Розрахунок сили затиску заготовки

Складова сили різання, що викликає зміщення деталі, рівна Р₂ і Р_у (P₂=682t^0.86∙S₂^0.78∙z∙b∙D^-0.86=682∙1.5^0.86∙0.2^0.78∙6∙50∙30^-0.86=4884H, P_y=0.5P₂=0.5∙4884=2442 H).

Сили тертя Тз і Т₄ - у місцях контакту деталі із затискним пристосування та Ті і Тг — із встановленими елементами відповідно дорівнюють: T₁ = f,N = f_i(Q + P_y); T₂ = f₂N = f₂(Q + P_y);

T₃ = f₃Q; Т₄ = fiQ;

де f_b f₂, f₃, f₄ - коефіцієнти тертя, f = f₂ = f₃ = U - f = 0,1. Рівняння сил, складене з умов рівноваги деталі:

T, + T₂ + T₃ + T₄ = P_t

f(Q + P_y) + f(Q + P_y) + fQ + fQ = kP_t; звідси

Q=k∙P_t∙2t∙P_y/4f=2∙4884∙2∙0.1∙2442/4∙0.1=28199 H

В даному випадку заготовку можна затиснути в пристосування, що за своїм принципом схоже на тиски. Деталь кладемо на основу, з одного боку затискаємо поздовжньою планкою, закручуючи гвинт.

Гвинт з квадратною головкою. Ного діаметр визначаємо з міцності різьби на розтяг, d = 16 мм. Він витримує навантаження до 30000 Н. Момент загвинчування 480 Н/м. Для отримання необхідної довжини рукоятки (зусилля на кінці рукоятки не перевищує 200 Н) Приймаємо довжину рукоятки 400 мм. Різь метрична двозахідна з кроком 2

4.Техніко-економічне обґрунтування технологічного процесу.

4.1 Розрахунок кількості використаного обладнання.

Розрахунок кількості потрібного обладнання та його завантаження є попереднім для проектування ділянки (цеху) машинобудівного заводу. Визначення кількості верстатів за техніко-економічними показниками виконується при проектуванні, коли номенклатура виробів точно не визначена, а також при проектуванні цехів одиничного і дрібносерійного, серійного виробництва з великою і різноманітною номенклатурою виробів, що виготовляються. Кількість обладнання розраховують за методикою, наведеною в п. 2.4.

Розраховану кількість верстатів т_р округлюємо до найближчого більшого цілого числа - прийнятої кількості верстатів m_n.

Коефіцієнт завантаження даного типу обладнання дорівнює: K₃= (тр/1)100,%

При аналізі ступеня використання верстату безпосередньо для. машинної обробки розраховується коефіцієнт використання верстату за основним часом (середній для всіх верстатів):

К_о = Т_о / Т = 50,58/60,52 = 0,835 = 83,5 %.

4.2 Розрахунок вартості механічної обробки.

Технологічна собівартість деталі для спроектовано технологічного процесу визначається як сума затрат на заготовку та виконання всіх операцій механічної обробки:

C_y=S_з+∑C₀, грн.

де S3 - собівартість заготовки (сума затрат);

Со - собівартість (затрати) на виконання і - тої операції; η - кількість операцій.

Вартість механічної обробки С_о на операції дорівнює:

С₀=С_пз ∙T _шт/60, грн.

де Тщт - штучний час на операції, хв;

С_п.з - величина годинних приведених затрат, грн/ год.

Величина С_п.з характеризує економічність обладнання. Чим менше С_ПЛ, тим верстат більш економічний. Величина годинних приведених затрат визначається:

C_пз=C_з/M+C_ч.з.+E_н∙(K_с+K_п), грн/год.

де С₃ - основна і додаткова заробітна плата, грн./год.;

Μ - коефіцієнт багатоверстатного обслуговування (залежить від числа верстатів, які обслуговує робітник: при кількості верстатів 1; 2; 3; 4; 5; 6; 7 коефіцієнт відповідно дорівнює 1; 0,65; 0,48; 0,39; 0,35; 0,32; 0,3);

С_чз. - годинні затрати по експлуатації робочого місця, грн./год;

Ед - нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень: для машинобудування Е_н =0,2;

Кс - питомі годинні капіталовкладення у верстат, грн./год;

К_л - питомі годинні капіталовкладення в приміщення, грн./год.

С_з=С_тф∙ 1,95к, грн/год.

Де Стф - годинна тарифна ставка верстата, грн./год.

1,95 - сумарний коефіцієнт, який визначається, як добуток коефіцієнтів (виконання норм, додаткової зарплати, відрахувань на соцстрах та пенсійний фонд (соцстрах у випадку безробіття)); к - коефіцієнт, який враховує заробітну плату наладчика (для серійного виробництва к=1, для масового κ= 1,1-1,15).

С_чз. = С_сз. к_м, грн./год.

де С_сз - практичні годинні затрати на базовому робочому місці. Для серійного виробництва вони дорівнюють 0,363 грн.

к_м - коефіцієнт, який показує у скільки разів затрати, пов'язані з роботою вибраного верстата, більші за аналогічні затрати на базовому верстаті. Значення табличне. Питомі капітальні вкладення у верстат:

K_c=Ц/F_дK₃, грн/год

де Ц - балансова вартість верстата;

Рд - дійсний річний фонд роботи верстата;

К₃ - коефіцієнт завантаження верстата. Питомі капіталовкладення для фрезерного верстату 6Т804Г.

Кс=80000/1966*0.835=48.7 грн/год

Питомі капіталовкладення для шліфувального верстату ЗД733.

Кс=200000/1966*0.835=121.8 грн/год

Питомі капіталовкладення для свердлильного верстату 2254ВМФ4.

Кс=100000/1966*0.835=60.9 грн/год

Капітальні вкладення в приміщення:

Кп=78.4F/F_ДK₃

де F - площа, яку займає верстат:

F=f*k_f, m²

де f — площа верстата, м²;

k_f- коефіцієнт, що враховує додаткову виробничу площу (значення коефіцієнту kf в залежності від площі верстата).

Кп=78.4F/F_ДK₃=78.4*15/1966*0.835=0.716 грн/год

5.Техніка безпеки.

Після розробки технологічного процесу, визначення типу і виду виробництва необхідно розробляти або використовувати наявні технічні та організаційні засоби, які забезпечують безпеку умов праці персоналу та навколишнього середовища. Для цього необхідно добре знати специфіку даного виробництва та наявні санітарні норми, В розробленому варіанті технологічного процесу потрібно передбачити і попередити відхилення від них. При цьому потрібно звертати увагу на такі питання:

Характеристика розробленого технологічного процесу з точки зору безпеки;

методи збирання стружки від верстатів і її вивезення;

енергоємність робочого місця;

вибір схем електрозахисту, системи сигналізації;

схеми освітлення і створення мікроклімату;

положення безпеки приміщення;

техніка безпеки на робочому місці. Та деякі інші.

Дата добавления: 2015-07-16