарського виробництва — це проходження паперового (картонного) аркуша або плівкового, металевого чи пластикового листа між секціями друкарської машини за один робочий цикл, незалежно від формату аркуша (листа) і кількості нанесених фарб.

Літера, іноді буква (від лат. litera) — графічний знак, який сам, або в поєднанні з іншими знаками використовується для позначення на письмі звуків, фонем, їхніх основних варіантів та їхніх типових послідовностей

Літографія (від грец. λίθος — камінь та грец. γράφω — писати) — техніка гравюри, коли фарба під тиском переноситься з пласкої друкарської форми на папір.

Лубкове видання — це своєрідна форма видавничої продукції XV-початку XX ст., яка характеризується низькою вартістю, поганою якістю, примітивним виконанням та орієнтацією на масового, невибагливого читача. Таке видання було від початку відбитком зображення на папері, який отримують із вигравіюваної на дереві (невеликої дощечки, виготовленої з лубу) чи металі картинки з коротким текстом-поясненням.

Манускрипт - древній і середньовічний рукописний сувій, кодекс, книга або окремі незшиті листи.

Маргіналії (лат. marginalis — «перебуває на краю», від лат. margo — «край») — малюнки і записи на берегах книг, рукописів, листів, що містять коментарі, тлумачення, думки відносно фрагментів тексту і думки, які текстом були викликані.

Матриця (видавнича справа) — увігнута форма з відбитком літери (або іншого знака), призначена для відливання літер.

Машинопис, політерноє друкування і розмноження текстових, табличних і цифрових матеріалів за допомогою машинки, що пише.

Мемуа́ри (фр. mémoires — спогади) — оповідь у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був.

мікровидання видання у вигляді мікрофотографій усіх сторінок на одному або кількох аркушах (плівках), читання якого можливе тільки за допомогою спеціального збільшуваного пристрою

МІНІАТЮ́РА Невеличкий кольоровий малюнок у старовинному рукописі або книзі.

Мініатю́ра (лат. minium — червона фарба, кіновар) — невеликий за обсягом, художньо довершений епічний або драматичний твір, який узагальнює чи типізує картини.

Мініатюрне видання видання, що випускається нестандартними форматами, висота і ширина яких не перевищує 80 мм,

Міньон (франц. mignonne, від mignon — крихітний), назва шрифту, кегль якого дорівнює 7 пунктам

Міттел (від нім. mittelgross — середнього розміру) — друкарський шрифт, кегель якого рівний 14 пунктам

Багатобарвний друк, спосіб відтворення на папері багатобарвних зображень.

Моногра́фія (англ. monograph, нім. Monographie f) — це наукова праця у вигляді книги з поглибленим вивченням однієї або декількох (тісно пов'язаних між собою) тем.

Монотип (від моно... і греч.(грецький) týpos — відбиток), буквоотлівная автоматична машина для набору складного тексту книг і журналів у вигляді шрифтових рядків, що складаються з окремих літер.

Монтаж — добір і з'єднування окремих частин фільму, літературного або музичного твору тощо в одне художнє та змістове ціле

Видання на правах рукопису. Документ, розмножений обмеженим тиражем для розповсюдження серед вузького кола осіб з метою попереднього ознайомлення з його текстом.

Набі́р: сукупність набраних літер, що відтворюють який-небудь текст (див. складання (типографіка).

наукове видання Видання результатів теоретичних і (чи) експериментальних дослід­жень, а також підготовлених на­уковцями до публікації пам’яток культури, історичних документів та літературних текстів

науково-популярне видання Видання відомостей теоретичних та (чи) експериментальних дос­ліджень в галузі науки, культури і техніки, викладених у формі, зрозумілій читачам-нефахівцям.

Негатив (лат. negativus — негативний) — фотографічний знімок, в якому ступінь затемнення деталей зображення є прямо пропорційною яскравості деталей.

нелегальне видання – це видання поетичних збірок, альманахів, окремих творів, здійснене машинописним способ.

Неперіодичне видання – це видання, яке виходить одноразово, продовження якого не передбачене.

Нонпарель (1/8 квадрату) (від фр. nonpareil - незрівнянний) - типографський шрифт, кегель якого становить 6 пунктів.

нормативне видання це видання до якого відносяться стандарти і технічні умови

Нотодрукування, поліграфічне розмноження нотних (музичних) текстів.

Обтиск, обтискання, операція кування, в результаті якої зменшується площа поперечного перетину заготівки і збільшується її довжина в результаті пластичної деформації матеріалу під дією радіальних стискуючих зусиль.

Обкладинка - це тверда покришка готового видання, що представляє собою сукупність палітурної кришки, приклеєних до неї форзаців, марлевих клапанів і окантовочного матеріалу. Існує п'ять основних типів палітурок (див. ГОСТ 22.240-76 <Обкладинки і кришки палітурні. Класифікація>).

обробка- текст, набраний на більш вузький формат, ніж встановлений для видання формат повної рядки, для заверсткі збоку від нього ілюстрації або таблиці

обрізка – розділення блоків видання

Обов'язко́вий екземпляр — примірник документа (безкоштовний чи коштовний), який надсилається відповідним державним бібліотекам та інформаційним центрам згідно з правочинним депонуванням^[1].

