Лютого 2014 року

Позаду була важка ніч кривавих протистоянь. задимлений тривожний ранок без сонця, за календарем 19 лютого 2014 року, зустрічали гімном та піснями ТіХтоПройшлиКрізьВогонь. Ті, хто не залишив Майдан у найважчі години - Лицарі без страху і докору.

Усі дороги до Києва і на під’їздах перекрито, метро і весь транспорт у місті стоїть. Вселяє надію маленька перемога - БТР, що проривав оборону біля Будинку профспілок, зупинили "коктейлями Молотова", потужну атаку силовиків спромоглися відбити. Але розслаблятись не можна, треба заготовляти бруківку, черговий наступ може розпочатися будь-якої миті.

Великі сили в "беркутівській" амуніції зосереджено на Інститутській... Саме звідти вони невдовзі посунуть на Майдан, підімнуть крайню Галицьку сотню, й відтіснять людей за стелу Незалежності. Вони мають вогнепальну зброю, перед якою важко встояти, а на дерев’яні щити мало надії.

Після тривалого протистояння люди в "беркутівській" амуніції почали відступати, відкривши прицільний вогонь із дахів прилеглих будинків по тих, хто був попереду. За даними МОЗ України, того дня під час сутичок у центрі Києва вже загинуло 25 осіб. Це була переломна мить важкого протистояння в революції Гідності, яка зробила нас сильнішими.

Події 20 лютого

На 20 лютого владою було оголошено перемир'я, однак на майдані Незалежності демонстранти продовжували палити покришки, час від часу застосовувати піротехніку та коктейлі Молотова проти правоохоронців, які у свою чергу продовжували кидати у протестувальників світло-шумові гранати. У центрі Києва вночі даїшники перекритий заїзд на вулицю Хрещатик зі сторони ЦУМу, заблоковані підходи до Михайлівського собору, перекриті вулиці, що з'єднують вулицю Володимирську з майданом Незалежності, до самого майдану можливо потрапити лише з боку Бессарабської площі. Також повідомлялося про блокпости на Львівській площі та Ярославовому валу. Через розголос у ЗМІ до блок-постів здійснили рейди загони Народної самооборони у супроводі опозиційних депутатів, внаслідок чого пости було знято.

Вранці 20 лютого протестувальники перейшли у наступ. О 8:30 вдалося зайняти приміщення міністерства Агрополітики, о 9-й ранку відтіснили «Беркут» від монументу Незалежності, близько 10-ї звільнили Жовтневий палац та український дім. В той же час на дахах готелів «Козацького» та готелю «Україна» розташувались снайпери, що відкрили прицільний вогонь по протестувальниках на ураження]. До 14-ї години число загиблих досягло 35 осіб, а о 17-й повідомлялося про 60 загиблих

Події у центрі Києва змусили ряд осіб перейти на бік Євромайдану. Заявили про вихід з Партії регіонів заявив голова КМДА В. Макеєнко та голова Вінницької ОДА Сергій Татусяк. Про перехід на бік Євромайдану заявили силовики Львівської області, СБУ Закарпатт

…і мовчки сотня непокорених героїв

відходила у чисті небеса,

і погляди знесилених мільйонів

дивились вслід братам, батькам, синам;

у темне небо по руках в відкритих трунах

до світу кращого крізь сльози матерів,

не буде прощення убивцям й нам не буде,

коли непомщеними лишаться всі ті, хто так любив,

хто не дістався правди, оступившись на півкроці,

хто згас за нас, недотягнувши до весни,

тримає курс у небеса славетна сотня,

землі своєї упокоєні сини.

горять серця, палають вільні душі,

зійшла зоря, гряде нове життя,

герої не вмирають, кличуть нас на барикади,

і хай прийме тіла їх мерзла ще земля,

витає дух нескореної волі,

гримлять щити, молитви і пісні,

рядами рівними між нас ідуть герої,

усі, хто голову поклав в ці темні дні.

Відео про євромайдан

Не можливо й не згадати про війну...про війну на Сході нашої неньки України.

Кожного дня українські жінки молять Бога, щоб повернув їм синів, чоловіків та братів «зі щитом у руці».

Щоночі мати українського солдата, стоячи на колінах, благає захистити сина, посилає йому свою молитовну підтримку в зону АТО…

Про це ніхто не здогадається, лише її синочок, лежачи в окопі, відчує тепло в серці. Згадає маму, кохану та діток, подумки повернеться додому… Згадає, усміхнеться, а потім знову — в бій…

"Самая большая ошибка — это пренебречь украинцами. Посчитать украинцев слабыми. Обидеть украинцев. Никогда не обижайте украинцев. Украинцы никогда не бывают так слабы, как вам кажется. Не дай Всемогущий Аллах изгнать украинцев или отобрать что-то у украинцев. Украинцы всегда возвращаются. Украинцы вернутся и вернут своё. Но когда украинцы возвращаются, они не умеют рассчитать силу и применить её пропорционально. Они уничтожают всё на своём пути. Не обижайте украинцев. Иначе, когда украинцы вернутся на землю, где похоронены их предки, то живущие на этой земле будут завидовать мёртвым"

© Джохар Дудаев, из книги "Атака Ичкерийского Волка". Очерки политической истории Украины".

Щодня українські військові воюють за кожен щасливий спогад, і не тільки за свій, а й за мій і за твій…

Не плач, кохана, чуєш, я живий.

Не міг тобі раніше подзвонити.

То був страшний, запеклий, довгий бій,

Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.

Утри сльозу й нарешті посміхнися,

А ще молись, за нас усіх молись.

І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,

Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:

Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,

Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, ріденька, знову мушу йти.

І не питай, куди тепер рушаю.

Мене чекають прокляті світи,

Коли вернусь я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,

Пусті гудки, в душі гроза лютує.

Та він живий, то був поганий сон,

Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні.

Боронить свою землю від навали.

Він вже давно не лічить ночі й дні,

Він робить все, щоб ми війни не знали!

Відео " Біла птаха летить"

Вони співали “Ще не вмерла …” і вмирали…

Земля тремтіла, під ногами ж твердь…

Їм янголи обличчя прикривали…

А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Україна не раз піднімалася з колін. Побита і ціла в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Сьогодні ми схиляємо голови, дивимося в очі батькам, рідним і бажаємо одного — бути, як і Герої Небесної Сотні, незламними, впевненими, непохитними. Кожний українець має в душі одне — ми не скоримося. Боротьба за гідність, за державу, за кожну сім’ю — це те, що у наших серцях

Хай палають свічки пам’яті загиблих героїв «Небесної Сотні» у наших серцях, а розмірений бій хронометра відчеканить час скорботи, душевного болю і жалю……

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Герої не вмирають!

Слава героям!

Дата добавления: 2015-08-02