Зовнішньоекономічні відносини.

Формування «відкритої економіки» Китаю обумовило залучення країни до світового господарства і активний розвиток різних форм зовнішньоекономічних зв'язків.

Першими зарубіжними підприємцями, що відреагувати на полі­тику реформ і відкритості, стали хуацяо. Так, міжкитайська інтег­рація настільки змінила вигляд південної провінції Гуандун, що було прийняте рішення до 2010 р. перетворити її на «дракона» Азії.

Китай, завдяки наявності дешевої робочої сили, є експортером трудомісткої продукції (3/4 експорту). Провідне місце в експорті посідають одяг і текстильні вироби, значний також експорт товарів широкого споживання — іграшок, взуття, спортивних товарів. 25 % вартості експорту припадає на машинно-технічне обладнання _ верстати, швейні машини, електронну апаратуру.

В імпорті Китаю переважають продукція машинобудування (об­ладнання, верстати, електроніка), транспортні засоби (автомобілі, літаки). Зростає ввезення промислової сировини і напівфабрикатів.

Найбільшими торговими партнерами Китаю є Японія, США, ФРН, держави Південно-Східної Азії. Швидко розвивається торгівля з Ро­сією. Активізуються відносини з Україною. Від цих партнерів Ки­тай отримує в основному машини і метал, постачає їм текстиль, одяг, недорогу електронну апаратуру.

Отже:

— Китай — найбільша за кількістю населення країна світу, темпи її економічного розвитку прискорюються;

— Китай — індустріально-аграрна соціалістична країна, провід­ними галузями господарства якої є вугільна, металургійна, тексти­льна, машинобудівна, хімічна і харчова промисловість;

— однією з найважливіших задач КНР є стирання різниці в рів­нях соціально-економічного розвитку між «морським» і «континен­тальним» Китаєм;

— відкриття економіки зовнішньому світу залучило Китай до світового господарства і активізувало його економічні зв'язки.

ІНДІЯ

Сьогодні ми поговоримо про країну, чия найдавніша цивілізація збагатила своїми досягненнями все людство. Європейці почали коло-візувати Індію ще в XVI ст.— португальці, голландці, французи, англійці були приваблені її легендарними багатствами. Англійці отрима­ли перемогу над суперниками в ході тривалих війн, і з середини XIX ст. до 1947 р. Індія фактично була сировинним додатком Британської імперії, звідки ввозилися практично всі промислові вироби. Сучасна Індія сама виробляє велику частку обладнання, необхідного вітчизня­ній індустрії.

Спробуємо подивитися на цю давню країну як безпосередні свідки процесів, що в ній виникають, використовуючи наші історичні, географічні, економічні знання.

Цивілізація на півострові Індостан зародилася ще в III тис. до н. е. Морський шлях з Європи до Індії був відкритий в епоху Великих географічних відкриттів португальською експедицією Васко да Гама в 1498 р. Саме це відкриття поклало початок європейської колоні­зації регіону. Англійські колонізатори в ході тривалих війн з чис­ленними суперниками — португальцями, голландцями, францу­зами, заволоділи всією Індією і прилеглими до неї територіями. Величезна за площею колонія отримала назву Британської Індії, а незалежність їй вдалося здобути тільки після закінчення Другої світової війни. А в 1950 р. Індія була проголошена федеративною республікою в складі Співдружності — унікального об'єднання дер­жав, до якого входять Велика Британія і багато її колишніх домініо­нів (наприклад Австралія).

Республіка Індія розташована в Південній Азії на півострові Ін­достан, що за формою нагадує трикутник, неначе відгороджений від іншої Азії високою стіною Гімалаїв. Індія омивається водами Індійського океану, до складу її території входять, крім материко­вої частини, численні острови — Лаккадівські (Аравійське море), Андаманські і Нікобарські (Бенгальська затока). Індія межує з Па­кистаном, Афганістаном, Китаєм, Непалом, Бутаном, Бангладеш і М'янмою. Найпротяжнішим є кордон з Китаєм, що проходить го­ловним Гімалайським хребтом.

Через Індію проходять міжнародні торгові шляхи, що поєднують Азію, Європу, Африку і Австралію. Це, безсумнівно, сприяє вста­новленню Індією обширних зовнішньоекономічних зв'язків.

