Особлива частина 19 страница

У разі невиконання або неналежного виконання суб'єктом підприємницької діяльності умов договору (контракту), укла­деного з органом місцевого самоврядування, такий суб'єкт підприємницької діяльності несе майнову та іншу відпові­дальність, передбачену законодавством України та відповід­ним договором (контрактом).

У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (кон­тракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалі­зації затвердженого у встановленому цим Законом порядку

- 574 -

інвестиційного проекту Комітет може внести пропозиції орга­ну місцевого самоврядування про розірвання у встановленому законодавством порядку договору (контракту), укладеного з суб'єктом підприємницької діяльності.

У разі порушення суб'єктом підприємницької діяльності законодавства України, установчих документів, договору (кон­тракту) з органом місцевого самоврядування щодо умов реалі­зації затвердженого у встановленому цим Законом порядку інвестиційного проекту орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про розірвання у встановленому законодав­ством порядку укладеного з ним договору (контракту), а також внести пропозиції Комітету про скасування виданого ним свідоцт­ва про затвердження інвестиційного проекту.

Рішення про скасування свідоцтва про затвердження інвес­тиційного проекту та розірвання договору (контракту) з орга­ном місцевого самоврядування можуть бути оскаржені в судо­вому порядку.

До суб'єктів підприємницької діяльності під час реалізації ними інвестиційних проектів, затверджених у встановленому Законом порядку, застосовується запроваджений Законом спе­ціальний правовий режим підприємницької діяльності та на­даються передбачені Законом пільги щодо сплати ввізного мита, податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, збору до Державного інноваційного фонду України, до дер­жавного фонду сприяння зайнятості населення та плати за землю.

Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від сплати ввізного мита суб'єк­ти підприємницької діяльності, які ввозять на митну терито­рію України сировину, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів) для реалізації інвестиційного про­екту у порядку, встановленому Законом.

Звільняються на період реалізації інвестиційного проекту, але не більше ніж на 5 років, від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію Украї­ни устаткування та обладнання для реалізації інвестиційного проекту у порядку, встановленому Законом.

Перелік та обсяги ввезення на митну територію України зазначених сировини, матеріалів, устаткування (обладнання) є невід'ємною частиною інвестиційного проекту.

Під терміном устаткування (обладнання) слід розуміти ма­шини (крім транспортних засобів), механізми, прилади, при-

- 575 -

строї, призначені для використання у технологічному процесі, що здійснюється під час реалізації інвестиційного проекту.

У разі нецільового використання, відчуження зазначених сировини, матеріалів, устаткування та обладнання до закін­чення строку реалізації інвестиційного проекту ввізне мито та податок на додану вартість справляються у встановленому за­коном порядку.

Звільняється на три роки від оподаткування прибуток но-воствореного, перепрофільованого, реструктуризованого підприємства, що реалізує у встановленому Законом порядку інвестиційний проект.

Прибуток таких підприємств, одержаний від реалізації інве­стиційного проекту з четвертого по шостий рік включно, опо­датковується за ставкою у розмірі 50% діючої ставки оподат­кування. Ця норма застосовується з моменту одержання заз­наченими підприємствами першого прибутку.

Порядок обчислення прибутку, одержаного від реалізації інвестиційного проекту, визначається Державною податковою адміністрацією України.

У разі коли протягом звітного (податкового) періоду відбу­вається часткове або повне відчуження інвестиції суб'єкт підприємницької діяльності, який одержав інвестицію, зобо­в'язаний сплатити у повному обсязі податок з прибутку, одер­жаного у такому звітному (податковому) періоді.

До валового доходу підприємства, нарахованого з метою оподаткування, не включається одержана згідно з інвестицій­ним проектом, що реалізується у встановленому цим Законом порядку, сума інвестицій у вигляді:

- коштів;

- матеріальних цінностей;

- нематеріальних активів, включаючи легалізовані на тери­
торії України авторські права, права на винаходи, корисні моделі,
промислові зразки, знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджено згідно з
законами (процедурами) країни інвестора або міжнародними тор­
говельними звичаями, а також експертною оцінкою в Україні.

