Розділ 2. Зовнішня політика СРСР 30-х роках

2.1 Радянсько-китайські відносини.

Поступово Радянський уряд повернувся по старим дипломатичним традиціям. До таємницею дипломатії воно визнало за необхідне вдатися вже у 1938 р., на мирні переговори з Німеччиною. Тепер Ради цілком шанували й недоторканність дипломатів. Загалом Захід схилявся до думки, щоб знову прийняти Росію у “сім'ю цивілізованих народів”.

У 1931р. радянсько-китайські стосунки, почали поступово поліпшуватися. Керівництво міністерства пояснювало такий поворот політики досить просто: в обох країн з'явився загальний противник - Японія. У 1931 - 1937 рр. СРСР надавав Китаю значну військової допомоги.

Тим більше що напруженість між СРСР і Японією швидко росла. Вже червні 1937 р. відбувся першийсоветско-японское збройне зіткнення. Японці зайняли острів Великий річці Амур. Певне, командування до Токіо хотіло зробити “розвідку” - перевірити Червону Армію на міцність. У СРСР цей час йшли масові арешти військових, що, природно, породжувало сумніви щодо боєздатності Червоної Армії. Радянський Союз перед висловив протест щодо захоплення острова, але вже більше щось зробив. Усі воєнних дій обмежилися перестрілкою.

У 1938 р. японці знову спробували “промацати противника боєм”. Біля озера Хасан частини Квантунської армії перейшли радянську кордон і направлення захопилисопкиБезимянную іЗаозерную. Перша спроба вибити звідти японців закінчилася для радянських військ невдачею. Попри це, 6 серпня червоноармійці розгорнули наступ і після триденних боїв розбили японські війська. 11 серпня бою припинилися.

У травні 1939 р. почалися найбільші до Другої світової війни зіткнення радянських японських військ. Цього разу бою спалахнули біля Монголії, біля річки Халхін-Гол. На початку липня частини Квантунської армії перейшли цю прикордонну ріку й спробували закріпитися на монгольському березі. Проте Червона Армія відкинула японські війська назад за річку, завдавши їм серйозних втрат.

20 серпня Червона Армія розгорнула потужне наступ на противника. Наприкінці місяці японська угруповання виявилася оточена і розгромлена. 15 вересня обидві сторони уклали перемир'я.

Лідери Комінтерну у 1920-ті - початку тридцятих років проводили пряму аналогію між які розгорнулися кризою і революційної ситуацією, яка склалася Європі до кінця першої Першої світової. Проводився Комінтерном “війна про знищення” з потенційними союзниками насправді лише розчищала шлях влади фашистам. Усвідомлення цього настав до лідерів Комуністичного Інтернаціоналу лише наприкінці 1934 р. У 1935 р. на VII конгресі Комінтерну узяли курс - на створення народних фронтів, покликаних перепинити дорогу фашизму, запобігти нову Першу світову війну. Але вже пізно. На той час присутність на арені світової політикимилитаристических режимів Німеччини та Японії, що прагнули переділу світу, і навіть протистояння між СРСР і провідними західними державами більш робили планету схожій порохову бочку, до котрої я підведено запалений бікфордів шнур.

2.2 Повернення територій СРСР

У грудні 1933 р. ЦК ВКП(б) прийняв постанову по розгортанні боротьби за колективну безпеку, тобто. за висновок колективного пакту про взаємної допомоги кола європейських держав. У 1934 р. СРСР входить у Лігу націй. Через міжнародних протиріч та позиції Німеччини, котра прагнула до радикального перегляду умов Версальського договору, створити систему європейській безпеці зірвалася. Та й після запровадження Німеччини загальної військового обов'язку посилюється тенденція до зближення Німеччині й СРСР - “природних” геополітичних суперників Німеччини. У травні 1935 р. відбулося підписання раядянсько - французького договору взаємної допомоги у разі нападу будь-якого європейської держави. У вересні аналогічний договір уклали Радянський Союз із Чехо-Словаччиною. Починаючи з жовтня 1936 р. СРСР надавав значну допомогу іспанським республіканцям.

1939-го - 1940 рр. Радянський Союз перед крок по кроку “повертав” собі території, колись належали Російської імперії: країни Балтії, Україну... Однією з таких “осколків” імперії, очевидно, було колишнє Велике князівство Фінляндське. По радянсько-німецькому договору про ненапад 1939 р. Фінляндія була віднесена до “сфері інтересів” Радянського Союзу.

У 1939 р. Радянський уряд запропонувало Фінляндії зробити обмін територій. СРСР одержав близько 2700 км2 поблизу Ленінграда, а Фінляндія - вдвічі більшу, площу перейменують на Карелії. Але такий обмін робив столицю Фінляндії Гельсінкі дуже вразливою для нападу, наближаючи до неї кордон. Тому фінське уряд відхилило радянські пропозиції. Закінчилися переговори на явно загрозливою ноті. Нарком закордонних справ СРСР У. Молотов сказав: “Ми, цивільні люди й не досягли ніякого прогресу. Відтак залишилося за військовими”.

