Живопис

Провідною темою українського образотворчого мистецтва другої половини 19 століття стало життя народу, краса рідної природи. Це був своєрідний протест проти жорстокого гніту, що панував в царській Росії, коли переслідувалася національна українська культура.
У 1865 р. в Одесі створюється Спілка художників, яке засновує першу на Україні рисувальну школу. У 1875 р. художник Н.І. Мурашко, викладач першої київської гімназії, створює приватну рисувальну школу, де закладалися основи художньої майстерності багатьох видатних художників, у тому числі М.А. Врубеля, В.А. Сєрова та ін
У 1890 р. в Одесі виникло Товариство південноросійських художників, виставки якого пропагували реалістичне мистецтво. Неможливо не побачити тут прямого зв'язку з діяльністю російських художників-передвижників.
В українській реалістичного живопису цього періоду особливий розвиток отримав побутової жанр, пов'язаний з творчістю послідовників Т.Г. Шевченка - Л.М. Жемчужникова, І.І. Соколова, К.А. Трутовського.
Л.М. Жемчужников (1828-1912) зазначав, що поезія Шевченка була надихаючим символом пробудження інтересу до України: "Він був сила, сплавляються нас з народом, він розбудив нас до нового життя". Жемчужников створює серію офортів до альбому "Живописна Україна" (1861-1862), задуманому як продовження відомої серії Шевченка.
Одна з найбільш значних живописних робіт Жемчужникова - картина "Кобзар на шляху" (1854), де створені образи, повні драматизму: сліпий кобзар край дороги з хлопчиком-поводирем, що збирає милостиню, вони викликають асоціації з шевченківської поемою "Катерина"
К.А. Трутовський (1826-1893) також належав до плеяди митців, що наслідувала ідеї Т.Г. Шевченко. Трутовський, творча манера якого з'єднала романтизацію Україні з спостережливістю і вірністю деталей, відтворив у своїх роботах колоритні боку народних звичаїв, гумористичні та захоплюючі жанрові сцени. Це картини "Масляна", "Лірник у селянській хаті", "У місячну ніч", "Весільний викуп" та ін Серед творів Трутовського на народну тему виділяється картина "Хворий" (1883), правдиво показує всю тяжкість селянського життя.
Трутовський захоплювався і графікою. Йому належать сатиричні викривальні малюнки, що висміюють вади поміщиків-кріпосників. Їм же створені ілюстрації до байок І.А. Крилова, що розкрили обдарування митця з нової сторони.
До життя українського народу звернувся і художник І.І. Соколов (1823-1910). Від ідилічних оспівування мальовничих пейзажів і деяких моментів побуту він звернувся до драматичних явищ народного життя, створивши картини "Погорільці", "Каліки перехожі", але особливо - "Проводи рекрутів", навіяні поезією Шевченка.
Рух передвижництва, в якому взяли участь українські художники, які працювали в різних містах України, призвело до пожвавлення виставкової діяльності. Активним учасником цього руху був Н.Д. Кузнєцов, розквіт творчості якого припадає на 90-і роки. Одна з картин Кузнєцова - "На заробітки" (1882) зображує групу селян, змушених шукати засоби до існування далеко від рідних місць. Картина не викликає обтяжливого почуття. У бадьорих і життєрадісних постатях селян, освітлених сонцем, підкреслено відчуття внутрішньої сили і стійкості.
Ідеї ​​передвижництва формували творчість К.К. Костанді (1852-1921). Як і Кузнєцов, він був активним діячем товариства південноросійських художників. Тема народної частки - в його картині "В люди" (1885). Ліричну забарвлення набуває тут тема самотності і туги. Дівчина їде в місто на заробітки, невеселі її думки про майбутнє. Картина овіяна задушевним ліризмом; вона відрізняється тонкої мальовничістю.
Тема природи у творчості Костанді органічно переплітається з темою людини. Теплим, щирим почуттям до простих людей пройняті пленерні картини Костакдн "Рання весна" (1890) і "Старички" (1891). Люди і природа об'єднані єдиним почуттям, емоційним настроєм. Життя простих людей і невигадливі пейзажні мотиви - в картинах "У хворого товариша", "Гуси" та інших.
