Законодавча влада в Україні 363

і її и І >лди письмовий звіт про виконану роботу, а також підготов-нііі народними депутатами — членами цієї комісії відповідні Проекти актів Верховної Ради та інші матеріали, які надаються 11.11 к ідним депутатам. Після обговорення результатів роботи тим-і н ов<)ї спеціальної комісії у відповідних комітетах та на пленар­ним у засіданні Верховна Рада приймає рішення щодо завершен­ий роботи такої комісії або доручає їй продовжити роботу і ви-іначає для цього термін її діяльності.

Повноваження тимчасової спеціальної комісії вважаються при і піненими в разі:

1) прийняття Верховною Радою закону, постанови або іншо-і о акта, для підготовки якого створювалася ця тимчасова спеці-їдьна комісія;

2) припинення повноважень Верховної Ради, якою утворе­ні) цю тимчасову спеціальну комісію.

І Іорядок утворення, вимоги до персонального складу тим­часової слідчої комісії визначаються в порядку, передбаченому |ЛЯ утворення тимчасової спеціальної комісії, крім особливос-МЙ, зазначених нижче.

До складу тимчасової слідчої комісії не може входити на­родний депутат, який:

1) є родичем або свояком посадової, службової особи, яка пра-
КЮЄ В державному органі, органі місцевого самоврядування, на
підприємстві, в установі, організації, чи особи, яка входить до
керівного органу об'єднання громадян, щодо яких згідно із зав-

і....... ям має проводитися розслідування тимчасовою слідчою ко-

мігісіо, або посадової, службової особи, щодо якої має проводи-і кся зазначене розслідування;

2) має самостійні або через членів сім'ї майнові цивільно-правові інтереси в державному органі, органі місцевого само-мрядування, на підприємстві, в установі, організації, об'єднанні і ромадян, щодо яких згідно із завданням має проводитися роз­слідування тимчасовою слідчою комісією;

був або є учасником судового процесу, в якому учасни­ком були або є державний орган, орган місцевого самоврядуван-пі, підприємство, установа, організація, їх посадові, службові осо­ті, а також об'єднання громадян, окремі громадяни, щодо яких.и ідно із завданням має проводитися розслідування тимчасовою і нідчою комісією;

Загальні проблеми конституційного регу­лювання правового статусу депутатських фракцій розглядаються у працях з державно­го (конституційного) права зарубіжних країн і порівняльного конституційного права, зокре­ма таких російських і вітчизняних дослідни­ків, як: Г. Керимов, Д. Ковачев, М. Марченко, А. Массе, В. Погорілко, Б. Страшун, В. Чир- кін, В. Шаповал та ін. Розробкою окремих проблем, пов'язаних з депутатськими фрак­ціями, займалися С. Заславський, Ю. Корго- нюк, Х. Приходько, Ю. Чепрасова та ін. Се­ред останніх публікацій варто зазначити ро­боти О. Кульчицької [1] та В. Лемака [2].

Зміни парламентського Регламенту Украї­ни від 08.10.2010 р. торкнулися, насамперед, порядку створення депутатських фракцій, а саме відтепер поновлено норму про мініма­льну кількість народних депутатів для фор­мування депутатської фракції, що має стано­вити не менше ніж 15 народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 чинного Регла­менту ВРУ, "народний депутат може входи­ти до складу лише однієї депутатської фра­кції політичної партії (виборчого блоку полі­тичних партій)" [6]. Ще одне правило щодо порядку формування депутатських фракцій встановлює зараз вимоги позафракційності таких посадових осіб парламенту України: Голова Верховної Ради України, Перший заступник та заступник Голови Верховної Ради України не можуть входити до складу ані депутатської фракції, ані депутатської групи. Ці норми є новими для законодавства України. Крім цього, згідно із ч. 4 ст. 59 Рег­ламенту ВРУ, "народний депутат, якого ви­ключено чи який вийшов зі складу депутат­ської фракції, є позафракційним". Як вста­новлено ст. 57 чинного Регламенту ВРУ, "депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Вер­ховної Ради України, створення органів Верховної Ради". Кожна депутатська фрак­ція (депутатська група) реєструється в Апа­раті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним де­путатом, який увійшов до складу депутатсь­кої фракції (депутатської групи), письмового повідомлення про сформування депутатсь­кої фракції (депутатської групи). У такому ж порядку здійснюється реєстрація змін у складі депутатської фракції (депутатської групи), про що головуючий на пленарному засіданні інформує народних депутатів. Як­що в результаті виходу народних депутатів зі складу фракції її чисельність буде менше ніж 15 осіб (народних депутатів), через 15 днів після дня настання такого факту зазна­чена фракція оголошується Головою ВРУ розпущеною (ч. 4 ст. 60 Регламенту ВРУ).

