Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р.№ 1756.

Державну реєстрацію прав на твори науки, літератури і мистецтва мають право здійснювати автори творів незалежно від громадянства та постійного місця проживання, а також фізичні і юридичні особи, що мають авторське право, роботодавець на замовлення і за рахунок якого створено твір, якщо інше не передбачено умовами договору між ним і автором, уповноважений представник автора або особа, що має авторське право. Право на реєстрацію мають також ор­ганізації, яким автор доручив управляти своїми майновими правами.

Для державної реєстрації до Установи заявники зобов'язані подати:

— заявку, складену за встановленою формою;

— один примірник твору в машинописній формі (опублікованого чи неопублікованого), фонограми та інші документи і матеріали для депонування;

Платіжний документ про сплату реєстраційного збору.

Документи і матеріали, що подаються до Установи, оформляють­ся способом, придатним для їх репродукування.

Зазначений порядок досить детально визначає здійснення дер­жавної реєстрації прав на твори науки, літератури і мистецтва.

Підсумовуючи викладене, можна зробити такі висновки: на одер­жання охоронного документа України заявниками можуть бути творці об'єктів інтелектуальної власності, створених їх творчою пра­цею. Заявниками також можуть бути будь-які інші фізичні і юри­дичні особи, до яких право на подання заявки перейшло в силу зако­ну чи договору.

Правонаступники як суб'єкти права інтелектуальної власності

Суб'єктами права інтелектуальної власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні й юридичні особи, до яких право інтелек­туальної власності переходить в силу закону чи договору, держава.

Спадкоємці можуть стати суб'єктами права інтелектуальної влас­ності в силу закону або заповіту. Лише Закон України «Про авторсь­ке право і суміжні права» (єдиний) містить статтю про спадкування авторських і суміжних прав у спадщину. Стаття 29 цього Закону «Пе­рехід авторського права у спадщину» проголошує: «Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, перехо­дять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові пра­ва автора». Разом з тим спадкоємці відповідно до цього Закону наді­ляються правом захищати авторство на твір, протидіяти перекручен­ню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора.

Відповідно до чинного законодавства України про інтелектуальну власність правонаступниками творців можуть бути будь-які фізичні і юридичні особи, які стають ними в силу договору або закону. Так, Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить ст. 31 «Передача (відчуження) майнових прав суб'єктів авторського права». Наведена стаття проголошує, що майнові права можуть бути пере­дані автором або іншою особою, що має авторське право, іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої осо­би, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Наведена норма все ж не містить відповіді на запитання, чи може ав­тор або інша особа, якій належить авторське право, продати свої майнові права на твір іншій особі. В практиці такі випадки відомі.

З наведеного можна зробити висновок, що будь-які результати інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються законом, виз­нані товаром. Отже, стосовно цього товару можуть вчинятися будь-які цивільно-правові угоди. Таким чином, майнові права авторів на твори науки, літератури і мистецтва можуть бути об'єктом купівлі-продажу та інших цивільно-правових угод. Однією із сторін у такій угоді може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка стає пра­вонаступником творця будь-якого об'єкта інтелектуальної власності.

Правонаступником може бути й держава. За Законом України «Про авторське право і суміжні права» (ст. 30) твори після закінчен­ня строку їх правової охорони стають надбанням суспільства. Це оз­начає, що такі твори можуть бути використані будь-якою фізичною чи юридичною особою без будь-якого дозволу і без виплати винаго­роди за їх використання. Проте користувачі зобов'язані оберігати право авторства, право на ім'я, право протидіяти будь-якому пере­крученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі і репутації автора.

Кого ж слід розуміти під поняттям «суспільство»? У широкому ро­зумінні цього слова суспільство є сукупність форм сумісної діяль­ності людей, що склалися історично. У вузькому — історично кон­кретний тип соціальної системи. З цього виходить, що коли твір стає надбанням суспільства, то це означає, що авторське право на нього конкретної особи перестало існувати — воно перейшло до сус­пільства. Все ж найчастіше суб'єктом такого права стає держава. Та­кий висновок можна зробити з наступної норми (ст. 30, п. 3). Кабіне­том Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відраху­вання до фондів творчих спілок України за використання на тери­торії України творів, які стали суспільним надбанням.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» містить по­няття «інші особи, які мають авторське право». Раз ці особи мають авторське право, то вони безперечно є суб'єктами авторського права. До цих осіб передусім відноситься роботодавець — він не є правонаступником автора. Його Закон наділяє авторським правом за наяв­ності певних умов.

Авторським правом наділені також в певній мірі особи, в яких во­но виникло на підставі ліцензійного договору — ліцензіати. Вони та­кож не є правонаступниками, але за договором вони мають певні ав­торські права.

Проте Закон містить інше визначення особи, що має авторське право і суміжні права. За цим визначенням це є автор або виконавець у випадках, коли майновими правами володіє автор або виконавець, а також фізична або юридична особа, якій було передано майнові права. З цього визначення важко збагнути, хто є тією «іншою осо­бою, яка має авторське право». Коли сам автор володіє своїми май­новими правами, то його немає підстав вважати іншою особою, що має авторське права. Якщо ж майнові права автора передані іншій особі, то це є не що інше як правонаступництво, адже майнові права можуть бути передані іншій особі лише за договором. Правонаступництвом у цивільному праві визнається перехід прав і обов'язків від однієї особи до іншої, в тому числі і за договором.

Похідними творами визнаються переклади, переробки, аранжу­вання або інші переробки. Особи, що здійснили переклад, перероб­ку або аранжування, визнаються авторами саме цих творів — пере­кладу, переробки або аранжування. Вони не є авторами первісних творів, але мають авторські права.

Те ж саме варто сказати про колективний твір. Видавці енцикло­педій, енциклопедичних словників, періодичних збірників і збірни­ків, що продовжуються, наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань не визнаються авторами цих творів. Але їм нале­жить виключне право на використання таких видань у цілому. Виключні права на використання — це і є майнові права. Отже, вида­вець зазначених видань не визнається автором, видання в цілому, але він є тією особою, що має авторське право.

4. Зміст авторського права

Найбільш поширеною класифікацією авторських прав є їх поділ за характером інтересу, що лежить в їх основі, на особисті немайнові та майнові. Крім загальних норм про особисті немайнові права інте­лектуальної власності (ст. 423 ЦК), вони регламентуються також статтями 438,439 ЦК і ст. 14 Закону. До них належать:

1) право на визнання людини творцем, тобто право авторства;

2) право автора на ім'я;

3) право на недоторканність твору і збереження його цілісності.

Дата добавления: 2015-07-25