Характер – це поєднання сталих індивідуальних особливостей особистості, які виявляються в її поведінці. Він є водночас і сталим, і змінюваним. З одного боку, людина, яка має певну рису характеру, в одних і тих самих або подібних ситуаціях діятиме однаково, з іншого – ця риса з часом може змінюватися, тоді зміниться й поведінка.
Словник української мови налічує близько 1500 найменувань рис особистості. Вони можуть бути і рисами характеру, якщо виразно виявляються в життєдіяльності людини.
Короткий перелік рис характеру
(за абеткою)
Активність, акуратність, альтруїзм, аморальність, апатія.
Балакучість, безвідповідальність, безвілля, безідейність, безкорисливість, безпринципність, безрозсудливість, безсоромність, безстрашність, безтурботність, безхарактерність, безцеремонність, боязкість, брехливість, буркотливість.
Ввічливість, великодушність, веселість, відвертість, відлюдкуватість, вірність, винахідливість, витривалість, владність, владолюбність, впертість, вразливість.
Гарячкуватість, гордість, гостинність, грубість, гуманність.
Далекоглядність, двоєдушність, делікатність, деспотичність, діловитість, діляцтво, дисциплінованість, добродушність, доброзичливість, доброта, довірливість, догідливість, допитливість, дотепність.
Егоїстичність, експансивність.
Жадібність, жартівливість, жорстокість, життєрадісність.
Заздрісність, запальність, заповзятливість, зарозумілість, збудливість, злопам¢ятність, зухвалість.
Ідейність, ініціативність, інтелігентність.
Квапливість, колективізм, критичність.
Лагідність, легковажність, легковірність, лякливість.
Марнолюбство, меланхолійність, мовчазність, мрійливість, мстивість, м¢якість.
Наївність, наполегливість, насмішкуватість, невибагливість, недбалість, незалежність, незворушність, некритичність, неуважність.
Обережність, облудність, образливість, об¢єктивність, організованість, ощадливість.
Пасивність, песимізм, підозрілість, підприємливість, пильність, пихатість, поступливість, потайливість, практичність, працелюбність, привітність, принциповість, причепливість, пунктуальність.
Ретельність, рішучість, розважливість, розбещеність.
Самовпевненість, самостійність, скромність, слабкодухість, сміливість, сором¢язливість, спритність, сталість, старанність, стриманість.
Тактовність.
Уважність.
Цікавість, цілеспрямованість.
Чесність, чуйність.
Завдання 1. Наведений список фіксує риси характеру, які найчастіше зустрічаються. Підліток має вибрати з нього не менше 5 і не більше 10 рис, що визначають його характер, і виписати їх на аркуші у стовпчик. Якщо йому властиві риси характеру, яких нема у цьому списку, слід дописати їх.
Підліток, перелічивши риси свого характеру, повинен пронумерувати їх зліва від першої, котра йому найбільше властива, у напрямі зменшення. При цьому треба врахувати, що необхідно мати ґрунтовні підстави для того, щоб вважати притаманною собі певну рису характеру.
Потім слід назвати риси характеру, які, на думку підлітка, найбільш необхідні для успішної діяльності в обраній ним професії. Йому треба також порівняти перший та другий списки і визначити, які риси характеру він має, а які ні.
Тренінг творчості в групі*
1.Подумаймо інакше.
Спробувати “інакше” означає намагання відкинути звичний спосіб бачення світу, перебороти усталені схеми мислення й діяння, відсторонитися від того, що вважається достовірним, опанувати нелегке мистецтво піддавати сумніву та заперечувати навіть те очевидне, що одразу впадає в очі.
2.Що можна б із цим зробити?
Предмети щоденного вжитку виробляються для того, щоб слугувати певним цілям. Однак це призначення не є їхньою власною рисою – це ми надаємо її предметові. Тому корисно час від часу запитувати себе: що ще можна б із цим зробити?
Процес навчання охоплює два етапи. На першому, під час індивідуальної або колективної роботи, намагаються придумати якнайбільше пропозицій-варіантів відповіді на запитання: “Що можна з цього зробити ще?”. На другому етапі, що становить фазу рефлексії, пробують класифікувати висловлені пропозиції за групами і типами.
Завдання. Подумати, як інакше можна було б використати: гумку, аркуш паперу, викрутку, консервну банку, запальничку, газету, піаніно, старий замок на двері, автобус, високовольтну опору чи будь-який інший цікавий для нас об¢єкт.
Приклад. Що інше можна зробити з гумкою?
