Церква св. Архангела Михайла в Лазах

У 1692 році Лази були філією Верхніх Воріт. У 1733 році за священика Івана Ляховича в селі була дерев’яна церква св.Михайла з трьома дзвонами. Найвірогідніше, це була церква так званого бойківського типу, який був поширений на території Воловецького та Міжгірського району – місце проживання однєї з етнографічних груп Українських Карпат – бойків (звідси і назва стилю) За розповідями старожилів, дерево селяни заготовляли в місцевості Ліпівка.(Зараз тут знаходяться найродючіші наділи, а колись росли густі липові гаї, - тому й така назва). З розповіді М.Григи відомо, що на тому місті стояла ще одна дерев’яна церква, але коли орда хана Батия у1241р. просувалася у Європу через Верецький перевал спалюючи все на своєму шляху,то спалила її, і то лише змогли спалити за третім разом.

Остання згадка про дерев’яну церкву належить до 1881 року, але, очевидно, вона ще стояла якийсь час після спорудження в 1902 році мурованої, або зберігалися її окремі частини, бо в 1920-х роках російський художник – дослідник Все
волод Саханев скопіював напис на верхній частині одвірка:”ИзволеніємОтца,

поспішенієм Сина и совершенієм Сятого Духа аминь создался храм сей року божого 1752 мцямая (26) за благословенієм боголюбимого еппа Мануила Олшавского, ктитор Стефан Корнаш избранний иереєм Михайлом ". Була посвячена 26 травня 1782 року.

Інший напис скопійовано з верхньої частини рами ікони Богоматері:”Сей образ купил Штефан Корнашів из братом Ва-

силем, своим Михайлом и жонами своими и чадами за отпуще

ниє гріхов и за помершихся родичів …”Написи на книгах повідомляли, що Євангеліє купила Марія Зричична 1696 р., а Тріод - ієрей Іван Ляхович.З XVIII століття служили громаді села священики: Галактович, Грибовський, Кадар, Лар, Ченгері. Священик Ченгері служив в нашому приході села до 1948 року. У 1948 році церкву передали православним.

Сучасну кам”яну церкву споруджували з 1902 по 1904р.

За легендою, на місце спорудження вказав хрест, знесений під час великої бурі зі старої дерев”яної церкви. Ділянку відпустив громаді Матвій Дербаль, а з пожертвувачів на храм відзначився Василь Щерецький. До спорудження храму прилучалися всі жителі села, але головним чином - куратори П.Биркович,

В. Биркович, Гафинець, Хлицко. За розповідями старожилів, камінь на будівництво церкви селяни заготовляли під Маринцьовою скалою і потім везли на возах, у які були запряжені воли. Люди були неграмотні, псати невміли, тому замість того оби записувати, вони робили замітку на дерев’яній палиці. Спочатку церкву хотіли побудувати на місці теперішньої школи, вірогідніше для того, оби було блище до дороги. Коли пішли запитатися владики ош де будувати, то він їм відповів: «Де упав хрест, там слобідно і стройити, бо то Бог собі выбрав місто».

У 1907 році, завдяки о.Івану Азарію, церкву помалювали і встановили новий іконостас, вирізьблений, за переказом, різьбярем Климовичем. (На жаль, сучасний ремонт, проведений у храмі знівелював оригінальну самобутність і дивовижну талановитість неповторних виробів наших далеких предків). Як відомо, церкву малювали львівські майстри, а пізніше 1969р. реставрували (лише образи на небі, бо стіни були побілені вапном) стрийські майстри.

Церкву благословив на празник Успіння Пресвятої Богородиці о. Теодор Матяцко.

Біля церкви знаходиться дерев’яна дзвіниця, набагато більша за інші дерев’яні дзвіниці Воловеччини, поставлена близько 1931 року місцевим майстром В.Гафинцем.

Нижній зрубний ярус і наступний каркасний, відповідають традиційним формам, але шатрове завершення з великою сферичною банею і чотирикутним шатром над нею нехарактерне для дзвіниці цієї місцевості. Подібні дзвіниці розповсюджені на галицькій Бойківщині в селах Нижнє Висоцьке, Яблунів, Матків.

Коли погнили шингли, дзвіниця почала протікати, то купили бляху і хотіли перкрити. Айбо комуністи забрали бляху і хотіли вкрити свинарницю. Але потім договорилися, бо було багато знайомих людей. З Волівця прийшло 4-ро майстрів та вкрили бляхою дзвіницю. У селі було 70 комуністів, але і вони таємно хрестили дітей поночи. Тепер дзвіницю повністю оббито бляхою.

