Сутність солідарної системи пенсійного забезпечення

Соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які позначилися на його соціальній структурі. У більшості населення формуються принципово нові ціннісні орієнтири, змінюються соціальні умови життя.

Стан економіки України в умовах перехідного періоду зумовлений рядом об’єктивних факторів, пов’язаних із зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією на початку економічних реформ, внаслідок чого відбулося істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій, рівня життя значної частини населення.

У таких економічних умовах вживалися заходи, спрямовані на пом’якшення негативних наслідків спаду рівня життя пенсіонерів і на часткову компенсацію втрат найменш забезпечених верств населення. Були створені механізми захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку.

На стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають:

– демографічні процеси (старіння населення, зменшення чисельності працездатного населення), наслідками яких є збільшення кількості отримувачів пенсій та зменшення числа платників страхових внесків;

– зменшення чисельності зайнятого населення;

– несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія;

– зростання різного роду пільгових і прирівняних до них категорій пенсіонерів;

– відсутність фінансово ефективної системи надання послуг працездатному і непрацездатному населенню;

– недостатня суспільна активність;

– невикористання можливих ринкових резервів.

Високий рівень демографічного навантаження на пенсійну систему України, як стверджують вчені, був спричинений процесами зниження темпів народжуваності населення та зростанням показників старіння населення.

Результатом негативних демографічних процесів стало збільшення чисельного навантаження працездатного населення. Невпинно зростає співвідношення чисельності пенсіонерів та зайнятих у виробництві.

Щорічно кількість пенсіонерів в Україні зростає. Однією з головних причин цього було ухвалення низки законодавчих актів, котрі встановили пільговий вік виходу на пенсію. Так, на 5-15 років було знижено віковий ценз для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах для понад 20 категорій працівників (в окремих галузях це поширюється майже на всіх працюючих), а також для виходу на пенсію за вислугу років. Сюди належать працівники автотранспорту, освіти, охорони здоров’я, прокуратури, суду, сільського господарства та інші. Значно знижений вік виходу на пенсію учасникам ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

У пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою, і, по суті, носить адміністративно-розподільчий характер, не забезпечує залежності розміру пенсії від розміру сплачених зборів (внесків). За рахунок страхових зборів (внесків), раніше діючим законодавством проводилися окремі види виплат, які не пов’язані з трудовим внеском, не залежали від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення і сприяли утвердженню утриманських настроїв.

Усі ці негативні аспекти функціонування попередньої системи пенсійного забезпечення призвели до потреби у реформування пенсійної справи з метою поліпшення пенсійного забезпечення громадян та формування організаційно-технічної основи для подальшої диференціації розмірів пенсій. У 1998 році Указом Президента України “Основні напрями реформування пенсійного забезпечення”, було визначено мету, напрями та етапи реформування пенсійного забезпечення.

Реформування пенсійного забезпечення здійснюється поетапно разом з економічними перетвореннями в державі.

Пенсійну реформу називають “матір’ю всіх реформ”, оскільки її наслідки стосуються як нинішнього, так і прийдешнього поколінь. Головною метою реформування пенсійної системи має стати досягнення її платоспроможності. Структура пенсійного забезпечення повинна мати реальний план фінансового наповнення, який забезпечуватиме адекватні надходження у майбутньому з урахуванням обмеженої позикоспроможності держави.

Позитивним у новому солідарному пенсійному страхуванні є те, що кошти при перерозподілі в одному часовому просторі не встигають знецінюватися. Проте не відбувається заощадження коштів, які сплачуються працівниками. Відповідно застраховані особи не мають права власності на пенсійні активи. Таким чином, у випадку передчасної смерті внесені кошти не повертаються застрахованому а використовуються для виплати іншим пенсіонерам.

Державою постійно проводяться заходи для поліпшення соціального захисту громадян похилого віку. Проте слід відмітити, що спостерігається негативна тенденція випереджання темпів зростання мінімального розміру пенсії по відношенню до мінімального розміру заробітної плати.

Соціальні послуги у солідарній системі надаються за рахунок коштів ПФУ. П. 1 ст. 72 розділу IX Закону № 1058 визначено джерела формування ПФУ: страхові внески, інвестиційний доход, кошти державного бюджету, суми фінансових санкцій, благодійні внески юридичних та фізичних осіб, добровільні внески, інші надходження.

Однією з причин значного скорочення реального бюджету ПФУ є заборгованість з виплати заробітної плати, наявність значної кількості платників, які ухиляються від сплати внесків до ПФУ. За оцінками експертів, внески до ПФУ не платять або платять несвоєчасно близько 7 млн. працюючих.

У 1991 році Постановою ВРУ “Про порядок введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення” було встановлено тариф внесків на соціальне страхування для госпрозрахункових підприємств на рівні 61% від фонду оплати праці, а для бюджетних установ і організацій – 37%, з яких до ПФУ направлялося 80% (а з 1992 року – 88%). Решта коштів спрямовувалася до Фонду соціального страхування. Це був високий тариф, проте він дозволяв ПФУ фінансувати в повній мірі пенсійні виплати та створювати певний резерв коштів. З того часу тарифи змінювалися.

26 червня 1997 року Президентом України було підписано Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, який набрав чинності 29 липня 1997 року. Цим законом було визначено порядок справляння та використання збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

Формування бюджету ПФУ ускладнюється певними об’єктивними і суб’єктивними причинами. Мобілізація фінансових ресурсів фонду здійснюється з передбачуваних законодавством джерел від фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення соціальними гарантіями певних категорій населення. Поповнення бюджету ПФУ ускладнюються головним чином в зв’язку з заборгованістю з платежів підприємствами, які тривалий час не сплачують відповідні кошти, або ухиляються від сплати.

Одним із шляхів вирішення проблеми поповнення пенсійного бюджету стало схвалення ВРУ у 2003 році Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, яким встановлено, що загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (п. 4.2.1) оподатковується за ставкою 15 відсотків від об’єкта оподаткування (п. 7.1).

Зменшено податковий тиск на оподатковувану частину доходу (заробітної плати) громадян. А це передбачає в свою чергу збільшення надходжень до ПФУ.

Виплата пенсій пенсіонерам, яким вона нараховується і виплачується згідно Закону № 1058, проводиться за рахунок власних коштів ПФУ, частка яких в загальній структурі видатків становить майже 78%.

Збільшення доходів у бюджеті ПФУ означає направлення цих коштів на відповідні цілі, тобто можливість підвищення розміру пенсійних виплат.

Фінансовий стан солідарної системи пенсійного страхування залежить від соціально-економічної ситуації в країні, від фіскальної та монетарної політики держави. Тобто, наприклад, несприятлива ситуація на ринку робочої сили призведе до ускладнення формування бюджету ПФУ, що врешті-решт відобразиться на матеріальному становищі пенсіонерів. Складна демографічна ситуація, що склалася в більшості країн світу, в тому числі і в Україні, потребує пошуку нових джерел фінансування ПФУ.

Таким чином, пенсії, інші види соціальних виплат та допомога, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Але, характерними рисами нинішньої пенсійної системи є низький рівень пенсій, старіння населення, збільшення кількості дострокових пенсіонерів, нестача коштів у ПФУ. Тому вкрай гострою стає проблема реформування пенсійного забезпечення.

Дата добавления: 2015-07-20