Нормальне положення матки.

Положення, що характеризується нахилом тіла матки вперед відносно шийки матки, коли вісь тіла матки та вісь шийки матки утворюють кут, відкритий вперед, називається антефлексією матки. Положення, що характеризуються нахилом матки вперед відносно осі таза, коли вісь матки і вісь таза утворюють кут, відкритий вперед, називається антеверзією.

Маткова труба (tuba uterina) розміщена в малому тазі, вздовж верхнього краю широкої маткової зв’язки, очеревиною покрита інтраперитонеально.

Маткова труба має такі частини: маткову частина (pars uterina); перешийок маткової труби (isthmus tubaе uterina); ампулу маткової труби (ampulla tubae uterinae); лійку маткової труби (infundibulum tubae uterinae). Лійка маткової труби закінчується торочками маткової труби (fimbriae tubae). Одна торочка найдовша і має назву яєчникової торочки (fimbria ovarica). У лійці маткової труби відкривається черевне вічко маткової труби (ostium abdominale tubae uterinae), діаметром 2 мм. У порожнині матки в куті між її дном та тілом відкривається маткове вічко маткової труби (ostium uterinum tubae uterinae). Діаметр цього вічка - 1,5 мм. Обидва вічкам маткових труб відкриваються в основі «трикутника» порожнини матки.

Шари стінки маткової труби: серозна оболонка (tunica serosa), підсерозний прошарок (tela subserosa), м’язова оболонка (tunica muscularis), слизова оболонка (tunica mucosa). Слизова оболонка утворює трубні складки (plicae tubariae), вона покрита одношаровим призматичним війчастим епітелієм. Залоз у стінці маткової труби немає. Однак частина епітеліальних клітин виділяє секрет для зволоження її слизової оболонки.

М’язова оболонка маткової труби - це непосмугованi м’язові волокна, розташовані в два шари: внутрішній - коловий (stratum circulare) та зовнішній - поздовжній (stratum longitudinale).

Пересування яйцеклітини по матковій трубі від яєчника в матку відбувається завдяки хвилеподібному скороченню м’язової оболонки (від лійки труби до матки) i коливанню війок епітелію слизової оболонки маткової труби. Час просування яйцеклітини по матковій трубі – 3 доби - 10 діб. Якщо яйцеклітина запліднена в матковій трубі, вона проникає в порожнину матки і фіксується до її стінки (імплантується) - розвивається маткова вагітність.

Піхва (vagina) починається від шийки матки (див. мал. 227) i закінчується отвором піхви (ostium vaginae), який відкривається в присiнок піхви (vestibulum vaginae). Піхва має передню та задню стінки. Передня стінка (parіеs anterior) прилягає до дна сечового міхура і зрощена з сечівником. Задня стінка (parіеs posterior) – у верхній частині покрита очеревиною, а в нижній прилягає до передньої стінки прямої кишки. У піхві розташована піхвова частина шийки матки (portio vaginalis cervicis). Між шийкою матки (її піхвовою частиною) та стінками піхви утворюється склепіння піхви (fornix vaginae). Воно має передню, задню та дві бічні частини. Передня частина (pars anterior) обмежована передньою стінкою шийки матки та передньою стінкою піхви. Задня частина (pars posterior), глибша, ніж передня, обмежована задньою стінкою піхви та задньою стінкою шийки матки. Бічні частини (partes laterales) обмежовані бічною поверхнею шийки матки та бічними частинами стінок піхви.

Спереду від піхви розташований сечовий міхур. Нижче від сечового міхура до піхви прилягає задня стінка сечівника. Стінку сечівника з передньою стінкою піхви тісно з’єднує сполучна волокниста тканина, завтовшки 1 см. Тут за певних умов можуть виникати сечівникові-пiхвовi нориці. У випадках ускладненої патології можуть також виникати прямокишково-пiхвовi нориці. До піхви в межах передньої та бічної частин склепіння прилягає сечовід. Він з’єднаний зі стінками піхви сполучнотканинною клітковиною. Навколо піхви розміщується добре розвинене венозне сплетення.