Звільняються від сплати зборів до Державного інновацій­ного фонду України та до державного фонду сприяння зайня­тості населення на період до 2009 року новостворені, у тому числі у процесі реорганізації, підприємства, що реалізують у встановленому цим Законом порядку інвестиційні проекти, в яких чисельність працівників, вивільнених внаслідок ліквідації,

І

реорганізації гірничодобувних та інших підприємств, стано­вить у звітному податковому періоді не менш як 50% середньо­спискової чисельності працюючих.

Звільняються від плати за землю на період освоєння зе­мельної ділянки (планування території, будівництва об'єктів інфраструктури тощо), але не більш як на 5 років, суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують у встановленому Законом порядку інвестиційні проекти.

§ 4. Правове регулювання концесійної діяльності в Україні

Концесія, як встановлено ч. 1 ст. 406 ГК, — це надання з метою задоволення суспільних потреб уповноваженим орга­ном державної влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання (кон­цесіонерам) права на створення (будівництво) та/або управлі­ння (експлуатацію) об'єктом концесії за умови взяття конце­сіонером на себе відповідних зобов'язань, майнової відпові­дальності і підприємницького ризику.

Аналогічне за змістом визначення поняття концесії вміще­но в Законі України від 16 липня 1999 р. «Про концесії»¹, що визначає поняття та правові засади регулювання відносин кон­цесії державного та комунального майна, а також умови і по­рядок її здійснення з метою підвищення ефективності вико­ристання державного і комунального майна і забезпечення по­треб громадян України у товарах (роботах, послугах).

Крім положень Глави 40 ГК та Закону України «Про кон­цесії» відносини, пов'язані з концесійною діяльністю, регулю­ються низкою прийнятих відповідно до них нормативно-пра­вових актів: Законом України від 14 грудня 1999 р. «Про кон­цесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг»², постановами Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів»³, від 12 квітня 2000 р. № 643 «Про затвердження Типового концесійного договору»⁴ та іншими.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 41. — Ст. 372.

² Там само. — 2000.— № 3. — Ст. 21.

³ Офіційний вісник України. — 2000. - № 3. — Ст. 82.

⁴ Там само. — 2000. — № 15. — Ст. 626.

- 576 -

37 — 4-2636

- 577 -

ГК (ст. 407) встановлює, що концесійна діяльність в Ук­раїні базується на таких засадах:

- поєднання державного регулювання концесійної діяль­
ності та здійснення її на підставі концесійного договору;

- вибір концесіонерів переважно на конкурсній основі;

- комплексне та оплатне використання об'єкта концесії,
участь держави, органів місцевого самоврядування у частково­
му фінансуванні об'єктів концесії соціального призначення;

- взаємна вигода сторін у концесійному договорі, розподіл
ризиків між сторонами концесійного договору;

- державне гарантування інвестицій концесіонерів;

- стабільність умов концесійних договорів;

- забезпечення прав та законних інтересів споживачів про­
дукції (послуг), що надаються концесіонерами.

Крім цього Закон України «Про концесії» визначає ще й такі принципи концесійної діяльності як:

- законність здійснення концесійної діяльності;

- врахування особливостей надання об'єкта у концесію в
окремих сферах господарської діяльності;

- забезпечення законних прав та інтересів споживачів то­
варів (робіт, послуг), що надаються концесіонером.

Пропозиції щодо переліку конкретних об'єктів права дер­жавної власності, які можуть надаватися в концесію, вно­сяться відповідними центральними органами виконавчої влади. Затвердження пооб'єктного переліку здійснюється Кабінетом Міністрів України¹, а затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповід­них рад.

Концесійна діяльність здійснюється на основі концесійних договорів, що укладаються відповідно до законодавства Украї­ни з концесіонерами, в тому числі іноземними інвесторами, Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом державної влади, або визначеними законом органами місцево­го самоврядування.

Укладенню концесійного договору передує концесійний конкурс, організація і проведення якого здійснюється концесіє-

¹ Див.: Постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1999 р. «Про затвердження переліку об'єктів права державної власності, які мо­жуть передаватися в концесію» // Офіційний вісник України. — 1999. — № 50. - Ст. 2473.

давцем відповідно до Положення про проведення концесійно­го конкурсу та укладення концесійних договорів на об'єкти права державної і комунальної власності, які надаються у кон­цесію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 642^і, або відповідно до Порядку про­ведення концесійного конкурсу на будівництво та експлуата­цію автомобільних доріг, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р. № 1521².

