Читайте также: |
|
Перший етап | Стародавній період (початок 9-7 тис. д.н.е. до VIII ст.) |
Другий етап | Індустріальний період (1776-1890 рр.) |
Третій етап | Систематизації (1890-1960 рр.) |
Четвертий етап | Сучасний період (1960-по теперішній час) |
Існує чимало теорій адміністративного управління. До найбільш відомих слід віднести теорія бюрократії. Теорія “ідеальної бюрократії, або бюрократичної організації” М. Вебера (1864-1924) здобула світове визнання. |
Окрім цієї теорії слід виокремити школу наукового управління (Ф.У. Тейлор, Ф. Гілберт, Л. Гілберт, Г. Гантт). |
Теорії класичної школи (А. Файоль, Л. Урвік, Дж.Д. Муні, А.К. Рейлі, Ал.П. Слоун) були спрямовані на забезпечення ефективності роботи всієї організації, визначення універсальних принципів управління. |
З-поміж сучасних концепцій адміністративного менеджменту варто виокремити американський підхід до державного управління. Державне управління в американській концепції трактується як: § спільні зусилля певної групи в контексті держави; § взаємозв’язок трьох гілок влади – законодавчої, виконавчої і судової; § частина політичного процесу, оскільки виконує важливу роль у формуванні і реалізації державної політики; § відмінний від приватного стиль управління; § механізм взаємодії численних приватних груп і окремих індивідів у забезпеченні надання громадських послуг. |
Управління як суспільне явище, що відпрацьоване і пристосоване людьми для вирішення життєвих проблем, має багатогранний характер, складається з різноманітних елементів і взаємозв’язків. |
Управління є цілеспрямованим, організуючим і регулюючим впливом людей на власну суспільну, колективну і групову життєдіяльність, який здійснюється як безпосередньо (у формах самоуправління), так і за допомогою спеціально створених структур (держави, громадських об’єднань, партій, спілок, асоціацій, фірм та ін.). |
Управління як суспільне явище – це свідома діяльність, свідоме регулювання (впорядкування) суспільних відносин. |
Управління знаходиться я низці явищ штучної природи, які виникли і розвинулись протягом всієї історії людської цивілізації. Воно утворене людьми з метою свідомої саморегуляції їх життєдіяльності й залежить від стану суспільства, його закономірностей і форм, ідеалів і цінностей, від рівня розвитку й організації людського потенціалу. |
Управління є необхідною функцією суспільного життя. Його мета – організація спільної діяльності людей, їх окремих груп та організацій, забезпечення координації і взаємодії між ними, а його суть – здійснення керуючого впливу на певні об’єкти. |
Аспекти соціальної сутності управління: |
1. Суспільство як соціальна організація – це складна самокерована система, що самокерується і постійно перебуває в русі, не може існувати без наявності безперервного управління. Тому управління є способом існування соціальної організації, її іманентний елемент. |
2. Управління є особливою соціальною функцією, що виникає з потреби самого суспільства як самокерованої системи і супроводить усю історію суспільства, набираючи політичного характеру та відповідних державних форм в суспільстві соціального розшарування. При аналізі сутності державного управління не можна ігнорувати його політичного аспекту. Але цей фактор не має применшувати загально соціальне призначення управління, відсувати на другий план питання техніки й технології управління, що веде до зниження його ефективності. |
3. Кожному типу соціальної організації, конкретно-історичному суспільству притаманні свій зміст, свої специфічні процеси, форми і методи управління. Тому зміст управління не можна відривати від середовища його функціонування. |
Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав