Особлива частина 17 страница

- режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні
суб'єкти господарської діяльності мають обсяг прав, префе­
ренцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими корис­
тується та/або буде користуватися іноземний суб'єкт госпо­
дарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано зга­
даний режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, по-

датки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спе­ціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб'єктам госпо­дарської діяльності інших держав згідно з відповідними дого­ворами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

- спеціальний режим, який застосовується до територій спе­
ціальних економічних зон згідно зі ст. 24 Закону, а також до
територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі
встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжна­
родними договорами за участю України відповідно до ст. 25
Закону.

Світовій практиці зовнішньоекономічної діяльності відо­мий ще преференційний режим, тобто такий режим, при якому розвинені держави в односторонньому порядку згідно з міжна­родним правом надають юридичним і фізичним особам дер­жав, що розвиваються, особливі права, пільги, і переваги без взаємності.

Встановлення того або іншого режиму безпосередньо по­значається на умовах здійснення зовнішньоекономічної діяль­ності іноземними суб'єктами господарювання. Правовий ре­жим встановлюється залежно від домовленостей, досягнутих між державами і зафіксованих в нормах міжнародного права. Суб'єкти господарювання будуть користуватися тими права­ми, перевагами і пільгами при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності, які будуть передбачені в міжнародних догово­рах, а згодом запроваджені в національне законодавство.

§ 5. Компетенція органів державного

регулювання зовнішньоекономічної

діяльності

Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності має забезпечувати:

- захист економічних інтересів України та законних інте­
ресів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

- створення рівних можливостей для суб'єктів зовнішньое­
кономічної діяльності розвивати всі види підприємницької
діяльності незалежно від форм власності та всі напрями вико­
ристання доходів і здійснення інвестицій;

- 546 -

■

- 547 -

- заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втруча­тися в зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів цієї діяль­ності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюєть­ся згідно з цим та іншими законами України.

Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів Украї­ни, Національний банк України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна митна служба України та інші органи відповідно до їхньої компетенції, ви­значеної ст. 9 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також органи місцевого самоврядування, компетенція яких в галузі зовнішньоекономічної діяльності визначена ст. 10 за­значеного Закону та ст. 35 Закону України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування».

Найвишим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. До компетенції Верховної Ради України належать:

- прийняття, зміна та скасування законів, що стосуються
зовнішньоекономічної діяльності;

- затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної
політики України;

- розгляд, затвердження та зміна структури органів держав­
ного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

- укладання міжнародних договорів України відповідно до
законів України про міжнародні договори України та приве­
дення чинного законодавства України у відповідність з прави­
лами, встановленими цими договорами;

- встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної
діяльності на території України відповідно до статей 24, 25
Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»;

- затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких під­
лягає ліцензуванню або забороняється згідно із статтями 16,
17 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Кабінет Міністрів України:

- вживає заходів до здійснення зовнішньоекономічної по­
літики України відповідно до законів України;

- здійснює координацію діяльності міністерств, державних
комітетів та відомств України по регулюванню зовнішньоеко­
номічної діяльності; координує роботу торговельних представ­
ництв України в іноземних державах;

- приймає нормативні акти управління з питань зовнішнь­
оекономічної діяльності у випадках, передбачених законами
України;

- проводить переговори і укладає міжурядові договори Ук­
раїни з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках,
передбачених законами України про міжнародні договори Ук­
раїни, забезпечує виконання міжнародних договорів України з
питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними
органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів
України, та залучає до їх виконання інші суб'єкти зовнішньо­
економічної діяльності на договірних засадах;

- відповідно до своєї компетенції, визначеної законами Ук­
раїни, вносить на розгляд Верховної Ради України пропозиції
про систему міністерств, державних комітетів і відомств —
органів оперативного державного регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності, повноваження яких не можуть бути ви­
щими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона
має згідно з законами України;

- забезпечує складання платіжного балансу, зведеного ва­
лютного плану України;

- здійснює заходи щодо забезпечення раціонального вико­
ристання коштів Державного валютного фонду України.

