При поверхневих ранах виникає незначна капілярна кровотеча, яку можна зупинити, туго наклавши стерильну ватно-марлеву пов’язку і бинт. При бинтуванні руки або ноги виток бинта повинен йти знизу вгору - від пальців до тулуба.
При глибоких ранах виникає венозна кровотеча: вона інтенсивніша, колір крові темно-червоний.
Необхідно підняти вгору поранену кінцівку і після дезінфікування шкіри навколо рани йодом накласти тугу пов’язку.
При пораненнях шийних вен потрібно негайно притиснути підключичну вену до ключиці, щоб не всмоктало повітря в венозне русло, де тиск нижчий за атмосферний.
Артеріальна кровотеча найнебезпечніша. Вона частіше виникає при глибоких рубаних або колотих ранах. Артеріальна кров тече під високим тиском і б’є струменем у ритмі пульсу.
Якщо кровотечу не вдається зупинити тугою пов’язкою, потрібно притиснути судину пальцями, а також накласти джгут або закрутку. Перед накладанням джгута кінцівку треба підняти на 2-3 хв. для знекровлення. Джгут накладається на місце, вкрите тканиною, щоб не пошкодити шкіру кінцівки. Джгут накладають вище рани, але якнайближче до неї, щоб при необхідності його можна було перенести вище. Час накладання джгута (година і хвилина) вказують на видному місці, наприклад на одязі, білизні чи шкірі, адже папірець може при транспортуванні загубитися. Тримати накладений джгут понад 2год. не дозволяється, бо це може спричинити омертвіння кінцівки або навіть смерть.
При носовій кровотечі потерпілого слід посадити, закинувши голову назад, розстібнути комір, покласти на перенісся мокру холодну ганчірку, в ніс вставити ватний тампон, замочений 3%розчином перекису водню, і затиснути пальцями ніс.
80. Порядок проведення штучного дихання потерпілому методом «з рота в рот»
Вкласти потерпілого спиною на тверду рівну поверхню, відкрити йому рот, очистити від стороннього вмістимого, витягнути з’ємні зубні протези, підкласти під плечі валик з одягу, щоб голова звішувалась назад; слідкувати, щоб язик не закривав гортань.
Однією рукою затиснути ніздрі потерпілого, глибоко вдихнути і, через хустинку, притиснувшись ротом до його рота, енергійно видихнути. Перші 5-10 вдувань робити швидко (за 20-30 секунд), наступні – із швидкістю 12-15 вдувань за хвилину (через кожні 5 сек). Слідкувати за рухом грудної клітки потерпілого. Видих проходить самовільно – грудна клітка опускається під своєю вагою.
Після цього приступають до закритого масажу серця.
Масаж проводять схрещеними долонями рук, які розміщують суворо посередині грудної клітки, натискуючи силою не тільки рук, а й всього тіла, причому, натискують основою долоні, а не всією долонею, припіднявши пальці рук. Різкими поштовхами натискують на груднину з частотою 1раз в секунду.
Якщо реанімацію проводить одна людина, то на 1-2 швидких вдування 15 натискувань на груднину; якщо двоє – то на 1 вдування 5-6 натискувань.
Необхідно пам’ятати, що реанімацію не можна припиняти до появи пульсу і самостійного дихання або до прибуття «швидкої допомоги» (або до появи трупних плям). В момент вдування натискати на груднину не можна.
Якщо неможливо відкрити рот потерпілому і нема часу на це, то вдування проводиться через ніс (і малим дітям також). Однією рукою утримувати голову потерпілого в закинутому назад положенні, другою – закрити йому рот, глибоко вдихнути і, обхопивши губами ніздрі потерпілого (через хустинку), енергійно видихнути.
Дата добавления: 2015-08-10; просмотров: 34 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Долікарняна меддопомога потерпілим при пошкодженні м’яких тканин | | | Основні причини виходу газу з підземного газопроводу і методи визначення їх |