Велика частина території Індії — рівнини і плоскогір'я. На пів­ночі країни знаходяться знамениті Індо-Ганґська низовина (колис­ка давньої цивілізації) і найвища гірська система світу — Гімалаї.

Корисні копалини Індії різноманітні і значні. Індія має у своєму розпорядженні величезні запаси залізних руд і значні — марганце­вих. Значні родовища кам'яного вугілля і нафти, і того, що особли­во приваблювало сюди європейців — золота і коштовного, напівдорогоцінного, виробного каміння.

Для Індії характерний субекваторіальний мусонний клімат, що виражається в чергуванні вологого і сухого сезонів року. Земельні ресурси — природне багатство країни, оскільки значна частина ґрун­тів має високу родючість. Велика кількість тепла і вологи дозволяє збирати 2—3 врожаї на рік. Річки Індії мають величезний енер­гетичний потенціал і є джерелом зрошування. Найбільші річки — Ганґ, Інд, Брахмапутра.

Таким чином, Індія в природному відношенні — одна з найбагатших країн світу. Це виправдовує одне з її визначень колоніального періоду — «перлина Британської корони».

Індія — друга держава світу за кількістю населення, за цим по­казником країна поступається лише Китаю. Вже зараз населення Індії перевищило мільярдний рубіж і продовжує швидко зростати. Демографічна політика скорочення народжуваності, що проводить­ся в країні, дає незначні результати, в основному через релігійні переконання населення.

Понад 80 % населення сповідає індуїзм — давню релігію корін­ного населення Індостану, що заклала основи кастової системи. Досить широко сповідуються також іслам, сикхізм, буддизм і хри­стиянство.

Індія — найбільш багатонаціональна країна світу, серед етніч­них груп якої переважають народи індоєвропейської сім'ї — хіндустанці, маратхи, бенгальці, біхарці, пенджабці та ін. Офіційних мов у країні дві — гінді і англійська.

Трудові ресурси Індії значні, однак в їх складі переважає некваліфікована робоча сила. Велика частка безробітних, понад 300 млн чол., живуть за межею бідності.

При середній густоті населення понад 300 чол./км² найбільш густо заселені приморські території. Частка міського населення стано­вить 27 %. Найбільші міста — Бомбей, Калькутта, Делі, Мадрас.

Індія — аграрно-індустріальна країна, що розвивається, яка за абсолютними розмірами ВНП входить до числа перших п'ятнадця­ти країн світу. Однак з розрахунку ВНП на душу населення показ­ники Індії відповідають показникам відсталих бідних держав.

Нарівні з розвитком традиційних для економіки країни галузей (сільське господарство, легка промисловість) досить швидкими тем­пами розвиваються видобувна промисловість і різні галузі оброб­ної. Зараз Індія є одним з найбільших світових виробників і експор­терів вугілля, марганцевої та залізної руд. У країні створені підприємства чорної металургії, важкого і транспортного машинобудування, виробництва електроустаткування, побутової електро­ніки, хімікатів.

Індія першою серед країн, що розвиваються, почала розвивати атомну енергетику, розвивається також аерокосмічна галузь — проведено запуск штучного супутника Землі.

Зараз у структурі ВВП Індії на промисловість припадає 39 %, на сільське господарство — 22 %, на сферу послуг — 39 %. У тери­торіальній структурі господарства Індії зберігається традиційний «каркас», що спирається на чотири найбільших промислових центри — Бомбей, Калькутту, Мадрас і Делі.

Країна експортує тканини і готові швейні вироби (29 % експорту), коштовне каміння і ювелірні вироби (18 %), сільськогосподарські і про­довольчі товари (16 %), машини (7 %), руди, медикаменти. На част­ку Індії припадає 21 % світового експорту чаю. Індія має багато спіль­ного з новими індустріальними країнами: вона не тільки постійно нарощує експорт елементарних промислових товарів, але і досягла помітних успіхів у виробництві обчислювальної техніки.

В імпорті Індії переважають паливні ресурси (17 %), машини і обладнання (15 %).

Найбільші торгові партнери Індії: США, ФРН, Японія, Велика Британія, Китай, Росія.

Дата добавления: 2015-07-20