однотомне видання; однотомник Неперіодичне видання, випущене в одному томі

ОКЛА́Д, 1. Розмір регулярної грошової винагороди за виконувану роботу, встановлений у відповідності до посади, кваліфікації.Грошовий податок.

друкарська помилка – це неправильне слово чичловосполучення в газеті, книзі, журналі.

оригінал — це основний вид документа, перший і єдиний його примірник.

Оригінальні видання — видання, які містять оригінальний твір і вийшли мовою оригіналу.

Орнаментика (лат. ornamentum - прикраса) в музиці - мелодичні звороти зі звуків невеликої тривалості, що прикрашають основний мелодичний малюнок, а також посилюють його експресивність, дають виконавцям додаткову можливість продемонструвати свою майстерність. До орнаментики належать: Пасажі, тиради, мелізми,фігурації, фіоретури, колоратура, глоси та ін.

Орфогра́фія (грец. ὀρθογραφία, від ὀρθός — правильний і γράφω — писати) — історично сформована й загальноприйнята система правил національної мови щодо способів пе­редачі мовлення на письмі, яка поряд із пунк­туацією становить правопис певної мови.

ВІДБИ́ТОК, 1. Слід, витиснений на чомусь, у чомусь. Відбитки широких лап показували, що завдовжки він [ведмідь] сягав до двох метрів (Микола Трублаїні, I, 1955, 170); Вивчаючи шари гірських порід земної кори, вчені звернули увагу на те, що тут трапляються відбитки листків (Колгоспник України, 5, 1958, 43).

2. Пробний текст, малюнок і т. ін., виготовлений друкарським способом. Він чергував по редакції, читав відбитки газетних сторінок (Дмитро Ткач, Черг. завдання, 1951, 96); Коректурний відбиток.

3. Окремо зброшурована стаття, невеликий твір тощо із збірника, журналу. Ось уже минає 4 роки, як подав я свого «Морозенка» до «Київської Старини», що так його приємно прийняла і випустила поміж люди окремим одбитком(Панас Мирний, V, 1955, 405); Оцінюючи вагу цієї праці, юридичний відділ «Просвіти» вирішив її адоптувати, видав своїм коштом і пустив у продаж окремий відбиток (Іван Франко, XVI, 1955, 126); В Інституті літератури зберігається особиста бібліотека Франка — книжки різними мовами і оправлені комплекти різноманітних брошур і відбитків (О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, І, 1960, 481).

офіційне видання Видання матеріалів інформаційно­го, нормативного чи директивно­го характеру, що публікується від імені державних органів, відомств, установ чи громадських організацій

Офорт (фр. eau-forte, буквально — міцна вода; азотна кислота) — різновид гравюри на металі, котрий дозволяє отримувати відтиски з друкарських форм, які попередньо оброблені кислотами.

Офсе́тний дру́к — спосіб непрямого плоского друку, при якому фарба з друкарської форми передається на папір через проміжний, офсетний циліндр.

Вічко — зображення знака (літери, цифри, тощо)

Пагінація (від лат. Pagina - сторінка) - порядкова нумерація сторінок, що позначається колонцифра, розташовуються внизу, вгорі або збоку сторінки.

Палеогра́фія (від грец. παλαιός — давній, старовинний та γράφω — писати) — історико-філологічна дисципліна, об'єктом дослідження якої є історія письма, йогоеволюція (переважно на основі давніх пам'яток) та характерні особливості на певних етапах розвитку.

Пара́граф (від грец. παράγραφος ’написане поряд‛) — частина тексту всередині розділу книги, статті або документа, що містить закінчене положення або правило і має самостійне значення.^[

Паспарту — аркуш із тонкого картону чи щільного паперу, на який зазвичай приклеюють ілюстрацію. Стосується коштовних бібліофільських чи подарункових видань.

Перга́мент (також Пергамен; нім. Pergament, від грец. Πέργαμον — Пергам, місто в Малій Азії, де в ІІ столітті до н.е. широко застосовувався пергамент) — матеріал для письма з недубленої шкіри тварин (до винаходу паперу). Також древній рукопис на такому матеріалі.

Переверстка - перекидання рядків та інших елементів з однієї смуги на іншу через пропуски або вставок, невдале розташування ілюстрацій або таблиць та з інших причин, т. Е. Формування смуг заново.

Палітурка або оправа (англ. hardcover) — цупка, захисна обкладинка книжки^[1], зазвичай виготовлена з покритого з матерією картону,коленкору, важкого паперу, та рідше зі шкіри.

періодичне видання (С. 12) Видання, що виходить через певні проміжки часу, має заздалегідь визначену постійну щорічну кіль­кість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом

Перл — дрібний типографський шрифт, кегель якого становить 5 пунктів.

Петит (дрі́бень) (1/6 квадрату) (від фр. petit — маленький) — друкарський шрифт, кеґель (розмір) якого дорівнює 8 пунктам (близько 3 мм).

Друка́рська маши́нка — клавіатурна машина, призначена для відтворення символів на папері.

друкарських процесів — отримання тиражних відбитків, що відтворюють оригінал. Оздоблювальні процеси завершують виготовлення друкованої продукції.

Дата добавления: 2015-08-17