Григорій Палама

Симеон Новий Богослов

Григорій Санаїт

Григорій Палама

Іконографія «сходинок чеснот»

ФІЛОСОФІЯ ТА БОГОСЛОВ’Я ІСИХАЗМУ

В основі філософії та богослов’я ісихазму лежить вчення обожнення і уявлення про те, що посередництвом Божої благодаті праведна людина може споглядати енергію непізнаваного Бога, поєднуючись таким чином з Богом. Ісихасти вважали, що єднання з Богом можна визначати як «обожнення», «богобачення», «богоспоглядання». Найбільш відомі представники візантійського ісихазму є: Симеон Новий Богослов, Григорій Санаїт, Григорій Палама.

Догматичним обґрунтуванням ісихастької практики стали розвинуті Григорієм Паламою принципи концепції «синергії». За Паламою, cинергія – взаємодія Божої благодаті та волі людини. В працях Григорія Санаїта та Григорія Палами розвивалася система «сходження духу» людини до Божества, вчення про самоспоглядання, метою якого було моральне поліпшення і розкриття в людиною так званих «сходинок чеснот».

Людина, яка практикувала ісихазм, повинна була молитися так званою Ісусовою молитвою, поєднуючи її з технікою особливого дихання. Молитва звучала так «Господи Ісусе, помилуй мя грішного». Тобто коли людина вдихала, вона промовляла першу частину молитви, коли видихала – другу.

В філософії та богослов’ї ісихазму вважалося, що на верху сходинок чеснот людина повинна перемогти всі свої пристрасті та відректися від всього земного, в результаті цього досягалося екстатичне споглядання Божественного світла.

ІСИХАЗМ ТА «СХІДНІ ПРАКТИКИ»

Не дивлячись на те, що можна провести паралелі між ісихазмом та практиками Сходу (буддизмом, індуїзмом), не можна поєднувати абсолютно різні ідеї, називаючи ісихазм «християнською йогою».

У буддистів та індуїстів медитація вважається шляхом зречення від всього тлінного та тимчасового та досягненням спокою.

В той же час як кінцева мета ісихазму – це воз’єднання всієї людини (а не тільки її душі) з Божеством.

Православне вчення відкриває перед нам один з методів, слідувати якому, на відміну від йоги і досягнення нірвани, може не кожна людина, а тільки та, яка має сильну та непохитну віру.

Але згодом православ’я встановило певний бар’єр до виконання цієї практики, вважаючи, що тільки духовні наставники можуть дозволяти такі практики. Але в той же час, монах Афону Никифор Усамітнений, допускав можливість самостійної практики ісихазму і давав практичні поради на цей випадок.

ІСИХАЗМ СЬОГОДНІ

Традиція ісихазму в наш час продовжується в багатьох монастирях, зокрема на Афоні. Відомим представником цієї течії в 20 столітті був старець Йосиф Ісихаст.

Дата добавления: 2015-11-30