Принципи управління.

Під принципами управління розуміють керівні правила, основні положення, норми поведінки, що відображають найбільш загальні стійкі риси законів і закономірностей управління, яких необхідно додержуватися в управлінській діяльності.

Принципи як поняття теорії управління зумовлюються певними законами, але одночасно відображають зміст та реальність процесів управління. Вони є результатом наукового пізнання, формулюються людьми, їх склад і спрямованість залежить від ступеня дослідженості закономірностей та управлінських відносин.

Безпосередньо на практиці принципи набувають конкретного характеру вимог, якими належить керуватися в управлінській діяльності. Сприятливі умови для їх додержання створює систематизація принципів публічного управління, згідно з якою вони розподіляються на декілька видів.

Адміністративно-правові принципи публічного управління:

· відповідність об’єктивним законам суспільного розвитку;

· публічність правової регламентації;

· відповідність інтересам народу;

· об’єктивність із позицій додержання законів;

· співвідносність влади та публічного управління;

· правове регулювання управлінської діяльності.

Системно-цільові принципи публічного управління:

ü розмежування повноважень між суб’єктами публічного управління по горизонталі та вертикалі;

ü підпорядкування локальних цілей загальній меті;

ü несуперечність цілей одна одній;

ü взаємодоповнення цілей;

ü послідовність у досягненні всієї сукупності цілей;

ü розподіл цілей за функціями публічного управління.

Системно-функціональні принципи публічного управління:

ü закріплення розподілу функцій правовими нормами;

ü сутність функцій органів публічного управління;

ü диференціація спеціальних (конкретних) функцій;

ü концентрація однакових функцій у відповідних органах;

ü комбінування суміжних функцій в межах одного органу;

ü відповідність фактичної діяльності закріпленим функціям.

Системно-організаційні принципи публічного управління:

ü єдність системи органів державної влади;

ü територіально-галузева організація управління;

ü багатоманітність організаційних зв’язків;

ü відповідність елементів діяльності органів (методів, форм, стадій) їх місцю в ієрархічній структурі;

ü делегування повноважень та відповідальності;

ü поєднання єдиноначальності та колегіальності;

ü лінійно-функціональна (штабна) побудова структури управління.

Адаптивні принципи публічного управління:

ü уточнення мети при зміні обставин;

ü відповідність елементів системи визначеній меті;

ü орієнтація на постійне оновлення;

ü встановлення нормативів за елементами системи;

ü урахування темпів розвитку керованих об’єктів при формуванні управлінських рішень;

ü конкретизація управлінської діяльності та особистої відповідальності;

ü посилення соціальної захищеності державних службовців.

Пізнання законів та реалізація принципів публічного управління створюють методологічну базу обґрунтування спрямованості та змісту державно-управлінських трансформаційних процесів.

Дата добавления: 2015-12-01