Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Документи з господарсько-договірної та господарсько-претензійної діяльності

Читайте также:
  1. АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  2. Використання у господарській діяльності прав інтелектуальної власності.
  3. Властивості, що притаманні об'єктам управлінської діяльності органів державної влади
  4. Головні вимоги до технології й техніки мовної діяльності вчителя
  5. Держава як гарант забезпечення умов для підприємницької діяльності
  6. ДОКУМЕНТИ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ ВІЗИ ГРОМАДЯНАМ УКРАЇНИ

1. Загальні відомості про господарську діяльність.

2. Договір. Договір поставки.

3. Договір підряду. Договір про матеріальну відповідальність.

4. Протокол розбіжностей до договорів.

5. Комерційні акти. Позовні заяви.

6. Претензійні листи.

 

1.Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Основний нормативний документ, який регулює господарську діяльність є Господарський кодекс України.

Суб’єктом господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно, несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. Суб’єктами господарювання є: юридичні особи, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до законодавства України.

 

 

2.Договір – це документ, що фіксує домовленність між двома або кількома партнерами. Договір може бути укладений між: громадянами; громадянами й організаціями; організаціями.

Класифікація договорів:

1) двох або багатосторонні договори;

2) реальні (крім домовленності необхідно виконати певні дії напр, передача цінностей, речей, предметів); консенсуальні (достатньо однієї домовленності напр, договір поставки вважається укладеним з моменту, коли сторони домовилися підписати даний договір, хоч поставка, передача продукціїї і її оплата проводитиметься в майбутньому);

3) основні (права та обов’язки сторін, пов’язані з реалізацією продукції, постачання, …); попередні (сторони беруть на себе обов’язок у відповідний термін скласти господарський договір, але не пізніше одного року);

4) генеральні (виконання зобов’язань напротязі усього їхнього строку: 5 і більше років); текучі (на час виконання певних робіт, але не менше 1 року); довгострокові (застосовуються в поставочних відносинах);

5) прості (сторони пов’язані одним правом та одним зобов’язанням); складні (у сторін кілька прав та зобов’язань);

6) за змістом договори розрізняють на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

7) Залежно від юридичної підстави укладення договору розрізняються три різновиди.господарських договорів: господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням. Їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Як виконавці державного контракту, так і виконавці державного замолення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальниками, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридичне виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

8) Сплатні (договори, в яких дія однієї сторони обов’язково потребує відповідної майнової дії іншої: купля-продажу, оренда. поставка) та безоплатні (передача майна благодійним фондам);

9) Взаємоузгоджені (на добровільних засадах, є можливість вибору виду договору, на свій розсуд формують конкретні умови договору) та договори приєднання (їх умови формулюються тільки однією із сторін, інша сторона позбавлена змінювати ці умови, напр: договори перевезення, договори на відкриття банківського рахунку).

Господарські договори повинні мати приблизно таку форму:

1) назва виду документа;

2) номер, місце й дата складання договору;

3) назва сторін між якими укладається договір;

4) предмет договору;

5) обов’язки сторін;

6) строк договору;

7) ціна договору;

8) порядок викладу суперечок;

9) форс-мажорні обставини;

10) юридичні адреси сторін;

11) підписи і печатки.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Iстотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у 20-тиденний строк після одержання договору.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Розрізняють такі види договорів: договір поставки, договір підряду, договір оренди, договір оренди з правом викупу, договір куплі-продажу, товарообмінний (бартерний) договір, договір про надання аудиторських послуг, договір контрактації сільськогосподарської продукції та інші.

Договір про надання аудиторських послуг – це договір, за яким одна сторона (виконавець) зобов’язаний виконати роботи щодо проведення аудиту підприємства з метою узгодження фінансових результатів, а інша сторона (замовник) зобов’язаний оплатити послуги виконавця.

Договір поставки – це договір, за яким постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік. Реквізити:

1) назва виду документа;

2) місце, номер і дата складання договору;

3) назва сторін між якими укладається договір;

4) предмет договору;

5) умови поставки і розрахунків;

6) ціна;

7) якість товару;

8) упаковка;

9) здавання-приймання товару;

10) санкції;

11) форс-мажорні обставини;

12) порядок вирішення спорів;

13) термін дії договору;

14) юридичні адреси сторін.

Додатком до договору є специфікація, що характеризує продукцію яка підлягає постачанню.