Національний банк України:

- здійснює зберігання і використання золотовалютного ре­
зерву України та інших державних коштовностей, які забезпе­
чують платоспроможність України;

- представляє інтереси України у відносинах з центральни­
ми банками інших держав, міжнародними банками та іншими
фінансово-кредитними установами та укладає відповідні між-
банківські угоди;

- регулює курс національної валюти України до грошових
одиниць інших держав;

- здійснює облік і розрахунки по наданих і одержаних дер­
жавних кредитах і позиках, провадить операції з централізова­
ними валютними ресурсами, які виділяються з Державного ва­
лютного фонду України у розпорядження Національного бан­
ку України;

- здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про
банки і банківську діяльність» та інших законів України. На­
ціональний банк України може делегувати виконання по­
кладених на нього функцій банку для зовнішньоекономіч­
ної діяльності України.

- 548 -

- 549 -

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України:

- забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної полі­
тики при здійсненні суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­
ності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньо­
економічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнарод­
них договорів України;

- здійснює контроль за додержанням всіма суб'єктами зов­
нішньоекономічної діяльності чинних законів України та умов
міжнародних договорів України;

- здійснює заходи нетарифного регулювання зовнішньое­
кономічної діяльності, зокрема реєстрацію учасників зовніш­
ньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів
згідно з цим Законом;

- проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні
розслідування у порядку, визначеному законами України;

- виконує інші функції відповідно до законів України і
Положення про Міністерство економіки України, затвердже­
ного Указом Президента України від 23 жовтня 2000 р.

Державна митна служба України здійснює митний конт­роль в Україні згідно з чинними законами України.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за додержанням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності ан­тимонопольного законодавства.

Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі здійснює опера­тивне державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні відповідно до законодавства України; приймає рішення про порушення і проведення антидемпінгових, антисубсиди-ційних або спеціальних розслідувань та застосування відпові­дно антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» відносить до органів місцевого управління зовнішньоекономічною діяльністю:

- місцеві Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи;

- територіальні підрозділи (відділення) органів державного
регулювання зовнішньоекономічної діяльності України.

Компетенція місцевих Рад та їх виконавчих і розпорядчих органів визначається зазначеним Законом та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, згідно зі ст. 35 останнього, до відання виконавчих органів сільських, селищ­них, міських рад у сфері зовнішньоекономічної діяльності на­лежать:

- власні (самоврядні) повноваження:

а) укладення і забезпечення виконання у встановленому
законодавством порядку договорів з іноземними партнерами
на придбання та реалізацію продукції, виконання робіт і на­
дання послуг;

б) сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств,
установ та організацій, розташованих на відповідній території,
незалежно від форм власності;

в) сприяння у створенні на основі законодавства спільних з
іноземними партнерами підприємств виробничої і соціальної
інфраструктури та інших об'єктів; залучення іноземних інвес­
тицій для створення робочих місць;

- делеговані повноваження:

а) організація та контроль прикордонної і прибережної тор­
гівлі;

б) створення умов для належного функціонування митних
органів, сприяння їх діяльності;

в) забезпечення на відповідній території в межах наданих
повноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.

Нормативні акти місцевих Рад та підпорядкованих їм вико­навчих органів стосовно регулювання зовнішньоекономічної діяльності приймаються тільки у випадках, прямо передбаче­них законами України. Місцеві Ради та їх виконавчі органи діють як суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності лише че­рез створені ними зовнішньоекономічні комерційні організації, які мають статус юридичної особи України.

Місцеві державні адміністрації відповідно до ст. 26 Закону України від 9 квітня 1999 р. «Про місцеві державні адмініст­рації» наділені такими повноваженнями в галузі міжнародних та зовнішньоекономічних відносин

Місцева державна адміністрація:

1) забезпечує виконання зобов'язань за міжнародними до­
говорами України на відповідній території;

2) сприяє розвитку міжнародного співробітництва в галузі
економіки, захисту прав людини, боротьби з тероризмом, еко­
логічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури,
туризму, фізкультури і спорту;

3) укладає договори з іноземними партнерами про співро­
бітництво в межах компетенції, визначеної законодавством;

4) сприяє зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств,
установ та організацій, розташованих на її території, незалеж­
но від форм власності;

- 550 -

- 551

5) сприяє розвитку експортної бази і збільшенню вироб­
ництва продукції на експорт;

6) організовує прикордонну і прибережну торгівлю;

7) сприяє діяльності митних органів та прикордонних служб,
створенню умов для їх належного функціонування;

8) вносить у встановленому порядку до відповідних органів
пропозиції щодо залучення іноземних інвестицій для розвит­
ку економічного потенціалу відповідної території.

Органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України можуть створювати свої територіальні підроз­діли (відділення), якщо це випливає з їх компетенції, яка ви­значається законами України та положеннями про ці органи.

Зазначені органи територіального регулювання зовнішньо­економічної діяльності створюються за погодженням з відпо­відними місцевими Радами та в межах загального ліміту бюд­жетних коштів, що виділяються на утримання відповідних органів державного регулювання України. Дії зазначених підрозділів (відділень) не повинні суперечити нормативним актам місцевих Рад, за винятком випадків, коли такі дії перед­бачені або випливають із законів України.

§ 6. Правове становище торгово-промислових палат

Правове становище торгово-промислових палат визначається Законом України від 2 грудня 1997 р. «Про торгово-промис­лові палати в Україні»'. Цей Закон встановлює загальні пра­вові, економічні та соціальні засади створення торгово-про­мислових палат в Україні, встановлює організаційно-правові форми і напрями їх діяльності, а також принципи їх взаємо­відносин з державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 цього Закону торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організа­цією, яка об'єднує юридичних осіб, які створені і діють відпо­відно до законодавства України, та громадян України, зареєст­рованих як підприємці, та їх об'єднання.

Завданнями торгово-промислових палат є:

- сприяння розвиткові зовнішньоекономічних зв'язків, ек­спорту українських товарів і послуг, подання практичної до­помоги підприємцям у проведенні торговельно-економічних

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 13. — Ст. 52.

- 552 -

операцій на внутрішньому та зовнішньому ринках, освоєнні нових форм співробітництва;

- представлення інтересів членів палати з питань госпо­
дарської діяльності як в Україні, так і за її межами;

- організація взаємодії між суб'єктами підприємницької
діяльності, координація їх взаємовідносин з державою в особі
її органів;

- участь в організації в Україні та за кордоном професійного
навчання і стажування фахівців — громадян України з питань
підприємництва, розвитку конкуренції, а також у розробленні
та реалізації державних і міждержавних програм у цій галузі;

- надання довідково-інформаційних послуг, основних відо­
мостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність ук­
раїнських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно
з національним законодавством, сприяння поширенню, зокре­
ма через засоби масової інформації, знань про економіку і
науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та прави­
ла торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовніш­
ньоекономічного співробітництва українських підприємців;

- сприяння в організації інфраструктури інформаційного
обслуговування підприємництва;

- надання послуг для здійснення комерційної діяльності
іноземним фірмам та організаціям;

- встановлення і розвиток зв'язків з іноземними підприєм­
цями, а також організаціями, що об'єднують або представля­
ють їх, участь у роботі міжнародних неурядових організацій
та інших спільних організацій;

- сприяння розвитку торгових та інших чесних звичаїв у
підприємницькій діяльності, участь у розробленні правил про­
фесійної етики у конкуренції для різних сфер підприємниць­
кої діяльності, галузей економіки, спілок та об'єднань під­
приємців;

- виконання інших завдань, передбачених її статутом.

Торгово-промислові палати створюються за принципом доб­ровільного об'єднання їх засновників. Принцип добровільно­го об'єднання підприємців у торгово-промислову палату по­лягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

Торгово-промислові палати створюються на території Ав­тономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севасто­поля (регіональні торгово-промислові палати). У межах кож­ної з цих адміністративно-територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата.

- 553 -

На території України діє Торгово-промислова палата України. Торгово-промислові палати мають право:

- проводити за дорученням державних органів незалежну
експертизу проектів нормативно-правових актів з питань еко­
номіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших пи­
тань, що стосуються прав та інтересів підприємців;

- представляти і захищати законні інтереси торгово-про­
мислової палати або за дорученням її членів їх інтереси;

- надавати за дорученням українських та іноземних юри­
дичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав
та інтересів, відповідно до законодавства України та міжна­
родних договорів України;

- звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до
Антимонопольного комітету України із заявами про порушен­
ня законодавства про захист від недобросовісної конкуренції;

- проводити на замовлення українських та іноземних підприємців
експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому
числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість;

- засвідчувати і видавати сертифікати про походження то­
варів, сертифікати визначення продукції власного виробницт­
ва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи,
пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності;

- здійснювати декларування зовнішньоторговельних ван­
тажів у випадках, передбачених законом;

- організовувати міжнародні виставки, національні вистав­
ки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати
підготовку і проведення виставок українських товарів в Ук­
раїні та за її межами;

