Кровоносна система

Кровоносна система риб проводить кров від серця через зябра та тканини тіла. На відміну від серця інших хребетних, серце риб не пристосоване для відокремлення (навіть часткового) збагаченої киснем крові від незбагаченої. Структурно серце риб являє собою послідовну серію з чотирьох камер, заповнених деоксигенованою (венозною) кров'ю: венозний синус, передсердя, шлуночок та артеріальний конус. Камери серця розділені клапанами, які дозволяють крові при скороченні стінок серця рухатись тільки в прямому напрямі (від венозного синусу до артеріального конусу), але не навпаки.

Основним органом газообміну риб є зябра, що розташовані по сторонах ротової порожнини. У костистих риб вони закриті зябровою кришкою, у інших класів — вільно відкриваються назовні. Під час вентиляції зябрів вода потрапляє в ротову порожнину через рот, а потім проходить між зябровими дугами та виходить назовні з-під зябрових кришок. Анатомічно зябри складаються з напівпроникних мембран та кровеносних судин, що розташовані на кісткових зябрових дугах. Специфічною структурою, пристосованою для газообміну, є зяброві пелюстки, де під тонким епітелієм знаходяться сильно розгалужені капіляри.

На додаток до зябрів риби можуть використовувати і багато інших систем газообміну. На стадії личинки помітна частина газообміну здійснюється через шкіру; кілька видів риб мають «легені», де зберігається зволожене повітря (амія); деякі види можуть дихати повітрям безпосередньо (гурамі).

Видільна система

Основним органом виділення риб є нирки. Нирки риб є мезонефричними (тулубовими).

Наслідком мешкання в водному середовищі є низка проблем з осморегуляцією, з котрими стикаються як прісноводні, так і морські риби. Майже всім рибам притаманнийосмотичний тиск, показник якого нижче (солоноводні риби) або вище (прісноводні риби) за осмотичний тиск зовнішнього середовища. Єдиним винятком є міксини, концентрація солей в організмі яких збігається з такою в морській воді (так само, як у морських безхребетних). Хрящові риби є ізоосмотичними (тобто мають у внутрішньому середовищі такий самий тиск. Що характерний для морської води), але, при цьому, в організмі хрящевих риб концентрація солей набагато нижча, аніж в навколишньому середовищі. Вирівнювання осмотичного тиску при цбому досягається завдяки підвищенному вмісту сечовини та триметиламіноксиду (ТМАО) в крові. Підтримка низької концентрації солей в організмі хрящевих риб здійснюється завдяки виділенню солей нирками, а також спеціалізованою ректальною залозою, що з'єднується з травним трактом. Ректальна залоза концетрує та виводить як іони натрію, так і хлорид-іони з крові та тканин організму.

Розмноження

Статеві залози парні. У самців сім'яники мають власні вивідні протоки — сім'япроводи, які відкриваються в клоаку. Черевні плавці у самців акул виконують функціюкупулятивного органа. У самок яйцеклітини з яєчника потрапляють в яйцепроводи, де й відбувається внутрішнє запліднення. Яйця відкладаються на різні субстрати; у більшості видів вони добре захищені: проходячи яйцепроводами, запліднена яйцеклітина одягається шкаралупою. Це дає можливість хрящовим відкладати невелику кількість яєць (1—10), збагачених жовтком.

Розвиток прямий. Іноді спостерігається яйцеживородіння (у катрана), коли ембріон розвивається за рахунок запасів яєчного жовтка, але в яйцепроводах матері. Деякі види (скат-хвостокіл, акула-молот) є живородящі. У них утворюються вирости яйцепроводу, через які зародок одержує поживні речовини з організму матері.

Нервова система та органи чуттів

Нервова система хребетних тварин часто ділиться на центральну нервову систему (ЦНС) і периферійну нервову систему(ПНС). ЦНС складається з головного і спинного мозку. ПНС складається зі всіх інших нервів і нейронів, які не лежать в межах ЦНС. Переважаюча більшість нервів (які фактично є аксонами нейронів) належить ПНС. Периферійна нервова система ділиться на соматичну нервову систему і автономну нервову систему.

Соматична нервова система відповідає за координування руху тіла, а також за отримання і передачу зовнішніх стимулів. Ця система регулює дії, які знаходяться під свідомим контролем.