Така сама кількість депутатів - 15 - вста­новлена і для створення депутатської групи, що формується на позафракційній (позапар­тійній) основі відповідно до правил ст. 59-1 Ре­гламенту Верховної Ради України. Ще раз за­уважимо, що інститут депутатських груп протя­гом 2006-2010 рр. в Україні не існував.

Найголовнішою відмінністю депутатських фракцій і груп є принцип їх формування, а саме: згідно із ч. 1 ст. 58 Регламенту Верхо­вної Ради України, депутатські фракції фо­рмуються на партійній основі народними депутатами, обраними за списком політич­них партій (виборчих блоків політичних пар­тій), які за результатами виборів отримали депутатські мандати. Політична партія (ви­борчий блок політичних партій) має право формувати у Верховній Раді лише одну де­путатську фракцію. Депутатські ж групи фо­рмуються на позапартійній основі.

Своєрідним аналогом коаліції депутатсь­ких фракцій є, відповідно до ст. 60-1 чинного Регламенту ВРУ, міжфракційне депутатське об'єднання, до якого входять народні депу­тати, які можуть добровільно об'єднуватися у зазначене депутатське об'єднання. Міжф- ракційні депутатські об'єднання створюють­ся без реєстрації, кадрового, матеріально- технічного, інформаційного, організаційного забезпечення їх діяльності Апаратом ВРУ. Міжфракційне депутатське об'єднання не має прав депутатської фракції (депутатської групи), передбачених Регламентом ВРУ. Про створення міжфракційного депутатсько­го об'єднання оголошує головуючий на пле­нарному засіданні за письмовим повідом­ленням керівника такого об'єднання.

Ще одним органом, що входить до струк­тури сучасного парламенту України, є Пого­джувальна рада, що створюється як консу- льтативно-дорадчий орган для попередньої підготовки й розгляду організаційних питань роботи Верховної Ради. До її складу входять: Голова ВРУ, Перший заступник і заступник Голови ВРУ, голови депутатських фракцій (голови депутатських груп) з правом ухваль­ного голосу та голови комітетів з правом до­радчого голосу (ст. 73 Регламенту ВРУ).

Розділ III
ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ.
ОБРАННЯ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ВІДКЛИКАННЯ
ЇЇ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Глава 11
ФОРМУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ (ДЕПУТАТСЬКИХ ГРУП)
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

{ Назва глави 11 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5474-VI
(5474-17) від 06.11.2012 }

Стаття 57. Формування депутатських фракцій

1. Депутатські фракції формуються на першій сесії Верховної
Ради нового скликання до розгляду питань про обрання Голови
Верховної Ради України, створення органів Верховної Ради. Якщо
цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує
перерву для їх формування. Перед наступним пленарним засіданням
Апарат Верховної Ради надає народним депутатам інформаційні
матеріали, які були подані до Апарату Верховної Ради за день до
початку зазначеного пленарного засідання, про сформовані
відповідно до вимог цього Регламенту депутатські фракції.

Стаття 58. Принципи формування депутатських фракцій

1. Депутатські фракції формуються із числа народних
депутатів, обраних за виборчими списками політичних партій та
народних депутатів, які були висунуті політичною партією в
одномандатних округах. При формуванні депутатської фракції до її
складу також за умови додержання засад діяльності такої фракції
можуть увійти народні депутати, обрані в одномандатних округах,
які реєструвалися кандидатами у народні депутати шляхом
самовисування. { Частина перша статті 58 в редакції Закону N 5474-VI (5474-17)
від 06.11.2012 }

2. Політична партія має право формувати у Верховній Раді лише
одну депутатську фракцію. { Частина друга статті 58 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5474-VI (5474-17) від 06.11.2012 }

3. Принципи функціонування депутатської фракції повинні бути
демократичними і не суперечити вимогам Конституції України
(254к/96-ВР), Закону України "Про статус народного депутата
України" (2790-12) та цього Регламенту.

