Способи та порядок припинення господарського договору.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

99. Види господарських зобов’язань.

Відповідно до підстав, на яких виникають господарські зобов’язання, їх підрозділяють на договірні і бездоговірні.

Договірні господарські зобов’язання — це такі зобов’язання, які виникають із договорів, а бездоговірні – такі, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, безпідставного придбання або збереження майна. Такий поділ потрібний для розрізнення законодавчої регламентації цих зобов’язань.

По співвідношенню прав і обов’язків суб’єктів зобов’язань їх підрозділяють на односторонні і взаємні. В односторонніх зобов’язаннях одна сторона має тільки права, а друга – тільки обов’язки (наприклад, в безпроцентних кредитних відносинах чи в зобов’язаннях, які виникають внаслідок заподіяння шкоди). У взаємних зобов’язаннях кожний із його учасників має як права, так і обов’язки (наприклад, у договорах поставки – ст. 265 ГК України, контрактації – ст. 272 ГК України).

100. Санація підприємства як судова процедура справи про банкрутство.

Відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) судова процедура банкрутства "Санація (відновлення платоспроможності) боржника" - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

101. Правовий статус суб'єктів господарювання у галузі будівельної діяльності.

Суб’єктами правовідносин у будівництві є, насамперед, суб’єкти господарювання, що здійснюють будівельну діяльність і можуть виконувати функції забудовника, замовника, підрядника інвестора і т.

Розглянемо їх правовий статус. Правовий статус замовника (забудовника).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 р., забудовником (замовником) є фізична або юридична особа, яка відповідно до закону має у власності або користуванні земельну ділянку, подала у встановленому у законодавством порядку клопотання щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни у тому числі шляхом знесення об’єкта містобудування. Статус забудовника особа отримує з часу отримання дозволу на проектування і будівництво певного об’єкта. Згідно ст. 24 Закону «Про планування і забудову територій» від 22.02.2007 р. статус забудовника дає особі право на будівництво протягом двох років з отримання такого дозволу.

102. Умови здійснення підприємницької діяльності.

Однією з головних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва.

Заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації тягне за собою накладення штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення). Якщо ці дії вчинено протягом року після накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, фізична особа, винна у їх вчиненні, може бути притягнена до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк (ч. 1 ст. 202 КК).

103. Поняття підприємництва та його основні ознаки: теоретичний та законодавчий підходи.

Визначення поняття підприємництва має важливе не тільки теоретичне, а й практичне значення, оскільки значна частина норм законодавства стосується лише такого роду діяльності. Особливого значення це набуває при застосуванні імперативних норм, враховуючи ті, що регламентують санкції за порушення законодавство про підпрємництво.Наукові визначення поняття "підприємництво" містяться як в економічній, так і в юридичній літературі, і почасти вони мають істотні розбіжності. Так, вважається, що підприємництво - це діяльність, спрямована на максимізацію прибутку, зміст якої полягає в задоволенні його шляхом продажу продуктів і послуг як товару. Схожим з наведеним є визначення підприємницької діяльності, що ставить за мету одержання прибутку за рахунок залучення власних коштів, або опосередкованої участі у такій діяльності шляхом вкладення у діло власного капіталу. В ГКУ визначається, що Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

104. Порівняння правового становища повного та товариства з додатковою відповідальністю.

ЗУ «Про господарські товариства» ЦКУ, ГКУ Товариством з додатковою відповідальністю визнається

товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники

такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до

статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум -

додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників

кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в

установчих документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого

займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну

відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Найменування повного товариства повинно містити імена

(найменування) всіх його учасників, слова "повне товариство" або

містити ім'я (найменування) одного чи кількох учасників з доданням

слів "і компанія", а також слів "повне товариство".

105. Співвідношення понять “неплатоспроможність”, “неспроможність” та “банкрутство”.

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької

діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати

грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній

платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і

зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення

платоспроможності;

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність

боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані

судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування

ліквідаційної процедури;

ГКУ: У разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник) відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.

2 Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

3. Суб'єктом банкрутства (далі - банкрутом) може бути лише суб'єкт підприємницької діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.

4. Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу.

106. Умови і порядок здійснення будівельної діяльності

Ліцензійні умови провадження будівельної діяльності

(вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих

та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж) (далі - будівельна діяльність) розроблені на

виконання Закону України "Про ліцензування певних видів

господарської діяльності

Суб'єкти господарювання здійснюють діяльність з виконання

вишукувальних робіт для будівництва за таких умов:

2.1. Організаційних:

2.2. Кваліфікаційних

2.3. Технологічних

107. Поняття, ознаки та особливості зовнішньоекономічної діяльності.

ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» ГКУ, ЦКУ Підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2. Порядок використання коштів підприємства в іноземній валюті визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. Підприємство, яке здійснює зовнішньоекономічну діяльність, може відкривати за межами України свої представництва, філії та виробничі підрозділи, утримання яких здійснюється за кошти підприємства.Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне

право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами

України, незалежно від форм власності та інших ознак.

108. Правові форми реалізації сільськогосподарської продукції.

Реалізація сільськогосподарської продукції опосередковується договорами на її реалізацію, що укладаються безпосередньо між виробниками різних організаційно-правових форм господарювання, особистими підсобними господарствами та споживачами і заготівельниками. Застосування договірних умов реалізації забезпечуються свобода волевиявлення сільгосптоваровиробників у виборі виду договорів на реалізацію виробленої продукції, у розробленні змісту умов і порядку укладання договорів та їх виконання.

Під час біржових торгів за критерієм розрізняють такі біржові угоди: з негайним виконанням («угоди на реальний товар», «спотові угоди» або «касові угоди»). Така назва угод зумовлена тим, що придбання або відчуження товару передбачає у цьому разі саме «негайне» від 1 до 30 днів його виконання. За такою угодою товар має знаходитися на одному з указаних біржею складів і передаватися покупцеві негайно. За ціною, яка фіксується на час укладення угоди.

109. Критерії класифікації суб'єктів господарським правовідносин.

Основна класифікація суб’єктів господарського права може бути здійснена за змістом їх діяльності. За цим критерієм розрізняють такі види суб’єктів господарювання: а) господарські організації — підприємства та об’єднання підприємств, а також інші організації, передбачені Господарським кодексом України, що утворені для здійснення господарської діяльності та зареєстровані в установленому порядку як суб’єкти господарювання; б) фінансові та посередницькі установи; в) органи державної виконавчої влади, що здійснюють управління у сфері економіки; г) громадяни України та інші громадяни, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; ґ) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

110. Відмінність суб'єкта господарювання від суб'єкта організаційно-господарських повноважень.

Однією з категорій суб'єктів господарських правовідносин нарівні з суб'єктами господарювання є суб'єкти організаційно-господарських повноважень. Це особи, які мають повноваження щодо організації господарської діяльності, управління іншими суб'єктами та/або контролю за їх діяльністю.

Суб'є́кт господарюва́ння — юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, яка займається діяльністю з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншою господарською діяльністю; будь-яка юридична або фізична особа, яка здійснює контроль над суб'єктами господарювання, група суб'єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими.

111. Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.

Відповідно до ГКУ Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення цього Кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

112. Порівняльна правова характеристика правового становища товариства з обмеженою відповідальністю із товариством з додатковою відповідальністю.

ЗУ «Про господарські товариства» ЦКУ, ГКУ Товариством з додатковою відповідальністю визнається

товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники

такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до

статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум -

додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників

кратному розмірі до внеска кожного учасника.

Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в

установчих документах.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається

товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір

яких визначається установчими документами.

Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою

відповідальністю може досягати 100 осіб.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх

вкладів.

Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть

солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості

невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

113. Порядок та правові засади зміни місцезнаходження суб’єкта підприємницької діяльності.

ЗУ «Про жержавну реєстрацію юридичних осіб і фізичних соіб-підприємців»У разі якщо зміна відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, не пов'язана із змінами, що вносяться до установчих документів юридичної особи, або не підлягає державній реєстрації, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), подає (надсилає поштовим відправленням з описом вкладення) державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи юридичної особи заповнену реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі. Якщо зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, вносяться у зв'язку із зміною місцезнаходження та/або найменування юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, крім документів, передбачених частиною першою цієї статті, особа, уповноважена діяти від імені юридичної особи (виконавчого органу), додатково подає примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про внесення таких змін

114. Загальна характеристика та система законодавства про будівельну діяльність.

Будівельна діяльність відображається через будівництво. У зв’язку з цим звертає на себе увагу визначення терміну «будівництва», який передбачений у Рекомендаціях щодо безпеки та гігієни праці у будівництві від 20.06.1988 р. №175.

Порядку державного фінансування капітального будівництва, який затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України віл 21.12.2001 p. N 1764, ГКУ, ЦКУ,

115. Правове регулювання заставних закупок зерна та інтервенційних операцій.