Автономна нервова система поділяється на парасимпатичний, симпатичний та ентеричний відділи. Симпатична нервова система відповідає на небезпеку або стрес, і, серед багатьох фізіологічних змін, може визвати збільшення серцевого ритму ітиску крові та збудження органів відчуття завдяки збільшенню адреналіну в крові. Парасимпатична нервова система, з другого боку, відповідає за стан відпочинку, і забезпечує скорочення зіниці, уповільнення серця, розширення кровоносних судин та стимулювання травних і сечостатевих систем.

З органів чуттів провідним є орган нюху. Він складається з парних нюхових мішків, що відкриваються назовні ніздрями. У мішки надходить вода, і розчинені в ній молекули речовин подразнюють чутливі клітини. Очі в акул розвинені добре, дозволяють розрізняти контури предметів на відстані 10—15 м. Орган слухупредставлений внутрішнім вухом, орган рівноваги — трьома напівкруглими каналами. Бічна лінія складається зі скупчення чутливих клітин на тулубі та голові. Кожна така клітина має виріст, який сприймає рух води.

Розділ 2. Різноманітність риб

2.1 Хрящові риби

Різноманітність хрящових риб. Представниками класу Хрящові риби є акули та скати.

Надряд Акули об'єднує хрящових риб з обтічним видовженим тілом. Шкіра вкрита лусками, які занурені в її товщу, а назовні виступає лише спрямований назад виріст луски - зубчик. Подібну будову мають і зуби акул, які виникли з лусок. Луски збудовані з особливої речовини, що входить до складу зубів усіх хребетних.

Більшість акул - хижаки, що полюють у товщі води на різноманітних тварин: від дрібних планктонних організмів до великих за розмірами інших видів риб, головоногих молюсків та водяних ссавців (дельфіни, тюлені тощо). Здобич вони заковтують цілком або роздирають на шматки зубами, розміщеними на щелепах у кілька рядів.

У великій печінці акул накопичується жироподібна речовина, що зменшує питому масу риби. Це важливо для забезпечення плавучості, оскільки у хрящових риб немає плавального міхура, який визначає плавучість кісткових риб. Акули відкладають від одного до 500 яєць або народжують водночас від 2 до 100 молодих особин завдовжки від 5 (у карликової акули) до 150 см (акула-лисиця).

Відомо близько 250 сучасних видів акул. За розмірами вони бувають від 20-30 см (так звані катранові та кунячі акули) до 20 м завдовжки та масою до 14-20 тонн. Такі велетні (велетенська та китова акули), проте, живляться тільки планктоном та дрібною рибою. Небезпечними для людини є близько. 50 видів акул, що полюють на велику здобич. Із них найвідоміші тигрова акула завдовжки до 9 м та риба-молот, названа так тому, що її голова розширена в боки молотоподібне.

Поблизу Чорноморського узбережжя України трапляється один вид акул - катран. Він має близько метра завдовжки і не є небезпечним для людини. Зграйки катранів полюють на риб, молюсків, ракоподібних. Самки народжують живих нащадків.

Надряд Скати. Відомо близько 350 сучасних видів скатів. Вони живуть у морях на глибинах до 3000 м. Деякі мешкають у прісних водоймах (австралійська риба-пилка, річкові хвостоколи тощо). Тіло більшості скатів пласке, широке та дископодібне (за винятком пилоносих скатів, які за формою нагадують акул). Шкіра з шипастими лусками або гола. Під час плавання скати хвилеподібне рухають дуже великими грудними плавцями, а хвостовий плавець розвинений слабко. Живляться вони ракоподібними, молюсками, рибою, деякі - дрібним планктоном.

В електричних скатів є спеціальні утвори для полювання та захисту - електричні органи, що становлять собою видозмінені м'язи. При збудженні вони здатні давати розряд напругою від 8 до 300 вольт. Цікаво, що такі органи є і в деяких кісткових риб (електричний вугор, електричний сомик та ін.).

У Чорному та Азовському морях поширені шипуватий скат (морська лисиця) та хвостокіл (морський кіт). У хвостовому відділі останнього є довга отруйна голка, якою він може небезпечно поранити необережну людину.

Біла акула

Серед безлічі хижих акул живе в океані біла акула. Рибалки, моряки, багато жителів узбережжя трьох океанів - Атлантичного, Індійського і Тихого - називають її "біла смерть" і вважають цю акулу найнебезпечнішою, найлютішою, найсильнішою, найбільш хижою, найбільш грізною і, взагалі, найбільшою з всіх, хто нападає на людей.