Стаття 59. Умови формування депутатських фракцій
(депутатських груп)

1. Народний депутат може входити до складу лише однієї
депутатської фракції (депутатської групи).

2. Голова Верховної Ради України, Перший заступник та
заступник Голови Верховної Ради України не входять до складу
депутатської фракції (депутатської групи).

3. Народний депутат, який не увійшов до складу депутатської
фракції, якого виключено чи який вийшов із складу депутатської
фракції, є позафракційним.

4. Позафракційні народні депутати можуть входити до складу
депутатських фракцій або об'єднуватися у депутатську групу
народних депутатів (далі - депутатська група). Кількість осіб у
депутатській групі не може бути меншою, ніж кількість осіб у
найменшій фракції, що сформована протягом першої сесії.

5. Депутатська група реєструється в Апараті Верховної Ради в
порядку, встановленому статтею 60 цього Регламенту.

6. Зареєстрована депутатська група має права депутатської
фракції. { Стаття 59 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2157-VI
(2157-17) від 27.04.2010; текст статті 59 в редакції Закону
N 2600-VI (2600-17) від 08.10.2010; стаття 59 в редакції Закону
N 5474-VI (5474-17) від 06.11.2012 }

{ Статтю 59-1 виключено на підставі Закону N 5474-VI
(5474-17) від 06.11.2012 }

Стаття 60. Порядок реєстрації та припинення діяльності
депутатських фракцій (депутатських груп)

1. Кожна депутатська фракція (депутатська група) реєструється
в Апараті Верховної Ради. Умовою реєстрації є надходження до
Апарату Верховної Ради підписаного особисто кожним народним
депутатом, який увійшов до складу депутатської фракції
(депутатської групи), письмового повідомлення про сформування
депутатської фракції (депутатської групи). У письмовому
повідомленні зазначаються повна (та, за наявності, скорочена)
назва депутатської фракції (депутатської групи), її персональний
склад та партійна належність членів депутатської фракції
(депутатської групи), а також прізвища голови депутатської фракції
(депутатської групи) та заступників голови депутатської фракції
(депутатської групи) з розрахунку не більше одного на 15 членів
депутатської фракції (депутатської групи). Повна та скорочена
назва депутатської фракції має збігатися з назвою відповідної
політичної партії. Повна та скорочена назва депутатської групи не
повинна співпадати з назвами зареєстрованих депутатських фракцій
(депутатських груп). { Частина перша статті 60 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5474-VI (5474-17) від 06.11.2012 }

2. Після відповідного оформлення матеріалів про утворення
депутатської фракції (депутатської групи) головуючий на пленарному
засіданні інформує народних депутатів про реєстрацію такої
депутатської фракції (депутатської групи), її кількісний склад,
голову депутатської фракції (депутатської групи) та заступників
голови депутатської фракції (депутатської групи). Інформаційні
матеріали про депутатську фракцію (депутатську групу) після її
реєстрації надаються народним депутатам. У такому ж порядку
повідомляється про зміни в складі депутатської фракції
(депутатської групи).

3. Про вступ, вихід зі складу зареєстрованої депутатської
фракції (депутатської групи) народний депутат повідомляє письмово
головуючого на пленарному засіданні. Письмове повідомлення
народного депутата про входження до складу тієї чи іншої
депутатської фракції (депутатської групи) погоджується з головою
цієї депутатської фракції (депутатської групи). Повідомлення про
виключення із складу депутатської фракції (депутатської групи)
робить головуючий на пленарному засіданні за поданням голови
депутатської фракції (депутатської групи).