Переможцем концесійного конкурсу визнається претендент, який запропонував кращі умови здійснення концесії, відповідно до умов концесійного конкурсу.

З переможцем концесійного конкурсу укладається конце­сійний договір після погодження всіх його умов.

Строк дії концесійного договору встановлюється сторона­ми договору залежно від характеру та умов концесії. Цей строк не може бути меншим 10 років та більшим 50 років.

Вимоги до концесійних договорів, порядок їх укладення, а також інші питання правового регулювання концесійної діяльності визначаються Законом «Про концесії», іншими законами.

Кабінет Міністрів України може затверджувати типові кон­цесійні договори для здійснення певних видів концесійної діяль­ності. На сьогодні затверджено Типовий концесійний договір та Типовий концесійний договір на будівництво та експлуата­цію автомобільної дороги³.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про концесії» істотними умовами договору концесії є:

- сторони договору;

- види діяльності, роботи, послуги, які здійснюються за
умовами договору;

- об'єкт концесії (склад і вартість майна або технічні і фінан­
сові умови створення об'єкта концесії);

- умови надання земельної ділянки, якщо вона необхідна
для здійснення концесійної діяльності;

- перелік видів діяльності, здійснення яких підлягає ліцен­
зуванню;

¹ Офіційний вісник України. — 2000. — № 15. — Ст. 625.

² Там само. — 2000. — № 41. — Ст. 1750.

³ Див.: Постанову Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 2000 р.
№ 1519 «Про затвердження Типового концесійного договору на будів­
ництво та експлуатацію автомобільної дороги» // Офіційний вісник Ук­
раїни. — 2000. — № 41. — Ст. 1749.

- 578 -

37»

- 579 -

- умови встановлення, зміни цін (тарифів) на виготовлені
(надані) концесіонером товари (роботи, послуги);

- строк дії договору концесії, умови найму, використання
праці працівників — громадян України;

- умови використання вітчизняних технологій, техніки, си­
ровини, матеріалів;

- умови та обсяги поліпшення об'єкта концесії та порядок
компенсації зазначених поліпшень;

- умови, розмір і порядок внесення концесійних платежів;

- порядок використання амортизаційних відрахувань;

- відновлення об'єкта концесії та умови його повернення;

- відповідальність за виконання сторонами зобов'язань;

- страхування концесіонером об'єктів концесії, взятих у кон­
цесію;

- порядок продовження і припинення дії договору;

- порядок вирішення спорів між сторонами.

За згодою сторін у концесійному договорі можуть бути пе­редбачені й інші умови, в тому числі передбачені спеціальни­ми законами про концесійну діяльність в окремих сферах гос­подарської діяльності.

Якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна зе­мельна ділянка, договір оренди земельної ділянки або акт про надання земельної ділянки у користування додаються до кон­цесійного договору.

Умови концесійного договору є чинними на весь строк дії договору, в тому числі у випадках, коли після його укладення законодавчими актами встановлено правила, які погіршують становище концесіонера.

Відповідно до умов концесійного договору концесіонером незалежно від наслідків господарської діяльності вноситься концесійний платіж. Методика розрахунку та граничні розмі­ри концесійних платежів визначаються Кабінетом Міністрів України¹.

У разі, якщо об'єктом концесії є об'єкт права державної власності, орган, уповноважений укласти концесійний договір в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, по­відомляє про укладення такого договору Фонд державного майна України, який веде реєстр концесійних договорів. По-

¹ Див.: постанову Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2000 р. № 639 «Про затвердження методики розрахунку концесійних платежів» // Офіцій­ний вісник України. — 2000. — № 15. — Ст. 622.

рядок ведення такого реєстру визначається Кабінетом Міністрів

України¹.

Дія концесійного договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- ліквідації концесіонера за рішенням суду, в тому числі у
зв'язку з визнанням його банкрутом;

- загибелі об'єкта концесії.

Концесійний договір може бути розірвано за погодженням

сторін.

На вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України.

У разі розірвання концесійного договору, закінчення стро­ку його дії, ліквідації концесіонера у зв'язку з визнанням його банкрутом концесіонер зобов'язаний повернути концесієдав-цю об'єкт концесії на умовах, зазначених у концесійному до­говорі. Якщо концесіонер допустив погіршення стану об'єкта концесії або його загибель, він повинен відшкодувати концесіє-давцю збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель об'єкта сталися не з його вини.

