Заїбуня.

Ааа‑ооо‑ааа!

Від їхніх криків стіни людожерської хатинки падають, здіймаючи при падінні титанічну куряву. Залякані людожери падають навкарачки. З того боку, де метушаться редактори, чути крики: «Ти, долбойоб, де камера?», дзвін важкого софіта, який гепнувся комусь на ногу, і волаючий про допомогу крик: «Бля‑ядь!».

Миша і Гриша, які очуняли після першого потрясіння, повставали з брудної підлоги і всілися під стіл, закритий клейонкою. Там їм зручно хтиво лапати Позитивну Енергію і пригощати її косяком. Екзальтована Заїбуня з криками: «Сестричка!» обнімається з рудою курвою Патрікєєвною. «Чого ви там сидите? – кричить Заїбуня хлопцям. – А нумо, всі вставайте, будемо гратися в паровозіка», – і сама становиться попереду – паровозом. Патрікєєвна тримає її за талію, а за неї тримається Позитивна Енергія.

Далі ідуть Миша і Гриша, а замикає поїзд Василь в ролі останнього вагона. Вінхтиво лапає підлітків, яким це лапання вочевидь подобається. Микита, який сидить навкарачках, як це полюбляють робити зеки на зоні, качається взад і вперед, охопивши руками гострі вуха, весь віддаючись солодкому почуттю горя.

Микита.

Вся жизнь коту під хвіст. Вся жизнь.

Паровозік.

Чучу‑чучу‑чучу!..

Петро ніжно пестить Микиту по голові.

Петро.

Нє плач, дядя. Ми отдохньом, ми отдохньом.

Заїбуня свистить паровозом. Паровоз іде в бік сонця. Петро зустрічає сонце переможними криками.

Петро.

Кукаріку‑кукаріку!

Микита (плаче).

От курва мать, Марат і Глєб кусаються!

Завіса

Сказ

Божеволіло залізо і скаженіли люди…

М. Стельмах. Кров людська не водиця

Дата добавления: 2015-08-02