4. Депутатська група, склад якої стає меншим від необхідної
мінімальної кількості народних депутатів, визначеної частиною
четвертою статті 59 цього Регламенту, через 15 днів після дня
настання такого факту оголошується Головою Верховної Ради України
розпущеною. { Частина четверта статті 60 в редакції Закону N 5474-VI
(5474-17) від 06.11.2012 }
{ Стаття 60 в редакції Закону N 2600-VI (2600-17) від
08.10.2010 }

Стаття 60-1. Міжфракційне депутатське об'єднання

1. Народні депутати можуть добровільно об'єднуватися у
міжфракційні депутатські об'єднання без реєстрації, кадрового,
матеріально-технічного, інформаційного, організаційного
забезпечення їх діяльності Апаратом Верховної Ради України.
Міжфракційне депутатське об'єднання не має прав депутатської
фракції (депутатської групи), передбачених цим Регламентом. Про
створення міжфракційного депутатського об'єднання оголошує
головуючий на пленарному засіданні за письмовим повідомленням
керівника такого об'єднання. { Главу 11 Регламенту доповнено статтею 60-1 згідно із Законом
N 2600-VI (2600-17) від 08.10.2010 }

{ Главу 12 виключено на підставі Закону N 2600-VI (2600-17)
від 08.10.2010 }

{ Главу 13 виключено на підставі Закону N 2600-VI (2600-17)
від 08.10.2010 }

Глава 14
ПОГОДЖУВАЛЬНА РАДА ДЕПУТАТСЬКИХ ФРАКЦІЙ (ДЕПУТАТСЬКИХ ГРУП)
У ВЕРХОВНІЙ РАДІ УКРАЇНИ

{ Назва глави 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5474-VI
(5474-17) від 06.11.2012 }

Стаття 73. Погоджувальна рада депутатських фракцій
(депутатських груп) { Назва статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2600-VI (2600-17) від 08.10.2010 }

1. Погоджувальна рада створюється як консультативно-дорадчий
орган для попередньої підготовки і розгляду організаційних питань
роботи Верховної Ради.

2. До складу Погоджувальної ради входять Голова Верховної
Ради України, Перший заступник і заступник Голови Верховної Ради
України, голови депутатських фракцій (голови депутатських груп) з
правом ухвального голосу та голови комітетів з правом дорадчого
голосу. У разі відсутності голови депутатської фракції (голови
депутатської групи) чи голови комітету за їх дорученням у
засіданні Погоджувальної ради бере участь відповідно заступник
голови депутатської фракції (заступник голови депутатської групи),
перший заступник (заступник) голови комітету з правом відповідно
ухвального чи дорадчого голосу. { Частина друга статті 73 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2600-VI (2600-17) від
08.10.2010 }

3. Головує на засіданнях Погоджувальної ради Голова Верховної
Ради України, а в разі його відсутності - Перший заступник чи
заступник Голови Верховної Ради України.

4. Народні депутати мають право бути присутніми на засіданнях
Погоджувальної ради, брати участь у обговоренні питань, що
розглядаються, вносити пропозиції щодо проектів порядку денного
сесії, розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного
пленарних засідань (статті 20, 24, 25 цього Регламенту).

5. У засіданнях Погоджувальної ради мають право брати участь:

а) суб'єкти права законодавчої ініціативи чи їх представники;

б) голова тимчасової спеціальної комісії, тимчасової слідчої
комісії з правом дорадчого голосу, якщо на засіданні
Погоджувальної ради розглядаються питання, віднесені до
повноважень такої комісії;

в) відповідальні працівники Апарату Верховної Ради, які
здійснюють організаційно-технічне забезпечення проведення
Погоджувальної ради та пленарних засідань Верховної Ради.

6. Погоджувальна рада проводить свою роботу у формі засідань,
як правило, в понеділок тижня пленарних засідань. Засідання
Погоджувальної ради є правомочним за умови присутності на ньому не
менше половини її складу з правом ухвального голосу.

7. Засідання Погоджувальної ради скликаються Головою
Верховної Ради України, а в разі його відсутності - Першим
заступником чи заступником Голови Верховної Ради України або за
ініціативою представників двох чи більше депутатських фракцій
(депутатських груп) у разі необхідності. { Частина сьома статті 73
із змінами, внесеними згідно із Законом N 2600-VI (2600-17) від
08.10.2010 }

8. Робота Погоджувальної ради здійснюється гласно, її
засідання є відкритими, за винятком випадків прийняття рішення про
проведення закритого засідання.

9. На кожному засіданні Погоджувальної ради ведеться протокол
та стенограма засідання. Протокол засідання Погоджувальної ради
підписує головуючий на засіданні.

10. Пропозиції Погоджувальної ради ухвалюються такою
кількістю голосів членів Погоджувальної ради з правом ухвального
голосу, яка у сумарному підрахунку голосів членів відповідних
депутатських фракцій (депутатських груп) є достатньою для
прийняття позитивного рішення при голосуванні питання у залі
засідань. { Частина десята статті 73 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 2600-VI (2600-17) від 08.10.2010 }

11. Ухвалені пропозиції щодо порядку денного пленарних
засідань направляються депутатським фракціям (депутатським
групам), органам та особам, яких вони стосуються, не пізніше 18-ї
години дня засідання Погоджувальної ради. { Частина одинадцята
статті 73 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2600-VI
(2600-17) від 08.10.2010 }

12. Пропозиції для розгляду на черговому засіданні
Погоджувальної ради подаються комітетами, тимчасовими спеціальними
комісіями, тимчасовими слідчими комісіями до Апарату Верховної
Ради не пізніш як за чотири дні до проведення чергового засідання.

13. Члени Погоджувальної ради, а також інші особи, які
запрошуються на її чергові засідання, не пізніш як за три дні
інформуються про питання, які плануються до розгляду на черговому
засіданні, та отримують необхідні матеріали.

14. Погоджувальна рада:

1) узгоджує проект плану законопроектної роботи та рекомендує
його Верховній Раді для затвердження;

2) розглядає та ухвалює пропозиції щодо проектів календарного
плану роботи сесії, порядку денного сесії, розкладу пленарних
засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань;

3) погоджує кандидатів на посади голови комітету, першого
заступника, заступника голови та секретаря комітету;

4) вносить Голові Верховної Ради України пропозицію щодо
скликання позачергового пленарного засідання Верховної Ради та
дати його проведення на вимогу трьох депутатських фракцій
(депутатських груп) чи п'яти комітетів; { Пункт 4 частини чотирнадцятої статті 73 із змінами, внесеними
згідно із Законом N 5474-VI (5474-17) від 06.11.2012 }

5) розглядає питання про вжиття заходів щодо забезпечення
присутності народних депутатів на пленарних засіданнях;

6) вносить пропозиції щодо проведення парламентських слухань;

7) розглядає інші пропозиції з організації роботи Верховної
Ради відповідно до цього Регламенту. стала актуальною проблема вдоско-налення чинного законодавства шляхомпроведення його до внутрішньої узгодже-ної системи, зокрема через кодифікацію,яка і здатна забезпечити нормативно-пра-вову регуляцію багатопланових і різнова-ріантних правовідносин, яківиникають вукраїнському суспільстві та державі.Зрозуміло, що ефективність роботи

Верховної Ради України як представниць-кого органу, багато в чому залежить відзлагодженої роботи її Апарату, досвіду тапрофесіоналізму його працівників, хочалевова частка тієї щоденної та копіткоїроботи, що зветься апаратною, залиша-ється за межами висвітлення роботи пар-ламенту.

В даний час правовий статус АпаратуВерховної Ради України визначено Кон-ституцією України, Регламентом ВерховноїРади України, Положенням про АпаратВерховної Ради України, окремими поло-женнямипровідповідні структурні під-розділи Апарату. Так, відповідно до пункту35 частини першої статті 85 КонституціїУкраїни, статті 7 Регламенту ВерховноїРади України Верховна Рада України при-значає та звільняє з посади керівника Апа-рату Верховної Ради України, затверджуєструктуру Апарату та Положення про Апа-

рат Верховної Ради України, згідно з якимАпарат Верховної Ради України здійснюєорганізаційне, правове,наукове, доку-ментальне, інформаційне, експертно-ана-літичне, матеріально-технічне та фінан-сове забезпечення діяльності ВерховноїРади України, її органів, депутатськихфракцій (депутатських груп).

Співробітники Апарату самі ніякихдержавно-владних рішень від імені пар-ламенту чи його структурних підрозділівне приймають, а лише забезпечують роз-робку проектів таких рішень, їх підготовкуі виконання.

