Шесть десятилетий назад .

Дата создания:06.02.13

Дети-солдаты – несовершеннолетние, активно участвующие в боевых действиях в войнах и вооружённых конфликтах.

У збройних конфліктах беруть участь десятки тисяч малолітніх бойовиків В 1212 году, через два десятка лет после того, как рыцари-крестоносцы потеряли Иерусалим, в одном французском селе появился мальчик по имени Стефан, который назвал себя посланцем Бога и сказал, что все, кто рвался к Гробу Господню, были грешниками, и святыня достанется только детям, ибо их вера чиста и греха они не знают. Весть лавиной пронеслась по Франции, и вскоре дороги заполнились толпами малолетних «освободителей» Святой земли.

Дети шли к морю, они умирали от голода и болезней, становились жертвами разбойников и, наверное, погибли бы все, если бы не попался им купец, поклявшийся, что ради возмездия Божьей он сам переправит всех несовершеннолетних крестоносцев в Палестину. Коммерсант действительно доставил их в Марсель, погрузил в порту на семь кораблей (два из них впоследствии погибнут в пути), но привез... в Египет, прямо на невольничий рынок.

В том же году, движимые той же великой целью, с Нижнерейнского областей в Геную под предводительством девятилетнего Николая вышли десятки тысяч маленьких немцев. Они достигли побережья, но генуэзцы прогнали детей из города. Не успокоившись, ребятишки пошли в Рим, чтобы испросить у Папы благословения и помощи на выполнение святой обет. В Вечный город добрались лишь немногие, и Папа Иннокентий III - отдадим должное его мудрости - уговорил детей отложить исполнение обета до совершеннолетия.

Крестовый поход французских и немецких мальчишек был, пожалуй, первым в мировой истории примером военного действия, в которой солдатами стали дети. Ситуация повторилась через семь небольшим веков.

Дети участвовали в боевых действиях с древности. Так, в Средние века, начиная с возраста четырнадцати лет, дети становились оруженосцами, которые оказывали помощьрыцарям, к примеру, несли ночной караул и чистили оружие.

В восемнадцатом и девятнадцатом веках мальчики, которых называли «пороховыми обезьянками» и которые часто были не старше восьми лет, перезаряжали орудия на военных кораблях. До девятнадцатого века включительно мальчики в возрасте от 10 лет служили барабанщиками в армиях разных стран.

Шесть десятилетий назад...

Во Второй мировой войне гитлеровская Германия уже через четыре года после ее начала стала испытывать острый дефицит человеческого материала во всех отраслях промышленности и в армии. Нацисты применяли целую гамму методов замены мужчин, призванных в вермахт: использование военнопленных, вывоз рабочей силы из оккупированных областей, принудительный набор немецких женщин и подростков для работы на производстве

Осінь 1943-го поклала початок кампанії вербування молоді, яка не досягла повноліття, для служби у військах. А вже рік 1944-й був взагалі оголошений «роком добровольця». Але якщо в той період юнаки та дівчата йшли в вермахт в основному без жорсткого тиску, то в січні 1945 року керівництво гітлерюгенду оголосило імперський заклик у збройні сили. Понад 70% юнаків 1928 року народження повинні були заявити про готовність стати до армійських лав. 17-річні юнаки та 18-річні дівчата прямували у допоміжні частини. З вересня 1944 року по січень 1945 вермахт поповнився приблизно чвертю мільйона вчорашніх школярів.

Вже в умовах краху нацистської імперії став проходити набір 14-16-літніх «добровольців». З них формувалися загони, яким доручалося прикриття відходу частин вермахту, вчинення диверсійних актів в тилу військ антигітлерівської коаліції, головним чином - радянських. Наспіх навчені, необстріляні, фізично слабкі, без досвідченого керівництва, ці діти-солдати були приречені на знищення. Незважаючи на спроби масованого застосування частин гітлерюгенду, хоч якось переломити згубну ситуацію на фронті вони, звичайно ж, виявилися нездатні.

Напрошується, природно, питання: а билися Чи на регулярній основі діти в Червоній армії в роки Великої Вітчизняної війни? Ні. Правда, відомо, що в багатьох підрозділах були так звані «сини полків». Це в основному були хлопчики, підібрані солдатами на дорогах війни. Сотні і навіть тисячі підлітків вступали в партизанські загони, в підпільні організації.

У Великій Радянській Енциклопедії наведені такі відомості: бойовими орденами і медалями у 1941-1945 роках відзначені подвиги понад 35 тис. піонерів. А скільки їх не отримали жодних нагород? Так що хоч і не на формальній основі, не в спеціальних дитячих підрозділах, а й радянських дітей-солдатів на Великій Вітчизняній налічувалося чимало.

... І на початку ХХI століття

З тих пір минуло більше 60 років. Однак і ЗМІ, і міжнародні спостерігачі останнім часом все частіше фіксують участь в озброєних конфліктах в багатьох регіонах планети підлітків молодше 16 років. Є цілком достовірні відомості, представлені Дитячим фондом ООН про наявність подекуди 10-12-літніх солдатів, причому і хлопчиків, і дівчаток. За останнє десятиліття в різних гарячих точках світу загинуло 2 млн. дітей, ще 6 млн. - отримали серйозні поранення або стали інвалідами. Серед убитих і покалічених - не менше півмільйона малолітніх «воїнів». За даними Фонду, вони і сьогодні задіяні в бойових операціях в Колумбії, Шрі-Ланці, Туреччині, Чечні...

