Особлива частина 16 страница

- обов'язок користувача не допускати його конкуренції з
правоволодільцем на території, на яку поширюється чинність
договору комерційної концесії стосовно підприємницької діяль­
ності, що здійснюється користувачем з використанням належ­
них правоволодільцеві прав;

- відмова користувача від одержання за договором комер­
ційної концесії аналогічних прав у конкурентів (потенційних
конкурентів) правоволодільця;

- обов'язок користувача погоджувати з правоволодільцем
місце розташування виробничих приміщень, що мають вико­
ристовуватися при здійсненні наданих за договором прав, а
також їх внутрішнє і зовнішнє оформлення.

Обмежувальні умови можуть бути визнані недійсними, якщо ці умови суперечать законодавству (ч. 2 ст. 372 ГК).

Крім цього, ч. 2 ст. 1122 ЦК прямо встановлено, що умо­ва договору, відповідно до якої правоволоділець має право визначати ціну товару (робіт, послуг), передбаченого догово­ром, або встановлювати верхню чи нижню межу цієї ціни, є нікчемною.

Відповідно до ст. 373 ГК правоволоділець несе субсидіарну відповідальність за вимогами, що заявляються до користува­ча комерційної концесії у разі невідповідності якості товарів (робіт, послуг), які продаються (виконуються, надаються) ко­ристувачем.

За вимогами, що заявляються до користувача як виробника продукції (товарів) правоволодільця, останній відповідає со­лідарно з користувачем.

Договір комерційної концесії може бути змінений відповідно до положень, встановлених ст. 188 ГК.

У відносинах з третіми особами сторони договору комерційної концесії мають право посилатися на зміни договору лише з дня державної реєстрації цієї зміни відповідно до ст. 367 ГК, якщо не доведуть, що третя особа знала або повинна була знати про зміну договору раніше.

Кожна із сторін договору комерційної концесії, укладеного без зазначеного строку, має право у будь-який час відмовити­ся від договору, повідомивши про це другу сторону за шість місяців, якщо договором не передбачений більш тривалий строк.

Дострокове розірвання договору комерційної концесії, укла­деного на визначений строк, а також розірвання договору, укла­деного без визначення строку, підлягають державній реєст­рації відповідно до ст. 367 ГК.

При оголошенні правоволодільця або користувача непла­тоспроможним (банкрутом) договір комерційної концесії при­пиняється.

У разі зміни торговельної марки чи іншого позначення пра­воволодільця, права на використання яких входять у комплекс прав за договором комерційної концесії, цей договір зберігає чинність щодо нових позначень праковолодільця, якщо кори­стувач не вимагає розірвання договору. Дещо інакше ця норма сформульована в п. 1 ч. 2 ст. 1126 ЦК, згідно з яким договір комерційної концесії припиняється у разі «припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення, ^.'.значене в договорі, без його заміни аналогічним правом».

- 532 -

- 533 -

У разі продовження чинності договору комерційної кон­цесії користувач має право вимагати відповідного зменшення належної правоволодільцеві винагороди.

Якщо в період дії договору комерційної концесії припини­лося право, користування яким надано за цим договором, до­говір продовжує свою чинність, крім положень, що стосують­ся права, яке припинилося, а користувач, якщо інше не перед­бачено договором, має право вимагати відповідного зменшен­ня належної правоволодільцеві винагороди.

РОЗДІЛ VII

Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

ГЛАВА 31

Загальні засади правового

регулювання зовнішньоекономічної

діяльності

§ 1. Поняття та принципи

зовнішньоекономічної діяльності.

Законодавство про зовнішньоекономічну

діяльність

В юридичній літературі зовнішньоекономічна діяльність розглядається як діяльність щодо розвитку співробітництва з іншими державами у галузі торгівлі, економіки, техніки, куль­тури, туризму¹. На думку деяких авторів, це особлива форма здійснення суспільно-виробничих зв'язків між окремими дер­жавами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями у сфері міжнародного економіч­ного співробітництва, яка є предметом вивчення міжнародно­го економічного права як самостійної галузі міжнародного пуб­лічного права².

