Жовтня 1950 року народження

с. Друхів

Березнівського району

Рівненської області

СР 056889

Коли у Моквині не було церкви, то їхня община належала до нашої Прислуцької церкви. Тут збереглися хоругви, книжки, ікони з Моквинської церкви. Найбільш віруючим з прихожан був Горбатюк Андрій. Він не пропускав церковних служб, прекрасно співав в хорі, у всіх відношеннях дуже хороша людина. Саме він і очолив відродження церкви у своєму селі. Всі сили і все своє життя він віддав церкві. Ніхто не пережив стільки як він. Пам’ятаю, який він був радий, коли наші діти дали йому заколядовані по хатах гроші. Привіз дітям кілька ящиків ласощів, а я зварила картоплі до ковбаси і огірочків. Діти веселилися, колядували. А найбільшою радістю було те, що Андрій сказав, що за дитячі гроші купить оцинковку на куполи. І тепер красується церка, накрита за дитячі гроші.

Наша церква, матеріально не допомагала, а люди допомагали. Коли знайшли старовинну Плащаницю,Царські Врата, то з Божою допомогою, по благословінню, я відновила і передала їх в новозбудовану церкву. Моя дочка Оленка, ще школярка, по Божому благословінню реставрувала ікони на Плащаниці і Царських Воротах. Пізніше написала іконостас. За основу взяла стиль тих ікон, що збереглися. У вівтарі ікона Цар Мира і в ківотах ікони Архістратига Михаїла і Божої Матері теж написані нею.

Розповім ще про день освячення церкви. На вулиці була страшна погода. Серед дня - чорно, темно. Страшний вітер рвав землю, пісок летів чорною хмарою, тріщала покрівля церкви. Здавалося всі сили пекла обрушилися на землю. Люди бігом втікали з двору в церкву. Серед дня в темноті горіли свічки, світилася лампада над Царськими Воротами, яку привіз старець Михайло ще осінню в день Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього. Люди співали колядки. Чекали владику. Переживали всі: і хто ждав, і хто не допускав сюди православного єпископа. Щоб минути сутички по дорозі, архієпископ Іриней їхав не через Березно, а через Сосновку. Під’їхав до алтаря і через паламарку зайшов в алтарь, вийшов до людей на солію і разом з людьми колядував “Ой радуйся, земле”. Після цього привітався, благословив людей і почалося освячення храму і служба. Вітер втих, в храмі стало видно, а після “Отче наш” засіяло сонце так, що вся церква світилася. Архієпископ Іриней почав проповідь саме з цього чуда. Діти готувалися привітати владику. Не було подарунка. І хоч як було шкода ягнятки, яке носив на руках три роки по хатах маленький пастушок в полотняній одежі Вадим, вирішили не пошкодувать, а подарувать владиці це ягнятко, яке вирізав із дерева різьбяр з с. Колодязно Сільковський Анатолій. Словами дітей і подарунком єписком Іриней був вражений до сліз. “ Я боявся бунту, а мене вітають діти і подарували незлобливе ягнятко,”- сказав владика. Духом Святим освятилося село, церква, земля і люди.

Горбатюк Андрій Антонович

Дата добавления: 2015-12-01