Клопотання

До Галицького районного суду м. Львова

Судді Волоско І.Р.

потерпілого Землянського Павла Миколайовича

м. Львів, вул. Стрийська, буд. 78, кв. 157

Клопотання

В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться кримінальна справа по обвинувачуванню гр. Землянського С.М., в якій я визнаний потерпілим. При ознайомленні з матеріалами справи я прочитав Акт судово-психіатричної експертизи №75 від 04.06.2014 року. З даною експертизою я не згідний. Прошу призначити Землянському С.М. повторну СПЕ[1], проведення якої доручити вищестоящій експертній установі в зв’язку з симулюванням ним психічної хвороби, а також в зв’язку з отриманням нових фактів по даному злочину.

1. Землянський С.М. є моїм рідним братом, якого я добре знаю на протязі 27 років (і з яким мав нагоду нещодавно зустрітись), і вважаю, що він симулює психічну хворобу.
2. Землянський С. М. ніколи не перебував на обліку в психо-неврологічному диспансері, а також не лікувався в Львівський обласній психіатричній лікарні.
3. При проведенні СПЕ в нього була виявлена відсутність будь-яких проявів галюцинацій, які є першою з двох обов’зкових складових у переважній більшості діагнозів на параноїдну шизофренію.
4. Також є наявним факт неспівпадіння опису поведінки Землянського С.М. в час, що передував злочину та його об’єктивного стану під час СПЕ. (В його розповіді про своє минуле прослідковується послідовність, та логічність, що вказує на мінімалістичність другої і останньої обов’зкової складової діагнозу параноїдна шизофренія, таку як маячня).

а) Варто додати, що «маячні розлади і шизофренія на етапі першого психозу важко помітні, тому діагноз шизофренії правильніше ставити за наявності характерних симптомів тільки через 6 місяців клінічного спостереження. Тому зазвичай на першому етапі шизофренії ставиться діагноз гострого транзиторного психотичного розладу з симптомами шизофренії або шизофреноподобного розладу»[2]. - Вважаю, що 1 місяць часу недостатній для діагностики.

5. На цілковите усвідомлення Землянським С. його антигромадських та протиправних дій безпосередньо як на сам момент злочину, так і після нього також вказує:

а) підготування Землянським С. до злочину (закрив штору, включив голосно музику, заздалегідь приготував знаряддя вбивства, дочекався зручного моменту, та підкрався ззаду);

б) його втеча з місця злочину (безпосередньо у чистому, а не закривавленому одязі);

в) а також його добровільна здача органам влади, котрим він не чинив жодного опору.

1. Крім того є всі підстави розглядати цей злочин, як цілком побутовий - внаслідок прихованого як від слідства, так і від СПЕ не стільки безпосередньо самим Землянським С., скільки набагато більш - його матір’ю справжнього мотиву вбивства, який ґрунтувався на гострому, а разом з тим - непатріотичному небажанні Сергія Землянського потрапити до лав української армії, де він цілком реалістично для себе міг згодом загинути від бомб чи від куль.

а) про те, що саме гостре небажання потрапити до лав вже діючої на той момент армії призвело до скоєння злочину, говорять навіть вкрай однобокі, та головним чином - лише підтримуючи діагноз «шизофренія», але ніяк не побутовий характер вбивства, покази матері Сергія, Землянскої Н., в яких, тим не менше, вона розповідає - що саме, та ще й в найпершу чергу зауважив їй син у особистій розмові по домашньому телефоні, коли він ще перебував на місці злочину: «Почему вы с отцом такие ко мне холодные и хотите отправить меня в… Севастополь?»;

б) про категоричне небажання Сергія опинитись у Севастополі, чи в будь якому з інших місць все іще і далі триваючого військового конфлікту, наголошують і слова Сергія, які він одразу ж після скоєного ним вбивства, виклав на своїй сторінці «в контактах»: «хотели меня в Севастополь здать, я телефон подслушал»; «НЕТ ВОЙНЕ!» (двічи), «Можна ж сосуществовать как-то». До того ж - вже у подальших показах на слідстві Землянський С. власноруч пише ще й наступне: «В середині лютого 2014 р., я почувши по радіо від мера міста Львова Садового А. про можливу мобілізацію, і для її уникнення вирішив поїхати до родичів у Російську Федерацію…»;

в) при всьому цьому Землянська Н. хоч і не заперечує сказане нею лише за (!) декілька годин до вбивства по гучному телефонному зв’язку про Севастополь, але в своїх показах суттєво применшує важливість своєї ж фрази, прирівнюючи її до такого собі повсякденного і цілковито нормального «материнського жарту». - В результаті якого ні слідство, ані СПЕ і просто не змогли врахувати приховану в першу чергу саме Землянською Н, та внаслідок цього - в ніякій мірі взагалі ще ніким до кінця не озвучену причину всіх цих вкрай негативних для мене і мого батька подій.

