|
Читайте также: |
(… її знайшли в зашморгу. В останні дні перед трагедією журналістка не раз говорила колегам, що на неї чинили тиск, телефонували якісь люди, погрожували, пропонували перейти на роботу в інше місце… (з вікіпедії))
Так кому було вигідно? А не пора допитати Починка і дізнатися,що він скаже з приводу цих смертей?
В нас є навіть можливість звернутися до Слюсарчука,оскільки він на парах в інституті ім.Чорновола розповідав,що його як одного з найкращих судово-медичних експертів викликали до Чеканила і він все розповів в стані гіпнозу. То й Починок розповість і детектора брехні не треба!
Марго Шелест 12 сiчня 2014 о 20:25
Мне вот нравится, Романик говорит: мне угрожали и говорили, чтобы я не занималась делом Слюсарчука А.Т.
А Тане, как только начали угрожать, не в этом процессе, в другом, так сразу была подана соответствующая заява в правохранительные органы и приставлено 4 тельника, как Таня их называет, из секции мордобоя ветеранов Куликовской битвы и Брусиловского прорыва
Но там и Таня сама такая, что в лицо кулаком может зарядить не слабо, если че..
Роксолана Мазовіта
Наталия Романык подала заявление в прокуратуру когда смс стали приходить ей весной с угрозами и розказнями,что этим делом занимается СБУ,но как ведёт розыск прокуратура -не известно.Но то,что в самом начале дела Мартынец ей лично звонила и угрожала испортить карьеру ей и её мужу,так это она мне сама по телефону рассказывала,но видать,тогда заявления не подала.Всё это ясно,что орудует одна Мартынец-эдакий телефонный террорист с в стиле параноидальной мании преследование-ну это ее репертуар.Но за этим репертуаром стоят страшные отклонения-я считаю.Бывшая работница "експресса" Наталка Крынычанка рассказала как и почему ушла с газеты и когда я вечером эту переписку в фейсбук дала,то утром на светофоре Мартынец чуть не сбила Наталку.Я ей посоветовала заявление написать,но так и не знаю ничего.Наталка побоялась,видать,так как у неё двое детей.А я вобще подозреваю,что журналистку "Поступа" Олену Чорну повесили Починок с Мартынец,чтобы прибрать эту газету-конкрента к своим рукам.Крынычанка рассказывала,что Олена ей перед смертью говорила,что ей по телефону угрожали.Это почерк Мартынец-однозначно! И куда смотрят наши правоохранительные органы! У Починка подпись в виде петли и я больше чем уверена,что это страшный маньяк и это он собственными руками повесил Олену. Почему милиция не расследовала как следует откуда поступали звонки на телефон Олены? Наверно,потому,что она находилась на сьёмной квартире,а журналисты других изданий,которые общались с Оленой,не могли дать показания,так как сами не обьявились.Но у каждого журналиста должна быть толстенная записная книжка с телефонами.И где же она? Видать,что Починок с Мартынец додумались её спереть.Вот поэтому никаких знакомых,видать,не допрашивали.Я считаю,что следствие можно поновить.Если Олена рассказывала Крынычанке,что ей угрожали по телефону,то надо чтоб она дала показание и рассказала кто в городе еще с журналистов был ближе знаком с Оленой.Вот и всплывет еще много чего,окромя того,что найдутся люди,которые помнят,что у Олены была записная книжка с телефонами знакомых и друзей. ===
Наталка Криничана https://vk.com/id26583588
Клепаючи обвинувальний вирок у справі Слюсарчука, суддя і прокурор відверто підтасовували факти і свідчення
За думкою адвокатів Слюсарчука, як досудове, так і судове слідство мало на меті лише одне: знайти чорну кішку в темній кімнаті, навіть якщо її там немає. Уся епопея слугувала лише цій нешляхетній меті. І свідки мали зіграти в ній не останню роль. Тому якщо їх покази раптом не збігалися з генеральною лінією обвинувачення (тобто вказували, що ніякої чорної кішки немає) – треба було із цим щось робити.
http://www.pic.com.ua/u-spravi-doktora-pi-sud-tysnuv-na-svidkiv-ta-perekruchuvav-jihni-pokazy.html
Сьогодні ми продовжуємо цикл досліджень, присвячених судовій розправі над професором Андрієм Слюсарчуком, відомим широкій громадськості як Доктор Пі. Попередні наші публікації стосувалися освіти Слюсарчука (відсутність якої суд так і не зміг довести), та сумнівності медико-судових експертиз, які начебто доводили наявність зв’язку між діями лікаря і смертю його пацієнтів.