Подібна оцінка місця і галузевої належності норм, що регу­люють відносини щодо зовнішньоекономічної діяльності, на

¹ Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В 2 т. / Отв.
ред. О. М. Олейник. — М.: Юрист, 2002. — Т. 2 - С. 458.

² Див.: Опришко В. Ф. Міжнародне економічне право: Підручник. — К.:
Либідь, 1995.

- 535 -

нашу думку, не узгоджуються з легальним визначенням по­няття зовнішньоекономічної діяльності, що міститься в ст. 1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»: зовнішньоеко­номічна діяльність — це діяльність суб'єктів господарської діяль­ності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Істотним доповнен­ням визначення поняття зовнішньоекономічної діяльності є вказівка ч. 1 ст. 377 ГК на таку її ознаку як перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

Оскільки мова йде про діяльність суб'єктів господарської діяльності, то цілком логічним є висновок про те, що зовніш­ньоекономічна діяльність є одним з видів господарської діяль­ності, під якою Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» (ст. 1) розуміє будь-яку діяльність, в тому числі підприєм­ницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних і нематеріальних благ, що виступають у формі товару. Відтак і законодавство про зовнішньоекономічну діяльність є одним з інститутів господарського законодавства, що в стислій формі вміщений в Розділ VIII Господарського кодексу України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» закріплює принципи, якими керуються українські та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономіч­ної діяльності.

Принцип суверенітету народу України у здійсненні зовніш­ньоекономічної діяльності. Цей принцип полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та неза­
лежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на тери­
торії України, керуючись законами, що діють на території
України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і
зобов'язання України в галузі міжнародних економічних від­
носин.

Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добро­
вільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійсню­
вати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними
законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоеконо­
мічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоеко­
номічної діяльності.

Принцип юридичної рівності і недискримінації. Він полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі
держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій
держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних
суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем
розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-
яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки за­
конами України;

- забороні застосування підзаконних актів та актів управ­
ління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для
суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш спри­
ятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

Принцип захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарсь­
кої діяльності на її території згідно з законами України.

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономіч­
ної діяльності України за межами України згідно з нормами
міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її тери­
торії, так і за її межами лише відповідно до законів України,
умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжна­
родного права.

Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпін­гу при ввезенні та вивезенні товарів.

Зовнішньоекономічна діяльність суб'єктів господарювання є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регу­люється законами України. Чільне місце серед цих законів посідає звичайно ж Конституція України. Зокрема, в п. 9 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами ви­значаються засади зовнішньоекономічної діяльності, а в п. 8 ст. 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів

- 536 -

- 537 -

України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоеконо­мічної діяльності.

Як вже зазначалося, норми щодо правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності окремим розділом вміщені в Господарському кодексі України.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює зовніш­ньоекономічну діяльність, є Закон України від 16 квітня 1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає прин­ципи зовнішньоекономічної діяльності, окреслює коло її суб'єктів, називає види зовнішньоекономічної діяльності, за­кріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спе­ціальних правових режимів зовнішньоекономічної діяльності, містить норми щодо відповідальності учасників зовнішньое­кономічної діяльності та захисту їх прав і інтересів.

Важливе значення для регулювання окремих видів зовніш­ньоекономічної діяльності мають також Цивільний кодекс Ук­раїни; Закони України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнарод­ний комерційний арбітраж», від 15 вересня 1995 р. (в редакції Закону України від 21 червня 2001 р.) «Про операції з даваль­ницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування» та від 23 грудня 1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бар­терних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності»; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; Ука­зи Президента України від 4 жовтня 1994 р. «Про застосуван­ня Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» та від 7 листопада 1994 р. «Про облік окремих видів зовнішньо­економічних договорів (контрактів) в Україні»¹; постанови Ка­бінету Міністрів (спільно з Національним банком України) від 21 червня 1995 р. «Про типові платіжні умови зовнішньоеко­номічних договорів (контрактів) та типові форми захисних за­стережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»² та від 12 грудня 2002 р. «Про затвердження Порядку ведення Української кла­сифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності»³, а та­кож нормативно-правові акти Міністерства зовнішньоеконо­мічних зв'язків і торгівлі і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

¹ Голос України. — 1994. — 16 листопада.

² ЗПУ України. — 1995. — № 9. — Ст. 243.

³ Офіційний вісник України. — 2002. — № 51. — Ст. 2298.

- 538 -

§ 2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Господарський кодекс України визнає суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності:

а) суб'єктів господарювання, зазначених в пунктах 1, 2 ч. 2
ст. 55 ГК:

- господарські організації — юридичні особи, створені
відповідно до Цивільного кодексу України, державні, кому­
нальні та інші підприємства, створені відповідно до цього
Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють гос­
подарську діяльність та зареєстровані в установленому зако­
ном порядку;

- громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які
здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпові­
дно до закону як підприємці;

- філії, представництва, інші відокремлені підрозділи гос­
подарських організацій (структурні одиниці), утворені ними
для здійснення господарської діяльності.;

б) підрозділи (структурні одиниці) іноземних суб'єктів гос­
подарювання, що не є юридичними особами за законодавством
України (філії, відділення тощо), але мають постійне місце­
знаходження на території України і зареєстровані в порядку,
встановленому законом.

У зовнішньоекономічній діяльності можуть брати участь також зовнішньоекономічні організації, що мають статус юри­дичної особи, утворені в Україні відповідно до закону органа­ми державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 378 ГК).

При цьому всі зазначені суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які прямо не заборонені законами України її види незалежно від форми влас­ності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоеконо­мічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздат­ності згідно із законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають за­значене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з законодавством України, а фізичні особи, які не мають пос­тійного місця проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони є суб'єктами господарської діяльності за законом держави, в якій

- 539 -

вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є.

Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоеко­номічну діяльність відповідно до їхніх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності України ма­ють право відкривати свої представництва на території інших держав згідно із законами цих держав.

Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстра­ція цих представництв здійснюється в порядку, встановленому ст. 5 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Інструкцією про порядок реєстрації представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженою на­казом МЗЕЗТоргу від 18 січня 1996 р. № ЗО¹, а саме:

Іноземний суб'єкт господарської діяльності, який має намір відкрити представництво на території України, подає до Міне­кономіки України такі документи:

1) заяву з проханням про реєстрацію представництва, що
складається у довільній формі, в якій необхідно вказати:

- назву фірми;

- країну місцезнаходження фірми;

- адресу фірми;

- номер телефону, факсу;

- місто, в якому відкривається представництво з зазначен­
ням його майбутньої адреси;

- якщо будуть філії — вказати в яких містах;

- кількість іноземних громадян, які будуть працювати у
представництві;

- дату заснування фірми;

- юридичний статус фірми;

- кількість співробітників фірми;

- назву банку з зазначенням номера рахунку;

- сферу діяльності фірми;

- ціль відкриття та сферу діяльності представництва, інфор­
мацію про ділові зв'язки з українськими партнерами та перс­
пективи розвитку співробітництва;

2) витяг з торговельного (банківського) реєстру країни місце­
знаходження офіційно зареєстрованого головного органу уп-

¹ Урядовий кур'єр. — 1996. — 29 лютого.

- 540 -

равління (контори) іноземного суб'єкта господарської діяль­ності;

3) довідку від банківської установи, в якій офіційно відкрито
рахунок іноземного суб'єкта господарської діяльності;

4) доручення на здійснення представницьких функцій в Ук­
раїні, оформлене згідно із законами країни, де офіційно зареє­
стровано контору іноземного суб'єкта господарської діяльності.

Документи, зазначені вище, мають бути нотаріально засвід­чені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у кон­сульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше і су­проводжуватися перекладом українською мовою, який заві­ряється печаткою офіційного перекладача.

Документи надаються Мінекономіки України не пізніше 6 місяців з дати їх видачі в країні місцезнаходження фірми.

При прийнятті документів на реєстрацію, заявникові ви­дається номер рахунку для сплати державного збору у розмірі 2500 доларів США.

