Історичні передумови та основні етапи становлення права Європейського Союзу

Процес становлення права Європейського Союзу тісно пов’язаний з процесом утворення та діяльності Європейських співтовариств, який відбувався на основі відповідних правових норм. Тобто, становлення права Європейського Союзу неможливе без утворення Європейських співтовариств, а їх функціонування неможливе без наявності правового поля.

Право Європейського Союзу стало одним з найважливіших чинників європейської інтеграції. Завдяки йому сформувався не тільки єдиний правовий простір для більшості держав Європейського Союзу, а й створилися всі необхідні умови для побудови єдності у всіх інших сферах суспільного життя європейської спільноти.

Історичні умови, що склалися в Європі після завершення Другої світової війни вимагали від європейських держав вирішення наступних питань: відновлення зруйнованого війною європейського господарства, організація системи безпеки, яка дозволяла б запобігати новим війнам, і захист прав людини.

Проблему відновлення європейської економіки була покликана вирішити створена в 1948 р. Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС), що включила 16 країн Західної Європи і Туреччину.

Створена в 1949 р. Рада Європи основним своїм завданням визначила захист прав людини.

Забезпечення безпеки покладалося на створений в 1949 р. за участю США військовий альянс НАТО, який було засновано у 1948р. згідно Брюссельського пакту.

Не зважаючи на створення вищезазначених структур в Європі так і не вдалося забезпечити створення широкої інтеграції, яка б поєднала міжнародно-правові та національні інститути. Така інтеграція повинна була ґрунтуватися на добровільному обмеженні суверенітету країн-учасниць, об'єднанні і передачі ними ряду функцій наднаціональному органу, що діє в загальних інтересах.

Вперше подібну ідею було висунуто в 1950 р. міністром закордонних справ Франції Робертом Шуманом. Документ під назвою «Декларація Роберта Шумана» було оголошено ним на міжурядовій конференції в Парижі 9 травня 1950 року. Цей день офіційно прийнято вважати «Днем Європи». Інколи зазначений документ ще називають «планом Шумана».

Проте, слід зазначити, що Роберт Шуман не був справжнім автором зазначеного плану. Головним розробником даного проекту був інший французький політичний діяч – Жан Моне. Саме ім’я Ж.Моне увійшло в історію сучасної Європи як основного розробника ідеї формування Європейських співтовариств.

Зміст «плану Шумана» полягав у зверненні до європейських країн (насамперед Німеччини) з наступною пропозицією: «Французький уряд пропонує передати все франко-германське виробництво вугілля і сталі під керівництво спільного Верховного органу, який діє в межах організації, що відкрита для участі інших країн Європи».

Таким чином, передбачалося добровільне обмеження державного суверенітету європейських країн та створення нового наддержавного органу, до відання якого повинні були перейти функції управління вугільною та сталеливарною промисловістю країн-учасниць.

Реалізація даної ідеї відбулася в Парижі 1951р., коли між європейськими країнами був підписаний Договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС) – Паризький договір.

Отже, першим етапом у процесі становлення права Європейського Союзу стало підписання у 1951 році Паризького договору про заснування першого з Європейських співтовариств - Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС).

Другий етап був пов'язанийіз створенням двох інших Європейських співтовариств. Так, 1957 р. в Римі було підписано договори (Римські договори):

1) про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС);

2) про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом).

На третьому етапі було створено правову основу для переходу від загального до єдиного внутрішнього ринку європейських країн. Такою правовою основою слугував підписаний у 1986 році та набувший чинності у 1987 році Єдиний європейський акт.

Четвертим етапом у процесі становлення права Європейського Союзу стало підписання в Маастрихті у 1992р. та набрання чинності в 1993 р. Договору про Європейський Союз (Маастрихтський договір), яким передбачалося створення на базі Європейських співтовариств нового наднаціонального об’єднання – Європейського Союзу.

П’ятий етап передбачав удосконалення існуючого правового поля діяльності Європейського Союзу і внесення змін до Договору про Європейський Союз. Так, 1997 р. в Амстердамі було підписано Договір про внесення змін до Договору про Європейський Союз, яким передбачалося запровадження ряду суттєвих змін, що стосувалися основних сфер співробітництва європейських держав та принципів діяльності Європейського Союзу.

Завершальним шостим етапом у процесі розвитку права Європейського Союзу стало підписання в 2001 р. Ніццького договору (набрав чинності 2003р.). Договором передбачалося внесення змін до Договору про Європейський Союз та договорів про заснування Європейських Співтовариств, а також до деяких інших пов’язаних з ними актів.

«Стовпи́» або підвалини Європейського Союзу (англ. Pillars of the European Union) — поширена метафора, згідно з якою Європейський Союз — наче храм на трьох стовпах. Стовпи — складники Договору про Європейський Союз, а саме:

·Європейські спільноти — договори про заснування Європейської економічно спільноти, Європейської спільноти з вугілля та сталі та Європейської спільноти з атомної енергії — перший «стовп». Охоплює широке коло напрямків діяльності, визначених у договорах: спільна сільськогосподарська політика, митний союз та спільний ринок, економічний та монетарний союз тощо;

·спільна зовнішня та безпекова політика, визначена в розділі V Договору про ЄС (другий «стовп»);

·співпраця у сфері правосуддя та внутрішніх справ, визначена в розділі VI Договору про ЄС (третій «стовп»).

До першого «стовпа» належать сфери, право рішення в яких держави-члени передали Спільноті. Натомість другий і третій «стовпи», здебільшого, міждержавні, тож рішення тут ухвалюються за наявності консенсусу між державами. Згідно з Амстердамським договором деякі напрямки, що раніше належали до третього «стовпа», перенесли до першого.

Лісабонський договір нівелював так звані три опори ЄС, закріпивши у статті 47 Договору про ЄС правосуб'єктність Європейського Союзу.

Дата добавления: 2015-07-19