Раніше ми вже наводили яскравий приклад маніпулювання показами свідків і перекручування їх у той бік, який вигідний обвинуваченню. Приклад тим більш яскравий, що стосується людини, яка зараз хоч і тимчасово, але все ж займає найголовніший стілець країни. Щоправда, коли Олександр Турчинов торік давав у суді ці покази, мало кому могло спасти на думку, що всього лише через півроку він так злетить. Інакше б, мабуть, не стали так нахабно і цинічно перекручувати його слова.
Але Турчинов не єдиний свідок, з чиїми показами повелися так нешанобливо. Приблизно те ж саме трапилось і з іншими, хто свідчив на користь Слюсарчука і чиї показання вщент руйнували всі доводи обвинувачення. Їх слова в тексті вироку або дивовижним чином перекручені та викладені у вільній інтерпретації судді (так, нібито вони свідчать не за, а проти), або ж взагалі відсутні чи зведені до трьох нічого не значущих рядків. Як, наприклад, показання столичного лікаря-нейрохірурга Олексія Ісаєнка який добре знав Слюсарчука, завжди схвально про нього відгукувався і виступав у суді на його захист. Проте у вироку цього не відображено. Жодної інформації про те, що Ісаєнко вказував на Слюсарчука як на професіонала, про те, що він з ним працював, асистував, вів хворих.
……………… І в цей момент у прокурора трапилося щось на кшталт істерики………………
МЕЛЬНИК.(Свідок, який приїхав до Львова із Москви, – Богдан Мельник … знайомий зі Слюсарчуком із 2000 року (коли той ще працював у Москві). Що він особисто два рази привозив Слюсарчука на зустрічі випускників медуніверситету ім. М. І. Пирогова, що знає кількох його однокурсників і переписується з ними у соцмережах.) …розповів, що був присутнім при одній цікавій зустрічі Слюсарчука у відділі закритої інформації російської ВАК. У ході розмови чоловік по імені Фелікс (можливо, йдеться про тодішнього керівника ВАК РФ Фелікса Шамхалова) вмовляв професора залишитися в Росії, обіцяючи йому працевлаштування. Слюсарчук відмовився. Після того як його арештували в Україні, Мельник зустрічався із загадковим Феліксом, просив допомогти. Але отримав відповідь, що професор сам в усьому винен. Йому пропонували, він не погодився, тож хай тепер самотужки розгрібає те, в чому опинився.
(Ексклюзивне інтерв’ю з Богданом Мельником ми опублікуємо найближчим часом).
ПОЛІЩУК.(головний нейрохірург України та колишній міністр охорони здоров’я -)… проблеми з пам’яттю у Миколи Єфремовича не закінчилися. Зокрема, професор стверджував, що йому відомі випадки, коли Слюсарчука виганяли з ганьбою із районних і міських клінік, але на питання адвоката, із яких саме та з яких джерел йому відомо про такі факти, знову-таки відповісти не зміг.
…він стверджував, що свого часу дзвонив московським колегам, відомим нейрохірургам, і питав, чи знають вони Слюсарчука. І всі його знайомі заявили, що ніколи про такого не чули. Коли ж адвокат попросив його назвати цих світил медицини, Поліщук відмовився, сказавши, що не пам’ятає.
...під час допиту адвокат Андрій Денисенко спитав Миколу Поліщука, чи знає він Ісаєнка і як до нього ставиться. Микола Єфремович відповів, що вважає цього лікаря висококваліфікованим нейрохірургом і людиною, на яку можна покластися.
ОЛЕКСІЙ ІСАЄНКО, якого так високо цінує колишній міністр охорони здоров’я, сказав суду, що на відміну від Поліщука вважає Андрія Слюсарчука освіченим лікарем, хірургом і видатним ученим, який має енциклопедичні знання. Розповів, що неодноразово проводив операції разом із Слюсарчуком, при цьому останній проявляв креативне медичне мислення. Заявив, що його дружина, яка закінчила медуніверситет імені М. І. Пирогова на рік пізніше підсудного, пам’ятає його. І, нарешті, повідомив, що разом із Андрієм Тихоновичем брав участь у різних медичних симпозіумах. На одному з них, у Новосибірську, відомий російський академік Гусєв представив колегам Слюсарчука як свого кращого учня та подарував йому свою книгу з дарчим підписом. (Книга була суду продемонстрована).
Адвокати заявили клопотання допитати Ісаєнка не в якості свідка, а як спеціаліста в області нейрохірургії. Бо в експертизах, якими володіє слідство, на думку захисту, є низка спірних моментів. Адвокати піддають науковість і незаангажованість цих експертиз певним сумнівам, тому і звернулися до суду з проханням дозволити Ісаєнку прокоментувати деякі нейрохірургічні аспекти.
