Соренто,

Вишняк

А як вишняк зацвів —

Все забіліло...

Я голову схилив

На буйноцвіт безсило.

Співали солов'ї,

Десь дятел стукав...

і пригадав бої...

А слідом йшла онука.

Вона мене гукала,

А я — мовчав, мовчав,

Щоб дівчинка не знала

Хто цвів, хто одцвітав!

2.У зимовий вечір

Якось у зимовій вечір,

В непроглядну хуртовину

Витягала мати з печі

Зарум’янену хлібину.

Потім піднесла до столу,

На рушник її поклала,

Із Любов’ю як ніколи,

Гаряче поцілувала.

В найщасливішу хвилину

Навіть змовкла хуртовина –

Бо була ота хлібина

Першим заробітком сина.

3.ЩЕ САД Є. ТИША В НІМ І

ТІНЬ…

Ще сад є. Тиша в нім і тінь.

Не все ще сказано уголос.

Ще в’ються бджоли золоті

І достига на сонці колос.

Ще діди живі. Ще ми малі,

А мами молоді і сильні.

Ще став сільський не обмілів –

Між вербами такий красивий!

Ще за городами ярок –

Глибокий і якийсь тривожний.

Ще не життя в нас, а урок,

Й не все на тім уроці

Як пахне яблуко

Як пахне яблуко в морози

І навіває літню днину, —

Дароване тобою в грози,

Куштоване у хуртовину.

Воно запліднене землею,

Страшними зливами омито,

Мов розмальоване зорею —

Рум 'яном ніжності покрите.

Руками пещене людини

У спеку, буревій і грози...

Смачне, з родючої зернини

Як пахне яблуко в морози

5.Зупинися!

Де б не був—в Москві, а чи

Соренто,

Де б не був — в Парижі, чи

Варшаві

Зупинися біля монументу —

Де в граніт закута вічна слава.

Дата добавления: 2015-08-10