Зародження наукових знань про місцеве самоврядування

Формування науки про місцеве самоврядування — складний діа­лектичний процес. Досягненню мети найбільш повного охоплення історико-філософських та політико-юридичних аспектів феномена місцевого самоврядування сприяє розгляд відповідних соціальних ідей та наукових теорій (концепцій) про походження місцевого само­врядування.

Ідейним джерелом місцевого самоврядування є вчення про
і природне право, яке з часів Античності є важливою філософсько-
I ідеологічною течією. Еволюціонуючи від наївних уявлень до фун­
даментальної системи науково обґрунтованих поглядів і правових
принципів, природне право, без сумніву, мало суттєвий вплив на ідею
місцевого самоврядування. Суть теорії природного права виявляєть^
ся в уявленнях про справедливість, які втілені в загальнолюдських 1
принципах свободи та рівності. __і

Думка про місцеве самоврядування та його співвідношення з державною владою почала розвиватися ще в середньовічній Європі. У полеміці з теорією абсолютизму, яка упродовж багатьох століть па­нувала в Європі, на початку XVII ст. німецький юрист і теоретик дер-I жави Иоганес Альтузіус розробив федеральну теорію народного су­веренітету та субсидіарності в організації влади. Союз індивідів, які добровільно об'єднались у сім'ї та корпорації, на його думку, утворює

громаду, союз громад — провінцію, союз провінцій і міст — державу.; Суверенітет, право верховенства при цьому зберігає увесь народ. Уся ієрархія соціально-політичних структур з низового рівня громад і міських комун, які домогли самоврядування, до всезагального союзу, держави, осмислювалася Й. Альтузіусом як система федеративних утворень, союзів, створених на договірних засадах¹. Його теорія ви^г_1 магала, аби децентралізовані політичні одиниці мали якомога більше автономії щодо реалізації права і управління. Тільки коли нижчі по-літичні одиниці були не в змозі ні і конати поставлені перед ними за­вдання, компетенція з реалізації права і управління переходила б до відповідного вищого політичного об'єднання².

Ідеї Й. Лльтузіуса були прогресивними та революційними для свого часу, водночас вони не втратили актуальності і сьогодні. Еле­менти концепції субсидіарності тією чи іншою мірою притаманні всім теоріям, які сповідують принципи переміщення центру навантаження соціальної і політичної організації на первинні спільності, стверджую­чи переваги самоврядування, цінності соціальної солідарності та від­повідальності. По суті, сформульований ним принцип субсидіарності набув визнання лише в другій половині XX ст. у рамках Ради Європи.

На становлення теорій місцевого самоврядування значний вплив мали представники утопічного соціалізму та комунізму (Т. Мор, Т. Кампанелла, III. Фур'є, Р. Оуен, А. Сен-Сімон, Ж.-Ж. Руссо). Зо-~і крема, Шарль Фур'є пов'язував соціальний прогрес з часом, коли і основу суспільства складатимуть асоціації — "фаланги". Свої по­гляди він виклав у праці "Новий господарський соцієтарний світ" (1829 р.). Перший принцип існування фаланги — особиста свобода кожного. Фаланга матиме свої загальнообов'язкові норми, але вони видаються за згодою всього колективу та виконуються усіма свідомо, добровільно. Фаланги у Ш. Фур'є — автономні та незалежні одне від одного соціальні утворення. Вони не пов'язані між собою в єдину ці­лісну систему, хоча й координують свою діяльність. Центральна вла­да та її апарат не мають права втручатися у внутрішнє життя фаланг, опікувати їх, керувати ними тощо.

¹ Камепская Г.В. Альтузиус Йохаинес // Федерализм: Знциклоп. — М., 2000. —
С. 46-47.

² Вюртенбергер Т. Європейська ідея субсидіарності як основа регіоналізадії, децен­
тралізації та декопцеитрації // Організація регіональної та місцевої влади: досвід
держав — членів Європейського Союзу та вибір України. — К., 2000. — Є. 5-6.

-106-

-107-

Муніципальне право України

Значного поширення набули погляди Томасл^ Дрісеферсона на і самоврядування невеликих громад як на ідеальну форму державнос­ті, які він називав "республіками в мініатюрі". Вони сформувались у: концепцію, за якою муніципалітети визнавалися четвертою владою, іцо контролюється лише законом та судом і не підпорядковується V урядові та його органам у центрі і на місцях.

Пізніше, у 1790 р. ідеї організації громадського самоврядування були сформульовані французом Туре, який виділив дві основні про-> блеми вчення про місцеве самоврядування: поняття про власні гро-| мадські справи та справи державні, делеговані державою органам міс­цевого самоврядування.

\У Значний внесок у розуміння представницького правління та місцевої демократії зробив /(жон Стюарш Міль, який, прагнучи зна­йти розумне поєднання егоїзму і альтруїзму, розглядав місцеве само­врядування як виховний інструмент, що спонукає людей бачити далі своїх сьогочасних інтересів та визнавати справедливі вимоги інших людей. Дж. С. Міль вважав, що лише якщо індивіди беруть участь в управлінні, вони розуміють його результати. Ця ідея залучення на­селення до управління є сьогодні однією із основ концепції розви­тку місцевого самоврядування.І Органи місцевої влади повинні, за Дж. С. Мілем, формуватися і функціонувати на основі тих самих принципів, що й органи центральної влади, а також принципу спіль­ності місцевих інтересів. Цей принцип, згідно з Мілем, означає, що оскільки кожна місцевість має свої специфічні спільні інтереси, то в кожному виборчому окрузі і кожному місті має існувати власний парламент, який займається вирішенням локальних справ³, і

Дата добавления: 2015-11-30