І в цей момент у прокурора трапилося щось на кшталт істерики. Він заявив судді, що наполягає на тому, щоб цей свідок не був допитаний як спеціаліст, тому що він нібито перебуває в дружніх стосунках із Слюсарчуком. У відповідь на ці слова в залі роздався гомеричний регіт – настільки явним було небажання прокурора, щоб хтось сторонній торкався експертиз – цього, за словами адвокатів, останнього бастіону звинувачення. Адвокат Тарас Яцуляк заявив суду, що він абсолютно чітко розуміє, що завданням прокурора є не встановлення істини, а «знищення» підсудного. Але головуючий усе одно відмовив у задоволенні клопотання.
ВОРОШИЛОВСЬКИЙ.(працював у МОН із управсправами й особисто займався розслідуванням щодо Слюсарчука, розповів багато цікавого. І показав «нариті» ним документи, яких у матеріалах справи немає. Зокрема, свідчення директора Козятинського ПТУ про те, що Слюсарчук ніколи там не навчався – всупереч версії слідства. А також досить дивні відписки із Міністерства освіти та Вищої атестаційної комісії РФ – стосовно того, що відповіді на запит вони надати не можуть у зв’язку з реорганізацією.)
Олег Ворошиловський розповів, що особисто розмовляв із проректором Московського медичного університету ім. М. І. Пирогова, який телефоном підтвердив, що Слюсарчук у них таки навчався та відповідні документи будуть направлені в МОН. Однак офіційна відповідь, отримана міністерством, чомусь була діаметрально протилежною. У зв’язку з цим свідок зауважив, що в нього у процесі збирання документів склалося враження, що до якогось моменту Москва завжди підтверджувала освіту Слюсарчука, але різко перестала це робити після того, як навколо професора почалася істерія. Про це свідчить і наявність документів із архіву Кабміна, чиї спеціалісти теж свого часу перевіряли Андрія Тихоновича. Тодішні відповіді з Москви містили дані про те, що він справді навчався у медичному вузі та захищав докторську дисертацію за закритою (таємною) темою.
Є ще одна дивна деталь, на яку ніхто з журналістів не звернув уваги. За словами Ворошиловського, коли він запросив справу Слюсарчука із Вищої атестаційної комісії України, йому дали довідку про те, що… справа була помилково знищена під час планового знищення прострочених документів.
Найдивнішим виглядає те, що зібрані Ворошиловським документи суд до розгляду не прийняв – жодного. Незважаючи на наполягання адвокатів. Прокурор заявив відповідний протест, сказавши, що ці «папірці» неправильно оформлені, бо на них немає підпису. Ворошиловський зі свого боку зауважив, що саме у такому вигляді документи зберігаються в архівах і можна затребувати відповідні оригінали в МОН, на що суд ніяк не відреагував. Цих деталей (на наш погляд, важливих) жодне видання не повідомило.
ПІК - 3.10.2013
http://www.pic.com.ua/sud-nad-slyusarchukom-chomus-schezayut-svidky-ta-dokumenty.html
=====
"...лікар-нейрохірург Київської лікарні швидкої медичної допомоги Олексій Ісаєнко -Андрій Тихонович – спеціаліст практично у всіх сферах. Причому він береться завжди за вкрай важких хворих. Ми з ним неодноразово вилітали до регіонів, я оперував, він асистував, попутно він у реанімації консультував купу хворих стосовно лікування. Були взагалі унікальні випадки. Скажімо, пірнув чоловік у воду та потонув. Ніхто, крім Слюсарчука, не міг розібратися, чи живий у нього мозок. Є такий прилад – енцефалограф, який вивчає біоелектричну активність головного мозку. Так от, навіть людина, яка все життя займалася енцефалографією, не могла зрозуміти, що з цим хворим. А Андрій Тихонович показав, яким методом можна визначити – живий мозок чи вже ні.
– І яким?
– Введенням певних дозувань сибазону. Цього не знав навіть спеціаліст з енцефалографії. А Слюсарчуку звідкілясь це було відомо. Крім того, він блискуче знає анатомію, імунологію. В 2010 році ми з ним літали на наукову конференцію молодих учених до Новосибірську – на так звані Цивʼянівські читання (професор Цивʼян – відомий ортопед-травматолог). Новосибірський інститут ортопедії і травматології – це провідний заклад зі спінальної нейрохірургії по всьому СНД. Наші лікарі їздили туди вчитися як 20 років тому, так і зараз їздять. Професор Гусєв із Москви, який теж був на цих читаннях, представив присутнім Андрія Тихоновича як свого кращого учня. А директор цього інституту Фомічов подарував йому книгу під редакцією новосибірських учених «Корекція деформації хребта» із дарчим написом: «Профессору Слюсарчуку Андрею Тихоновичу – уважаемому коллеге и единомышленнику с уважением от авторов 26.11.2010».
http://www.pic.com.ua/nespodivana-pravda-pro-doktora-pi.html
=====
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав