Зміст майнових прав інтелектуальної власності на результати науково-технічної творчості.

Одним з найважливіших елементів прав промислової власності є права авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків. Будь яка інтелектуальна власність створюється саме авторами, фізичними особами які є носіями інтелекту, а не юридичними особами, які не є носіями інтелекту і створювати винаходи не в змозі.

Бажання авторів створювати щось нове має бути постійно економічно стимульованим, інакше авторам не має сенсу вигадувати щось нове. Економічний результат діяльності авторів має повертатись до них і стимулювати цих авторів на створення нових, більш привабливих винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

Без такого механізму економічного стимулювання авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків винахідництво в Україні почне деградувати і втрачати привабливість для людей, які можуть вигадувати нові технології, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, тобто забезпечувати конкурентоспроможне виробництво. Наслідком цього є спад виробництва, яке стає неконкурентоспроможним, а кінцевим результатом може стати повна деградація економіки країни та її орієнтація на продаж своїх природних ресурсів. На жаль, сьогодні саме такою і є економіка нашої держави.

На погляд автора виникла ситуація в країні, напряму пов’язана з існуючим станом охорони прав авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків, а точніше, неправильне застосування існуючих правових норм і встановлених законодавством прав винахідників, авторів винаходів, корисних моделей, промислових зразків.

1. Права авторів

Стаття 41 Конституції України, встановила право кожного громадянина на результати його інтелектуальної, творчої діяльності. Одним з основних суб'єктів права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, є творець цих об'єктів. Тобто людина, результат інтелектуальної діяльності якої визначено таким, що він відповідає умовам придатності їх для набуття права інтелектуальної власності.

Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановила, що винахід (корисна модель) це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, а винахідник це людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Цей Закон встановив, що не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки, що Винахіднику належить право авторства, яке є невід’ємним особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі). Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на промислові зразки” встановила, що промисловий зразок це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, що автор це людина, творчою працею якої створено промисловий зразок. Автору промислового зразка належить право авторства, яке є невідчужуваним особистим правом і охороняється безстроково. Обидва закони передбачили право автора самостійно отримати патент на свій винахід, і використовувати його на свій розсуд, якщо інше не передбачено цим Законом.

Коли автор сам отримав патент, то всіма економічними вигодами і правами автора він буде користуватись самостійно. Охоронні документи, видавані на об'єкти промислової власності, обов'язково мають містити інформацію про автора, якщо автор спеціально не вказав, що бажає залишатися невідомим.

Законами передбачено, що право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше, що право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше.

Тож об'єктом нашого дослідження будуть права автора, який створив інтелектуальну власність на умовах трудового найму під час виконання ним своїх службових обовязків.

2. Майнові права авторів інтелектуальної власності створенної на умовах трудового найму

Після створення об'єкту ІВ, Автор промислового зразка подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним промисловий зразок з матеріалами, що розкривають суть промислового зразка досить ясно і повно. Винахідник подає роботодавцю письмове повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) з описом, що розкриває суть винаходу (корисної моделі) достатньо ясно і повно.

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення подати до Установи заявку на одержання патенту чи передати право на його одержання іншій особі або прийняти рішення про збереження службового винаходу (корисної моделі) як конфіденційної інформації. У цей же строк роботодавець повинен укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем, роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Слід зазначити, що при створенні об'єкту ІВ на умовах трудового найму правовідносини між автором та роботодавцем регулюються Кодексом законів про працю України (далі - КЗППУ) та Законом України ”Про оплату праці”.

Стаття 1 ЗУ ”Про оплату праці” встановила, що Заробітна плата це це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу – з якої відраховуються внески до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування, тощо, що підтверджено ст.4.2.1. ЗУ ”Про податок з доходів фізичних осіб”: ”доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору”. У той же час: ”Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі якщо колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з профспілковим органом”, як це встановлено ст.21 ЗУ ”Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”.

Тож під час створення об'єкту ІВ на умовах трудового найму за виконану роботу автором, за процес створення службового твору (за роботу), роботодавець виплачує працівнику винагороду, зарплатню, у відповідності до ЗУ ”Про оплату праці”, розмір якої погоджує професійна спілка. Після виконання роботи і створення самого об'єкту ІВ, між автором та роботодавцем має бути укладений ще один договір, згідно Закону України ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, Закону України ”Про охорону прав на промислові зразки”, у відповідності до вимог Цивільного Кодексу України. Факт виплати іншої винагороди за цим договором, яка не є заробітною платою підтверджується Інструкцією зі статистики заробітної плати, що затверджена Наказом Держкомстатистики від 13.01.2004 N 5, Зареєстровано в Міністерстві України січня 2004 р. N 114/8713, якою встановлено Інші виплати, що не належать до фонду оплати праці:

Пункт 3.14 Інструкції: ”Винагороди за відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції та їхнє використання”.

В цьому випадку це Винагорода РОЯЛТІ – з якої відраховуються тільки податок з доходу фізичної особи, що підтверджено ст.4.2.2. ЗУ ”Про податок з доходів фізичних осіб”: ”доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності; доходи у вигляді сум авторської винагороди, іншої плати за надання права на користування або розпорядження іншим особам нематеріальним активом (творами науки, мистецтва, літератури або іншими нематеріальними активами) (далі - роялті), у тому числі одержувані спадкоємцями власника такого нематеріального активу”.

У відповідності до ст.51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, національне законодавство приведено до вимог Європейського Союзу. Українське законодавство згідно цієї Угоди має адекватність законів в зазначених галузях: бухгалтерський облік компаній і податки, інтелектуальна власність, охорона праці, непряме оподаткування. Вищезазначені вимоги національних правових актів, які відповідають нормам ЄС дозволяють точно визначити, яку саме винагороду отримав винахідник (автор) і за що:

1. Зарплатню у відповідності до ЗУ ”Про оплату праці”, з якої відраховуються внески до Пенсійного Фонду, Фонду соціального страхування, тощо;

2. Чи винагороду за відкриття, винахід та їхнє використання згідно договору з роботодавцем, відповідно до економічної цінності об'єкту ІВ (ч.3 ст.9 Закону України ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ч.1 ст.8 Закону України ”Про охорону прав на промислові зразки”) з якої відраховується тільки податок з доходу фізичної особи.

Статтею 427 ЦК України встановлено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним (ст.1107 ЦКУ).

Щоб мати можливість отримувати економічну вигоду від використання об'єкту ІВ, роботодавець має відчужити результати інтелектуальної творчої діяльності автора, інакше він не зможе повністю ними розпоряджатись і всі економічні преференції патенту будуть йому недоступні.

Згідно з вимогами Тимчасового положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, затвердженого Указом Президента України від 18 вересня 1992 р. № 479/92 із відповідними змінами до нього:

”П.54. Винагорода сплачується автору винаходу чи промислового зразка відповідно до договору, але не пізніше 3 місяців після закінчення кожного року, в якому використовувався винахід чи промисловий зразок, і не пізніше 3 місяців після надходження виручки від продажу ліцензії протягом строку дії патенту.

При реалізації в іноземних державах винаходу чи промислового зразка, запатентованого на ім'я підприємства або Фонду винаходів України, в тому числі при продажу ліцензії та поставці продукції на експорт, винагорода авторові сплачується за його бажанням в іноземній валюті.

Винагорода, сплачена автору власником патенту, не підлягає стягненню у разі анулювання патенту на винахід чи промисловий зразок.

Автори винаходів, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій при одержані винагороди користуються пільгами відповідно до чинного законодавства.

За несвоєчасну виплату винагороди винний у цьому власник патенту сплачує автору за кожний прострочений день пеню в розмірі 0,04 відсотка суми, належної до сплати”.

Необхідно зазначити, що оптимальний розмір винагороди визначається за взаємною домовленістю сторін відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем, як це встановлено ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” та ст.8 ЗУ ”Про охорону прав на промислові зразки”, що встановила: ”Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка”.

У випадку якщо роботодавець не виконає зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії, як це встановлено для авторів винаходів і корисних моделей ч.4 ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

3. Майнові права автора на винахід корисну модель промисловий зразок.

Стаття 41 Конституції України, встановила право кожного громадянина на результати його інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановила, що винахід (корисна модель) це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології, а винахідник це людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Стаття 1 ЗУ ”Про охорону прав на промислові зразки” встановила, що промисловий зразок це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, що автор це людина, творчою працею якої створено промисловий зразок.