- організовувати семінари, конференції, ділові переговори з
економічних питань за участю українських підприємців та іно­
земних фірм як в Україні, так і за її межами;

- укладати необхідні для виконання функцій палат зовніш­
ньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними
суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими
громадянами;

- видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні
матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали
та інші друковані матеріали для забезпечення підприємниць­
кої діяльності;

- створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприєм­
ства та інші організації з метою виконання статутних завдань
у порядку, встановленому законом;

- 554 -

- самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності,
встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність праці­
вників, форми і розміри оплати та матеріального стимулюван­
ня їхньої праці згідно з законодавством України;

- створювати за ініціативою учасників спору третейські суди
відповідно до законодавства України, галузеві або територі­
альні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-
консультантів;

- виконувати інші повноваження, що не суперечать законо­
давству України.

Методичні та експертні документи, видані торгово-промис­ловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

ГЛАВА 32

Правовий режим іноземних інвестицій

§ 1. Поняття іноземних інвестицій і їх роль в економіці України

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвести­ційної діяльності на території України визначені Законом Ук­раїни від 18 вересня 1991 р. «Про інвестиційну діяльність»¹. Цей Закон спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб'єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народ­ного господарства України, розвиток міжнародного економіч­ного співробітництва та інтеграції. Він визначає інвестиції як всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вклада­ються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до зазначеного Закону інвестиційною діяльніс­тю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється, зокрема, і на основі іноземного інвестування іноземними громадянами, юридичними особами, державами та спільного інвестування українськими й іноземними грома­дянами, юридичними особами та державами.

Особливості режиму іноземних інвестицій на території Ук­раїни визначаються Законом України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування»², дія якого поширюєть­ся виключно на іноземних інвесторів і підприємства з інозем­ними інвестиціями.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 47. — Ст. 646.

² Там само. - 1996. - № 19. - Ст. 80.

- 556 -

Зазначений Закон розуміє під іноземними інвестиціями цін­ності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвес­тиційної діяльності відповідно до законодавства України з ме­тою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

§ 2. Форми і види іноземних інвестицій

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ГК та Закону «Про режим іно­земного інвестування» іноземні інвестори мають право здійсню­вати інвестиції на території України у вигляді:

- іноземної валюти, що визнається конвертованою Націо­
нальним банком України;

- валюти України — при реінвестиціях в об'єкт первинного
інвестування чи в будь-які інші об'єкти інвестування відповідно
до законодавства України за умови сплати податку на прибу­
ток (доходи);

- будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з
ним майнових прав;

- акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпора­
тивних прав (прав власності на частку (пай) у статутному фонді
юридичної особи, створеного відповідно до законодавства Ук­
раїни або законодавства інших країн), виражених у конверто­
ваній валюті;

- грошових вимог та права на вимоги виконання договір­
них зобов'язань, які гарантовані першокласними банками і
мають вартість у конвертованій валюті, підтверджену згідно із
законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними
торговельними звичаями;

- будь-яких прав інтелектуальної власності, вартість яких у
конвертованій валюті підтверджена згідно із законами (проце­
дурами) країни-інвестора або міжнародними торговельними
звичаями, а також підтверджена експертною оцінкою в Ук­
раїні, включаючи легалізовані на території України авторські
права, права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки,
знаки для товарів і послуг, ноу-хау тощо;

- прав на здійснення господарської діяльності, включаючи
права на користування надрами та використання природних
ресурсів, наданих відповідно до законодавства або договорів,
вартість яких у конвертованій валюті підтверджена згідно з
законами (процедурами) країни-інвестора або міжнародними
торговельними звичаями;

- 557 -

- інших цінностей відповідно до законодавства України.
Іноземні інвестиції на території України можуть здійсню­
ватись в різноманітних формах.

Серед цих форм, встановлених ч. 1 ст. 392 ГК, зокрема, такі:

- участь у господарських організаціях, що створюються ра­
зом з вітчизняними юридичними особами чи громадянами,
або придбання частки в діючих господарських організаціях;

- створення іноземних підприємств на території України,
філій або інших структурних підрозділів іноземних юридич­
них осіб або придбання у власність діючих підприємств;

- придбання безпосередньо нерухомого або рухомого май­
на, що не заборонено законами України, або придбання акцій
чи інших цінних паперів;

- придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизня­
них юридичних осіб прав користування землею та викорис­
тання природних ресурсів на території України;

- господарська діяльність на основі угод про розподіл про­
дукції;

- придбання інших майнових прав;

- інші форми, не заборонені законом.

