Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Закономірності та принципи формування економічних районів.

Читайте также:
  1. IV. Формування нових знань.
  2. V. Несколько принципиальных соображений
  3. В чём принципиально заблуждался великий классик социализма К. Маркс.
  4. Вимоги до розрахунку та формування резерву за цінними паперами в портфелі банку до погашення
  5. Вимоги до розрахунку та формування резерву за цінними паперами в портфелі банку на продаж
  6. ВПЛИВ ЗМІ НА ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ОСОБИСТОСТІ
  7. Вправи для формування психофізичної свободи майбутнього вчителя

Економіко-географічне районування — це науково обґрунтований поділ країни або — окремого її регіону на економіко-географічні райони. Економіко-географічне районування має політичну, господарську, соціальну та організаційну функції. Воно використовується у практиці правління господарством, під час розроблення схем розвитку й розміщення продуктивних сил, проектів районного планування, схем розселення населення, територіальних комплексних програм і схем природокористування. Економіко-географічне районування виступає важливою формою географічного аспекту планування та управління. Воно має важливе значення для розміщення продуктивних сил, правильного вибору районів будівництва певних виробничих об'єктів, найдоцільнішого територіального розміщення капітальних вкладень. Економіко-географічне районування нерозривно пов'язане з раціональним розміщенням виробництв і спеціалізацією районів на певних видах продукції та є засобом підвищення ефективності суспільної праці. Вирізнення економіко-географічних районів дає змогу поліпшити використання природних, матеріальних, трудових та інших ресурсів території через взаємопов'язане функціонування виробничо-технологічних процесів. Воно є важливим засобом удосконалення політико-адміністративного поділу, сприяє повнішому економіко-географічному пізнанню території. Таким чином, основою формування економічних районів є суспільний територіальний поділ праці, який формує виробничу спеціалізацію окремих територій, виробничі цикли і розвиток системи внутрішніх та міжрайонних зв’язків. Об’єктивними передумовами формування економічних районів виступають наявні у даному регіоні:природні ресурси • особливості економіко-географічного положення території • система розселення • чисельність населення • територіальна організація виробництва • виробничий потенціал • спеціалізація господарства • рівень господарського освоєння території. Принципи економічного районування: Процес районоутворення відбувається під впливом багатьох факторів: територіального поділу праці, економічних і природних ресурсів, політико-адміністративного поділу країни, розселення різних національностей. Роль і взаємодія факторів районоутворення змінюються залежно від конкретних історичних умов. Головна районоутворювальна сила, яка визначає всю систему економічних районів та їхню взаємодію, — це територіальний поділ праці. Він проявляється у спеціалізації виробництва та економічних зв'язків. Спеціалізація дає змогу найраціональніше використовувати природні ресурси,трудові навички населення, історичні та економічні умови. Важливим районоформувальним фактором є виробнича матеріально-технічна база. Накопичені матеріальні цінності є підґрунтям, виробничим апаратом спеціалізації. Створені матеріальні цінності (основні фонди) "утримують" існуючу спеціалізацію району навіть тоді, коли вичерпано умови, що визначили будівництво якихось великих промислових об'єктів. Діючі підприємства тим часом продовжують працювати і навіть розвиватися, закріплюючи створену спеціалізацію. Основні фонди (основний капітал), виробничий апарат істотно впливають як на обсяги виробництва продукції та спеціалізацію, так і на внутрішню структуру економічних районів. Вплив національного фактора на формування економічних районів виявляється втому, що районування здійснюється в національних державних кордонах. Від часу утворення держав і народів економічне районування відбувалося на територіях суверенних країн. Межі економічних районів зазвичай узгоджуються з національними та адміністративними. Природні умови та природні ресурси як районоутворювальний фактор впливають передовсім на спеціалізацію господарства економічних районів. Аналіз районоформувальних факторів показує, що, по-перше, їхнє значення змінюється залежно від тієї історичної епохи, в якій вони діють; по-друге, на формування економічних районів істотно впливає уречевлена людська праця. Поява й розвиток економічних районів тісно пов'язані з розвитком і розміщенням продуктивних сил. Економічні райони не можуть існувати без певної території, без конкретного географічного підґрунтя. Спільність території — обов'язкова ознака економічного району. Основними функціями економічного районування є: • створення економічної основи територіального управління господарством регіонів;• вдосконаленні територіальної структури господарства;• формування й реалізація державної регіональної економічної політики;• обґрунтування вибору доцільних варіантів розміщення компонентів продуктивних сил;• обґрунтування розвитку територіально-виробничих комплексів;• підвищення ефективності використання ресурсного, виробничого і науково-технічного потенціалу;• сприяння аналізу, діагностики та прогнозування регіонального розвитку;• створення основи для розробки і реалізації територіальних комплексних програм і схем природокористування, схем розвитку і розміщення продуктивних сил та розселення населення.


Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)