Приватна власність існує в одноосібній індивідуальна) і груповій (партнерська, кооперативна, акціонерна тощо) форма ринкових умов володіння власністю здійснюється багатьма способами. Найпростіший випадок - особиста власність. Складнішою є ситуація, коли право власності належить групі власників. У товаристві ділові партнери подшяють між собою усі витрати та привілеї, пов'язані з володінням компанією. В акціонерному товаристві право власності поділяеться між акціонерами, кожен з яких володіє певною часткою загальноі власності компанії. У корпорації, яка є різновидом акціонерної компанії,може бути тисячі пайовиків. Досвід ринкових країн показує,що коли компанія належить більш, ніж одному власникові, повинні існувати ретельно продумані правила розподшу витрат і відповідаль ності. Закон товариства, як звичайно, однозначнии:партнери поділяють між собою не лише всі прибутки свого підприємства, а й усі витрати. Ось де треба старанно добирати ділових партнерів.
Приводом до винаходу корпорації як правовоі форми власності ведения бізнесу стало те, що товариство виявилося цілком непрактичним при здійсненні великих комерційних проектів. Наприклад для будівництва сталеплавильного комбінату чи автомобільного заводу потрібні такі величезні інвестицїї, що без фінансової участі сотень або тисяч індивідуальних інвесторів не обійтися. Коли компанія має багато власників, як у корпорації, вони не мають можливості проводити регулярні зустрічі для обговорення стратегії і тактики ведення бізнесу. Замість того власники наймають управителя, який разом зі своею адміністрацією визначає стратегію і керує щоденною працею підприємства. Отже, виникає розмежування права власності (яке належить акціонерам) та управління (що належить керівництву).
Регулювання відносин власності в реальному житті виявляється значно складнішою проблемою, ніж з іпотечним кредитом чи корпораціею. У цих випадках є реальні власники і їх реальний капітал. На практиці володіння власністю часто здійснюється непрямим шляхом. Йдеться про те, що акціонери можуть володіти компанією, яка володіє іншими компаніями. У таких випадках проблема корпоративного управління ускладнюється ще більше. Це підтверджує практика створення, наприклад, пенсійних фондів у ринкових країнах. Україна теж запроваджує таку пенсійну систему. Сутність її полягає у тому, що у великих компаніях існує система, за якої робітники в індивідуальному порядку щомісяця вносять частину свого заробітку до пенсійного фонду. Заощадження робітників фонд інвестує в акцїї інших компаній, векселі державної скарбниці та інші фінансові активи. Виходячи на пенсію, робітник отримує інвестовані таким чином гроші у вигляді щорічних виплат.
Пенсійні фонди — лише один з видів фінансових посередників: організацій, що спрямовують гроші інвесторів на купівлю акцій різноманітних компаній. Отже, ці фінансові посередники стають співвласниками компаній, акції яких вони придбали. У західних країнах цією діяльністю займається кілька видів організацій: пенсійні фонди, комерційні банки, взаємні фонди і страхові компани.
Практика ринкових країн показала, що важливим видом фінансової посередницької організації є страхова компанія, яка укладає з приватною особою чи організацією особливий контракт. Вона стягує зі страхувальника обумовлену суму грошей (так звану страхову премію), зобов'язуючись натомість виплатити йому (чи його родині) певну грошову компенсацію у разі надзвичайної ситуації. Найпоширеніші види страхування охоплюють: страхування життя (за яким родина страхувальника отримує компенсацію у разі його смерті); страхування від пожежі у квартирі чи будинку; страхування на випадок утрати працездатності; страхування на випадок автомобільної аварії.
Позаяк страхова компанія отримує великий приплив коштів у вигляді страхових премій і має бути готова здійснити виплату компенсації власникам страхових полісів, їй доводиться дбати про прибуткове розміщення своїх коштів. Як і пенсійні та взаємні фонди, страхові компанії прагнуть купувати диверсифіковані портфелі акцій, облігацій державної скарбниці та інших інвестиційних активів. А оскільки страхуванню відводиться важливе місце у високорозвинутих ринкових країнах, страхові компанії часто входять до найбільших фінансових посередників. У США, наприклад, вони володіють 5 відсотками від усього акціонерного капіталу.
Вид і форма власності в ринковій економіці формуються задля продуктивного й ефективного функціонування праці і капіталу, зниження витрат і отримання прибутків. У кожному окремому випадку власники, користуючись своїми правами, мають дбати, щоб управителі діяли в їхніх інтересах.
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 30 | Нарушение авторских прав