Дія права ЄС у просторі

[1] Лісабонський договір 2007 р. змінив термінологію: замість «принципів» у контексті ч. 1 ст. 6 попередної редакції ДЄС запроваджені «цінності» Союзу. Однак у преамбулі ДЄС вони, як і раніше, називаються принципами: «…Підтверджуючи свою відданість принципам свободи, демократії, верховенства права, поваги до прав людини та основоположних свобод…».

[2] Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ.– К: Дух і Літера, 2000.– С.141.

[3] Буроменский М. В. Политические режимы государств в международном праве (Влияние международного права на политические режимы государств).– Харьков: Ксилон, 1997.– 244 с.

[4] Дж. Фітцморіс наголошував, що принцип права, на відміну від правової норми, лежить в основі правової норми та пояснює причини ї існування. Тоді як норма відповідає на питання «що», принцип дає відповідь на питання «чому». Див.: Fitzmaurice G. The General Principles of International Law // Collected Courses of the Hague Academy of International Law.– 1957.– Vol. 92.– P. 7.

[5] Case 6/64 «Flaminio Costa v E.N.E.L.» // European Court Reports. – 1964. – P. 585.

[6] Case 26/62 «NV Algemene Transport- en Expeditie Onderneming van Gend & Loos v Netherlands Inland Revenue Administration» // European Court Reports. – 1963. – P. 1.

[7] Станом на 01.06.2010 р. офіційними мовами 27 держав-членів ЄС є 23 мови: англійська, болгарська, грецька, датська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, чеська, шведська. Країни, в яких державними є декілька мов, обирають одну, якою вони будуть користуватися на рівні Союзу.

[8] 01 січня 1999 р. євро було введено у безготівковий обіг, у готівковий – через 3 роки, коли воно стало офіційною валютою 11 держав-членів (Австрії, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії, Франції. Через невідповідність економічним вимогам не була допущена до участі Греція, а Данія, Швеція і Сполучене Королівство відмовилися брати участь у цьому проекті). Станом на 01.06.2010 євро як офіційна валюта перебуває в обігу в 16 державах-членах, серед яких окрім вищезгаданих Греція, Кіпр, Мальта, Словенія, Словаччина. Євро як офіційна грошова одиниця застосовується також в таких країнах, як Андорра, Ватикан, Гваделупа, Майотта, Мартініка, Монако, Реюньйон, Сан-Марино, Сен-П’єр і Мікелон, Французька Гвіана, Чорногорія.

[9] Коло з 12-ти зірок на прапорі символізує прагнення Союзу до гармонії між народами. Число «12» означає довершеність: 12 місяців, 12 знаків зодіаку тощо.

[10] Ця дата обрана не випадково. 9 травня 1950 р. Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив офіційну промову про секторальне об’єднання деяких компонентів економік держав (вугільну та сталеливарнту промисловість), яка згодом була підтримана країнами-засновницями Співтовариств, що започаткувало процес створення ЄС.

[11] Декларація Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Федеративної Республіки Німеччина, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Республіки Кіпр, Литовської Республіки, Великого Герцогства Люксембург, Угорської Республіки, Республіки Мальта, Австрійської Республіки, Португальської Республіки, Румунії, Республіки Словенія та Словацької Республіки щодо символіки Європейського Союзу від 13 грудня 2007 р.

[12] При визначенні того, чи є кандидат на вступ державою, слід спиратися на загальне міжнародне право, норми якого характеризують державу як поєднання суверенної влади, населення і території. Також очевидно, що держава-заявник і її уряд повинні отримати міжнародне визнання з боку Союзу і всіх без винятку його держав-членів.

[13] Як приклад можна навести блокування Францією приєднання Сполученого Королівства (до речі, дуже розвинутої і потужної країни), а також тривалий розгляд заявки Туреччини. Переговори з Іспанією й Португалією тривали 7 років, тоді як з Австрією, Норвегією, Швецією і Фінляндією були завершені за 13 місяців.

[14] Рішення від 22.11.1978 р. у справі 93/78 «Mattheus v. Doego» // ECR.– 1978.– P. 2203.

[15] Ця країна, абсолютна більшість частини якої розташована в Азії (лише 4 % - в Європі!), була визнана Союзом як така, з якою можуть бути розпочаті переговори щодо набуття членства (див. Висновки Гельсінської Європейської Ради, затверджені в грудні 1999 р.). Переговори про вступ розпочалися у жовтні 2005 р.

[16] Прикладом можуть слугувати заморські департаменти Франції (у Центральній і Південній Америці, Індійському океані), а також Гренландія (Північна Америка), яка перебуває під суверенітетом Данії.

[17] На сьогодні це єдиний випадок відмови в членстві з мотивів відсутності ознаки «європейськості».

[18] Таке уявлення про східні межі Європи були започатковані у 1730 р. (Дейвіс Н. Історія Європи.– С. 25).

[19] Виклад основних аргументів у дискусії про цивілізаційні кордони Європи див. у: Посельський В. Op.cit.– С. 22–24.

[20] Висновок Комісії від 30 червня 1993 р. щодо заявки Кіпру на членство // Bulletin of the European Communities. Supplement.– 1993, № 5.