Перед початком дослідження слід зазначити, що Патент на винахід, корисну модель, промисловий зразок це охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на винахід (корисну модель), і цей документ тільки ЗАСВІДЧУЄ майнові права інтелектуальної власності.

Майнових прав автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка прямо законодавством України не встановлено. Це пов’язано з тим фактом, що майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок мають бути обов’язково підтверджені результатами кваліфікаційної експертизи заявки на винахід або науково-технічною експертизою, якщо це не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності (для промислових зразків). Тобто патентом підтверджується, що цей винахід, корисна модель, промисловий зразок мають майнові права інтелектуальної власності. Наше дослідження спрямовано на виникнення майнових прав ІВ на винахід, корисну модель, промисловий зразок.

Відповідно до Статті 421 ЦК України суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до Кодексу, іншого закону чи договору. Стаття 1 Закону України ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” встановила, що винахідник це людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель), а не роботодавець і не юридична особа у якої працював винахідник (автор). Стаття 463 ЦКУ встановила, що Суб’єктами права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель та промисловий зразок є:

”1) винахідник, автор промислового зразка;

2) інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом”.

Жодним законом України не встановлено, що роботодавець отримує майнові права інтелектуальної власності що надає патент їх власнику, без договору з автором, тобто роботодавці відносяться до ч.2 ст.463 ЦКУ: ”інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом”. Ще раз нагадуємо, що роботодавець може отримати патент тільки після договору з автором і набути майнових прав, які надає патент, як це встановлено ч.3 ст.9 ЗУ ”Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”: ”Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника […] укласти з винахідником письмовий договір щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем”. І частина 4 цієї ж статті встановила: ”Якщо роботодавець не виконає зазначених у частині третій цієї статті вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії”.

Нагадуємо, що Майнових прав автора винаходу, корисної моделі, промислового зразка законодавством України не встановлено, але вони є невідчужуваними від об’єктів ІВ, невідчужувані від винаходу, корисної моделі, промислового зразку. Кваліфікаційна експертиза заявки на винахід або науково-технічна експертиза тільки підтверджує, що майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок саме у цьому конкретному об’єкті існують. Майнові права на винахід, корисну модель, промисловий зразок є результатами інтелектуальної творчої діяльності винахідника (автора). Стаття 41 Конституції України, встановила право кожного громадянина на результати його інтелектуальної, творчої діяльності. Стаття 8 ЦКУ встановила: ”Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) ”. ст.15 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, встановила ”Майнові права автора”. У той же час слід згадати, статтею 24 Конституції України, встановлено, що Громадяни мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом, тож майнові права автора, який створив науковий, літературний, художній твір нічим не відрізняються від майнових прав автора на його винахід, корисну модель, промисловий зразок які теж є результатами інтелектуальної творчої діяльності.

Майнові права на винахід, корисну модель виникають тільки після експертизи заявки на винахід або науково-технічної експертизи на промзразок. Частина 3 ст.33 ЗУ ”Про авторське право і суміжні права”, встановила, що: ”Предметом договору про передачу прав на використання твору не можуть бути права, яких не було на момент укладання договору”. Звертаємо увагу ще раз на ст.8 ЦКУ, тож При виконанні замовлення, або виконуючи роботу по створенню винаходу винаходу, корисної моделі, промислового зразку майнових прав інтелектуальної власності ще не існує і роботодавець не може відчужити за трудовим договором, того чого ще не існує.

Роботодавець повинен протягом чотирьох місяців від дати одержання від винахідника повідомлення про створений ним службовий винахід (корисну модель) укласти з винахідником, практично договір про передання виключних майнових прав автора на винахід, корисну модель, промисловий зразок із визначенням щодо розміру та умови виплати йому (його правонаступнику) винагороди відповідно до економічної цінності винаходу (корисної моделі) і (або) іншої вигоди, яка може бути одержана роботодавцем. Якщо роботодавець не виконає цих зазначених вимог у встановлений строк, то право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) переходить до винахідника або його правонаступника. У цьому випадку за роботодавцем залишається переважне право тільки на придбання ліцензії.

Дата добавления: 2015-07-25