Законодавство України про зерно та ринок зерна базується на

Конституції України і складається із ЗУ Про зерно та ринок зерна»Основними засадами державної політики по регулюванню ринку зерна є:

надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної

підтримки суб'єктам здійснення режиму заставних закупівель зерна

та суб'єктам державної аграрної інтервенції

забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому,

насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо

нарощування його експорту;

встановлення розміру суми бюджетної позики, розрахованої

виходячи з розміру встановленої мінімальної закупівельної ціни;

116. Особливості правового режиму публічних форм власності.

Право державної власності на засоби виробництва в суб'єктивному розумінні - це юридично визначена і забезпечена можливість суб'єкта цього права використовувати належні йому засоби виробництва своєю владою в інтересах народу України.Правові форми реалізації права державної власності ~ це врегульовані правом, різні за призначенням та способами здійснення види діяльності державних органів і державних господарських організацій, пов'язані з використанням державного майна. Можна виділити кілька таких форм:

Загальне управління фондом державної власності, що здійснюється вищими органами державної влади - Верховною Радою, Президентом, Кабінетом Міністрів України і реалізуються через їх повноваження щодо визначення складу, структури, динаміки розвитку єдиного фонду державної власності, нормативно-правового регулювання відносин державної власності, а також щодо передачі окремих частин єдиного фонду державної власності в господарське управління певних центральних органів виконавчої влади та встановлення порядку управління вказаними частинами. Господарське управління окремими частинами фонду державної власності стосовно засобів виробництва державної власності здійснюється головним чином господарськими міністерствами та відомствами, Фондом державного майна України, державними господарськими об'єднаннями та державними холдинговими компаніями - в частині делегованих їм функцій відповідними господарськими міністерствами через такі повноваження:

117. Державні та комунальні унітарні підприємства.

ГКУ: Державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

2. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

2. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

3. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

118. Використання природних ресурсів у сфері господарювання.

Природні ресурси як особлива категорія майна, що використовується у сфері господарювання, характеризуються особливим правовим режимом, якому притаманні такі риси:

І. Спеціальне регулювання, що здійснюється низкою таких нормативно-правових актів, як:

Конституція України: ст. 13 визначає коло об'єктів права власності Українського народу і права кожного громадянина користуватися цими об'єктами; ст. 14 - щодо землі як основного національного багатства, щодо гарантування та реалізації права власності на землю);

Господарський кодекс України, який містить гл. 15 "Використання природних ресурсів у сфері господарювання" (ст. 148 визначає особливості використання природних ресурсів у сфері господарювання; статті 149-153 визначають основні засади використання природних ресурсів суб'єктами господарювання, права та обов'язки останніх)

Цивільний кодекс України: ч. 2 ст. 13 ЦК закріплює обов'язок учасників цивільних відносин при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які могли б завдати шкоди довкіллю; ст. 324 ЦК "Право власності Українського народу• спеціальні кодекси про окремі види природних ресурсів: Лісовий кодекс від

p., Кодекс "Про надра" від 27.07.1994 p., Водний кодекс від

p., Земельний кодекс від 25.10.2001 p.;

119. Способи та порядок припинення господарських договорів.

інститути розірвання та відмови від виконання господарських договорів мають єдину правову природу - припинення договірних відносин, проте відрізняються за способами їх здійснення. Якщо розірвання договору - це спосіб припинення договірних відносин шляхом звернення правомочної особи до зобов'язаної, то відмова від договору - це спосіб припинення договірних зобов'язань правомочною особою в односторонньому порядку. Відмова від виконання договору (зобов'язання) є одним з видів оперативно-господарських санкцій (п. 1 ч. 1 ст. 236 ГК України).

Договір припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

ліквідації суб'єкта господарювання;

загибелі (знищення) об'єкта за договором

120. Правове регулювання орендних відносин.

Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного майна регулюються, в першу чергу, Законом України «Про оренду державного та комунального майна», особливість якого полягає в тому, що він регулює дві групи відносин:

- організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, а також комунального майна;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна.

Важливе значення для регулювання орендних відносин мають інші акти законодавства України, зокрема, як зазначалось у попередніх питаннях, Цивільний кодекс (глава 25 «майновий найом»), декрети Кабінету Міністрів України «Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами і організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг» від 29 грудня 1992 р. № 17 - 92 та «Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності» від 11 січня 1993 р. № 5 - 93, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Методики оцінки вартості об’єктів оренди,

121. Особливості забезпечення суб'єктів господарювання аграрної сфери засобами виробництва.