Можна: посікти на ошурки, використати як ізолятор, як тягарець для вагів, подарувати, щось вирізати з неї, зробити набої для стрільби, гральну шашку, скласти мозаїку, наробити кульок, використати як елемент декору, як гальмівну прокладку для велосипеда, амортизатор, корок, набійку до каблука, амулет чи прикрасу, як міру довжини чи ваги, притиснути нею стос паперу, продати чи зробити подарунковий набір, додавши до неї олівець, обміняти, натикати в неї кнопок, допасувати до неї ручку, зробити перстень, дати коментар.
3.Як без цього обійтися?
Товари та послуги, які нам пропонує суспільство, в сукупності утворюють певну цілісність, котра сприймається як щось природне і саме собою зрозуміле. Ця цілісність постає внаслідок багатьох складних процесів, котрі самі по собі могли б привести й до інших результатів. Тому давайте подивимось, що б сталося, якби треба було від чогось відмовитись, і спробуймо оцінити наслідки такої відмови.
Вправа виконується групою. У першій фазі старанно визначається предмет аналізу. У другій – збираються спостереження, які стосуються наслідків. У третій – здійснюється класифікація наслідків з метою визначення їхньої суті.
Завдання. Дослідити, що сталося б, якби: до цього часу не було винайдене взуття; людина б не мала потреби сідати (і не було б стільців), не використовувалися б годинники; реклама була б заборонена; не вистачало б паперу та будь-яких його замінників; не було б косметики; заборонили б винахідництво тощо.
4.Що станеться, коли?…
Інший спосіб порушити стереотип спостереження дійсності полягає у впровадженні чогось суттєво нового, наприклад важливого винаходу чи вагомого політичного рішення.
Вправа ґрунтується, власне, на такій засаді – питаємо: “Що станеться, коли?…” і намагаємося побачити всі наслідки – добрі й погані.
Вправа виконується аналогічно попередній.
Завдання. Що станеться, якщо ліквідувати обов¢язкову шкільну освіту і доручити навчання дітей батькам; здійснити не територіальний, а фаховий поділ виборців; люди зможуть обходитися без сну; існуватиме б система зв¢язку між усіма людьми без винятку; тривалість людського життя буде удвічі більшою; виявиться, що вироби з дерева стали шкідливими для здоров¢я і т.ін.
5.Не тут і не тепер.
Ще один спосіб нестандартного вирішення завдання полягає в перенесенні його в часі та просторі. Застосовуючи це, ми ставимо себе в ситуацію, наприклад, праслов¢янина чи меланезійця, знаходимо нову ціннісну точку зору, можливо, навіть позбавлену притаманних нам забобонів та упереджень. Ця нова точка зору дає шанс осягнути найважливіше, схопити суть аналізованих явищ.
6.Pro i contra
Як часто ми переконуємо себе в тому, що наші погляди правильні лише тому, що вони наші, а також – що вони наші, бо правильні. І кожен з нас може засвідчити, як важко позбутись усталеної точки зору.
Вправа служить засобом відсторонення від самого себе за допомогою досить радикальної процедури. Для її виконання група поділяється на дві підгрупи: одній доручається захист, іншій – опанування при обговоренні певної тези. Через якийсь час підгрупи міняються ролями: опонент стає захисником і навпаки.
Принципова перевага вправи полягає в тому, що рано чи пізно кожен з учасників змушений відстоювати такі твердження і тези, які суперечать його власним переконанням і слушність яких він сам не визнає. Таке заперечення самому собі, заперечення того, у що віриш, того, що робиш, того, про що говориш, буває дуже цінним.
Іншою перевагою вправи є розвиток здатності уважно вислуховувати інших – без такої уваги дискусія стає неможливою.
Завдання. Розпочати дискусію на тему: користь від власного автомобіля; переваги демократичної системи правління порівняно з автократичною; неуникнення професійної освіти жінок; необхідність “повернення до природи”; можливості сексуальної свободи; ефективність цензури художніх творів; будь-яка інша, досить суперечлива тема, здатна викликати бурхливу дискусію.
7.Трохи фантазії.
Ця вправа покликана розвивати уяву, а її ніколи не буває забагато. Ми вміщуємо її тут для того, щоб завершити тему “Спробуймо інакше” чимось легким і приємним, адже розповідати “Ненаписані історії”, погодьмося, є вдячним та милим заняттям і тоді, коли ми їх розповідаємо дітям, і тоді, коли слухачами цих історій є наші приятелі або члени групи творчого мислення.
Завдання. Розповісти про те, що сталося б, якби виявилось, що улюблений і всіма шанований учитель втратив мову; усі могли б за виразом обличчя читати чужі думки; земля вкрилась би таким густим туманом, у якому не було б видно власних черевиків.
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 49 | Нарушение авторских прав