 

3. Договір підряду – це договір, за яким підприємство-підрядник зобов’язується виконати обсяг робіт підприємству-замовнику, а підприємство-замовник – оплатити виконану роботу. Реквізити:

1) назва виду документа;

2) номер, місце й дата складання договору;

3) назва сторін між якими укладається договір;

4) предмет договору;

5) обов’язки та права сторін;

6) вимоги до виконання робіт

7) термін виконання робіт;

8) приймання робіт та їх оплата;

9) відповідальність сторін;

10) розірвання договору;

11) порядок викладу суперечок;

12) форс-мажорні обставини;

13) юридичні адреси сторін;

14) підписи і печатки.

Сторонами в договорі підряду є підрядчик і замовник. Підрядчик - особа, яка приймає на себе зобов'язання виконати певну роботу і готовий результат передати замовнику. Замовником виступає особа, яка замовляє виконання певної роботи, зобов'язана її прийняти і сплатити її вартість,

Додатком до договору підряду є особливі умови договору, графіки здавання робіт, передавання замовником матеріалів тощо. Додатком може бути внутрішньобудівельний титульний список, довідка про фінансування та забезпечення робіт тощо.

Договір про матеріальну відповідальність – це договір, за яким одна сторона (матеріально відповідальна особа) бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності і зобов’язується дотримуватися встановлених правил приймання, зберігання, відпускання й обліку їх, а інша сторона (підприємство, які належить матеріальні цінності) зобов’язується створити матеріально відповідальній особі нормальні умови праці й виробничу обстановку, що забезпечує збереженість зданих ним на зберігання матеріальних цінностей. Сторонами у договорі є працівник і роботодавець. Реквізити:

1) назва виду документа;

2) номер,місце і дата укладання договору;

3) назва сторін між якими укладається договір;

4) зобов’язання сторін;

5) термін дії договору;

6) адреси сторін;

7) підписи осіб, що укладають договір; печатка підприємства.

Відповідно до КЗпП письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством з працівниками, які досягли 18-річного віку та:

1) обіймають посади або виконують роботи, пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

2) Посада або робота працівників входить до «Перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятия могут заключать письменные договоры о полной матерыальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи, перевозки или применения в процессе производства» 1977г.

Такий документ складається у 2-х примірниках: 1-й – зберігається у відділі кадрів підприємства, 2-й передається працівникові, котрий підписав договір. Договори візуються юрисконсультом і головним бухгалтером. Договір складається на основі типового договору, затвердженного постановою ВРУ.

4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Протокол розбіжностей – це документ, який складають у разі виникненн суперечки з приводу тексту договору і доданої до нього специфікації. Реквізити протоколу розбіжності:

1) назва виду документа;

2) назва сторін, між якими виникли розбіжності за договором із зазначенням номера договору і його дати;

3) формулювання заперечувальних пунктів специфікації і договору в редакції постачальника, які пишуться з лівого боку;

4) формулювання заперечувальних пунктів специфікації і договору в редакції, запропонованій покупцеві, які пишуться з правого боку;

5) підпис покупця;

6) дата і печатка покупця;

7) підпис постачальника;

8) дата і печатка постачальника.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

 

5. Порядок складання комерційних актів показано на прикладі залізничного виду транспорту.

Транспортні організації несуть майнову відповідальність за схоронність прийнятого до перевезення вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення і до моменту його видання вантажоодержувачеві. Транспортна організація звільняється від відповідальності за схоронність і цілістність вантажу, якщо доведе, що втрата, нестача або ушкодження вантажу сталися не з її вини.

Після прибуття вантажу на станцію призначення вантажоодержувач повинен провести його огляд, визначити, чи були дотримані правила транспортування вантажу, що забезпечують його схоронність, перевірити неушкодженність тари, відповідність назви вантажу, маси, кількості місць, що перевозяться, даним, що містяться у транспортному документі. При виявленні порушеннь вантажоодержувач зобов’язаний вимагати складення комерціного акту. Комерційні акти складають представники залізниці з метою посвідчення обставин, які можуть установити вину за порушення договору перевезення вантажів і покладання матеріальної відповідальності на працівників залізниць, вантажовідправників і вантажоодержувачів. Брак комерційного акту позбавляє вантажоодержувача можливості пізніше поставити претензію працівникам залізниці.

Комерційний акт – документ, який укладається у разі невідповідності між фактично отриманим вантажем і даними, зазначеними у перевізному документі за назвою, масою і кількістю місць, а також у разі псування і пошкодження вантажу, виявлення вантажу без документів і документів без вантажу, повернення залічничному транспортові викраденого вантажу, затримки передання залізницею на залізничну під’їзну колію вантажу протягом 24 годин після оформлення документів про видання вантажів у товарній конторі.