Згідно з Постановою Верховної РадиУкраїни № 1678-ІІІ від 20 квітня 2000 р.«Про структуру апарату Верховної РадиУкраїни» парламентський Апарат склада-ється з керівництва Апарату, 19 структур-

них підрозділів, 28 секретаріатів комітетівВерховної Ради України та контрольноїкомісії з питань приватизації, 5 секретарі-атів депутатських фракцій у Верховній РадіУкраїни і, з невідомих підстав, секретарі-

ату депутатської більшості.Затверджена структура Апарату уві-брала в себе всі функції, які мають забез-печувати організацію і порядок роботиВерховної Ради України як єдиного зако-нодавчого органу України. Проте, цяструктура не змінювалась уже більше

10-ти років і потребує вдосконалення.На Апарат Верховної Ради України

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

8покладено супроводження законопроек-тів, методичне і організаційне забезпе-

чення підготовки та проведення пленар-них засідань Верховної Ради України, засі-дань комітетів і комісійВерховної РадиУкраїни, забезпечення народних депутатів

України законопроектами та інформацій-ними матеріалами з питань, що вносятьсяна розгляд Верховної Ради України.Однією з функцій Апарату є надання

консультативної та організаційної допо-моги народним депутатам України, комі-тетам і комісіям Верховної України увиконанні планів законотворчої роботи,

доопрацюванні законопроектів.

Не дивлячись на різноманітність функ-цій Апарату, варто звернути увагу на деяку

структури Апарату, нечіткевизначення функцій його структурних під-

розділів. А саме, правове забезпечення

роботи парламенту здійснюється різними

структурними підрозділами з різним

обсягом функцій і повноважень та різним

підпорядкуванням – Головним науково-

експертним управлінням, Головним юри-

дичним управлінням, Відділом зв’язків з

органами правосуддя. Аналогічний підхід

застосовано і для розподілу функцій та

повноважень щодо організаційного забез-

печення діяльності парламенту – останнє

здійснюється Головним управлінням доку-

ментального забезпечення, Головним

організаційним управлінням, Інформа-

ційним управлінням тощо. Недоскона-

лість структури Апарату, породжує ряд

проблем, зокрема – неефективність їхньої

взаємодії між собою, навантаження, різ-

ний розмір оплати праці працівників, які

виконують однакові за складністю та від-

повідальністю функції (зокрема, керівник

невеликого підрозділу Апарату отримує

заробітну плату, вищу за заробітну плату

головного консультанта комітету, який

виконує значно більший за складністю

обсяг функцій).

Окремої уваги заслуговує питання

щодо структури, чисельності працівників

та штатний розпис Апарату Верховної Ради

України. Граничну чисельність працівників

Апарату Верховної Ради України в кількості

1135 одиниць затверджено Постановою

Верховної Ради України. З них 688 осіб –

працівники управлінь та відділів Апарату

Верховної Ради, 447 працівників секрета-

ріатів комітетів і депутатських фракцій.

Окремо звертаю увагу на те, що Управ-

лінням справами Апарату утворено безліч

допоміжних підрозділів, які в певній мірі

дублюють роботу Управління справами

і безконтрольно збільшують свої штати.

Загальна штатна чисельність працівни-

ків установ та організацій, підвідомчих

Управлінню справами Апарату Верховної

Ради України налічує 2887 осіб, що вдвічі

більше ніж чисельність Апарату.

Слід звернути увагу, що Апарат Верхо-

вної Ради України «дуже» добре струк-

турований: до складу управлінь входять

декілька управлінь, відділів та секторів.

Так, наприклад, до складу Головного

управління документального забезпе-

чення в якому працює 143 працівники

входить 6 відділів і 16 секторів, до Управ-

ління комп’ютеризованих систем входять

5 відділів і 9 секторів, або до Управління

справами Апарату Верховної Ради Укра-

їни, яке складається з 8 відділів 21 сектора

і працює тут 127 працівників.

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Що стосується секретаріатів комітетів,

які безпосередньо здійснюють експертизу

та юридичне опрацювання нормативно-

правових актів починаючи з підготовки

висновків про включення до порядку

денного законопроектів і до підготовки

на підпис, прийнятого Верховною Радою

України відповідного акта – то ця катего-

рія працівників працює без структурного

поділу в межах секретаріатів, не дивля-

чись навіть на те, що відповідно до статті

55 Закону України «Про комітети Верхо-

вної Ради України» передбачена можли-

вість утворення в межах секретаріатів від-

ділів та служб.

