Тема 2. ХАРАКТЕР

Розділ 6. Індивідуально-психологічні особливості особистості

Мета: Сформуватиуявлення у студентів про характер, його структуру та природу формування. Познайомити з поняттями акцентуації та психопатії.

План:

1. Поняття про характер.

2. Природа формування характеру.

3. Структура характеру.

4. Погляди в психології на взаємозв’язок темпераменту і характеру.

5. Поняття про явні та сховані акцентуації і психопатії характеру.

6. Типи акцентуацій характеру.

7. Вплив особливостей характеру на процес навчання.

Література:

1. Немов Р.С. Психология, - М, 2001 – с. 405-422

2. Столяренко Л.Д. Основы психологи, - 2001 – с. 298-328

3. Максименко С.Д. Загальна психологія, - К, 2004 – с. 259-268

4. М’ясоїд П.А. Загальна психологія, - К, 2000 – с.436-450

5. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии, - П, 2001 – с. 620-634

6. Левитов Н.Д. Психология характера. – М., 1969 –с. 18-86, 117-127, 332-377.

7. Мерлин В.С. Структура личности. – Перм, 1990 – с.3-26

8. Страхов ИВ. Психология характера – Саратов, 1970 –с. 3-80

Кожній людині крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьо­виті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших — лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи. Ці й подібні до них риси ви­являються настільки виразно й постійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуальний стиль її соціальної по­ведінки. Такі психологічні особливості особистості називаються рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер — це сукупність стійких індивідуально-пси­хологічних властивостей людини, які виявляються в її діяль­ності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе.

Термін «характер» (від грецьк. — «риса», «прикме­та», «відбиток»). Введений він для позначення цих властивостей людини другом Арістотеля Теофрастом, який у «Характеристи­ках» описав з позицій мораліста 31 тип людських характерів — людей хвалькуватих, базік, нещирих, нудних у розмові, улесли­вих та ін.

Характер найбільше пов'язується з темпераментом, який, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму його вираження.

Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.

Про характер людини судять і за тим, як вона мислить і пово­дить себе в різних обставинах, якої думки вона про інших та про саму себе, які манери їй властиві.

Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість пе­редбачати, як людина поводитиме себе за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення. Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними харак­терами. Історія знає багатьох політичних, громадських і військо­вих діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру спри­яли прогресу суспільства, натомість особи з негативними рисами характеру або слабохарактерні спричинили його занепад.

Дата добавления: 2015-08-20