У випадку, коли на відкриття представництва законодав­ство країни місцезнаходження іноземного суб'єкта господарської діяльності вимагає особливого дозволу державних установ цієї країни, копія такого дозволу, засвідчена з дотриманням вимог п. З, має бути додана до заяви.

За результатами розгляду заяви приймається рішення про реєстрацію представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності або про відмову в його реєстрації.

Свідоцтво про реєстрацію представництва видається після подання документів, що відповідають вимогам цієї Інструкції, до Мінекономіки України, але не пізніше, як через шістдесят робочих днів з моменту сплати державного збору.

Неприйняття рішення у встановлений строк, або рішення про відмову у реєстрації може бути оскаржено у суді або гос­подарському суді України.

У разі реєстрації представництва іноземного суб'єкта гос­подарської діяльності заявнику видається Свідоцтво про реє­страцію встановленого зразка з відповідним номером.

Дані про реєстрацію вносяться до Реєстру представництв, що ведеться Мінекономіки України.

У Реєстрі зазначається: реєстраційний номер представниц­тва, дата реєстрації, назва та адреса іноземного суб'єкта госпо­дарської діяльності, який реєструє представництво, адреса пред­ставництва, сфера діяльності фірми та інші дані.

- 541 -

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяль­ності в Україні вважається відкритим з дати реєстрації.

У Свідоцтві про реєстрацію представництва повинні бути вказані:

- офіційна назва іноземного суб'єкта господарської діяль­
ності;

- кількість іноземних громадян — службовців іноземного
суб'єкта господарської діяльності, які є співробітниками пред­
ставництва;

- реєстраційний номер представництва;

- місцезнаходження представництва та його філій.
Свідоцтво є підставою для:

- звернення:

а) у відповідні органи України для реєстрації паспортів та
отримання віз іноземними співробітниками представництв;

б) в Міністерство праці та соціальної політики України за
дозволом на працевлаштування в Україні іноземних співробіт­
ників представництва на період його функціонування;

- відкриття поточних рахунків у банках України;

- безмитного провозу майна та устаткування, які тимчасово
ввозяться на територію України і необхідні для обладнання
офісу та функціонування представництва;

- реєстрації та отримання в органах ДАІ МВС України відпо­
відних номерних знаків для автомобільного транспорту, що є
власністю представництва.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності зобов'язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та у Держкомстаті України.

При зміні назви, юридичного статусу, юридичної адреси, або проголошення іноземного суб'єкта господарської діяль­ності неплатоспроможним або банкрутом, його представницт­во, що діє на території України, зобов'язане повідомити про це Мінекономіки України у семиденний строк.

Представництво суб'єкта господарської діяльності не є юри­дичною особою і не займається самостійно комерційною діяль­ністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чин­ним законодавством України. Представництво іноземного суб'єк­та господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інте-

- 542 -

ресах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначено­го у Свідоцтві.

Представництво зобов'язане повідомляти Мінекономіки України у місячний термін про зміни у керівництві представ­ництва, місцезнаходженні представництва, складі іноземних співробітників.

Діяльність представництва іноземного суб'єкта господарсь­кої діяльності припиняється:

- у разі ліквідації іноземного суб'єкта господарської діяль­
ності, який має своє представництво в Україні;

- у разі припинення дії угоди з іноземною державою, якщо
представництво відкрите на підставі такої угоди, і це прямо
передбачено положеннями угоди;

- за рішенням іноземного суб'єкта господарської діяльності,
який відкрив представництво;

- у разі невиконання іноземним суб'єктом господарської
діяльності або представництвом положень Інструкції та/або
вимог чинного законодавства України діяльність представництва
припиняється в судовому порядку.

У разі припинення діяльності представництва іноземного суб'єкта господарської діяльності Мінекономіки України прий­має рішення про скасування запису у Реєстрі представництв та вилучення свідоцтва про реєстрацію, про що повідомляєть­ся через засоби масової інформації.

Іноземним співробітникам представництв іноземних суб'єк­тів господарської діяльності Мінекономіки України видають­ся спеціальні службові картки, які діють на всій території України.