Складання комерційного акту обов’язок працівників залізниці як у випадках, коли вона сама виявила перелічені недоліки, так і тоді, коли на наявність хоча б одного з них вказав одержувач або відправник вантажу. Якщо залізниця відмовляється від складання комерційного акту, то вантажоодержувач має право скласти його за участю незацікавленої організації.

Реквізити комерційного акту:

1) назва документа;

2) номер, дата і місце складання;

3) швидкість перевезення вантажів;

4) номер і дата накладної;

5) назва пунктів відправлення і призначення;

6) назва відправника і одержувача;

7) відомості про засоби транспорту і відповідні відмітки у накладній;

8) результати перевірки вантажу;

9) опис пошкодження і стан вантажів з виділенням нестач або надлишків;

10) висновки експертизи;

11) додаткові відомості і відмітки;

12) підписи осіб, що склали комерційний акт.

Позовна заява – це документ, який передається до суду з проханням про стягнення з відповідача у примусовому порядку претензійних сум або якого-небудь майна.

Сторонами позову є позивач (особа, яка звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів) та відповідач (особа, до якої пред’являється позов).

Для вивчення позову потрібні документи, що його обгрунтовують (договори, акти, транспортні документи, розрахунку та інші). Копії позовних документів позивач має відправити відповідачу, а поштова квитанція як доказ відсилання цих документів поштою, додається до позовної заяви. До суду позивач надає документи, що підтверджують факт вживання ним заходів з урегулювання розбіжностей на добровільних засадах.

Позовна заява подається до господарського суду у письмовій формі та підписується уповноваженою посадовою особою або його представником, прокурором або його заступником, громадянином - суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;

2) найменування або ім’я позивача і відповідача, їх місце проживання або місцезнаходження;

3) документи, що підтверджують за громадянином статус суб’єкта підприємницької діяльності;

4) зміст позовних вимог;

5) ціна позову;

6) виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги;

7) зазначення докузів, що підтверджують кожну обставину;

8) данні про прийняття мір досудового урегулювання спорів;

9) перелік документів, що подаються до заяви.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

1) прийняття заходів досудового регулювання господарських спорів;

2) відправлення відповідачу копій позовної заяви та додані до нього документи;

3) сплату державного мита у встановленному порядку та розмірі;

4) оплату витрат на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи.

 

 

6. Претензійний лист – це лист, яким оформляють обгрунтування вимог однієї організації до іншої з приводу порушень договірних зобов’язань. Претензії можуть бути подані стосовно кількості і якості продукції, розрахунків прострочки у постачанні товарів, псування і втрат вантажів і інших порушень договірних умов.

Претензія повинна містити:

1) повне найменування та поштові реквізити заявника претензії;

2) повне найменування та поштові реквізити підприємства, яким претензія пред’являється;

3) дата і номер претензії;

4) обставини, на підставі яких пред’явлена претензія; докази. Що їх підтверджують;

5) вимоги заявника;

6) сума претензії та її розрахунок; платіжні реквізити заявника претензії;

7) перелік доданих до претензії документів, а також інші докази.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах або належним чином завірених копіях. Претензія підписується уповноваженою особою підприємства або її представником і направляється адресатові. Претензія повинна бути розглянута у місячний термін з дня її отримання. Претензія і прикладені до неї документи складають у 3-х примірниках: 1-й – адресатові, 2-й – лишається у заявника, 3-й долучається до позовної заяви, якщо справа передається до суду.

Про результати розгляду претензії заявитель повідомляється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазначають:

1) повне найменування та поштові реквізити підприємства, яке дає відповідь;

2) повне найменування та поштові реквізити підприємства, яким направляється відповідь;

3) дата і номер відповіді;

4) дата і номер претензії, на яку дається відповідь;

5) якщо претензія визнана повністю або частково, - визнана сума, назва, номер і дата розрахункового документа на перерахування цієї суми або строк і спосіб задоволення претензії, якщо вона не підлягає грошовій вартості;

6) якщо претензія відхилена повністю або частково, - мотиви відхилу з посиланням на відповідні нормативні акти і документи, що це обгрунтовують;

7) перелік доданих до відповіді документів та інших доказів.

Відповідь підписується уповноваженою особою підприємства або її представником і направляється.

 


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.022 сек.)