За с н о в н и к и

Практичне заняття 14

Типові помилки технічного редагування під час складання окремих текстових одиниць

План

1. Розмічення й контроль правильного подання на друкованих сторінках окремих текстових одиниць.

2.Заголовки й підзаголовки.

Виноски й перенесення.

4. Буквені абревіатури. Цифри.

Технічний редактор повинен контролювати правильне подання на друкованих сторінках окремих текстових одиниць, зокрема таких, як заголовки й підзаголовки. Саме тут за недбалого редагування можна очікувати чималу кількість помилок. Відомо, що заголовки й підзаголовки мають подвійне навантаження: форма їх подання має одразу привернути увагу читача, функція змісту - стисло й містко охарактеризувати суть викладеного далі. Проте нерідко трапляється, що форма й зміст конфліктують. І це заважає читачеві чітко сприймати суть складеного заголовка чи підзаголовка у два-три-чотири рядки. Тому технічному редакторові слід подбати про те, щоб окремі блокові словосполучення, що характеризують цілісність поняття, не були розірвані, тобто не опинялися в різних рядках. Приклад:

За с н о в н и к и

Київський національний університет імені Тараса

Шевченка, Національний педагогічний університет імені

Михайла Драгоманова Українсько-американський

гуманітарний інститут “Вісконтський міжнародний

університет (США) в Україні, Генеральна дирекція

з обслуговування іноземних представництв,

Історичний клуб “Планета”

В и д а в е ц ь:

Генеральна дирекція з обслуговування

іноземних представництв

Словосполучення, які складають окремий смисловий блок, розривати не можна. На жаль, практика невиправданого розривання цільних за змістовим сприйняттям словосполучень дуже характерна останнім часом для ряду заголовків у газетах та журналах, особливо – наукових. Отож пильнуйте, щоби, приміром, поняття «національна меншина» не опинилося в різних рядках, щоби не було такого: закінчується рядок так: 20- х - початку 30-х років ХХ ст. Або Історіографія міжнародних / чинників формування сучасної /

української державності / кінця ХХ – початку ХХІ ст.

Технічного редагування потребують розміщувані на титулах видань переліки, короткі цитати. Їх обов’язково слід відокремлювати один від одного незначними відбивками.

Виноски. Ми вже знаємо, що виноски оформлюють у тексті двома способами: посторінково і в кінці всього тексту. Виноски посторінкові, тобто такі, що розміщуються внизу сторінки, зручні передусім читачеві. Але завдають клопоту верстальникові, особливо, коли їх кілька на сторінці. Адже домогтися, щоб наявна нумерація виносок у тексті чітко відповідала їх текстовому розкриттю внизу сторінки, непросто. Інколи для цього доводиться

не раз переверстувати ту саму сторінку, щоби методом допустимого утиснення чи розтягування тексту домогтися такої відповідності.

Виноски суцільні зовсім не ускладнюють процес верстання, оскільки на сторінці при окремих словах лише позначається нумерація відсилань. Тлумачення чи розкриття їх подається у кінці основного тексту. Недолік такого розміщення виносок у тому, що оформлення їх таїть у собі реальні загрози появи помилок фактологічного характеру – невідповідності цифрової позначки виноски її змістовому розкриттю.

Варто наголосити ще на одній складності в роботі редактора з виносками. Вона може виникнути здебільшого під час перевидання наукових текстів або й художніх творів покійних авторів, коли до авторських виносок є потреба додавати виноски упорядника цього видання. Як їх “розвести”, щоби не заплутати читача? Можна зробити так: виноски автора твору подавати посторінково через зірочки, а виноски упорядника, із суцільною цифровою нумерацією вміщувати у кінці видання.

Перенесення. Перенесення частин слів у друкованому тексті неминуче завдає певні проблеми і складальникам, і редакторам. Особливо важко уникати частих перенесень у випадках, коли текст верстається вузькими колонками, що властиво передусім для газетно-журнальних видань. Не другорядною є ця проблема також і для верстання книжкових видань. Йдеться не лише про неухильне дотримання правописних правил перенесень частин слова за складами, яких навчають ще за шкільною партою, а й про належну культуру видання. Така культура – у забезпеченні читачеві зручності, простоти читання, усуненні будь-яких можливостей двозначного, нечіткого чи немилозвучного сприйняття тексту в результаті вимушеного обтинання частини слова й перенесення його на наступний рядок. Практика виробила для верстальників та редакторів чітке правило: число перенесень має бути не більше ніж чотири підряд. Інакше таке “ряботіння” знаками перенесень та частин слів ускладнює процес читання.