Однак саме важке положення складається в країнах Центральної і Західної Африки: там кожна десята дитина є членом того чи іншого збройного угруповання. Сьогодні тільки в Демократичній Республіці Конго більше половини особового складу всіх військових формувань (30 тис. чоловік) - неповнолітні. Саме такі «бійці» на початку серпня минулого року в Монровії, столиці Ліберії, штурмували міський порт, зайнятий повстанцями. Трохи раніше в Бурунді загін, в якому було більше сотні юних солдатів, атакував столицю країни, і майже 50 з них загинули або отримали поранення.

В обстановці смути, що охопила Уганду, центральними фігурами в захлеснула країну вихорі вбивств і насильства стають дітлахи, які отримали від дорослих лідерів зброю. Вісімнадцятирічне протистояння «Армії опору Бога» і уряду, змусило 1,6 млн. угандійців (половина з них діти) шукати порятунку в таборах біженців від безперервних нападів і вбивств. Напади на незахищені цивільні об'єкти тривають, і відбуваються вони зовсім «зеленими» бойовиками, які набагато молодші своїх жертв.

Найбільш тривожним аспектом міжусобиці в Уганді є той факт, що це - війна дітей проти дітей: майже 70% головорізів «Армії опору Бога» - підлітки, деяким з них всього по вісім років. Вони захоплюються в ході набігів на беззахисні села, піддаються бузувірським зверненням, а потім їх змушують робити безчинства по відношенню до таких же викрадених, як вони, навіть власним братам і сестрам. Тих, хто намагається бігти, вбивають. З початку заколоту в 1980-х роках подібна доля чекала близько 30 тис. дітей. Причому ця цифра стрімко зростає: тільки за останні 18 місяців було викрадено 10 тис. хлопчиків і дівчаток: їх перетворили потім в солдатів, носильників або «дружин» заколотників.

Дитячий фонд ООН закликав керівництво організації «Тигри звільнення Таміл Ілама» - сепаратистського руху Шрі-Ланки - відмовитися від практики вербування в бойові загони підлітків. Однак вже після прийняття угоди про припинення вогню в 2002 році в ряди бойовиків Таміла влилося 5400 дітей. А за останні шість місяців кількість неповнолітніх, прийнятих у військові підрозділи «Тигрів», хоча і скоротилося з 110 до 40 чоловік в місяць, але набір продовжується до цих пір. За аналогічний період були відпущені тільки 90 чоловік. Нагадаємо, що чисельність бойових підрозділів «Тигрів», за деякими даними, перевищує 10 тис. осіб. Таким чином, діти у віці до 15 років складають майже половину їх особового складу.

Немає ніяких навіть приблизно достовірних даних про участь дітей в терористичних операціях, які проводяться в Іраку, на території Ізраїлю і в Чечні. Адже там широке поширення одержав спосіб атаки за допомогою шахідів - ісламських самогубців. І оскільки саме дітей легше підготувати морально, перетворивши їх в релігійних фанатиків, тобто цілком реальні побоювання, що такого роду використання дітей буде наростати.

Поза правового поля

Масова участь дітей у бойових діях стала можливою в результаті розробки і здешевлення легких і простих в обігу систем автоматичної зброї (досить згадати, наприклад, автомат Калашникова або автоматичну гвинтівку М-16). Через його доступність за останні 10 років кількість юних бійців збільшилася, а їх середній вік знизився. Крім гвинтівки або автомата, підлітки часто більше нічого не отримують, але, пройшовши жорсткий курс навчання, успішно борються нарівні з дорослими. Діти-солдати втрачають поняття про цінність людського життя і стають ефективними і дисциплінованими виконавцями. При цьому використання малолітніх бойовиків економічно дуже вигідно. Так, Міжнародна організація праці повідомляє, що, наприклад, в Центральній Африці 94% неповнолітніх «воїнів» зовсім не отримують ніякої грошової винагороди.

У світі чимало існує громадських організацій, прямим завданням своєї поставили боротьбу з цим злом - перетворенням дітей у гарматне м'ясо. Досить назвати Дитячий фонд ООН, Коаліцію за запобігання використання дітей-солдат, в яку входять Міжнародна Амністія, Хьюман Райтс Вотч, Служба для біженців католицького ордена «Товариство Ісуса», Офіс квакерів в ООН та інші. Результатом їх дій з'явився Факультативний протокол Конвенції про права дитини, який забороняє використовувати дітей у збройних формуваннях. Але цей документ фактично є лише ще однією заявою про наміри. Він не забезпечений ніякими інструментами тиску на країни та організації, для яких неповнолітні «вояки» - звичайне нині явище.

«Дітей продовжують використовувати в якості піхотинців, носильників, дозорних і сексуальних рабів», - заявив нещодавно Кейсі Келсо, координатор Коаліції. Він вважає, що з кожним новим конфліктом проблема тільки загострюється. У заяві Коаліції також зазначено, що з 111 країн, що підписали Протокол, лише 46 взяли на себе в законодавчому порядку зобов'язання забезпечити його виконання. Символічно, що саме ці країни належать до цивілізованого співтовариства, у збройних силах якого дітей немає.

Решта ж 65 держав належать до третього світу, де наявність малолітніх солдатів - правило, а не окремі кричущі факти. Таким чином, навіть формально, сьогодні, в ХХI столітті, не існує міжнародного закону, караючого тих, хто заганяє дітей у воюючі підрозділи. І там вони в масі своїй гинуть або перетворюються на калік - фізичних та моральних.

Дата добавления: 2015-08-17