Люди взагалі не люблять акул, вважають за краще з ними не зустрічатися в морі. Вони відносять акул до жадібних, ненажерливих і дуже небезпечних тварин. Звичайно, не всі, але деякі акули дійсно нападають на людей: блакитна, тигрова, акула-молот, піщана, біла та інші. Але більшість акул не звертають на людей жодної уваги.

Біла акула - прекрасний плавець. За секунду вона пропливає 15 метрів. Ця акула не така велика, як китова або гігантська. За своїми розмірами вона посідає після них третє місце. І все ж її довжина сягає семи-восьми метрів, а іноді дванадцяти. У такої великої акули величезна паща. Зуби в цій пащі великі, зазубрені по краях і дуже гострі.

Паща акули дійсно страшна. У всіх звірів: кішок, собак, вовків, ведмедів, мавп і у людини зуби розташовані тільки в один ряд на верхній і нижній щелепах. А в акул п'ять, а у деяких навіть сім рядів зубів. Якщо у дорослої людини зламається зуб, він більше ніколи не виросте. А якщо акула, розгризаючи тверду мушлю морського равлика, зламає зуб, замість зламаного у неї виростає на цьому ж місці новий. І так шість разів протягом життя.

Велика біла акула без особливих зусиль може перекусити людину навпіл. Може, але на людей акули нападають рідко, тільки коли вони дуже голодні, коли немає поблизу їхньої улюбленої їжі - восьминогів, кальмарів і риб, і ще, якщо вода в морі дуже тепла, вище 18 градусів. А якщо в морі вода прохолодна або холодна, акули взагалі нічого не їдять.

Всі акули, в тому числі і біла, дуже мало їдять. По-перше, їм не потрібно їсти кожен день, по-друге, вони вміють робити запаси їжі. В животі у акули є спеціальний "мішок", щось на кшталт запасного шлунка. Впіймає вона дельфиня, проковтне і, якщо сита, направляє здобич у цей мішок, де їжа може перебувати 10 - 20 днів, навіть місяць і не псується. Чому? Ніхто цього не знає. Як тільки акула зголодніє, вона "переводить" дельфиня зі своєї комори в шлунок. І сита! У великих акул знаходили по 30 - 40 рибин, кожна по кілограму вагою, які зберігалися в цьому "мішку" на чорний день.

Якщо ж акула давно нічого не їла і комора її порожня, тоді, звичайно, вона нападає на все, що трапляється їй на шляху, не перебираючи. Ось чому в шлунках у спійманих акул іноді знаходили всілякі неїстівні речі: гумові чоботи, пляшки, кокосові горіхи, яблука, квіти. А одного разу був такий випадок. Військові моряки кинули в море глибинну бомбу уповільненої дії. У неї був годинниковий механізм, і бомба повинна була вибухнути через три хвилини. А в цей момент повз пропливала голодна акула. Вона з ходу, не розбираючи, що кинули з корабля, проковтнула цю бомбу і пішла на глибину. Через три хвилини пролунав вибух. Бомба вибухнула недалеко від корабля. Добре, що акула пішла на велику глибину, і корабель не постраждав. Ну а від акули нічого не залишилося. Вона поплатилася життям за свою нерозбірливість.

Біла акула - найрідкісніша. Ходить вона завжди з великою свитою: попереду білої акули пливе зграя досить великих лоцманів - смугастих, як зебри, риб. Раніше вчені вважали, що лоцмани вказують своїй хижій господині шлях: куди їй пливти, шукають для неї здобич, годуються залишками її їжі. Але все це виявилося далеко не так. Лоцмани харчуються зовсім самостійно. Вони на ходу ловлять і їдять дрібних рачків. Коли ж акула починає полювати на кальмарів або риб, то лоцмани відходять убік, залишають на якийсь час свою господиню і ні в чому їй не допомагають. Акули ніколи не чіпають лоцманів, ніколи на них не нападають, які б голодні вони не були. А лоцмани, супроводжуючи акул, тим самим рятуються від своїх ворогів - різних хижих риб.

Незважаючи на велетенські розміри, спритність і майже повну відсутність природних ворогів, велика біла акула знаходиться на межі знищення. У світі їх лишилось близько 3500 особин. Одні з головних причин зникнення - зменшення кормової бази і полювання на акул. Якщо з останнім зараз майже все гаразд (полювання на акул заборонили), то з кормом залишаються великі проблеми.

Дата добавления: 2015-12-01