У кошторисі Верховної Ради України не

вистачило коштів також для підвищення

посадових окладів на 20% працівникам

і спеціалістам, які проводять юридичну

експертизу проектів нормативно-право-

вих актів та їх ґрунтовне редакційне опра-

цювання, згідно з постановою Кабінету

Міністрів України від 9 березня 2006 року

№ 268.

На, думку Комітету, таких працівників

не дуже багато – і це ті працівники, які

дійсно виконують цю роботу це – пра-

цівники Головного науково-експертного

управління, які здійснюють експертизу

законопроектів до першого читання, це

працівники Головного юридичного управ-

ління, які здійснюють юридичну експер-

тизу та редакційне опрацювання законо-

проектів до другого читання і прийнятого

акта в цілому, це працівники секретаріатів

комітетів, які готують експертні висновки

та юридичне і редакційне опрацювання

законопроектів до першого, другого

читання і підготовку на підпис, прийнятого

цілому відповідного акта, а також праців-

ники сектору опрацювання і випуску зако-

нодавчих актів Протокольного відділу та

працівники сектору редагування законо-

проектів Редакційного відділу Головного

управління докумен-тального забезпе-

чення.

Комітет вважає, що керівництву Апа-

рату Верховної Ради України необхідно

уважно переглянути навантаження під-

розділів Апарату та оптимізувати їх роботу

і запропонувати здійснення внутрішнього

перерозподілу обов`язків та внести про-

позиції Комітету щодо структури Апарату

Верховної Ради України. Різне наванта-

ження і у працівників секретаріатів окре-

мих комітетів.

Також варто зазначити, що відповідно

до статті 25 Закону України «Про державну

службу», до статті 55 Закону України «Про

комітети Верховної Ради України» секре-

таріати комітетів Верховної Ради України

очолюють керівники секретаріатів, які від-

несені до другої категорії посад держав-

них службовців, а не завідувачі секретарі-

атів, як це передбачено на сьогодні.

Коротко зупинюсь на деяких управлін-

нях. Риторичне запитання викликає такий

підрозділ як Комісія у справах колишніх

партизанів ВВВ у 1941-1945. Там працюю-

чих всього двоє працівників, але питання

залишається відкритим чи це структура

законодавчого органу, а чи виконавчого,

а чи може Президента України?

Є багато запитань до такого відділу як

з питань звернень громадян, де 23 працю-

ючих з них 7 осіб керівного складу.

Чи потрібні нам у такому складі Управ-

ління по зв`язках з місцевими органами

влади і органами місцевого самовряду-

вання, де 20 працюючих – 6 осіб керів-

ного складу, а парламентському Комітеті

з питань державного будівництва – всього

14 працівників – та Управління міжпар-

ламентських зв`язків 28 чоловік – 8 осіб

керівного складу, а у нас з цих питань є

два парламентські комітети: у закордон-

них справах та євроінтеграції.

Є у нас і немала структура –це інфор-

маційне управління 30 працюючих - 9

осіб керівного складу, Прес-Служба і

Дирекція телепрограм, і кошти на їх утри-

мання немалі.

Виникає чимало запитань і до роботи,

освоєння коштів та збереження дорогого

комп`ютерного оснащення такого підроз-

ділу як Управління комп`ютеризованих

систем та інших.

Відповідно до Положення, затвер-

дженого розпорядженням Голови Верхо-

вної Ради України на Апарат Верховної

Ради України крім іншого покладається

завдання оперативного управління май-

ном, що забезпечує діяльність Верховної

Ради України. А чи ефективно викорис-

товується це майно і бюджетні кошти на

його утримання?

У зв’язку з цим актуальності набуває

питання реорганізації Апарату у напрямі,

зокрема, зменшення кількості його струк-

турних підрозділів, об’єднання підроз-

ділів, які виконують подібні функції, а

деколи дублюють їх тощо.

Як бачите нам всім ще є над чим пра-

цювати.

