Сховища та їх захисні властивості.

Сховища призначаються для розміщення командних, медичних пунктів, безпосереднього захисту особового складу від ЗМУ, забезпечення відпочинку і прийому їжі, а також заміни індивідуальних засобів захисту та інше.

Сховища будують з конструкції високої міцності і встановлюються фільтровентиляційні установки.

Грунтова насипка товщиною 1,2-1,5 метра надійно забезпечує захист особового складу від опромінення. Завдяки застосуванню ФВУ особовий склад довгий час може знаходитись в сховищах без індивідуальних засобів захисту, приймати їжу, відпочивати, отримувати необхідну медичну допомогу в умовах радіоактивного, хімічного, біологічного зараження.

Використання захисних властивостей місцевості, техніки та інших об'єктів.

Застосування ЗМУ, як правило буде раптовим. Тому для захисту особового складу необхідно використовувати перш за все захисні якості рель’єфу місцевості (рви, лощини, горби). Правильне і швидке використання їх зменшує втрату особового складу і техніки від вражаючих факторів ядерного вибуху і до деякого ступеня – від зараження радіоактивними, ОР та бактеріологічними засобами.

При застосуванні особового складу у вузьких, глибоких ярах, балках, кар’єрах радіус зон ураження від ядерного вибуху буде в 1,5 раза менше ніж на рівній місцевості. Мілкі виямки, канави, воронки від розриву бомб також володіють добрими захисними властивостями від вражаючих факторів ядерного вибуху.

У момент спалаху ядерного вибуху кожен солдат приймає міри захисту самостійно, застосовуючи для цього нерівності місцевості.

У виямках (воронках) необхідно лягти на дно обличчям до низу, кисті рук сховати під себе; при наявності бугра – лягти з другої сторони від вибуху бугра обличчям донизу, кісті рук сховати під себе; в яру – лягти обличчям донизу, ближче до стінки яру зі сторони вибуху, кісті рук сховати під себе; в лісі – особовий склад повинен розташовуватись на деякій відстані від доріг, просвітів та галявин. При цьому мінімальна відстань від доріг і просвітів повинна бути 30-50 метрів, а від галявин лісу 150-200 метрів.

Ліс частково або повністю захищає від ураження світловим випромінюванням. Однак світлове випромінювання викликає виникнення і розповсюдження пожеж. При розташуванні особового складу в лісі проводяться найпростіші протипожежні заходи (прибирання сухого листяного покрову, сухостою та інше).

Ліс захищає особовий склад також від проникаючої радіації (у випадку вибуху ядерних боєприпасів надмалого калібру); від радіоактивного зараження внаслідок екрануючого впливу дерев при випаданні радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху.

Рівень радіації в лісі може бути в два рази менший ніж на відкритій місцевості.

В лісових масивах, лощинах, ярах і в інших подібних укриттях є можливість довготривалого застою ОР.

Кар’єри, печери є добрим укриттям для особового складу, їх необхідно використовувати в першу чергу.

В населених пунктах надійною спорудою від ураження ядерним, хімічним, біологічним озброєнням можуть служити підвали з міцним перекриттям, сховища, підземні споруди комунального господарства, метрополітен і інше.

Використовуючи захисні якості бойової та обслуговуючої техніки дозволяє знизити вражаючі дії деяких факторів ядерного вибуху, крапельно-рідинних ОР, а також біологічних засобів та запалювальних речовин.

В кабіні літака який знаходиться на стоянці, вплив радіоактивного опромінення буде ослаблено в середньому в 1,5 рази.

Автотранспортна техніка на зараженому аеродромі ослабляє дозу радіації в середньому в 2 рази.

Штатні автобуси та причепи, санітарні та спеціальні автомобілі, частин зв’язку і РТЗ (радіотехнічного забезпечення) з кузовом автобусного типу оснащуються малогабаритними ФВУ (фільтро-вентиляційним пристроєм), повністю виключаючих проникання в середину кузова радіоактивних речовин, біологічних засобів, парів, аерозолей, ОР. Це дозволяє особовому складу знаходитись в середині рухомих об’єктів без засобів захисту в умовах довготривалого зараження аеродрому.