Господарська, в тому числі зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів господарської діяльності на території Украї­ни, регулюється законами України щодо порядку здійснення іно­земними особами господарської діяльності на території України. У разі, якщо зазначена діяльність пов'язана з іноземними інвес­тиціями, вона регулюється відповідними законами України.

§ 3. Види зовнішньоекономічної діяльності

Відповідно до ч. 2 ст. 379 ГК види зовнішньоекономічної діяльності, перелік зовнішньоекономічних операцій, що здійснюються на території України, умови та порядок їх здійснення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, а та-

- 543 -

кож перелік товарів (робіт, послуг), заборонених для експорту та імпорту, визначаються законом.

Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть здійснювати будь-які її види, не заборонені прямо і у ви­ключній формі законами України. До видів зовнішньоеконо­мічної діяльності, зокрема, належать:

- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Ук­
раїни послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в
тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхо­
вих, консультаційних, маркетингових, експортних, посеред­
ницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлін­
ських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та
інших, що прямо і виключно не заборонені законами України;
надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами гос­
подарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяль­
ності України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробни­
ча, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами гос­
подарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на
комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції та операції з цінними па­
перами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономі­
чної діяльності банківських, кредитних та страхових установ
за межами України; створення іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності зазначених установ на території України у
випадках, передбачених законами України;

- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності, що включає створення спільних підпри­
ємств різних видів і форм, проведення спільних господарсь­
ких операцій та спільне володіння майном як на території
України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність на території України, пов'язана
з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та
інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних
суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів
зовнішньоекономічної діяльності за межами України;

- організація та здійснення діяльності в галузі проведення
виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семі­
нарів та інших подібних заходів, що здійснюються на ко­
мерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної
та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту
у передбачених законами України випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, по­
будована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності;

- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами
господарської діяльності;

- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на
валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському
валютному ринку;

- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іно­
земними суб'єктами господарської діяльності як на території
України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на
контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономіч­
ної діяльності як на території України, так і за її межами;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборо­
нені прямо і у виключній формі законами України.

Посередницькі операції, при здійсненні яких право влас­ності на товар не переходить до посередника (на підставі ко­місійних, агентських договорів, договорів доручення та інших), здійснюються без обмежень.

§ 4. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Безпосереднє здійснення суб'єктами господарювання зов­нішньоекономічної діяльності регулюється державою в особі її органів, недержавних органів управління економікою (то­варних, фондових, валютних бірж, торговельних палат, асоці­ацій, спілок та інших організацій координаційного типу), са­мих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, що укладаються між ними.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з метою забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку України, стимулювання прогресивних

- 544 -

35 — 4-2636

- 545 -

структурних змін в економіці та створення найбільш сприят­ливих умов для залучення економіки нашої держави в систему світового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країн світу.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою таких засобів (інструментів):

- законів України;

- передбачених в законах України актів тарифного і нета­
рифного регулювання, які видаються державними органами
України в межах їх компетенції;

- економічних заходів оперативного регулювання (валютно-
фінансового, кредитного та іншого) в межах законів України;

- рішень недержавних органів управління економікою, які
приймаються за їх статутними документами в межах законів
України;

- угод, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономіч­
ної діяльності і які не суперечать законам України.

Названі акти і дії регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності є вичерпними. Забороняється регулювання зовнішньое­кономічної діяльності прямо не передбаченими законом акта­ми і діями державних і недержавних органів.

Зовнішньоекономічна діяльність іноземних суб'єктів гос­подарювання залежить від правового режиму, що встановлюєть­ся державою для її здійснення.

Згідно з Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» на території України запроваджуються такі правові режими для іноземних суб'єктів господарської діяльності:

- національний режим, який означає, що іноземні суб'єкти
господарської діяльності мають обсяг прав та обов'язків не
менший, ніж суб'єкти господарської діяльності України. На­
ціональний режим застосовується щодо всіх видів господарсь­
кої діяльності іноземних суб'єктів цієї діяльності, пов'язаної з
їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-
імпортних операцій іноземних суб'єктів господарської діяль­
ності тих країн, які входять разом з Україною до економічних
союзів;

Дата добавления: 2015-11-30