Вивчіть будову стінки піхви. Вона має слизову оболонку (tunica mucosa), м’язову оболонку (tunica muscularis) і зовнiшню оболонку (tunica adventitia). У зовнішній, оболонці є значна кількість еластичних волокон, в неї вплітаються волокна м’язів промежини. М’язова оболонка зрощена із зовнішньою та слизовою оболонками. М’язову оболонку утворюють переважно поздовжні непосмугованi м’язові волокна. До слизової оболонки прилягають колові м’язові волокна. Колові волокна найбільше розвинені навколо отвору піхви. М’язові волокна піхви щільно переплетені з волокнами м’язів промежини. Слизова оболонка піхви покрита багатошаровим плоским епітелієм. Підслизового прошарку немає. Слизова оболонка стінки піхви має багато поперечних піхвових зморшок (rugae vaginales). По середній лінії передньої та задньої стінок піхви поперечні зморшки потовщуються, підвищуються i разом утворюють передній та задній стовпи зморшок (columna rugarum vaginae anterior et posterior). У нижній частині переднього стовпа зморшок утворюється сечівниковий кіль піхви (carina urethralis vaginae). У цьому місці до зовнішньої поверхні стінки піхви прилягяє сечівник. У межах переднього та заднього стовпів зморшок піхви розвинені підслизове венозне сплетення та непосмугованi м’язові волокна. Це зумовлює значну щільність стовпів зморшок піхви. Слизова оболонка піхви залоз не має. Подекуди в ній зустрічаються поодинокі лімфатичні вузлики. В основі слизової оболонки розвинені еластичні волокна.

Зовнішні жіночі статеві органи

До зовнішніх жіночих статевих органів (ogana genitalia feminina externa) відносять – жіночу соромітну ділянку (pudendum femininum). До соромітної ділянки належать: лобкове підвищення, великі соромітні губи, малі соромітні губи, присінок піхви, дівоча пліва, цибулина присінка, великі присінкові залози, малі присінкові залози, клітор, жіночий сечівник (мал. 230).

Мал. 219. Зовнішні жіночі статеві органи.

1. Mons pubis. 2. Labium majus pudendi. 3. Labium minus pudendi. 4. Hymen. 5. Ostium vaginae. 6. Ostium ductus glandulae vestibularis major. 7. Ostium urethrae externum. 8. Clitoris. 9. Preputium clitoridis. 10. Comissura labiorum anterior. 11. Comissura labiorum posterior. 12. Fossa vestibuli vaginae. 13. Frenulum clitoridis. 14. Anus.

Великі соромітні губи (labia pudendi majora) -парні складки шкіри, які обмежовують соромітну щілину (rima pudendi). Спереду та ззаду від соромітної щілини права і ліва великі соромітні губи з’єднуються між собою передньою спайкою губ (comissura labiorum anterior) та задньою спайкою губ (comissura labiorum posterior). Шкіра великих соромітних губ зовні покрита волоссям, має потові та сальні залозки, пігментована. На присередній поверхні великих соромітних губ волосся немає. Товщу великої соромітної губи утворює підшкірна жирова клітковина, в якій проходять еластичні волокна та венозні сплетення. У шкірі передньої частини великої соромітної губи закінчуються волокна круглої маткової зв’язки.

Малі соромітні губи (labia pudendi minora) -це складки шкіри, що мають бічну і присередню поверхні. Бічна поверхня прилягає до присередньої поверхні великої соромітної губи, тоді як пресередні поверхні обох малих соромітних губ обмежовують присінок піхви.

Задні кінці малих соромітних губ з’єднуються між собою вуздечкою соромітних губ (frenulum labiorum pudendi), яка обмежовує ззаду ямку присінка піхви (fossa vestibuli vaginae).

Передній кінець малої соромітної губи розділяється на дві ніжки: бічну та присередню. Бічна ніжка (права та ліва) малої соромітної губи йде збоку від клітора і охоплює його спереду, при цьому обидві бічні ніжки з’єднуються між собою, утворюючи передню шкірочку клітора (preputium clitoridis). Присередня ніжка малої соромітної губи, розміщуючись позаду від клітора, зростається з ним. З’єднуючись між собою, права та ліва присередні малих соромітних губ утворюють вуздечку клітора (frenulum clitoridis).

У малих соромітних губах відсутня підшкірна жирова клітковина, в її шкірі немає потових залоз, але є сальні залози. Основу малих соромітних губ утворює сполучна тканина з великою кількістю еластичних волокон та непосмугованих м’язових волокон, а також венозні сплетення.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) - ділянка, що обмежована присередніми поверхнями малих соромітних губ. Спереду від присінка піхви розміщений клітор, а позаду від нього ямка присінка піхви.