3). Хімічною зброєю називаються бойові засоби, вражаюча дія яких грунтується на використанні отруйних речовин (ОР).

Основу хімічної зброї становлять отруйні речовини, до яких відносяться такі (токсичні, ядовиті) хімічні з’єднання, які при бойовому застосуванні здатні наносити ураження живої сили або знижувати боєздатність ворога.

За характером дії на організм людини ОР умовно поділяються на шість груп.

Група ОР	Назва ОР	Фізиологічна дія
Нервово-паралітичної дії	V-гази, зарін, зоман	Викликають затруднення дихання, рвоту, судороги.
Загальноядовитої дії	Сінільна кислота, хлорціан	Викликає головокружіння, віддишку, судороги, подразнення дихальних шляхів та очей.
Шкірнонаривної дії	Іприт	При потраплянні на шкіру утворюються почервоніння, пухирі, язви. Діє на очі. Викликає загальне отруєння.
Задушливої дії	Фосген	Викликає кошіль, віддишку, отікання легенів.
Подразнюючої дії	Сі-ес	Подразнює очі та верхні дихальні шляхи, викликає жжіння та рвоту.
Психохімічної дії	Бі-зед	Викликає порушення психіки, головну біль, погіршення зору, підвищення температури.

V-гази – високотаксичні отруйні речовини нервово-паралітичної дії. Вони представляють собою малолетючі рідини жовтоватого кольору без запаху і не володіють подразливою дією. V-гази добре розчиняються в органічних розчинниках (бензин, керосин, діхлоретан та інше) та погано розчиняються у воді; легко всмоктуються в гуму, дерево, фарби та лаки.

В момент застосування V-гази знаходяться у вигляді мілких крапель та туману (аерозолях). З зараженої ділянки V-гази разом з пилом можуть перейти в повітря і потрапити в дихальні шляхи, а також на шкіру людей та викликати смертельні випадки.

Для захисту від V-газів необхідно надіти протигаз і засоби захисту шкіри.

Пари V-газів можна визначити за допомогою військового приладу хімічної розвідки (ВПХР).

Зарін – безкольорова летюча рідина, добре розчиняється у воді та в органічних розчинниках. Легко затримується на обмундируванні. Озброєння і техніка дегазації не потребує. Визначається за допомогою ВПХР.

Зоман – безкольорова рідина за своїми властивостями дуже схожа на зарін, але токсичніша в декілька разів. Жива сила при застосуванні зомана буде вражатися як краплями, так і парами через органи дихання, відкриті ділянки тіла та через обмундирування. Озброєння і бойова техніка дегазуються спеціальними розчинами. Визначається за допомогою ВПХР.

При враженні нервово-паралітичними ОР першу допомогу слід здійснювати при появі звуження зіниць (міоз).

При наданні першої допомоги необхідно:

- негайно надіти протигаз

- швидко ввести протияд із шприц-тюбіка

- при попаданні ОР на відкриті частини тіла або обмундирування обробити їх з допомогою ІПП і ІДП-С

- у випадку затрудненого дихання здійснити штучне дихання.

Синільна кислота – безкольорова, легкорухома та легколетюча рідина з запахом миндаля. В момент застосування синільна кислота знаходиться у вигляді пари. Пари її не заражують обмундирування, озброєння і техніку. Синільна кислота добре розчиняється у воді і заражує непроточні водоймища. Визначається за допомогою ВПХР.

При ураженні сінільною кислотою – надіти протигаз, а потім застосувати протияд (ампулу з протиядом потрібно роздавити і ввести під шолом-маску).

Хлорціан – безкольорова рідина з різким запахом загальноядовитої дії, а також різкою подразнюючою дією на очі, верхні дихальні шляхи. В бойових умовах на організм діє тільки при вдиханні зараженого повітря, вражаючи кров та центральну нервову систему. Визначається за допомогою ВПХР.

Дегазація озброєння і техніки не потрібна. Протигаз надійно захищає. Очі при ураженні промиваються 2% водним розчином питної соди або водою.

Іприт – масляниста рідина бурого кольору з запахом часника та гірчиці. У воді розчиняється погано, але добре розчиняється в органічних розчинниках.

В момент застосування іприт знаходиться в пароподібному стані, стані туману і краплин різних розмірів. Ознаки враження шкіри проявляються через 4-8 годин. Виявлення іприту проводиться за допомогою ВПХР.

Шкіряні покрови і обмундирування дегазуються ІПП, особиста зброя ІДП. У випадку отруєння зараженою водою або їжею – визвати штучну рвоту.

Фосген – безкольоровий газ, тяжчий за повітря, із запахом прілого сіна. У воді розчиняється частково. В момент застосування знаходиться в пароподібному стані. Озброєння, техніку і обмундирування не заражує. Головним чином діє на органи дихання – порушує доступ кисню в організм. Період скритої дії 4-6 годин.

При уражені фосгеном необхідно надіти протигаз, вивести людей із зараженої зони, надати повний спокій, полегшити дихання, дати випити теплої води, доставити в медпункт. Штучне дихання робити заборонено.

Сі-ес – безкольорова кристалічна речовина із запахом перцю. Має сильну подразнюючу дію на очі і верхні дихальні шляхи, а також на шкіру діє як кропива. Застосовується у вигляді диму. Захист – протигаз.

Бі-зед – кристалічна речовина білого кольору. Діє на нервову систему, викликає порушення психіки, головну біль, погіршення зору, сонливість і галюцинації. Ураження через органи дихання, а також при потраплянні в шлунок і кров. Через шкіру не діє. Застосовується в аерозольному стані.

При уражені надіти протигаз, витрусити обмундирування, промити водою або розчином соди очі і носоглотку, ділянки тіла помити водою з милом. Виявлення Бі-зед проводиться за допомогою ВПХР.

Біологічною зброєю називаються збудники інфекційних захворювань, призначені для ураження людей, тварин і рослин, а також технічні засоби їх бойового застосування.

III. Заключна частина заняття “ ” хвилин

1. Відповіді на питання військовослужбовців.

2. Опитування з вивченого матеріалу:

1.Види ядерних вибухів та їх відмінність за зовнішніми ознаками,

2.Особливості вражаючої дії нейтронних боєприпасів. Способи захисту особового складу та бойової техніки від вражаючих факторів ядерного вибуху.

3.Основні властивості бойових отруйних речовин. Ознаки застосування противником отруйних речовин та захист від них.

3. Завдання на самостійну підготовку:

1.“Дії в умовах застосування противником ЗМУ” ст.4-37.

4. Тема наступного заняття: № 2. Засоби індивідуального захисту та користування ними

Командир взводу - викладач

^{(посада керівника заняття)}

капітан Р.В. КОСТЮЧЕНКО

^{(військове звання, підпис, ініціали та прізвище)}

ЗАТВЕРДЖУЮ

Командир роти – старший викладач

^{(посада)}

майор О.П.ВЕЛЬГУС

^{(військове звання, підпис, ініціали та прізвище)}

”____” _______________ 20__ р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ
проведення занять з навчальної дисципліни

“ ЗЗМУ ”

^{(назва дисципліни)}

№ навчальний взвод	№ навчальний взвод	№ навчальний взвод
№ навчальний взвод	№ навчальний взвод	№ навчальний взвод

^{(№ та назва групи)}

”__”____________ 20__ р. ”__”____________ 20__ р. ”__”____________ 20__ р.

”__”____________ 20__ р. ”__”____________ 20__ р. ”__”____________ 20__ р.

Тема №:2 Засоби індивідуального захисту та користування ними

^{(№ та назва теми заняття)}

Заняття №:1 Засоби індивідуального захисту та користування ними

^{(№ та назва заняття)}

Учбові цілі:

1.Призначення і будова фільтруючого протигаза і респіратора.

2.Припасування лицьової частини, збирання, перевірка справності, укладка протигаза і респіратора у сумку (Н - ЗЗМУ - 1).

3.Призначення, будова припасування захисного плаща, панчіх і рукавиць.

4.Укладка, надівання, знімання загальновійськового комплекту ЗЗК (Н – ЗЗМУ- 3).

Час проведення: хв.

Місце проведення: навчальний клас

Матеріально-технічне забезпечення:

1.Протигаз, ЗЗК на кожного

2.Комплект знаків огородження КЗО-1 1-шт.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I. Вступна частина “ ” хвилин.

1. Прийняття навчальної групи.

2. Коротке пригадування основних питань попереднього заняття.

3. Питання для контролю:

1.Види ядерних вибухів та їх відмінність за зовнішніми ознаками,

2.Особливості вражаючої дії нейтронних боєприпасів. Способи захисту особового складу та бойової техніки від вражаючих факторів ядерного вибуху.

3.Основні властивості бойових отруйних речовин. Ознаки застосування противником отруйних речовин та захист від них.

4. Висновки по опитуванню.

5. Мета заняття: Вивчити з особовим складом засоби індивідуального захисту та користування ними

II. Основна частина заняття “ ” хвилин.

1). Фільтруючий протигаз призначений для захисту від потрапляння в органи дихання, очі і обличчя, радіоактивних речовин, ОР і біологічних засобів.

Протигаз складається з протигазової коробки та лицьової частини. Крім того, в комплект протигаза входять: протигазова сумка та незапотіваючі плівки.

Прицип захисної дії протигаза оснований на тому, що заражене повітря перед потраплянням в органи дихання людини очищується (фільтрується) від ОР, радіоактивних речовин, бактеріальних засобів спеціальним поглиначем та фільтром, які знаходяться в протигазовій коробці.

Протигазова коробка служить для очищення вдихаємого повітря від ОР, радіоактивних речовин, бактеріальних засобів. Вона складається з металевого корпусу, кришки з горловиною з різьбовою частиною для з’єднання з лицьовою частиною та дна з отвором для поступання вдихаємого повітря.

Внутрішня порожнина коробки споряджена аерозольним фільтром та спеціально обробленим активованим вугіллям (шихтою). У фільтрі затримуються будь-які аерозолі – радіоактивний пил, дим та тумани отруйних речовин, бактеріальні аерозолі. Шихта затримує пари та гази всіх отруйних речовин.

Лицьова частина протигаза забезпечує підведення очищеного в протигазовій коробці повітря до органів дихання, видалення видихаємого повітря та захищає очі та обличчя від світлового випромінювання ядерного вибуху.

Лицьова частина складається з гумової шолом-маски з очками та обтекателями, клапанної коробки та переговорного апарату, який має мембранну коробку, що складається з корпусу, гумового кільця, мембрани, опорного кільця, флянця і кришки.

Шолом-маски виготовляють п’яти розмірів (0, 1, 2, 3, 4); розмір позначений цифрою на підборідній частині шолом-маски.

Респіратор Р-2 призначений для захистуорганів дихання від радіоактивного пилу.

Респіратор Р-2:

А – напівмаска; Б – оголів’я; 1 – клапан видоху; 2 – клапан вдоху; 3 – носовий зажим;

4 – еластична тасьма; 5 – нерастягуюча тасьма.

Респіратор представляє собою фільтруючу напівмаску, в якій є два клапани вдоху та один клапан видоху із запобіжним екраном.

Зовнішня частина напівмаски виготовлена з пористого синтетичного матеріалу, а внутрішня – з тонкої поліетиленової плівки, в яку вмонтовані два клапани вдоху.

2). Підготовка протигаза до використання розпочинається з визначення потрібного розміру лицьової частини. Розмір лицьової частини визначається за величиною вертикального обхвата голови шляхом її вимірювання по замкнутій лінії, яка проходить через верхівку, підборіддя та щоки.

Мал. Визначення потрібного розміру лицьо­вой частини протигаза.

Дата добавления: 2015-07-19