ЗУ Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року

За́соби виробни́цтва — сукупність предметів та засобів праці, які використовуються людьми в процесі виробництва матеріальних благ і послуг. забезпечення в сільськогосподарському виробництві за допомогою системи державних організаційно-правових заходів

прибутку на авансований капітал, включаючи вартість земельних

ресурсів, не нижче середнього рівня по економіці держави; створення умов для реалізації та захисту прав селян на землю,формування ринкових земельних відносин, охорони земель; посилення соціального захисту сільського населення, встановлення заробітної плати та пенсійного забезпечення працівників сільського господарства не нижче середнього рівня в галузях економіки держави;

122. Відповідальність за порушення законодавства про державну реєстрацію, ліцензування та квотування.

Згідно з ЗУ Про ліцензування певних видів господарської діялності: До суб'єктів господарювання за провадження господарської

діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді

штрафів у розмірах, встановлених законом.

Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України.

Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який

згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за

наявністю ліцензій. Шкода, заподіяна порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

123. Захист прав суб’єктів господарювання.

Згідно з ГКУ Держава забезпечує захист прав і законних інтересів

суб'єктів господарювання та споживачів.

2. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на

захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси

зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів

державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні

інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання

недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та

законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його

порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

124. Підстави виникнення та припинення господарських зобов’язань.

ГКУ Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов'язань

1. Господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта,

що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених

законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які

йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом

господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або

суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та

інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон

пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

1. Господарське зобов'язання припиняється: виконанням,

проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної

вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та

зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через

неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим

Кодексом або іншими законами.

2. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його

розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

3. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань

застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

(435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

125. Установчі документи суб’єкта господарювання.

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

2. В установчих документах повинні бути зазначені

найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської

діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок

прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу

прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо

інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються

утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної

діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна,

порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю

суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок

вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності

суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок

його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

126. Правове регулювання господарських відносин у галузі будівельної діяльності.

Будівельна діяльність відображається через будівництво. У зв’язку з цим звертає на себе увагу визначення терміну «будівництва», який передбачений у Рекомендаціях щодо безпеки та гігієни праці у будівництві від 20.06.1988 р. №175Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006 р. № 1434, Закону України від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування»«Про планування і забудови територій»

ЗУ«Про планування і забудову територій» постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» від 30.09.2009 №1104

127. Правові засади господарської діяльності в аграрній сфері.

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 року № 448/96-ВР

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07 червня 1996 року № 236/96-ВР

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР

Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV

ГКУ, Земельний кодекс України,

128. Господарські правовідносини: поняття і види.

У сфері економіки виникають і функціонують різноманітні відносини, пов'язані з господарською діяльністю. Зокрема, держава здійснює функції загального управління економікою, З цією метою у центрі й на місцях діють органи державної виконавчої влади - міністерства, державні комітети, інші центральні органи. Отже, у народному господарстві складаються управлінські відносини між цими органами та підприємствами. Ці відносини регулюються адміністративним правом, тобто є адміністративними правовідносинами.

У народному господарстві застосовується наймана праця працівників. Відносини щодо організації її застосування, оплати праці, часу праці і відпочинку, гарантій та компенсацій тощо регулює трудове право.

Господарюючі суб'єкти у процесі господарювання володіють і користуються природними ресурсами. Відносини щодо природокористування регулюються природоресурсовими галузями права (земельне, водне, гірниче, лісове, екологічне тощо).

Господарюючі суб'єкти формують з прибутку і використовують власні фінансові ресурси, є платниками податків тощо. Отже, вони є суб'єктами фінансових правовідносин.

Між підприємствами, підприємцями та громадянами виникають майнові відносини щодо задоволення особистих потреб громадян у товарах, роботах і послугах. Ці відносини регулює цивільне право.

129. Поняття, права та обов’язки вкладників у командитному товаристві.

ЗУ Про господарські товариства» Стаття 79. Права вкладників командитного товариства

Вкладник командитного товариства має право:

а) одержувати частину прибутку товариства відповідно до його

частки у складеному капіталі товариства в порядку, встановленому засновницьким договором (меморандумом);

б) діяти від імені товариства в разі видачі йому довіреності

та відповідно до неї;

в) переважно перед третіми особами набувати відчужувану

частку (її частину) в складеному капіталі товариства відповідно до

положень цього Закону.