[21] Серед чинних держав-членів до НАТО входить 21 держава: Бельгія, Болгарія, Греція, Данія, Естонія, Італія, Іспанія, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Німеччина, Сполучене Королівство, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Франція, Чехія.

[22] Рішенні від 28.04.1988 р. у справах 31 і 35/86 «LAISA et CPC Espagna v. Ради» // ECR.– 1988.– P. 2285.

[23] Хоча вступ вимагає адаптації окремих положень установчих договорів: щодо кількості представників держав-членів у органах Союзу, розподілу голосів у Раді ЄС, географічної сфери дії установчих договорів, переліку офіційних мов Союзу.

[24] Андорра (468 км² і 68 тис. чол.), Ватикан (0,44 км² і 0,9 тис. чол.), Ліхтенштейн (160 км² і 33 тис. чол.), Монако (1,95 км² і 32 тис. чол.), Сан-Марино (60,5 км² і 27 тис. чол.).

[25] Станом на 01.06.2010 державами-заявницями є: Албанія (2009); Боснія і Герцеговина (2008); Сербія (2009); Чорногорія (2008).

[26] Так, Туреччина подала заявку в 1987 р., а позитивне рішення було ухвалене Європейською Радою лише в 1999 р.

[27] У Висновку міститься детальний опис політичної й економічної ситуації в державі-заявниці; оцінка її здатності прийняти й імплементувати acquis в усіх сферах діяльності Союзу; виявлення можливих проблем, що можуть постати під час переговорів про вступ.

[28] Приміром, Висновки Комісії від 15 липня 1997 р. щодо Естонії, Польщі, Словенії, Угорщини, Чехії.

[29] Такий висновок був даний щодо заявки Кіпру.

[30] Така рекомендація давалися лише одного разу, щодо заявки Туреччини, – див. Висновок Комісії від 20 грудня 1989 р.

[31] Наприклад, Люксембурзька Європейська Рада, що проходила 12-13 грудня 1997 р., погодилася з висновком Комісії щодо Естонії, Кіпру, Польщі, Словенії, Угорщини та Чехії, переговори з якими розпочалися у листопаді 1998 р.

[32] Станом на 01.06.2010 державами-кандидатками є: Ісландія (2010); Колишня Югославська Республіка Македонія (2005), Туреччина (2005), Хорватія (2005).

[33] Наприклад, див. Рішення Ради ЄС від 14 квітня 2003 р. про вступ десяти держав-кандидаток до Європейського Союзу // Official Journal of the European Union.– № L 236, 23.09.2003.– P. 15.

[34] Наприклад, див. Висновок Комісії від 19 лютого 2003 р. щодо заявок десяти держав-кандидаток про вступ до Європейського Союзу // Official Journal of the European Union.– № L 236, 23.09.2003.– P. 3, 4.

[35] Наприклад, див. Законодавчі резолюції Європейського Парламенту 2003 р. щодо заявок кожної з десяти держав-кандидаток про вступ до Європейського Союзу // Official Journal of the European Union.– № L 236, 23.09.2003.– P. 5-14.

[36] Це двічі мало місце у випадку Норвегії, парламент якої відмовлявся здійснити ратифікацію, зважаючи на негативні результати референдумів щодо вступу в 1972 і 1994 роках. Проте це не завадило набути чинності договору про вступ Данії, Ірландії і Сполученого Королівства та договору про вступ Австрії, Швеції і Фінляндії.

[37] Так, договір про вступ десяти держав, підписаний в Афінах 16 квітня 2003 р., набув чинності з 1 травня 2004 р., коли й відповідні держави стали державами-членами ЄС.

[38] Прикладом останнього може слугувати встановлення 7-річного строку запровадження вільного пресування по території Союзу для громадян десяти нових держав-членів.

[39] Так, Естонія, Латвія і Литва були змушені припинити дію угод про вільну торгівлю з Україною з 1 травня 2004 р.

[40] Йдеться про вихід з Європейської асоціації вільної торгівлі.

[41] Рішення Суду Правосуддя від 13.10.1992 р. у справах С-63/90 і С-67/90 Португалія та Іспанія v. Рада // ECR.– 1992.– P. I-5142.

[42] Так, обсяг Договору про вступ десяти держав-членів 2003 р. склав понад 2 тис. стор., з яких на 18 додатків припадає майже 900 стор., а на доповнення до додатків – 1000 стор.

[43] На практиці ця стаття жодного разу не застосовувалася.

[44] Кваліфікована більшість визначається відповідно до п. (b) ч. 3 ст. 238 ДФЄС.

[45] Питання про призупинення членства держави одного разу піднімалося щодо Австрії. Так, 1999 р. на парламентських виборах перемогу здобула ультраправа партія – «Партія свободи», лідер якої Й. Хайдер, що згодом став Прем’єр-міністром, пропагував політику ксенофобії (ворожого ставлення до іноземців). На несумісність такої політики зі ст. 7 ДЄС була звернена увага країни. Зазначені рекомендації були враховані, й у результаті Рада вирішила, що немає підстав застосовувати ст. 7. Показово, що згодом для боротьби з новим націоналізмом і ксенофобією на рівні ЄС було ухвалено рішення про відкриття в країні Європейської агенції з фундаментальних прав людини.

[46] Для ухвалення рішень, зазначених у ч. 3 та 4 ст. 7 ДЄС, кваліфікована більшість визначається відповідно до п. (b) ч. 3 ст. 238 ДФЄС.

[47] Зазначимо, що за період існування Співтовариств та ЄС перелік установчих договорів змінювався. Так, 18.04.1951 р. було укладено перший установчий договір Співтовариств – Договір, що засновує Європейське співтовариство з вугілля та сталі. Він був строковим, і через 50 років після набуття чинності припинив свою юридичну силу. Європейське співтовариство з вугілля і сталі припинило існування з 23 липня 2002 р. Його права і обов’язки перейшли до Європейського Співтовариства (нині ЄС). З набуттям чинності 13.12.2007 р. Лісабонським договором була змінена назва Договору, що засновує Європейське Співтовариство. З набуттям ним чинності його було перейменовано на Договір про функціонування Європейського Союзу. Крім того, зі зміною структури ЄС окремою міжнародною організацією стало Європейське Співтовариство з атомної енергії (Євратом), відповідно його установчий договір 1957 р. відтоді не розглядається установчим договором ЄС (хоча до Євратому входять ті ж держави-члени та він обслуговується тією ж інституційною системою, що й ЄС).

[48] Наприклад, Протокол № 15 про деякі положення щодо Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, якій звільняє цю країну від зобов’язання вводити євро.

[49] Ця вимога діє в міжнародному праві (див. п/п. «b» п. 2 ст. 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р.).

[50] Т.Гартлі наводить як приклад декларацію Сполученого Королівства про визначення поняття громадянина цієї країни, що була ухвалена при приєднанні цієї країни до Співтовариства (Хартли Т.К. Вказ. праця.– С. 103).

[51] Прикладом останнього може слугувати встановлення 7-річної відстрочки запровадження права вільного пересування по ЄС для громадян десяти нових держав-членів.

[52] Так, Естонія, Латвія і Литва були змушені припинити дію угод про вільну торгівлю з Україною з 1 травня 2004 р.

[53] Йдеться про вихід з Європейської асоціації вільної торгівлі.

[54] Постанова від 4 жовтня 1979 р. у справі 1/78 Проект міжнародної угоди з природного каучуку (ECR, 1979, p. 2871, paras 34–36).

[55] Рішення у справі С-379/92 Peralta (ECR, 1994, p. I-3453, para. 16).

[56] Рішення в об’єднаних справах 21-24/72 International Fruit Company (ECR, 1972, p. 1219, para. 15).

[57] Рішення у справі C-286/90 Poulsen and Diva Navigation (ECR, 1992, p. I-6019, paras 10, 13-16 та 25-29).

[58] Рішення у справі C-216/01 Budejovický Budvar (ECR, 2003, p. I-13617, paras 150-166).

[59] Рішення у справі 41/74 Van Duyn проти Home Office (ECR, 1974, p. 1337, para. 22).

[60] Див., наприклад, рішення у справі C-432/92 Anastasiou (ECR, 1994, p. I-3087, paras 43, 50).

[61] Рішення у справі 92/74 Van den Bergh (ECR, 1975, p. 599, paras 2-9); рішення у справі 178/84 Комісія проти Німеччини (ECR, 1987, p. 1227, paras 44, 52).

[62] Рішення у справі 14/70 Bakels GmbH проти Oberfinanzdirektion München (ECR, 1970, p. 1001, paras 6-11).

[63] Рішення у справі C-376/90 Комісія проти Бельгії (ECR, 1992, p. I-6153, paras 21-26).

[64] Рішення у справі C-84/95 Bosphorus (ECR, 1996, p. I-3953, paras 13-15).

[65] Деякі з таких актів перекладені українською мовою Державним департаментом адаптації законодавства Міністерства юстиції України і містяться на офіційному сайті: www.sdla.gov.ua

[66] Юридичні властивості правового акту визначаються його метою і змістом, але не офіційною назвою, наданою йому інституцією. Тому Суд ЄС неодноразово досліджував питання, наскільки формальна назва правового акту відповідає його реальній правовій природі, що випливає з його змісту.

[67] Рішення у справі 113/75 Frecasseti проти Amministrazione delle finanze dello Stato (ECR, 1976, p. 983), рішення у справі 90/76 Van Ameyde проти UCI (ECR, 1977, p. 1091).

[68] Рішення у справі C-322/88 Grimaldi проти Fonds des maladies professionnelles (ECR, 1989, p. 4407, para. 18).

[69] З червня 1997 р. рішення судових органів ЄС, а також висновки генеральних адвокатів оприлюднюються в електронному вигляді на офіційному веб-сайті Суду ЄС (www. curia.europa.eu).

[70] Рішення у справі 28-30/62 «Da Costa».

[71] Рішення у справі 66/80 International Chemical Corporation (ECR, 1981, p. 1191).

Дата добавления: 2015-07-19