26 листопада радянська влада заявили, що фінська сторона обстріляла територію СРСР, у результаті загинули чотири червоноармійця і дев'ять поранено. Фінські влада стверджувала, що вони у районі немає далекобійних знарядь, необхідні такого обстрілу. Але, попри це, Червона Армія початку бойові дії проти Фінляндії. Вранці 30 листопада на Гельсінкі впали перші бомби.

Наступного дня в яке зайняте захоплювали радянські війська прикордонному містечку Териоки (ниніЗеленогорск) утворилося уряд “Фінляндської Демократичної Республіки” (ФДР). Його очолив комуніст Отто Куусінен. Крім Радянського союзу ФДР офіційно визнали Монголія і Тува. 2 грудня, у Московському Кремлі підписаний договір про й взаємодопомоги між СРСР і ФДР. 12 березня, у Москві підписано мирний договір, який підвела риску під 105-денної війни із “білофінами”. Радянська кордон відсунулася від Ленінграда на північний захід, СРСР отримав місто Виборг і Карельський перешийок.

У напруженої міжнародної атмосфері тридцятих років зовнішня політика СРСР пройшла три етапу: до приходу нацистів до влади Німеччини спостерігалася переважно “пронімецька” орієнтація. З 1933 по 1939 р. переважалапродемократическая лінія (орієнтація на блок з Англією і Францією, спроби забезпечення колективної безпеки все). З 1939 по 1941 р. знову проводилася “пронімецька” лінія.

Висновок

Радянська Росія 20-ті роки проводила активну і успішну зовнішній політиці. Їй дивом удалося уникнути нової жахливої війни, налагодити нормальні політичні відносини із більшістю сусідів та великих європейських держав, крім Великобританії. Розвиток радянсько-німецьких відносин свідчила про здібності радянської дипломатії.

На межі20-30х років в зовнішній політиці СРСР сталися радикальні зміни. Повністю змінилося керівництво НКЗС і Комінтерну. Лідери Комінтерну у 1920-ті - початку тридцятих років проводили пряму аналогію між які розгорнулися кризою і революційної ситуацією, яка склалася Європі до кінця першої Першої світової. Не бачачи унікальності ситуації світової війни та змін (у поліпшенні соціальної сфери у деяких країнах) вони вважали, що попереду друга хвиля європейської для пролетарської революції. Тому “головним ворогом” вони вважали реформістів, соціал-демократію. Комінтерн розгорнув жорстку боротьбу з соціал-демократією, включаючи ліве крило. У 1929 р. підписано угоди із країнами Прибалтики, Польщею, Румунією, Туреччиною йПерсией, які передбачали відмови від застосування сили під час розгляду територіальних претензій. На початку 1930-х було підписано пакти про про ненапад із Фінляндією, Польщею, Латвією і Естонією.

У 30-х роках СРСР захлеснула хвиля масових арештів. Разом з арештами тривало поступове згасання діяльності Комінтерну. Ідея світову революцію, заради якій він створювався, було разом із “троцькізмом” і майже позабута. Логічним виглядав його розпуск. З розпуском Комінтерну гасло світову революцію майже безвісти зник ідеології Радянського держави. Про нього могло нагадати нині дуже небагато: наприклад, традиційний девіз “Пролетарі всіх країн, єднайтеся!” в заголовку всіх газет чи зображення земної кулі, включене в герб Радянського Союзу.

Список використаної літератури

1. Історія Росії: Навчальний посібник для вузів, і навіть коледжів, ліцеїв, гімназій і шкіл: У2т.Т.2/ М.М.Горинов, А.А. Горський, А.А. Данилов (керівник автор.колл.) та інших. Під ред. С.В. Леонова. - М.:ВЛАДОС, 1995. -472с.

2. Історія Росії: ХХ століття. Курс лекцій з Росії. Друга половинаХIХ в. - ХХ в./ Під ред. проф.Б.В.Личмана: вид. Урал. держ.техн. ун-ту -УПИ, Єкатеринбург, 1993. -304с.

3. Історія СРСР із найдавніших часів донині. Серія друга. Том VIII. Боротьба радянський народ за побудова фундаменту соціалізму у СРСР. 1921 - 1932 рр. - м.: Наука, 1967.

4.Енциклопедія для дітей.Т.5, ч.3. Історія Росії. ХХ століття/Сост.С.Т.Исмаилова. - М.: 1996. -672с.

5. Кисельов А.Ф., «Новітня історія Вітчизни. ХХ століття», М., Владос, 2002 - 336 с.

6.Л.А. Кацва., «Історія Росії. Радянський період. 1917-1941рр.», М., МИРОС-Антиква, 2002-447 с.

7. Мунчаев Ш.М., «Історія Росії» М., Норма, 2004 - 768 с.

8. Орлов О.С., «Історія Росії», 2-е вид. М., Проспект, 2004 - 520 с.

9. Островський В.П., «Історія Росії. ХХ століття»

Дата добавления: 2015-11-30