7. Ще одним, можливо, досить цікавим для суду, та для СПЕ аспектом на предмет симуляції Сергієм психічної хвороби є його пряма відповідь на моє запитання при трьох свідках, яке я йому задав в перерві суду після вислуховувань пробачень Землянського С. за ним скоєне. Я його спитав: «Що саме стало причиною такої жорстокості?» - На що він відповів: «Перенавантаження інформацією, частиною котрої була… (що би ви думали?) література Свідків Єгови».[3]

Про досить гостре і довготривале, а разом з тим ще й цілковито побутове і водночас сповна виправдане якщо і не для всіх нас, то для численних симулянтів і дезертирів з української армії, не бажання Сергія Землянского потрапити до збройних сил України, також яскраво свідчать як переважно вже нам добре відомі, так і достатньо нові як для слідства, так і для СПЕ факти, а саме:

1. Одною з найвагоміших причин вступу Сергієм до ВУЗу, була не стільки наука, скільки отримання відстрочки від хоч на той час ще не діючої, але теж не «цукрової» армії.
2. Після закінчення ВУЗу, як раз в той момент, коли за місцем прописки Сергія прийшла повістка з воєнкомату, він передбачливо чекав її прямісінько у лікарні, де очікував на фальшивий діагноз за гроші батька. (Коли батько повідомив воєнкомат, що Сергій серйозно хворіє, - повістки, як мені це відомо, перестали надходити).
3. Через декілька років, - під час загострення збройного конфлікту між Україною та Росією, а також на початку внутрішньодержавного військового конфлікту, Сергій почувши по радіо про часткову мобілізацію, вирішив втекти від цілком реальної небезпеки призиву в армію до родичів у Москву, щоб в решті решт не потрапити не лише тільки в армію, але вже й на передову і там не загинути. Але за місяць часу він, не змігши працевлаштуватись в Москві, мусив повернутись додому до Львова, де проблема попасти під мобілізацію стала для нього ще більш актуальна (майже останні кошти батька на поїздку в Москву він витратив по суті даремно, і йому залишалось хіба що чекати на повістку).
4. Через декілька місяців, а саме за два дні до вбивства, усвідомлюючи що його відправка до армії вже є лише справа нетривалого часу, він, викравши в батька біля 250 євро, вирішив знову втекти до Москви, але зрозумівши безперспективність, та тимчасовість подібної втечі, за ніч мусив повернутись до дому, давши при тому зрозуміти обидвом батькам, що з армією їм нарешті треба щось знову предметно робити. (При тому, оскільки на матір Сергій ще з дитинства практично не розраховував, то й головну відповідальність за очікувані ним з острахом жахи війни він, як відомо, переніс в першу чергу саме на батька, з яким відповідно в останні 2 дні перед його загибеллю, і розгорявся їх особистий сімейний конфлікт).
5. Останньою, хоч і майже ніким взагалі до сих пір не почутою, але при тому озвученою як Сергієм, так його матір’ю як на самому слідстві, так і на сторінці Сергія «в контакті» краплею, виявились в решті решт «жартівливі» слова Землянскої Н. про Севастополь, після котрих мій не стільки вже й «бездіяльний», скільки патріотично налаштований Батько був вбитим[4].

Таким чином ми маємо достатньо підстав розглядати це вбивство, як цілком побутове, при якому безпосередньо Сергій покарав батька як свого власного зрадника, або як того, хто на схилі віку і внаслідок обмежених фінансових ресурсів не бажав, або і просто фізично не міг вже робити буквально нічого, щоб не відправити Сергія на війну, або скоріше - на вірну загибель під час всім нам чудово відомих подій в Україні. Прошу призначити повторну судово-психіатричну експертизу.

07.08.2014 р.

З повагою, Землянський П.М.

[1] Судово-психіатрична експертиза.

[2] - Автор: МКХ-10 (міжнародна класіфікація хвороб десятого перегляду).

[3] - Хочу уточнити, що закликів до вбивств і агресії в даній літературі і просто немає. До того ж - коли я вже після вбивства опинився у квартирі на Глібова, то побачив лише один невеличкий буклет цієї релігійної організації. - Що вкупі з принесенням переді мною в залі суду «вибачень» Сергія за скоєне, дало мені привід наполягати на тому, що Сергій бреше не тільки мені, але також всім решта з метою пом’якшення власного вироку.

[4] - Цитата з показів Сергія: «Один раз (судячи по всьому - саме в день вбивства) я почув, що мій батько схвалював дії організації «Правий сектор», яку він до того часу критикував».

Дата добавления: 2015-07-19