Якщо бажання викупити частку (її частину) виявили декілька

вкладників, зазначена частка розподіляється між ними відповідно до їхніх часток у складеному капіталі товариства;

г) вимагати першочергового повернення вкладу в разі ліквідації товариства;

д) ознайомлюватися з річними звітами та балансами товариства;

е) після закінчення фінансового року вийти з товариства та

одержати свій вклад у порядку, встановленому засновницьким

договором (меморандумом);

130. Правова характеристика порушень у сфері законодавства про захист економічної конкуренції.

Статтею 17 Закону України "Про захист економічної конкуренції" забороняються дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), що полягають у схиленні суб'єктів господарювання, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю до порушень законодавства про захист економічної конкуренції, створенні умов для вчинення таких порушень чи їх легітимації.

Четверту групу порушень законодавства про захист економічної конкуренції становить обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб'єктів господарювання, об'єднань, яка полягає у тому, що суб'єктам господарювання, об'єднанням забороняється схиляти інших суб'єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а також примушувати інших суб'єктів господарювання до:

- антиконкурентних узгоджених дій, визначених ст. 6 Закону;

- узгоджених дій, визначених статтями 7, 8, 9 та 10 Закону;

- участі у концентрації суб'єктів господарювання, визначеної ст. 22 Закону (ст. 18 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

131. Правові засади регулювання ринку зерна.

ЗУ «Про зерно та ринок зерна в Україні»Метою цього Закону є:

забезпечення продовольчої безпеки держави;

формування сприятливої для ринку зерна інвестиційної,

кредитної, податкової, митної політики;

оптимізація структури та ефективності зернового виробництва з урахуванням потенціалу природно-кліматичних умов та ринкової кон'юнктури;

забезпечення функціонування ринку зерна на засадах поєднання

вільної конкуренції та державного регулювання з метою

збалансування інтересів суб'єктів господарювання та держави;

встановлення державного контролю за якістю зерна, продуктів

його переробки та сортового насіння;

стабілізація ринкових ресурсів зерна; ГКУ, ЦКУ,

132. Державний нагляд і контроль у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини.

ЗУ «Про безпечність та якість харчових продуктів» державний нагляд - діяльність органів виконавчої влади, що здійснюється періодично з метою забезпечення дотримання відповідних санітарних заходів і технічних регламентів особами, які здійснюють виробництво та/або обіг об'єктів санітарних заходів і технічних регламентів; Державний нагляд здійснюється санітарною та ветеринарною службою Харчові продукти та потужності (об'єкти),

підконтрольні Санітарній службі та Ветеринарній службі

133. Поняття та предмет господарського права: теоретичний та законодавчий підходи.

ГП – це комплексна галузь права, яка являє собою сукупність норм, які регулюють відносини за участю підп-в, установ, орг-цій, підпр-ців у ході здійснення своєї госп-ї діяльності. Господарські відносини у сфері економіки України становлять предмет госп права. Зміст предмета ГП, визначається 2-ма основними поняттями:”народне господарство” і “господарська діяльність”. До народного господарства належать усі розташовані на території України підприємства, установи, організації. Господарська діяльність як предмет госп. Права за ЗУ “Про зовн екон діяльність” за ЗУ “Про ліцензування певних видів госп-ї діяльності” - будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт;

134. Компетенція загальних зборів акціонерного товариства.

ЗУ «Про акціонерні товариства»Загальні збори можуть вирішувати будь-які питання діяльності акціонерного товариства.

2. До виключної компетенції загальних зборів належить:

1) визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

4) прийняття рішення про зміну типу товариства;

5) прийняття рішення про розміщення акцій

6) прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

7) прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства;

8) прийняття рішення про дроблення або консолідацію акцій;

9) затвердження положень про загальні збори, наглядову раду, виконавчий орган та ревізійну комісію (ревізора) товариства, а також внесення змін до них;

135. Правила встановлення ціни в господарському договорі.

Відповідно до ГК України Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

6.У разі визнання погодженої сторонами в договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умови договору щодо ціни.

136. Особливості комерційного посередництва як виду господарської діяльності.

Комерційне посередництво (агентська діяльність) є

підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним

агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними

господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в

інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він

представляє.

2. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання

(громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним

на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.

3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в

чужих інтересах, але від власного імені. В сновних положеннях ГК, в яких згадується посередницька діяльність. Так, ч.3 ст.263 ГК вказує на комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності як на одному з різновидів господарсько-торговельної діяльності; глава 31 ГК містить загальні положення про комерційне посередництво (агентські відносини) у сфері господарювання; § 3 глави 35 ГК «Посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами. Фондова біржа» регулює відносини щодо здійснення посередництва торговцями цінних паперів.