Заборона або обмеження будь-яких форм здійснення іно­земних інвестицій може провадитися лише законом.

§ 3. Державна реєстрація іноземних інвестицій

Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється відповідно до ст. 395 ГК, Розділу III Закону України «Про режим іноземного інвестування» та Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвестицій, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 1996 р. № 928^і. Проводять таку реєстрацію Рада міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські дер­жавні адміністрації протягом трьох робочих днів після фак­тичного внесення інвестицій у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Для цього іноземний інвестор або уповноважена ним в ус­тановленому порядку особа (далі — заявник) подає органу дер­жавної реєстрації такі документи:

- інформаційне повідомлення про внесення іноземної інве­
стиції у трьох примірниках, заповнене за формою і в порядку
згідно з додатками №№ 1 і 2 до цього Положення, з відміткою
державної податкової інспекції за місцем здійснення інвес­
тиції про її фактичне внесення;

- документи, що підтверджують форму здійснення іно­
земної інвестиції (установчі документи, договори (контрак­
ти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші
види спільної інвестиційної діяльності, концесійні догово­
ри тощо);

- документи, що підтверджують вартість іноземної інвес­
тиції (відповідно до вимог, визначених ст. 2 Закону України
«Про режим іноземного інвестування»);

- документ, що свідчить про внесення заявником плати за
реєстрацію.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження до­кументів у журналі обліку державної реєстрації внесених іноземних інвестицій. Протягом трьох робочих днів почи­наючи з цієї дати розглядає подані документи і приймає рішення про реєстрацію іноземної інвестиції або про відмо­ву в ній.

Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій мож­лива лише у разі, коли здійснення цієї інвестиції супере­чить законодавству України або подані документи не відпо­відають вимогам зазначеного раніше Положення. Відмова з мотивів недоцільності здійснення іноземної інвестиції не до­пускається.

Відмова у державній реєстрації повинна бути оформлена письмово із зазначенням мотивів і може бути оскаржена у судовому порядку.

За державну реєстрацію іноземної інвестиції справляється плата у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день здійснення реєстрації іноземної інвестиції. Кошти, одержані за реєстрацію іноземної інвестиції, перера­ховуються у такому порядку: 50% — відповідно до республі­канського (Автономної Республіки Крим), обласних, Київського та Севастопольського міських бюджетів, 50% — до Державного бюджету України.

У разі відмови у реєстрації кошти заявникові не поверта­ються.

ЗПУ України. — 1996. — № 16. — Ст. 439.

- 558 -

- 559 -

36 — 4-2636

§ 4. Особливості правового регулювання іноземних інвестицій, що здійснюються за окремими договорами (контрактами)

Відповідно до Закону «Про режим іноземного інвестуван­ня» іноземні інвестиції можуть здійснюватися також на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвес­тиційної діяльності.

Концесійні договори. Відповідно до ст. 22 Закону «Про ре­жим іноземного інвестування» надання іноземним інвесторам права на проведення господарської діяльності, пов'язаної з використанням об'єктів, що перебувають у державній або ко­мунальній власності і передаються у концесію, відбувається на підставі відповідного законодавства України шляхом укла­дення концесійного договору¹.

Договори (контракти) про інвестиційну діяльність. Іноземні інвестори мають право укладати договори (контракти) про спільну інвестиційну діяльність (виробничу кооперацію, спільне виробництво тощо), не пов'язану із створенням юридичної особи, відповідно до законодавства України.

Господарська діяльність на підставі договорів (контрактів) про інвестиційну діяльність регулюється законодавством Ук­раїни.

Сторони за договорами (контрактами) повинні вести окре­мий бухгалтерський облік та складати звітність про операції, пов'язані з виконанням умов цих договорів (контрактів), та відкрити окремі рахунки в установах банків України для про­ведення розрахунків за цими договорами (контрактами).

Договори (контракти) повинні бути зареєстровані у термі­ни та в порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів Ук­раїни. Так, Кабінет Міністрів України постановою від ЗО січня 1997 р. затвердив Положення про порядок державної реєст­рації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора².

Відповідно до цього Положення державній реєстрації підля­гають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво та інші види спільної інвестиційної діяльності,

Дата добавления: 2015-11-30