У присінок піхви відкриваються: зовнішній отвір сечівника (ostium urethrae externum), що розміщений між клітором (спереду) та отвором піхви (ззаду); вивідні протоки великих пристінкових залоз; отвори яких розташовані на при середній поверхні малих соромітних губ, а також вивідні протоки малих присінкових залоз (glandulae vestibulares minores). Отвір піхви прикритий дівочою перетинкою (hymen) чи її залишками. Це тонка сполучнотканинна плівка, яка розміщена на межі між піхвою та її присінком. У дівочій перетинці є один або декілька отворів, різних за формою та розмірами. Дівоча перетинка являє собою два шари слизової оболонки - один шар обернений до піхви, другий - до присінка піхви. Слизова оболонка покрита багатошаровим плоским епітелієм.

Отвір дівочої перетинки найчастіше круглий, кільцеподібний. Рідше спостерігається півмісяцева форма отвору. Іноді зустрічається губоподібна дівоча пліва, яка має вигляд двох складок, що обмежовують щілиноподібний отвір. Рідко спостерігається природжена вада розвитку дівочої перетинки повне її зарощення. У таких випадках отвір у дівочій перетинці роблять оперативним шляхом.

Велика пристінкова залоза (glandula vestibularis major) - парна комірково-трубчаста залоза завбільшки з горошину. Вона розташована в товщі глибокого поперечного м’яза промежини, в межах основи великої соромітної губи. Довжина вивідної протоки залози 1,5 см. Вивідна протока великої пристінкової залози відкривається в присінок піхви, отвір протоки розміщується на присередній поверхні малої соромітної губи, на межі між задньою та середньою її третинами.

Цибулина присінка (bulbus vestibuli) - є печеристе утворення, що складається з парних (правої та лівої) часток, з’єднаних між собою проміжною частиною, що залягає між клітором і зовнішнім вічком сечівника.

Права та ліва частки цибулини присінка розташовані збоку від отвору піхви. Венозне сплетення, що утворює цибулину присінка, переплітається зі сполучнотканинними та непосмугованими м’язовими волокнами, утворюючи печеристі розширення.

Лобкове підвищення (mons pubis) - це ділянка підшкірної жирової клітковини над лобковим симфізом, покрита волоссям.

Клітор (clitoris) є гомологом печеристих тіл чоловічого статевого члена. Він складається з двох печеристих тіл (corpora cavernosa). Кожне з них має ніжку клітора (crus clitoridis), яка приростає до окістя нижньої гілки лобкової кістки. Ніжка клітора має довжину 4 см. Права та ліва ніжки зближуються і, з’єднавшись, утворюють тіло клітора (corpus clitoridis), яке закінчується головкою клітора (glans clitoridis). Печеристі тіла клітора утворені печеристою тканиною, зовні вони покриті білковою оболонкою (tunica albuginea). Головка клітора печеристої тканини не має. Вона побудована із щільних пучків волокон, між якими проходить велика кількість кровоносних судин.

Жіночий сечівник (urethra feminina) починається на дні сечового міхура внутрішнім вічком сечівника (ostium urethrae internum) і закінчується зовнішнім вічком сечівника (ostium urethrae externum), яке розташоване приблизно на 2 см нижче і позаду від клітора в присінку піхви. Позаду від сечівника розташована піхва, стінки їх зрощені між собою. Сечівник проходить позаду і знизу від лобкового симфізу, пронизує глибокий поперечний м’яз промежини. Діаметр сечівника 0,8-1,2 см, довжина 2,5-3,5 см. Між задньою поверхнею лобкового симфізу та передньою стінкою сечівника розміщене венозне сплетення. Стінка сечівника має два шари - слизову оболонку (tunica mucosa) та м’язову оболонку (tunica muscularis). На слизовій оболонці має поздовжні складки. На задній стінці є найбільш виражена складка – сечівників гребінь (crista urethralis). Епітелій слизової оболонки вистилає сечівникові заторки (lacunae urethrales). У слизовій оболонці є розгалужені сечівникові залози (glandulae urethrales), багато еластичних волокон. Навколо сечівника є знаходиться добре розвинене венозне сплетення, подібне до печеристої тканини. М’язова оболонка утворена непосмугованими м’язовими волокнами. Є два шари м’язової оболонки: внутрішній – поздовжній та зовнішній - коловий, що зв’язаний з м’язовим шаром сечового міхура в ділянці його трикутника. Зовні від м’язової оболонки стінки сечівника розміщується зовнішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae externus). Він складається з посмугованих м’язових волокон, скорочується довільно. Цей м’яз охоплює верхню третину сечівника, а в межах нижніх двох третин оточує сечівник і піхву.

Навколо внутрішнього вічка сечівника розташований внутрішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethrae internum). Він складається з не посмугованих м’язових волокон і його скорочення регулюються автономною нервовою системою.

