Організаційно-правові форми діяльності депутатів. Депутатський запит і депутатське звернення.

Відповідно до ЗУ депутат має право

1) брати участь у засіданнях ВР

2) брати участь у роботі фракцій/груп

3) брати участь у роботі комітетів

4) брати участь у роботі комітетів тимчасових комісіях

5) брати участь у проектах інших

6) звертатися із депутатським запитом або депутатським зверненням

7) право ухвального голосу щодо питань, що розглядаються в ВР та її ораганами членом якого він є

Нардепи зобов'язані брати участь у засіданнях ВР та її органах, до складу яких вони обрані.

Лобіювання - в процесі своєї діяльності народні депутати піддаються впливу груп тиску зацікавлених у прийнятті певного рішення. Такий тиск в теорії конституційного права називається лобіювання.

ЗУ встановлює цілу низку прав, права депутатів.

Однією із форм депутатської діяльності є подання депутатського запиту і депутатського звернення.

Депутатський запит – вимога дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.

Запит виноситься в письмовій формі. Внесення запиту, відповідно до Рішення КСУ від 14.10.2003 зі змінами, не потребує прийняття рішення ВР. Депутатський запит до Президента відповідно до п.34 ч. 1 ст. 85 КУ має бути попередньо підтриманий не менш як третиною від складу ВР (150). Відповідно до рішення КСУ, після того як депутатський запит до президента отримав попередню підтримку, має бути схвалений більшістю від складу ВР.

Суб’єкти, до яких звернуто депутатський запит повинні в письмовій формі в 15-денний строк повідомити про результати його розгляду. Якщо з об’єктивних причин запит не може бути розглянутий в цей строк – за погодженням із суб’єктом його внесення, строк може бути подовжений, але не повинен перевищувати одного місяця. Суб’єкт, до якого звернуто запит, повинен повідомити депутата про час його розгляду не пізніше ніж за три дні, а народний депутат має право бути присутнім на розгляді запиту. Відповідь на запит надається голові ВР і народному депутатові який його вніс (при групі депутатів – першому в списку). Суб’єкт, який вніс запит, має право дати оцінку відповіді на нього та ініціювати проведення обговорення відповіді на запит, якщо на цьому наполягає 1/5 від складу ВР.

Депутатське звернення – викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій, об’єднань громадян, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. Відповідно до Рішення КСУ від 01.04.2008 №4-рп/2008 – право на запит та право на звернення реалізуються депутатами незалежно один від одного. Звернення розглядається протягом 10 днів (до 30 з подовженням).

Депутат має право бути присутнім при розгляді звернення, про що його мають повідомити за день.

Відповідь на звернення надсилається письмово тільки депутату, обговорення звернення не проводиться. Відповідно до Рішення КСУ від 11.04.2000 №4-рп/2000, депутат не має права звертатися до органів прокуратури, прокурорів з вимогами, пропозиціями, вказівками у конкретних справах з питань підтримання державного обвинувачення в суді, представництва інтересів громадян або держави в суді, з питань нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, з питань нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, а також до слідчих прокуратури з питань досудового слідства в конкретних кримінальних справах. Відповідно до Рішення КСУ від 19.05.1999 №4-рп/1999 народний депутат не має право звертатися з вимогами чи пропозиціями до судді, до голів судів, до суддів, стосовно конкретних судових справ, керівники служби безпеки не зобов’язані виконувати вимоги і пропозиції щодо перевірки будь якої інформації про окремих громадян. Вимога чи пропозиція депутата, як не містить достатньо інформації про злочин не може бути підставою для прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів.

ЗУ "Про засади запобігання і протидії дискримінації"

Відповідно до Рішення КСУ від 20.03.2002 №4-рп/2002 – народний депутат не має права звертатися до органів і посадових осіб, що здійснюють функції дізнання, досудового слідства, з вимогами чи пропозиціями, які стосуються конкретних кримінальних справ. Відповідно до Рішення КСУ від 05.03.2003 №5-рп/2003 – народний депутат має право звертатися до голови НБУ із запитом про надання інформації, яка становить банківську таємницю, а також із запитом про здійснення наглядових дій і застосування заходів впливу до банків та інших осіб, на яких поширюється нагляд НБУ. Однак, Голова НБУ при розгляді таких запитів повинен діяти відповідно до вимог чинного законодавства.

Закріплюється право народного депутата на невідкладний прийом з питань депутатської діяльності керівниками та іншими посадовими особами, розташованих на території України, органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форми власності, громадських організацій і політичних партій. Відповідно до Рішення КСУ від 10.04.2003 №7-рп/2003 – право на невідкладний прийом означає, що народний депутат з питань його депутатської діяльності має бути прийнятий поза чергою, його прийом не може бути відкладений на тривалий час і має здійснюватися раніше прийому інших посадових осіб та громадян, відповідно до попередньо погодженого місця і часу, однак, це право не поширюється на президента України. Також передбачено право народного депутата безперешкодно відвідувати органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, на території України, незалежно від їх підпорядкування, форми власності, та режиму секретності при пред’явлені посвідчення народного депутата України. Забороняється вимагати пред’явлення або оформлення інших документів, особистий огляд депутата, перевірка його речей, якщо інше не передбачено законом. Рішення КСУ від 10.04.2003 №7-рп/2003 – це право слід розуміти так, що воно не може бути обмежене з підстав підпорядкування, форми власності, або режиму секретності об’єкта, однак, у разі існування на об’єкті спеціального режиму – доступ до нього народного депутата здійснюється з урахуванням вимог, що випливають з цього режиму.

Характеристика обов’язків народного депутата.

Можна поділити на дві групи: загальні (захищати якісь інтереси, додержуватися конституції та законів), спеціальні (випливають з діяльності в комітетах, комісіях, з виборцями чи громадянами).

Гарантії статусу народного депутата України.

До гарантій таке:

- ніхто не має права обмежувати повноваження народних депутатів, крім випадків, визначених конституцією та законами України. Повноваження депутата не можуть бути обмежені в тому числі в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

- держава гарантує депутату необхідні умови для здійснення ним своїх повноважень. Всі органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, їх посадові та службові особи, політичні партії і громадські організації зобов’язані сприяти депутатові у його діяльності.

Депутатський імунітет (недоторканність) – відповідно до ст.. 80 КУ встановлюється, що народному депутатові гарантується депутатська недоторканність на весь строк здійснення депутатських повноважень. Це означає, що нардеп не може бути без згоди ВРУ притягнутий до кримінальної відповідальності, затриманий або заарештований. Обшук, затримання, огляд особистих речей, багажу, транспорту, жилого або службового приміщення депутата, порушення його таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, та застосування інших заходів, що обмежують права і свободи депутата, допускаються лише у разі, якщо ВРУ надала згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності. Відповідно до Рішення КСУ від 26.06.2003 №12-рп/2003, визначено, що – затримання може бути кримінально процесуальним або адміністративно процесуальним, і обидва затримання передбачають надання згоди на це ВРУ. Затримання народного депутата та арешт – згода має надаватися окремо від надання згоди на притягнення депутата до кримінальної відповідальності. Відповідно до Рішення КСУ від 10.04.2003 №7-рп/2003 – до народного депутата без згоди ВРУ можуть бути застосовані лише ті запобіжні заходи чи стягнення за правопорушення, які не пов’язані з його затриманням або арештом.

Депутатський індемнітет – невідповідальність за висловлювання та інші дії при здійсненні повноважень (ч.2 ст. 80 КУ). Або винагорода парламентаря, що може складатися з різного роду виплат.

Гарантією народного депутата є його правом мати помічників-консультантів.

Дата добавления: 2015-08-02