137. Правове регулювання господарських відносин у харчовій промисловості.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 07 червня 1996 року № 236/96-ВР

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах» від 15 вересня 1995 року № 327/95-ВР

ГКУ, ЦКУ,

138. Державне регулювання виробництва та обігу спиртів, алкоголь­них напоїв, тютюнових виробів.

ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»Виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах, а біоетанолу - на підприємствах усіх форм

власності за наявності у них ліцензій.

139. Загальна характеристика засобів державного регулювання господарських відносин.

Для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного та соціального розвитку держава застосовує різноманітні засоби регулювання господарських відносин. До них належать державне замовлення, державне завдання; сертифікація та стандартизація; застосування нормативних лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податко­вих та інших пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Умови, обсяги та порядок застосування засобів державного регулювання господарських відносин визначаються Господарським кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку.

Законодавець виходить при цьому з того, що правова регламентація господарської діяльності в наш час — в період переходу до соціальної ринкової економіки — і повинна спрямовуватися на закріплення в за­конодавстві економічно і морально обгрунтованих принципів функціонування економіки в умовах конкуренції.

140. Використання прав інтелектуальної власності у сфері господарювання.

ЗУ «Про авторське право і суміжні права» ГКУ,ЦКУУ сфері господарювання широко застосовуються об'єкти права промислової власності або так звані "промислові права". Право промислової власності - це суб'єктивні права на різноманітні результати інтелектуальної творчості (технічні та нетехнічні), яким надається спеціальна правова охорона з огляду на їх важливе значення для господарської діяльності (виробничої та торговельної). До об'єктів права промислової власності належать:

винаходи та корисні моделі;

промислові зразки;

орти рослин та породи тварин;

торговельні марки (знаки для товарів і послуг);

комерційне (фірмове) найменування;

географічне зазначення;

комерційна таємниця;

комп'ютерні програми;

компіляція даних (бази даних);

виконання;

наукові відкриття;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

інші об'єкти, передбачені законом.

141. Патентування окремих видів господарської діяльності.

ЗУ Про патентування деяких видів підприємницької діяльності Об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є

торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням

інших форм розрахунків та кредитних карток на території України,

діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи

операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній

валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання

послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

орговий патент видається за плату суб'єктам підприємницької діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням цих суб'єктів або місцезнаходженням їх

структурних (відокремлених) підрозділів, суб'єктам підприємницької діяльності, що провадять торговельну діяльність або надають побутові послуги (крім пересувної торговельної мережі), за місцем реєстрації цих суб'єктів.

142. Підстави визнання боржника банкрутом.

аконом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі – Закон про банкрутство) встановлено, що господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 22 цього Закону).

Виходячи з аналізу положень Закону про банкрутство, такими випадками є: 1) за клопотанням комітету кредиторів про введення процедури ліквідації (ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство);

2) за наявності незадовільних наслідків процедури санації (ч. 6 ст. 18, ч. 12 ст. 19, ч. ч. 6, 11 ст. 21 Закону про банкрутство);

3) у разі банкрутства фізичних осіб - підприємців (ст. ст. 47 - 49 Закону про банкрутство);

4) внаслідок настання обставин, передбачених ч. 8 ст. 50 Закону про банкрутство;

5) у разі застосування судом спрощених процедур банкрутства (ст. ст. 51, 52 Закону про банкрутство).

143. Відповідальність за порушення законодавства щодо виробництва та обігу спиртів, алкоголь­них напоїв, тютюнових виробів.

ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим

плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним

законодавством До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів

144. Загальні правові засади господарювання у нафтогазовому комплексі.

ЗУ «Про нафту і газ»

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у

зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою

родовищ нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією

нафти, газу та продуктів їх переробки, незалежно від форм

власності господарюючих суб'єктів - учасників таких відносин. Регулювання відносин у нафтогазовій галузі має особливості,

пов'язані з об'єктивними умовами функціонування галузі:

постійним і безперервним збалансуванням видобутку, постачання і споживання газу, для забезпечення якого встановлюється єдине диспетчерське (оперативно-технологічне) управління Єдиною

газотранспортною системою України;наявністю Єдиної газотранспортної системи України для газопостачання споживачів;

Дата добавления: 2015-11-30