Після того, як Конституційний Суд

України своїм рішенням від 30 вересня

2010 року № 20-рп/2010 визнав таким, що

не відповідає Конституції України Закон

України «Про внесення змін до Конститу-

ції України», серед повноважень Голови

Верховної Ради України відсутня функція

організації роботи Верховної Ради Укра-

їни. А отже, повноваження видавати роз-

порядження з питань організації роботи

Верховної Ради України та її Апарату, в

тому числі про порядок підготовки доку-

ментів та діловодства у Верховній Раді

України інструкції, положення, рекомен-

дації тощо по суті фактично переходить до

Керівника Апарату. Проте це законодавчо

ще не врегульовано. Також, треба враху-

вати, що на сьогодні в Апараті Верховної

Ради України існує безліч локальних під-

законних актів, які регулюють, визнача-

ють, передбачають роботу повноваження

права і обов’язки структурних підрозділів

Апарату. Така кількість правил створює

певну невизначеність і розгалуженість в

роботі цих самих структурних підрозділів.

Мається на увазі те, що кожне управління,

а іноді і сектор розробляє свої методичні

рекомендації і свої правила роботи, які

іноді є повною несподіванкою для народ-

них депутатів України, інших підрозділів

Апарату. Зокрема, методичні матеріали

щодо підготовки електронних копій доку-

ментів суб`єктами права законодавчої іні-

ціативи, Пам`ятка щодо порядку роботи

з депутатськими запитами, методичні

рекомендації з питань кадрового обслуго-

вування народних депутатів України, їхніх

помічників-консультантів тощо, які зазви-

чай повторюють один одного за суттю або

не відповідають вимогам чинних зако-

нів України, Регламенту Верховної Ради

України та прийнятим відповідно до них

нормативно-правовим актам, але вимага-

ють обов`язкового використання в роботі

народними депутатами України, їх поміч-

никами-консультантами та працівниками

Апарату Верховної Ради України.

Як, коли і ким вони розробляються

залишається невідомим, і чому розробка

таких правил проходить поза увагою як

інших структурних підрозділів, так і Комі-

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

тету з питань Регламенту, депутатської

етики та забезпечення діяльності Верхо-

вної Ради України, адже саме до пред-

мета відання цього Комітету належать

питання організації роботи Верховної

Ради України та контролю за виконанням

її Апаратом функцій із забезпечення діяль-

ності Верховної Ради України та її органів,

структури Апарату Верховної Ради Укра-

їни тощо. Комітет неодноразово звертав

увагу керівництва Апарату на необхідність

вироблення універсальних вимог щодо

оформлення народними депутатами

України законодавчих ініціатив, оскільки

на законодавчому рівні не унормовано

деякі питання, пов’язані з практичною

реалізацією народними депутатами Укра-

їни права на ініціювання певних питань.

Парламентська практика свідчить про

відсутність єдиного підходу щодо оформ-

лення відповідних ініціатив.

Водночас, згідно з частинами дру-

гою та третьою статті 1 Закону України

«Про статус народного депутата Укра-

їни», народний депутат України здійснює

свої повноваження на постійній основі, і

при їх виконання керується Конституцією

України, законами України та загальновиз-

наними нормами моралі, і, по великому

рахунку, мають керуватися лише зако-

нодавчими актами, а не розробленими

кимось правилами.

Відповідно до частини третьої статті 7

Регламенту Верховної Ради України Апа-

рат Верховної Ради України діє на основі

Положення про Апарат Верховної Ради

України, яке затверджується постановою

Верховної Ради України.

Отже, всі положення про документоо-

біг у Верховній Раді України та відповідні

зразки документів мають затверджува-

тися Керівником Апарату за погодженням

з Комітетом з питань Регламенту, депу-

татської етики та забезпечення діяльності

Верховної Ради України. Тому необхідним

є перш за все розробити і затвердити Вер-

ховною Радою України Положення про

Апарат Верховної Ради України, в якому

мають бути зазначені такі повноваження

керівника. Після того необхідно скасувати

всі раніше видані структурними підроз-

ділами Апарату Верховної Ради України

методичні рекомендації і матеріали, а

потім з урахуванням з урахуванням всіх

раніше прийнятих Комітетом рекомен-

дацій, також висловлених зауважень на

цьому семінарі, підготувати нову редак-

цію Положення про порядок роботи з

документами у Верховній Раді України,

подати його для погодження Комітету і

ввести в дію.

Дата добавления: 2015-07-16