Концесійний договір може бути визнаний судом недійсним відповідно до цивільного законодавства.

Основні права і обов'язки сторін концесійного договору визначені Законом України «Про концесії».

Так, концесієдавець має право:

- здійснювати контроль за дотриманням концесіонером умов
концесійного договору;

- надавати виключне право на створення (будівництво) та
(або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії;

- вимагати дострокового розірвання концесійного договору
в разі порушення концесіонером його умов;

- вимагати від концесіонера відшкодування збитків у разі
погіршення стану об'єкта концесії, яке сталося з вини конце­
сіонера.

Концесієдавець зобов 'язаний:

- передати концесіонеру об'єкт концесії у стані та строки,
передбачені концесійним договором:

- надати концесіонеру своєчасно і в повному обсязі перед­
бачені концесійним договором документи, які підтверджують

¹ Див.: постанову Кабінету Міністрів України від 18 січня 2000 р. № 72 «Про реєстр концесійних договорів» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 3. - Ст. 82.

- 580 -

- 581 -

право концесіонера на створення (будівництво) та (або) управ­ління (експлуатацію) об'єкта концесії;

- вимагати звіт про використання амортизаційних відрахувань;

- зберігати комерційну таємницю концесіонера;

- не втручатися у господарську діяльність концесіонера;

- якщо для здійснення концесійної діяльності необхідна
земельна ділянка, забезпечити її надання у порядку, встанов­
леному Земельним кодексом України.

Концесієдавець має також інші права і обов'язки, передба­чені концесійним договором та законодавством України (ст. 17 Закону).

Концесіонер має право:

- здійснювати підприємницьку діяльність на основі ство­
рення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єкта
концесії;

- на виключне право на створення (будівництво) та (або)
управління (експлуатацію) об'єкта концесії, якщо це передба­
чено умовами концесійного договору;

- вимагати розірвання концесійного договору у разі пору­
шення концесієдавцем умов договору і відшкодування збитків,
завданих невиконанням умов договору;

- на продовження строку дії концесійного договору у разі
виконання його умов;

- отримувати плату за вироблені товари (роботи, послуги)
згідно з умовами концесійного договору;

- використовувати амортизаційні відрахування на віднов­
лення основних фондів, отриманих у концесію;

- на контрактній основі залучати до виконання спеціальних
робіт на об'єкті концесії третіх осіб. При цьому концесіонер
несе відповідальність за виконання такими особами умов кон­
цесійного договору та законодавства України.

Концесіонер зобов 'язаний:

- виконувати умови концесійного договору;

- укладати відповідно до законодавства трудові договори (кон­
тракти), як правило, з працівниками — громадянами України;

- використовувати на об'єкті концесії технології, матеріали,
техніку вітчизняного виробництва, якщо інше не передбачено
умовами договору;

- утримувати об'єкт концесії в належному технічному стані;

- після закінчення строку, на який було укладено концесій­
ний договір, передати об'єкт концесії в належному технічному
стані концесієдавцю відповідно до умов договору.

Концесіонер має також інші права та обов'язки, передба­чені концесійним договором та законодавством України (ст. 19

Закону).

Стаття 20 Закону України «Про концесії» встановлено, що передача об'єктів у концесію не зумовлює перехід права влас­ності на цей об'єкт до концесіонера та не припиняє права державної чи комунальної власності на ці об'єкти.

Майно, створене на виконання умов концесійного догово­ру, є об'єктом права державної чи комунальної власності.

Майно, яке придбав концесіонер на виконання умов конце­сійного договору, належить йому на праві власності та може переходити у власність держави або територіальної громади після закінчення строку дії концесійного договору відповідно до умов, передбачених зазначеним Законом та концесійним договором.

Концесіонеру належить право власності на прибуток, отри­маний від управління (експлуатації) об'єкта концесій, а також на продукцію, отриману в результаті виконання умов конце­сійного договору.

Амортизаційні відрахування, нараховані на основні фонди, отримані у концесію або створені у зв'язку з виконанням умов концесійного договору, залишаються у розпорядженні конце­сіонера і використовуються виключно на відновлення основ­них фондів, отриманих у концесію або створених у зв'язку з виконанням умов концесійного договору.

