Поняття про культурну кризу

Наше суспільство знаходиться в періоді перелому. А у перехідних суспільствах втрачається чіткість критеріїв розрізнення базової культури, з’являється нездатність суспільства розрізняти “культурне” і “некультурне”. З’являється проблема культурної орієнтації громадян, особливо молоді (ще недавно твори авангардизму вважалися антикультурними, а зараз –- взірець культурного поступу). Відбувається втрата еталонних зразків культури.

Причиною культурної кризи є протиріччя між розвитком матеріальної культури і своєрідністю духовних цінностей і прагнень. Розвиток матеріальної культури випереджає ріст духовних. Інтереси людей зміщуються у бік “культури речей”.

Передумовою кризи сучасної культури у духовній сфері став розрив між двома типами мислення: технократичним і гуманітарним.

Технократичний підхід орієнтується на ідею “підкорення природи”. Оволодіння світом за допомогою науки і техніки, удосконалення розумових здібностей людини.

Гуманітарний підхід зосереджується на дослідженнях духовного світу людини, який не піддається поясненню наукою.

Криза сучасної культури проявилася у створенні так званої “масової культури” – популярної, комерційної культури, яка реалізується шляхом індустрії розваг.

На відміну від високої, елітарної культури, яка була завжди орієнтована на інтелектуальну, думаючу людину, масова культура свідомо орієнтується на масового споживача.

Масова культура створюється і нав’язується зверху майстрами-професіоналами іноді на високому рівні. Але якість її творів визначається лише комерційним успіхом.

Масова культура є надзвичайно прибутковою справою, особливим типом бізнесу (шоу-бізнесу). Творення культури поставлене на промисловий рівень. Будь-яке художнє явище стає товаром.

Головним засобом дії масової культури стає імідж (образ), уявлення про речі та людей, цілеспрямовано сформоване засобами масової інформації, зокрема рекламою.

Масова культура спрощує культурні цінності, робить ставку на видовищність, штампи, стереотипи. Вона не вимагає від людини емоційних зусиль, витрат розумової енергії. Почуттів, волі, тобто того, що вимагає серйозне мистецтво (елітарна культура). Масова культура тільки створює пародію на високу культуру, паразитуючи на ній.

Найпопулярніші жанри масової культури: мелодрама, фільми жахів, порнофільми, детективний роман, вестерн, мюзикл, комікс. Ці жанри мають вкрай низький естетичний зміст, всіляко експлуатують теми насильства, вульгарного гумору, еротики. В межах цих жанрів створюються спрощені “ версії життя ”, які зводять соціальне зло до психологічних і моральних факторів.

Вестерн – пригодницькі фільми або літературні твори, дія яких розгортається у другій половині 19 століття у західних штатах США і героями яких є ковбої.

Мюзикл – сценічний музичний твір комедійного характеру.

Комікс – оповіді в картинках з короткими коментарями до змісту.

Подібні псевдо цінності культури для широкого вжитку одержали назву “кітч”, “кіч”(з німецької перекладається “вуличне сміття”, “продавати задешево”). Кітч має всі ознаки культури, крім її змісту. Це – культура за формою і анти культура за змістом.

Яскравим прикладом кітчів є мильні опери – мексиканські та бразильські серіали. Вони розраховані на первинний рівень сприйняття й художнього мислення, на примітивну, естетично нерозвинену людину. Це фільми для “бідних людей”, бідних, насамперед, духовно.

Мелодрама – драматичний твір з надто підкресленими афектами, герої якого відрізняються надзвичайною долею, перебільшеними пристрастями та потрапляють у несподівані ситуації; позитивні герої неодмінно перемагають негативних (злодіїв)

Один із елементів масової культури – шоу. Це англійське слово, яке у перекладі означає “масове видовище”. Відомі шоу – “Останній герой”, “Фабрика зірок”, “Великий брат”, “Мексиканські канікули”, “Х – фактор”, “Танці з зірками”, “Вагітна в 16” та інші. Усі вони розраховані на психологічний вплив на глядача.

Масова культура зачіпає примітивні людські почуття і тому відповідає смакам масової публіки. Знімаючи стрес і напругу, вона нав’язує певні стереотипи мислення.

Ще однією передумовою культурної кризи стали “глобальні проблеми сучасності ” (за австрійським вченим К.Лоренцем): перенаселення землі, руйнування природного середовища, прискорений розвиток техніки, нетерпимість людей до дискомфорту, ріст патології у дітей, уніфікація (однодумці) поглядів, розрив з традиціями, ядерна зброя.

Перспективи виживання людства пов’язують із значним обмеженням такої діяльності і навіть припиненням техніко-економічного росту, внутрішнім перетворенням людини, її орієнтацією на духовні цінності.

Дата добавления: 2015-07-19