Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.

Читайте также:

Актами господарського законодавства України передбачено два порядки укладення господарського договору:

1) загальний, або його ще називають неконкурентний (традиційний);

2) спеціальний, або конкурентний.

Загальний порядок укладення господарського договору регламентується у ст. 181 Господарського кодексу України і здійснюється з урахуванням загальних правил про укладення цивільно-правових договорів, тобто, за допомогою двох стадій – оферти та акцепту. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Загальний порядок укладення господарського договору характеризується двома особливостями, порівняно з іншими цивільно-правовими договорами.

Перша особливість полягає у строках подання відповіді на пропозицію щодо укладення договору та врегулювання розбіжностей при його укладенні. На вчинення усіх дій, які мають юридичне значення в процесі укладення господарського договору, законом встановлено єдиний 20-денний строк.

Друга особливість пов’язана із можливістю укладення господарського договору за рішенням суду з ініціативи хоча б однієї із сторін майбутнього договору. За загальним правилом, переддоговірний спір може бути переданий на розгляд суду за взаємною згодою майбутніх сторін договору. Однак, при укладенні господарського договору встановлено випадки, коли переддоговірний спір може бути переданий на розгляд суду з ініціативи однієї сторони. Таких випадків є три:

1) якщо договір заснований на державному замовленні;

2) виконавець за договором в установленому порядку визнаний таким, що займає монопольне становище на певному ринку товарів (робіт, послуг);

3) якщо можливість укладення договору за рішенням суду прямо передбачена законом.

Спеціальний (конкурентний) порядок укладення господарського договору виділено окремо за двома критеріями.

По-перше, встановлення договірних відносин відбувається в умовах конкуренції, причому конкуренція може існувати як між тими суб’єктами, що пропонують до продажу який-небудь товар – ним може бути не лише річ (роботи, послуги), а й певні права (як-от предмет ф’ючерсних та опціонних контрактів), так і між суб’єктами, які бажають придбати цей товар (виконати роботи, надати послуги) на певних умовах.

По-друге, правова регламентація порядку укладення договорів здійснюється через спеціальні нормативні акти, які регулюють не окремі види господарсько-договірних зобов’язань, а організацію та проведення біржової торгівлі, аукціонів, конкурсів тощо.

Спеціальний (конкурентний) порядок укладення господарського договору представлений кількома конкурентними способами його укладення: біржові торги; аукціон; конкурс; тендер.

Біржові торги – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право власності на товар, допущений до обігу на біржі, передається членові біржі, з яким у ході торгів буде досягнута згода щодо укладення біржової угоди, що реєструється на біржі.

Аукціон – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право власності на товар передається покупцю, який у ході торгів запропонує найвищу ціну.

Конкурс – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право на придбання товару (виконання роботи, надання послуги) передається покупцю (замовникові), який у ході торгів запропонує найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта (застосування виконаної роботи, наданої послуги), а за рівних умов – найвищу ціну.

Тендер – це такий спосіб укладення господарського договору, за яким право на поставку товару (виконання роботи, надання послуги) передається продавцю (виконавцю), який у ході торгів запропонує найнижчу ціну та інші кращі умови виконання договору.

Тендер, як один із конкурентних способів укладення господарського договору, у свою чергу, відбувається за допомогою процедур закупівлі.

Редукціон здійснюється в порядку, передбаченому для процедури відкритих торгів із зменшенням ціни з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Процедура редукціону здійснюється у два етапи:

- на першому етапі всім учасникам пропонується подавати попередні тендерні пропозиції, без зазначення ціни (тендерна документація при цьому повинна лише передбачати пропозиції щодо технічних, якісних та інших характеристик предмета закупівлі, умови поставки, кваліфікаційні вимоги);

- на другому етапі замовник пропонує учасникам, попередні тендерні пропозиції яких не було відхилено на першому етапі, надати остаточні тендерні пропозиції із зазначенням ціни.

Процедура двоступеневих торгів проводиться у тому ж порядку, що й процедура відкритих торгів із зменшенням ціни, за винятками, встановленими законом.

Процедура двоступеневих торгів здійснюється у два етапи:

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в письмовій формі. Письмова форма господарського договору може бути дотримана за допомогою кількох способів:

1) шляхом викладення його у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками;

2) шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо (наприклад, обміну повідомленнями за допомогою електронних засобів зв’язку із використанням аналога власноручного підпису);

3) шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (наприклад, видачі письмового документа, який би підтверджував прийняття товару, поставка якого не була передбачена попередніми домовленостями сторін).

Законом можуть бути встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення господарського договору. Такі вимоги, зокрема, можуть стосуватися нотаріального посвідчення та державної реєстрації господарських договорів.

Господарським кодексом України не встановлено правового наслідку недотримання письмової форми господарського договору у виді його нікчемності. Це означає, що господарські договори можуть також укладатися усно. У таких випадках, сторони господарського договору, який не був укладений письмово, несуть ризик застосування до їх відносин правового наслідку, встановленого в абз.2 ч.1 ст. 218 Цивільного кодексу України. Відповідно до цього положення у разі виникнення спору щодо факту укладення такого договору рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Положення ч.8 ст. 181 Господарського кодексу України дають підстави вважати, що у сфері господарювання допускається укладення договорів за допомогою конклюдентних дій. Так, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідні правові наслідки визначені у ч.2 ст. 218 Цивільного кодексу України, згідно з якою, якщо одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У літературі з господарського права став усталеним погляд про те, що зміст договору становлять його умови.

З урахуванням цієї законодавчої норми усі умови господарського договору за їх значенням поділяються на:

1) істотні (без досягнення згоди щодо яких, господарський договір вважається неукладеним);

2) неістотні (недосягнення згоди щодо яких, не впливає на укладення господарського договору).

Істотними, в свою чергу, вважаються умови:

- щодо предмету;

- включені до тексту договору за вимогою хоча б однієї із сторін;

- в якості істотних передбачені у законі;

- не включені до договору, або не передбачені законом в якості істотних, однак є необхідними для договорів даного виду (умова щодо ціни; щодо строку у попередньому договорі тощо).

Відповідно до ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому випадку погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Господарським кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Укладений господарський договір в подальшому може бути змінений або припинений. При зміні господарського договору зобов’язання сторін продовжують діяти у зміненому виді з моменту досягнення згоди між ними про зміну договору, якщо інше не передбачено угодою сторін, або не випливає з характеру зміни договору. При зміні господарського договору зобов’язання сторін не припиняється. Порядок зміни господарського договору визначений у ст. 188 Господарського кодексу України. Зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено він вважається зміненим з дня вступу в законну силу даного рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. На відміну від зміни господарського договору, у разі його припинення, разом із договором припиняються і зобов’язання сторін за договором.

Підстави припинення господарського договору перелічені у ст. 202 Господарського кодексу України. До них, зокрема, належать:

1) належне виконання договору;

2) зарахування зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання;

3) поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі;

4) згода сторін;

5) неможливість виконання;

6) розірвання договору за рішенням суду;

7) інші випадки, передбачені законом.

Особливості підстав визнання недійсним господарського договору. Господарський договір може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині з однієї із таких підстав:

1) не відповідає вимогам закону;

2) вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

- виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

- допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

- вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Особливості правових наслідків визнання недійсним господарського договору. Правові наслідки визнання недійсним господарського договору залежать від підстави визнання його недійсним і поділяються на два види:

1) загальний правовий наслідок (який настає у більшості випадків визнання недійсним господарського договору – двостороння реституція);

2) спеціальні правові наслідки (які настають у разі визнання недійсним господарського договору, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства – стягнення одержаного за договором в доход держави, одностороння реституція).

Загальним правовим наслідком визнання недійсним господарського договору є двостороння реституція.

30. Свобода договору у підприємництві.

Для господарського договору, як різновиду цивільно-правових договорів, характерний принцип свободи договору.

Свобода господарського договору існує не лише на стадії укладення, але й виконання, зміни та припинення договору. Кожній із цих стадій властиві свої елементи свободи договору.

В залежності від стадії на якій проявляється свобода господарського договору її можна поділити на:

1) свободу укладення господарського договору;

2) свободу виконання господарського договору;

3) свободу зміни та припинення господарського договору

Окрім можливості вибору контрагента і визначення змісту договору, свобода договору включає також:

а) вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини;

б) свободу вибору сторонами форми договору;

в) право сторін укладати як договори, передбачені законом (поіменовані договори), так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать (непоіменовані);

г) право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору;

д) визначати способи забезпечення договірних зобов'язань;

є) можливість установлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань тощо.

Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.013 сек.)