Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Тема 2. Об’єкти авторського права

ТЕМА 4. СУМІЖНІ ПРАВА | ТЕМА 5. КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ АВТОРСЬКИМИ І СУМІЖНИМИ ПРАВАМИ | Задача 1. | Задача 2. | Задача 3. | Задача 4. | Задача 9. |


Читайте также:
  1. B) имеет права на получение алиментов от супруга;
  2. I. О ПРАВАХ ВЫШЕДШИХ ИЗ КРЕПОСТНОЙ ЗАВИСИМОСТИ ЛЮДЕЙ
  3. I. Понятие и характерны черты мусульманского права.
  4. I.2.1) Понятие права.
  5. I.2.3) Система римского права.
  6. II ПРАВА ЧЕЛОВЕКА
  7. II. Права заместителя начальника таможенного поста

Відповідно до ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» об’єктами авторського права є твори.

Творами, що безпосередньо зазначені у законі (ст. 433 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права») є:

- літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

- виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

- комп’ютерні програми;

- бази даних;

- музичні твори з текстом і без тексту;

- драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

- аудіовізуальні твори;

- твори образотворчого мистецтва;

- твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

- фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

- твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

- ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

- сценічні обробки творів, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

- похідні твори;

- збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

- тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

- інші твори.

У науковій літературі розрізняють багато підстав для класифікацій творів.

При визначенні способів використання твору звертають увагу на спосіб існування твору (О.О. Моргунова),залежно від якого розрізняють:

- динамічні твори (аудіовізуальні, музичні, тощо), які використовуються шляхом публічного виконання;

- статичні твори (твори архітектури, декоративно-прикладного мистецтва, живопис), які використовуються шляхом публічного показу.

При визначенні, наприклад, способу та засобів, за допомогою яких може здійснюватися обнародування твору важливим є класифікація за формою сприйняття творів (О.О. Моргунова):

- твори, які стають доступними завдяки технічним засобам (аудіовізуальні твори);

- твори, які стають доступними завдяки їх безпосередньому сприйняттю (літературні твори, живопис, скульптура);

- твори, що можуть бути доступними як за допомогою технічних засобів, так і безпосередньо (наприклад,музичні твори можуть бути доступні безпосередньо завдяки їх «живого» виконання, так і за допомогою відтворення їх технічними засобами).

При визначенні можливості тиражування твору, створення його копій, в залежності від зв’язку з матеріальними носіями (О.О. Моргунова) розрізняють:

- твори, що тісно пов’язані з матеріальними носіями (живопис, скульптура), оригінали яких, як-правило, існують у одному примірнику;

- твори, у яких відсутній тісний зв’язок з матеріальним носієм (твори літератури, музичні твори), які можливо відтворити у декількох примірниках (копіях) у будь-якій матеріальній формі, що не впливає на визначення їх цінності.

В аспекті зазначеної класифікації слід звернути увагу на те, що законодавець додатково закріпив невідчужуване право авторів (а після їх смерті – право спадкоємців) оригіналу художнього твору чи рукопису літературного твору на одержання грошової суми у розмірі п’яти відсотків від суми кожного продажу (так зване право слідування – ст. 448 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Слід звернути увагу на те, що щодо різних об’єктів повинна даватися і різна оцінка можливості визнання їх копій за самостійні об’єкти авторських правовідносин. Так, копії літературних творів до таких, звичайно ж, не можуть відноситися, а ось копії творів образотворчого мистецтва найчастіше можна вважати об’єктом авторського права (хоча і тут точки зору учених різняться). В цілому ж слід мати на увазі, що в даній сфері взаємостосунків за наявності спорів особливе значення мають експертні оцінки.

В залежності від режиму елементів форми твору (О. О. Моргунова, С. А. Судариков, В. А. Хохлов, К. Б. Леонтьєв, І. А. Близнець, В. Є. Козирев) розрізняють:

- самостійні (оригінальні) твори, у яких всі елементи створені його автором;

- похідні твори, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів);

- складені твори, які створені на підставі сукупності певної кількості творів (енциклопедії, журнали, газети та інші періодичні видання).

В залежності від кількості складових об’єктів різних галузей мистецтва, що поєднує в собі твір:

- прості твори, що складаються з твору одного жанру (літературний твір);

- складні твори – це твори, в яких об’єднані твори двох або більш галузей мистецтва (різнорідні об’єкти авторського права); при цьому кожна з частин твору створювалася саме з метою створення цілісного твору; не є головною по відношенню до інших; та може використовуватися як разом, так і окремо від інших частин твору, тобто мати самостійне значення.

Цивільне законодавство Російської Федерації містить термін «складний твір» у ст. 1240 ЦК РФ та визначає, що завжди повинна бути особа, яка організувала створення складного об’єкта, тобто у випадку, якщо такого «організатора» не існує, норми вказаної статті не застосовуються. Перелік складних об’єктів авторського права відповідно до ст. 1240 ЦК РФ має вичерпний характер та поєднує чотири категорії об’єктів: аудіовізуальні твори, в тому числі кінострічки (ст. 1263 ЦК РФ); театрально-видовищні постанови; мультимедійні продукти; єдині технології (ст. 1564 ЦК РФ). У сучасному законодавстві України з питань інтелектуальної власності, дана категорія відсутня, а відносини щодо створеня складних об’єктів детально не регламентовані.

В залежності від галузі, у якій створено твір (ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права») розрізняють твори: науки; літератури; мистецтва.

Наступна класифікація об’єктів авторського права стосується наявності факту оприлюднення твору (В. А. Хохлов). Розрізняють:

- оприлюднені, які доступні для публіки шляхом опублікування, публічного виконання, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення тощо;

- неоприлюднені, які недоступні до загального відому.

Факт оприлюднення твору надає можливість вільного використання твору у визначеному чинним законодавством порядку третіми особами. Щодо неоприлюднених творів вільне використання взагалі неможливе.

Майже аналогічна класифікація об’єктів проводиться С. А. Судариковим в залежності від факту опублікування твору на опубліковані та неопубліковані. Слід звернути увагу, що факт опублікування має значення для визначення країни твору та відповідно для визначення строку чинності охорони твору.

Окремо він же звертає увагу на службові твори, які створені автором у порядку виконання службових обов’язків відповідно до службового завдання чи трудового договору (контракту) між ним і роботодавцем.

Законодавство передбачає певні випадки, коли твір не визнають об’єктом авторсько-правової охорони. Відповідно до ч. 3 ст. 433, ст. 434 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про авторське право і суміжні права» не є такими об’єктами: повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Крім цього слід звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦК України авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі. Частина 3 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що охорона авторським правом не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

При розгляді даної теми необхідно також звернути увагу на характеристику окремих видів об’єктів авторського права. Виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) та їх сценічні обробки, придатні для сценічного показу; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби; ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки фольклору, придатні для сценічного показу; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; комп’ютерні програми; компіляції даних (бази даних); інші твори.

 

 


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 100 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ТЕМА 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО АВТОРСЬКЕ ПРАВО| ТЕМА 3. СУБ’ЄКТИ АВТОРСЬКОГО ПРАВА ТА ЇХ ПРАВА

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.009 сек.)