Одним з талановитих художників-жанристів був Н.К. Пимоненка (1862-1912), удостоєний звання академіка.
Пимоненка з'явився влучним і тонким спостерігачем життя, його талант розкрився у картинах з нескладними різноманітними сюжетами повсякденного побуту, переконливо показують достовірні життєві ситуації й характери. ("Весілля в Київській губернії", "Жниця", "Біля річки" та ін.) Проникливе зображення природи - важливий компонент жанрових композицій Пимоненка, де людина і природа живуть у єдиному бутті.
На початку 20 століття мальовнича манера Пимоненка зазнала деякі зміни, пов'язані з пошуками більш вільній мальовничій форми, прагненням до пленер, яскравому колориту ("Перед грозою", "Біля колодязя", "Ідилія" та ін.)
У кінці 19 століття спостерігається розквіт пейзажного живопису. Яскравим і своєрідним художником у цьому плані з'явився учень і послідовник А.К. Саврасова - С.І. Світославський, стверджував поетичну значимість повсякденних мотивів природи. Велику частину життя Світославський прожив на Україні: він зображав на своїх полотнах широкі українські степи, поля, простори Дніпра. Життєствердно звучать його композиції "Воли на ріллі", "Пором на Дніпрі" (1890). Звертався Світославський до міського пейзажу ("Вулиця повітового міста", "Миргород" та ін), відтворюючи повсякденне життя міста.
До передвижнического руху примикав видатний пейзажист П.А. Левченко, майстер ліричного пейзажу. Один з кращих пейзажів - "Глухомань. Село взимку". Настрою картини відповідає складний, м'який колорит, побудований на найтонших відтінках і нюансах сріблястою гами.
До пейзажного живопису звернувся і такий своєрідний художник, як І.П. Похітонов. Його пейзажі, виконані в характерній для художника витонченій манері листи, що наближається до мініатюри, відтворюють привабливі для нього мотиви української природи. ("Зимові сутінки на Україну", 1890-ті р.).
Інший підхід до зображення природи був у відомого пейзажиста, представника академічного напряму В.Д. Орловського. Але і у нього в мальовничих етюдах 1880-х рр.. проявилася тенденція до вірного спостереження природи: "Село", "Косовиця", "Хати в літник день" та ін
Значне місце в українській живопису другої половини 19 століття займав портрет. Художники-портретисти, які працювали в реалістичній манері, прагнули якомога глибше розкрити психологію і характер людини, через риси його обличчя показати внутрішній стан душі. До портрета звернулися майстра жанрової живопису і пейзажу - С. Васільковскнй, М. Пимоненко, Ф. Красіцкнй. Значним внеском в портретну живопис з'явилися роботи І. Буковецького, К. Костанді, Н, Кузнєцова.
У цей період активізувалося творчість західноукраїнських художників - І. Труша, який створив галерею образів діячів української культури, О. Новаківського, майстри монументальних, життєствердних образів. Т. КОПИСТИНСЬКА та інших.
Українська тема в другій половині 19 століття плідно розвивається і в творчості російських художників Н.А. Ярошенко, В.Є. Маковського, Н.А. Касаткіна, помітне місце українська тема зайняла в творчості І.Є. Рєпіна ("Вечорниці", "Запорожці пишуть листа турецькому султанові").
У зборі матеріалу Рєпіну допоміг український історик Д.І. Яворницький, що послужив моделлю для образу писаря в картині "Запорожці пишуть листа турецькому султану"
Засмаглі, обвітрені в походах і битвах особи, картинно-невимушені пози запорожців, їх мальовнича одяг, запалені на задньому плані багаття-стоянки - все це чудово висловлює своєрідний побут і характер козацтва XVII століття. Від усієї картини віє богатирським духом. Майстерня живопис фігур, злагодженість колориту складають чудові художні достоїнства картини, що прославила темперамент і цілісність народного характеру.