Промежина (perineum)

Є два поняття промежини. Перше, вужче (гінекологічне), визначає м’які тканини (шкіра, м’язи, фасції), що розміщені між переднім краєм відхідника і задньою спайкою великих соромітних губ у жінок та задньою стінкою калитки у чоловіків. Друге, ширше (анатомічне), поняття визначає промежину як комплекс м’яких тканин, що формують тазове дно і закривають нижній отвір таза, що обмежений: спереду - нижнім краєм симфізу, ззаду - верхівкою куприка, з боків - нижніми гілками лобкових i сідничних кісток та сідничними горбами (мал. 131, 132). Промежина має форму ромба. У чоловіків через промежину проходять сечівник і пряма кишка, а у жінок – ще й піхва. Промежину пронизують судини і нерви зовнішніх статевих органів.

Умовна лінія, що з’єднує між собою обидва сідничні горби, поділяє промежину на сечово-статеву і відхідникову ділянки. По серединній лінії промежини проходить швом промежини (raphe perinei), яке у чоловіків продовжується у шов калитки. У сечово-статевій ділянці промежини розміщені зовнішні статеві органи, сечівник, відповідні м’язи, а у відхідниковій – кінцевий відрізок прямої кишки, фасції та м’язи, тазова діафрагма, відхідник, а з боків від прямої кишки, - права і ліва сіднично-відхідникові ямки (fossaе ischioanalеs), заповнені жировим тілом (corpus adiposum fossae ischiorectales).

Мал. 220. Чоловіча промежина. Вигляд знизу.

1. M. bulbospongiosus. 2. M. ischiocavernosus. 3. M. transversus perinei profundus.
4. Corpus perineale, seu centrum perinei. 5. M. transversus perinei superficialis.
6. M. sphincter ani externus. 7. Anus. 8. M. levator ani. 9. M. gluteus maximus. 10. Lig. anococcygeum. 11. Tuber ischiadicum.

Мал. 221. Жіноча промежина. Вигляд знизу.

1. M. ischiocavernosus. 2. M. transversus perinei profundus. 3. M. transversus perinei superficialis. 4. M. bulbospongiosus. 5. Corpus perineale, seu centrum perinei. 6. Ostium vaginae. 7. Ostium urethrae externum. 8. Glans clitoridis. 9. M. sphincter ani externus. 10. M. levator ani. 11. Lig. anococcygeum. 12. Anus. 13. Tuber ischiadicum. 14. M. gluteus maximus.

М’язи сечово-статевої ділянки промежини поділяються на поверхневі та глибокі.

А. Поверхневі:

1. поверхневий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei superficialis) парний, починається від нижньої гілки сідничої кістки, закінчується в промежинному тілі (corpus perineale), яке він зміцнює;

2. цибулинно-губчастий м’яз (m. bulbospongiosus) парний, починається від промежинного тіла, переходить у два плоских сухожилки, що охоплюють з боків печеристі тіла статевого члена, закінчується на їx тильній поверхні у фасції статевого члена. М’яз покриває нижню поверхню цибулини статевого члена i задню частину губчастого тіла. Функція: стискає цибулину статевогочлена, губчасте тіло, при цьому сечівник звужується i стає коротшим; м’яз виштовхує з сечівника сечу та сперму.

3. сіднично-печеристий м’яз (m. ischiocavernosus) парний, починається від нижньої гілки сідничної кістки, прикріплюється до білкової оболонки печеристого тіла статевого члена (клітора), сухожилкові волокна обох м’язів перехрещуються, утворюючи петлю. Функція: притискає корінь статевого члена до сідничої кістки, бере участь в ерекції, стискає вени статевого члена (клітора), сприяючи кровонаповненню печеристих тіл. У жінок цей м’яз рудиментарний.

Б. Глибокі м’язи сечостатевої ділянки:

1. глибокий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei profundus) починається від нижніх гілок лобкової та сідничої кіcток, своїм сухожилком вплітається в проміжне тіло. Функція: зміцнює сечово-статеву ділянку, стискає цибулино-сечівникові залози, що розташовані в його товщі.

2. зовнішній м’яз-замикач сечівника (m. sphincter urethraeexternus) -це колові м’язові волокна, що оточують перетинчасту частину чоловічого сечівника. Волокна м’яза з’єднані з передміхуровою залозою. М’яз складається з посмугованих волокон, унаслідок його розслаблення відбувається виділення сечі (або сперми).

М’язи тазової відхідникової промежини, також поділяються на поверхневі та глибокі.

Дата добавления: 2015-07-25