Редактор має пам’ятати, що нерідко самі перенесення можуть ускладнювати розуміння тексту або призводити до двозначного тлумачення. Часто це трапляється, скажімо, зі складом не- на початку і в кінці слова. Погляньмо на приклади: 1. Сприйняття тексту без перенесення: він мене кохає. «. Сприйняття тексту з перенесенням: він ме- не кохає; Самочинне будівництво; самочин – не будівництво; об’єкт непідготовлений і об’єкт не – підготовлений.Отже, за швидкого читання тексту (зазвичай так переглядаються сьогодні більшістю читачів газети) перенесення складу слова з часткою -не — сприймається тут як заперечний прийменник не, що призводить до спотвореного сприйняття фактажу.

Уважності редактора потребують окремі слова, під час перенесення яких їх частини творять окреме самостійне поняття або слово. Скажімо, під час перенесення назви електронного ресурсу, що складається з двох слів “Літературний акцент”, — “Літакцент” — після другого його складу на газетній колонці “Літературної України” утворилася неоковирна двозначність:...“Літак- цент”...До мовного конфузу, двозначного сприйняття тексту призводить перенесення, скажімо, такого словосполучення як “курка-несучка” або слів “бригада”, “процедура” тощо.

Редакторові слід запам’ятати ще три випадки, коли перенесення складів слів із точки зору традиції друкарства та культури видання не допускаються.

1. В усіх виданнях для дошкільнят, включаючи абетки та читанки.

2. В будь-яких текстах, що вміщуються на обкладинках, титульних аркушах та шмуц-титулах будь-яких видань.

3. В заголовках до газетних, журнальних публікацій, а також в усіх типах заголовків книжкових видань.

Окремо слід загострити увагу на загальновживаних скорочених словах, які не рекомендується відривати від слів, до яких вони стосуються. Це, зокрема:— ініціали імені та по-батькові, або одного імені, які стосуються до прізвища, також дві складові одного псевдоніма. Напр., письменник П.Загребельний, інвалід війни 1 групи І.В.Козаченко…Панас Мирний…

скорочені слова від слів, до яких вони стосуються: т., тов. (товариш), п. (пан), гр. (граф), проф. (професор), д-р (доктор), вул. (вулиця), пл. (площа), с. (село), смт. (селище міського типу), м. (місто), р-н (район), обл. (область) тощо.

скорочення типу та ін., с. г. (сільське господарство), вид-во (видавництво), ун-т (університет) тощо.

Буквені абревіатури. Правило тут просте: всі вони мають подаватися в одному рядку, без розриву. Отож, будь-які абревіатури типу НАТО, ЄБРР, ГУАМ, ЦДІАУ. Так само, як і сількор, соцзабез, облгаз

Ц и ф р и. У будь-якому тексті є різноманітний цифровий ряд. Часто він з’являється в поєднанні зі загальновживаними скороченими словами. Зокрема, такими як: рік, століття, сантиметр, кілометр, тонна, том, випуск, сторінка тощо. У таких випадках роз’єднувати ці скорочені слова від цифр в інший рядок, незалежно від його ширини, не рекомендується. Отож, в остаточному варіанті верстки в одному рядку мають бути: ХХІ ст., 23 т., 14 см., 15 тис. прим., с. 123, т. 8, вип. 3 тощо. Не розриваються в наступний рядок і такі форми, вирізнені курсивом: У 20-х роках, у 8-му класі, віком до 60-ти. Допускаються переноси цифрового ряду, розділеного через тире: 1991-2001 роки, 20-30 відсотків, ХV-ХVІІ ст. У таких випадках знак переносу має стояти в першому рядку. Згідно з вимогами технічного редагування, всі рядки цільного друкованого тексту мають мати однакову ширину, в яких дотримується один раз визначений розмір пробілів між словами та їх сполучниками. Щоправда, нині нерідко можна зустріти як періодичні, так і неперіодичні видання, в яких колонки чи шпальти форматуються без переносів. Наслідок такого підходу постає у двох формах. У першому випадку права сторона колонки не є довільною в розмірі, отож, невирівняною. У другому випадку ця сторона вирівнюється за рахунок різної ширини пробілів між словами. Часто ширина таких пробілів сягає сантиметра і більше. Цілком очевидно, що творці таких видань не мають навіть елементарних понять про технічне редагування і з професійного погляду такі тексти не витримують жодної критики.

1.Знайти помилки технічного редагування у заголовках і підзаголовках.2. Знайти у виданнях приклади слів із двозначним сприйняттям внаслідок переносів.

Дата добавления: 2015-07-21