2.2 Графіка

В області станкової графіки працювали майже всі українські художники: І.І. Соколов, К.А. Трутовський, Д. І. Бесперечнин, Н.І. Мурашко, П.Д. Мартинович і ін Особливо багато графічних малюнків залишив К.А. Трутовський, його роботи публікувалися у багатьох вітчизняних журналах. У техніці автолітографії Н.І. Мурашко виконав портрет Т.Г. Шевченко. Галерею портретів українських кобзарів створив А.Г. Сластіон, їм опублікував альбом літографій "Стародавність українська і запорізька".
У другій половині 19 століття продовжує розвиватися книжкова та журнальна графіка, видаються ілюстровані гумористичні та сатиричні журнали.
Софиевский парк

Добавить в закладки:

Национальный дендрологический парк «Софиевка» НАН Украины – один из прекраснейших парков Украины и самый большой дендропарк в Европе, сформированный в стиле Английского ландшафтного парка. Восхитительный и величественный парк, который в любое время года и в любую погоду очаровывает посетителей своей неповторимой красотой.

Парк распростерся на площади 179,2 гектаров в северной части старого города Умань, Черкасской области. Ежегодно парк принимает около 500 тысяч посетителей. Это образец пейзажной парковой композиции искусственных гротов и горных вершин, каналов, каменных лабиринтов с фонтанами и водопадами, беседками, павильонами, скульптурами и мраморными статуями. В парке произрастает свыше 3323 таксонов (видов, форм, сортов) местных и экзотических растений. Среди них: тюльпанное дерево, болотный кипарис, гинкго, сосна Веймутова, платан, ели, орешник, бук, лианы, розы, рододендроны, почвопокровные и множество цветущих растений.

Парк был заложен в 1796 году. Богатый польский магнат С. Щ. Потоцкий решил сделать необычный подарок своей в жене - красавице-гречанке Софии, в день ее рождения и был подарен в 1802 году.

В короткий срок созданный руками крепостных крестьян под руководством талантливого польского архитектора и инженера Людвика Метцеля, вот уже на протяжении 200 лет потрясает посетителей своей красой. Идею создания парка Метцель позаимствовал из поэмы Гомера «Илиада» и «Одиссея» так что парк стал ее наглядной иллюстрацией.

После кончины С. Щ. Потоцкого «Софиевка» перешла во владение жены - Софии, а после ее смерти перешел сыну Александру.

Со временем, все имения Александра были конфискованы и переданы Киевской государственной палате. После Великой Отечественной войны были разрушены многие архитектурные памятники в «Софиевке» и в 1945 году начались работы по восстановлению архитектурных ценностей, а в 1955 году «Софиевку» передали в ведение НАН Украины.

Сейчас в Английском парке произрастает около 100 видов различных форм деревьев и кустарников. Также «Софиевка» является крупнейшим центром по интродукции и акклиматизации растений Правобережной лесостепи Украины.

Национальный дендродпарк «Софиевка» широко известен далеко за пределами Украины как один из выдающихся шедевров мирового садово-паркового искусства конца XVIII - первой половины XIX ст. и стоит наряду с такими как парк Сан-Суси в Потсдаме (Германия), сад Бальби во Флоренции (Италия), дворцовый парк в Версале (Франция).

Главный вход в парк украшают две каменные сторожевые башни. Вглубь парка уходит аллея из вековых тополей и каштанов, а рядом бежит речка Каменка. Аллея приводит нас к павильону Флоры – необычайно красивое архитектурное сооружение с белыми колоннами. Далее виднеется пейзаж Нижнего пруда, фонтан «Змея» (18 метров высотой), терраса Муз, Бельведер. Левкадская скала нависает над Нижним прудом – похожая на профиль человека. На ней сооружена площадка – Бельведер.

По Тарпейской долине, миновав Громовый грот и грот Венеры, можно подняться к Верхнему пруду, в центре которого насыпан искусственный остров Любви с Розовым павильоном. Здесь можно полюбоваться Амстердамским туннелем и совершить путешествие в абсолютной темноте на огромной лодке по подземной реке Стикс, ведущей к Мертвому озеру.

«Софиевка» примечательна тем, что создана на относительно ровной местности, а главным материалом для создания эффектным пейзажей, наряду с растениями и водой стали огромные валуны, настоящие каменные глыбы. Это поистине один из самых романтических и впечатляющих парков страны. Тут стоит пройтись с экскурсоводом, чтобы узнать хотя бы малую часть тех легенд, которые связаны с этим прекрасным парком, а затем, погулять самостоятельно, прочувствовать атмосферу, красоту парка. «Софиевка» открыта и зимой, а в зимние месяцы этот парк еще более необычен.

Прекрасный садВыберите странуУкраина

Дата добавления: 2015-08-17