Концесіонер має право відповідно до умов концесійного дого­вору за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, тех­нічне переоснащення, поліпшення майна, отриманого в концесію.

Право власності на поліпшене, реконструйоване, технічно переоснащене майно залишається відповідно за державою або територіальною громадою.

Концесіонер має право на адекватне і ефективне відшкоду­вання витрат, зроблених у зв'язку з поліпшенням майна, отри­маного в концесію, за рахунок отриманого прибутку, якщо інше не передбачено концесійним договором.

§ 5. Правове регулювання інших спеціальних режимів господарювання

У ГК є дві статті, норми яких встановлюють правила щодо спеціальних режимів здійснення господарської діяльності: в умовах надзвичайного стану і надзвичайної екологічної ситу­ації (ст. 416 ГК) і в умовах воєнного стану (ст. 417 ГК).

- 582 -

- 583 -

Господарська діяльність в умовах надзвичайного стану — особ­ливого правового режиму діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, орга­нізацій, передбаченого Конституцією України, який тимчасово допускає обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них додаткові обов'язки, — може здійснюватися з урахуванням об­межень та зобов'язань, встановлених виданим відповідно до Конституції України указом Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження органів державної влади та органів місцево­го самоврядування щодо учасників господарських відносин, заходи, що вживаються в умовах надзвичайного стану, а та­кож відповідальність за порушення режиму надзвичайного стану визначаються Законом України від 26 червня 1992 р. «Про надзвичайний стан»¹.

Правила ст. 416 ГК щодо здійснення господарської діяль­ності застосовуються також у разі оголошення окремих місце­востей зонами надзвичайної екологічної ситуації відповідно до Закону України від 13 липня 2000 р. «Про зону надзвичай­ної екологічної ситуації»².

У період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяль­ності визначається на основі Закону України від 6 грудня 1991 р. (в редакції Закону від 3 квітня 2003 р.) «Про оборону України», інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану³.

Згідно зі ст. 418 ГК запровадження спеціальних режимів господарювання, не передбачених ГК, якими встановлюється обмеження прав суб'єктів господарювання, не допускається.

Держава гарантує суб'єктам господарювання та іншим учас­никам господарських відносин право на звернення до суду за захистом їх майнових та інших прав від незаконного обме­ження в умовах будь-якого спеціального режиму господарю­вання, передбаченого ГК.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1992.— № 37. — Ст. 538.

² Там само. - 2000. — № 42. - Ст. 348.

³ Див., напр., Закон України від 6 квітня 2000 р. «Про правовий режим
воєнного стану» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 28. —
Ст. 224.

- 584 -

0-14 77

ЗМІСТ

Вступ

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДІЛ І. Поняття, методи і система господарського права

ГЛАВА 1. Господарські правовідносини та господарське право..... 6

§ 1. Предмет регулювання господарського права........................... 6

§ 2. Господарські правовідносини, їх ознаки та види.................. 12

§ 3. Методи господарського права.................................................... 16

ГЛАВА 2. Правові форми участі держави і місцевого

самоврядування в регулюванні господарської діяльності......... 18

§ І. Основні напрями економічної політики держави.................... 18

§ 2. Засоби державного регулювання

господарської діяльності...................................................................... 25

§ 3. Особливості управління господарською діяльністю

у державному та комунальному секторах економіки.................. 37

ГЛАВА 3. Правові засади захисту економічної конкуренції........... 40

§ 1. Законодавство про захист економічної конкуренції. Види порушень законодавства про економічну

конкуренцію.............................................................................................. 40

§ 2. Правове становище Антимонопольного комітету................. 49

§ 3. Контроль за концентрацією суб'єктів

господарювання...................................................................................... 52

§ 4. Відповідальність за порушення законодавства

про захист економічної конкуренції.................................................. 56

§ 5. Розгляд справ про порушення законодавства

про захист економічної конкуренції.................................................. 61

ГЛАВА 4. Господарське законодавство................................................ 67

§ 1. Поняття, ознаки та особливості господарського

законодавства.......................................................................................... 67

§ 2. Нормативні акти господарського законодавства:

поняття і види........................................................................................... 72

§ 3. Система господарського законодавства.................................. 76

- 585 -

Дата добавления: 2015-11-30