Читайте также:
|
Урахування цих чинників дає можливість виявити «вузькі місця» у функціонуванні політичних систем різних типів і визначити оптимум у взаємодії її підсистем.
Чинник адекватності містить у собі загальну характеристику ефективності політичної системи. Якість рішень і дій політичної системи повинна бути адекватною вимогам і підтримці соціального середовища.
Відповідність її структур до потреб як усього суспільства, так і основних соціальних груп; архаїзація її окремих елементів перешкоджає взаємодії всіх ланок системи, обумовлює їх неузгодженість і дисфункціональність.
Конституційна динаміка означає своєчасне внесення змін в Основний закон держави, що є особливо важливим у перехідні епохи.
У ці епохи практичніше приймати тимчасові конституційні акти. Теоретик конституціоналізму німецький вчений Р. Зменд визначає конституцію як порядок, заснований на цінностях; вона надає їм сили зобов'язуючих правових норм. Будь-яка держава має двоїсте завдання: поважати права і свободи людини та створювати і підтримувати необхідні функціональні структури. Це означає певне обмеження індивідуальних свобод в інтересах суспільства: демократичний порядок повинен бути захищений від зловживань основними правами.
Етатизація недержавних структур є безпосередньою загрозою основам життєдіяльності громадянського суспільства. Це одержавлення суспільства і фактичне підкорення його тотальній апаратній державі, яке розвивається в геометричній прогресії і набуває гіпертрофованого масштабу. Етатизація виражається в одержавленні практично всіх механізмів, які відкривають масам доступ до управління суспільством. Зокрема, це стосується професійних організацій, перетворює їх у коліщатко надміру збільшеного державного апарату. Цей процес приводить до зрощення партійного і державного апарату, результується у створенні злоякісного симбіозу партійно-державної бюрократії.
Деформація трьох векторів соціальних взаємодій: домінування субординації, мінімізація реординації і дефіцит координації.
Перше означає патронажне втручання держави в діяльність низових структур влади і суспільних організацій;
друге - ігнорування вищими державними органами запитів-вимог, які надходять до них від нижчих інстанцій влади та від організацій мас;
третє - наслідок паралічу відносин всередині громадянського суспільства, в якому чинником добробуту є координація відносин на рівні індивідів, соціальних груп і організацій.
Наявність багатьох позаконституційних центрів влади обумовлена неефективною конституцією, нечітким розподілом влади та відсутністю дійового громадянського контролю.
Домінуюче цілеспрямування може означати відправляння влади в інтересах корпоративних кланів, державної бюрократії, тіньової економіки тощо.
В ідеалі суспільство є первинним об'єктом домінуючого цілеспрямування, що відбувається далеко не завжди.
Ефективність державної влади і в цілому всієї політичної системи визначається якістю партійної системи. «Опереткова» багатопартійність приводить до фрагментації суспільства у всіх структурах влади і суспільного самоврядування. В суспільстві перехідного періоду перевага надається двопартійності, у цьому випадку полегшується вибір між модернізацією та консервацією сталого і традиційного.
Переважання владної вертикалі над соціальною горизонталлю є прямим наслідком зазначених чинників у сумарній формі.
Посилення вертикалі — це неминуча прогресуюча етатизація, зміцнення горизонталі означає зростання самоуправління в громадянському суспільстві. На рівні вертикалі виникає небезпека бюрократичного переродження держави, на рівні горизонталі -головний ресурс демократизації суспільства.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Політична організація в політичній системі | | | Політична система і політична модернізація |