Размножується вегетативно, високорослі — верхівковими зеленими, низькорослі — листовими черенками.
Рис. 13 – Вид бегонії
Групу з шишкуватими кореневищами називають бульбовими (Begonia tuberosa hybridurn). У них найбільш крупні напівмахрові, махрові й бахромчасті квітки. Шляхом відбору й схрещування ще в 1870 році вдалося одержати нові гібриди, наприклад, селекціонер Вільморен в 1891 р. створив бегонію, яка цвіте взимку (сорт – «Глюар де Лорреї»). А сучасні сорти дають квіти 20-30 см в діаметрі. За розмірами вони навіть перевищують квітки крупно квіткових хризантем, схожі навіть на троянди чи камелії, яких у природі не було.
Розмножити так можна протягом року, але найкраще – навесні. Укорінені черенки висаджують в 8-9-см вазони с грунтосумішшю, з торфу і пуску – 4:1. По мірі розростання рослини пересаджують в більші посудини. Але найцікавішим визнається насіннєве розмноження. Чим менше квіток на рослині лишити, тим вони крупніші за розмірами. Дрібні жіночі квітки менш ефектні від чоловічих. Взимку температура на рівні 15-17°С.
Завдання для самостійної роботи
1. Яка головна біологічна особливість бегонії?
2. Яка головна умова одержання посадкового матеріалу махрових сортів?
3. Розглянути групу крупно квіткової бегонії.
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 54 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Орхідея | | | Рекомендовані інформаційні джерела |