Тема 1: Вступне зняття.

План:

1. Ознайомлення студентів з навчально-виробничою майстернею та робочими місцями.

2. Різальний інструмент, що використовується на токарних верстатах.

3. Контрольно вимірювальний інструмент, що використовується на токарних верстатах.

4. Поділ металорізальних верстатів по групам та типам.

5. Організація робочого місця токаря.

6. Правила внутрішнього розпорядку.

7 Техніка безпеки.

8 Які правила техніки безпеки потрібно виконувати при протипожежних заходах?

1. За час роботи на токарних верстатах студенти повинні вивчити і придбати практичні навички по слідуючим видам токарних робіт: обточуванню зовнішніх циліндричних поверхонь заготовок, торцевої обточки, проточуванню канавок і відрізки, обробки циліндричних отворів, обробки конічних поверхонь, нарізанню різьби. За період навчальної практики по набуттю навичок роботи на токарних верстатах студенти здобудуть першонавчальні знання о токарних верстатах, о прийомах роботи на них і вивчають всі токарні операції.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

Практика студента - і невід'ємна складова навчального процесу. Це відповідальний і визначний період у процесі становлення молодого спеціаліста, серйозна перевірка рівня викладацької роботи, життєздатності лекційних курсів зі спеціалізації та засвоєння їх студентами. Практика передбачає проходження кількох етапів:

1) навчально-ознайомча;

2) навчальна (без відриву від навчання);

3) навчально-виробнича;

4) майстерні;

5) виробнича (переддипломна).

Мета: відповідно до переходу з курсу на курс і засвоєння основ токарної справи ставити завдання, надавати можливість створювати студентові умови для оволодіння реальними обставинами майбутнього фаху

Основним обладнанням механічних майстерень являються верстати:

1К62 - 1 шт.

1П61 – 3 шт.

1М61 – 3 шт.

1А616 – 6 шт.

А також декілька поперечно-стругальних, круглошліфувальних и плоско-шліфувальних верстатів.

Для проведення практики по набуттю навичок праці на фрезерних станках в майстернях повинно бути дільниці для 12…15 верстатів. Для заточки в спеціально відведеному місці встановлюються 1…2 заточних верстата.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

2.Для токарної обробки використовують різноманітні різці. В залежності від направлення руху подачі розрізняють ліві і праві різці. За формою розташування головки відносно стержня різці можуть бути прямі, відігнуті і відтягнуті. По призначенню розрізняють прохідні, упорні, підрізні, прорізні, відрізні, фасонні, різьбові і розточні. Різці поділяють також на чорнові, використовуються для попередньої обробки, та чистові, використовуються для остаточної обробки. Різці можуть бути цільні, виконані з одного матеріалу, і составні державка з конструкційної сталі, а ріжуча частина різця із спеціального інструментального матеріала. Складальніні різці бувають зварні з напаяною ріжучою пластиною і з механічним кріпленням ріжучої пластинки.

Взаємне розташування різних поверхонь ріжучої частини инструменту характерезується значенням кутів чи геометричними елементами инструмента. Основні геометричні елементи інструмента: головні і допоміжні кути, кути в плані і кут нахилу головної ріжучеї кромки.

Рис 1. Кути токарного різця

Головні кути інструмента (Рис 1.а) вимірюють в головній площині, перпендикулярної проекції головної ріжучої кромки на основну площину. Допоміжні кути інструмента вимірюють в

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

допоміжній січній площині, перпендикулярної до проекції допоміжної ріжучої кромки на основну площину.

Головним заднім кутом називають кут, розташований між головною задньою поверхнею і площиною різання. Переднім кутом називається кут, розташований між передньою поверхнею і площиною перпендикулярною площині різання. Кутом загострення називається кут, розташований між передньою і головною задньою поверхнями. В сумі .

Допоміжним заднім кутом називають кут, розташований між допоміжною задньою поверхнею і площиною, проходящої через допоміжну ріжучу кромку перпендикулярно основній площині. В допоміжній січній площині роздивляються допоміжні кути и .

Головним кутом в плані називається кут, заключний між проекцією головної ріжучої кромки на основну площину і направленням подачі. Допоміжним кутом в плані називається кут, заключний між проекцією допоміжною ріжучою кромкою на основну площину и напрямком подачі.

3.Вимірювальні інструменти дозволяють визначити дійсні розміри деталі і відхилення від номінальних значень. До них відносять: штангенциркулі, мікрометри, кутоміри, рейсмуси, індикатори, мікрометри.

Штангенциркулі призначені для вимірювання зовнішніх та внутрішніх діаметрів, довжин, товщин, глибин.

Рис 2. Штангенциркулі

Похибка вимірювання штангенциркулем визначається шкалою ноніуса. Використання шкали ноніуса дозволяє получити підрахунок у дрібних частинах міліметра (0,1; 0,05; 0,02*мм).

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

Основна частина штангенциркуля – штанга з міліметровим діленням. Штангенциркуля випускають з вимірювання до 200 мм.

Мікрометри призначенні для вимірювання зовнішніх розмірів деталей. Основна несуча частина мікрометра – скоба 1, з однієї сторони якої знаходяться не рухома вимірювальна п’ятка 2, а з іншої - мікрометрична головка, яка складається із втулки-стебля 5, в середину якої вкручений мікрометричних гвинт 3, з шагом різьби 0,5 мм, стопор 4 з закріплених на гвинті барабаном 6 і трешєточний механізм 7. Вимірювальний механізм визначається сумою показників основної шкали на стеблі і шкали ноніуса на барабані.

Рис 3. Мікрометр

Рис. 4 Приклад мікрометра

Індикатори призначенні для перевірки овальності, торцевого і радіального биття, не паралельності, не плоскості та інших відхилень форми і розташування поверхнею деталей чи цілих вузлів у зібраному стані. При виконанні вимірювань індикатор встановлюється в стійках, штани вех або в спеціалізованих пристроях. Найбільш характерним представником індикаторів являється – індикатор годинникового типу з ціною ділення 0,01 мм. Встановлення стрілки у нульове положення призводять обертанням обода індикатора, з’єднаного з великою шкалою чи поворотом головки вимірювального стержня.

Рис 5 Індикатор

При вимірюванні індикатор встановлюється на нуль по еталоной деталі, блоку кінцевих мір чи на заданий розмір по івідношенню до базової поверхні пристрою чи стійки. Для вимірювання плюсових та мінусових відхилень індикатор встановлюють так, щоб при номінальному вимірювальному розмірі стрілка індикатора зробила 1…2 оберта.

При контролі форми и розташування поверхні вимірування виконують обертанням деталі або переміщенням індикатора зі стійкою вздовж деталі.

Калібри призначені для контролю розмірів отворів та наружних поверхней деталі.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

Рис 6. Калібри-скоби для контролю валів.

Рис 7. Калібри-пробки для контролю отворів.

Змн.

Арк.

№ докум.

Підпис

Дата

Арк.

НП.5.05050302.00.338.3В

Калібри мають дві вимірювальних поверхні прохідною і не прохідною частиною. Розрізняють калібри гладкі, різьбові, конусні. Для перевірки отворів використовують калібри-пробки і калібри скоби.

Дата добавления: 2015-12-01