У 1922 року у Малих Геєвцях у фабриканта Егрія були виготовлені нові дзвони. За свідченням В.Ф.Щерецького в його “Хроніці села Лази “, дзвони відливали із срібних і мідних монет, пожертвуваних селянами.Колись давно, дзвони були на церковній вежі, але у 1914р. коли була війна, то їх поскидували вниз для переплаву на патрони. По проханню людей залишили лишень один на ім’я Петро (середній). Потім у 1926 р. у Мукачеві підібрали до його мелодії інші дзвони, тому така мелодія як у нашій церві є лише у Мукачівському монастирі.

Уже більш, як 15 років настоятелем нашого храму є отець Василій (Симканич).

У церкві служили такі дяки: Іван Сенинець, Федір Дзямко, Гафинець Михайло(Куштинець),Матола Михайло, Ференц Федір,Матола Михайло, Приймич Василь, Биркович Василь(Старший), Биркович Василь (Молоший),БуракМихайло.

Куратори: Хлицко Федір, Биркович Павло, Ференц федір, Биркович Петро.

Церківники: Іван Іванчик, Михайло Матола, Дербаль Василь (Приймич).

E 34+eDYdRETNVHmLXzHLLAqffex8dR4TivPK800kspt5GLMfkk2ePcVgUCnIBNV//2VBLAQItABQA BgAIAAAAIQCKFT+YDAEAABUCAAATAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAABbQ29udGVudF9UeXBlc10ueG1s UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhADj9If/WAAAAlAEAAAsAAAAAAAAAAAAAAAAAPQEAAF9yZWxzLy5yZWxz UEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAGZbBSX/AQAAEQQAAA4AAAAAAAAAAAAAAAAAPAIAAGRycy9lMm9Eb2Mu eG1sUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAFhgsxu6AAAAIgEAABkAAAAAAAAAAAAAAAAAZwQAAGRycy9fcmVs cy9lMm9Eb2MueG1sLnJlbHNQSwECLQAUAAYACAAAACEA8BwLSN0AAAAKAQAADwAAAAAAAAAAAAAA AABYBQAAZHJzL2Rvd25yZXYueG1sUEsBAi0ACgAAAAAAAAAhACwAaJTgDwAA4A8AABUAAAAAAAAA AAAAAAAAYgYAAGRycy9tZWRpYS9pbWFnZTEuanBlZ1BLBQYAAAAABgAGAH0BAAB1FgAAAAA= ">

/ xN+Png2HUREzVR5i18xyywKn33sfHUeE4rzyvNNJLKbeRizH5JNnj3FYFApyATVf/9lQSwECLQAU AAYACAAAACEAihU/mAwBAAAVAgAAEwAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAAW0NvbnRlbnRfVHlwZXNdLnht bFBLAQItABQABgAIAAAAIQA4/SH/1gAAAJQBAAALAAAAAAAAAAAAAAAAAD0BAABfcmVscy8ucmVs c1BLAQItABQABgAIAAAAIQA+7Tap/gEAABEEAAAOAAAAAAAAAAAAAAAAADwCAABkcnMvZTJvRG9j LnhtbFBLAQItABQABgAIAAAAIQBYYLMbugAAACIBAAAZAAAAAAAAAAAAAAAAAGYEAABkcnMvX3Jl bHMvZTJvRG9jLnhtbC5yZWxzUEsBAi0AFAAGAAgAAAAhAPIkdPHfAAAACgEAAA8AAAAAAAAAAAAA AAAAVwUAAGRycy9kb3ducmV2LnhtbFBLAQItAAoAAAAAAAAAIQAsAGiU4A8AAOAPAAAVAAAAAAAA AAAAAAAAAGMGAABkcnMvbWVkaWEvaW1hZ2UxLmpwZWdQSwUGAAAAAAYABgB9AQAAdhYAAAAA ">

Список використаної літератури

М.Сирохман «Церкви України Закарпаття»

Матеріал з Лазівської ЗОШ 1-2 ступенів

Автори фотографій: Климович Т.В. Корнаш М.М. Дербаль В.Ю.

Записані розповіді старожилів:Григи М.

Записані спогади Дербаля Василя Ю. (церківника),Ференца Федора В. (колишнього куратора)

Бирковича Василя В.

Дата добавления: 2015-12-01