Читайте также:
|
Згідно з ГКУ Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом.
Монопольним може бути визнано також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених закономЗловживання монопольним становищем – нав’язування умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище, або допоміжних умов, які не торкаються предмету договору, в тому числі нав’язування товару, виїмка з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку і встановлення монопольних цін, частковий або повний відказ від реалізації або закупки товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін, інші дії, направлені на створення перепонів доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємств, встановлення монопольних цін на свої товари, також дискримінаційних цін, які обмежують права окремих споживачів.
83. Правове регулювання господарських відносин у галузі зв’язку та телекомунікацій.
Особливості правового регулювання господарських відносин визначаються залежно від сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини, особливостей галузі господарювання, виду господарської діяльності, економічної форми результату господарської діяльності, простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку), особливостей суб'єктів, між якими виникають господарські відносини.
Меморандум про співробітництво у сфері регулювання галузі зв'язку між Національною комісією з питань
регулювання зв'язку України та Норвезьки органом регулювання зв'язку
Р І Ш Е Н Н Я 10.06.2008 N 1065 Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії Державної інспекції зв'язку, Українського державного центру радіочастот та органів внутрішніх справ України з питань запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства в галузі зв'язку
ГКУ, ЦКУ, Конституція України
84. Основні права та обов'язки суб'єкта господарювання, їх коротка характеристика.
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Суб'єкти господарювання мають також обов'язки, передбачені природоохоронним законодавством
раціонально використовувати природні ресурси;
o охороняти довкілля від забруднення, іншого шкідливого впливу;
o своїм коштом відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природних ресурсів тощо
85. Види та зміст господарсько-правових санкцій.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, у результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:
відшкодування збитків;
штрафні санкції;
оперативно-господарські санкції.
Крім зазначених до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються в порядку, визначеному законом, безпосередньо учасниками господарських відносин або через звернення до господарського суду, а адміністративно-господарські санкції — спеціально вповноваженими державними органами або вповноваженими органами місцевого самоврядування.
86. Правовий статус малих, середніх та великих підприємств.
Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.
Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.
Усі інші підприємства визнаються середніми.
87. Поняття, форми та види банківського кредиту.
Стаття 1 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.Кредити, які надаються банками, поділяються:
за строками користування на:
а) короткострокові - до 1 року; можуть надаватися банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженням коштів у відповідному періоді;
б) середньострокові - до 3 років; можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;
в) довгострокові - понад 3 роки; можуть надаватися для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.;
за забезпеченням на:
а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);
б) гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);
в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової організації);
г) незабезпечені (бланкові);
за ступенем ризику на:
а) стандартні кредити;
б) кредити з підвищеним ризиком;
за методами надання на:
а) кредити, що надаються у разовому порядку;
б) кредити, що надаються відповідно до кредитної лінії. Під кредитною лінією розуміється згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний проміжок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів;
в) гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання);
за строками погашення на:
а) кредити, що погашаються водночас;
б) кредити, що погашаються у розстрочку;
в) кредити, що погашаються достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
г) кредити, що погашаються з регресією платежів;
88. Корпоративні права як об’єкт господарських правовідносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 167 Господарського кодексу України під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
В Законі України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 р. дане визначення корпоративним правам. Корпоративні права - сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами;
89. Способи захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарських відносин.
Господарські права та інтереси суб’єктів господарської діяльності відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України захищаються такими способами:
– визнання наявності або відсутності прав суб’єктів господарювання;
– визнання повністю чи частково недійсними актів органів державної влади та місцевого самоврядування;
– відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;
– припиненням дій, що порушують права або створюють загрозу їх порушення;
– присудження до виконання обов’язку в натурі;
– відшкодування збитків;
–застосування штрафних, оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій;
– встановлення, зміною чи припиненням господарських правовідносин.
90. Поняття, система та основні характеристики господарського законодавства.
Система господарського законодавства загалом обумовлена предметом регулювання. Предметом господарського законодавства є господарські відносини у спеціальному розумінні, тобто відносини між організаціями щодо виробництва й реалізації продукції, відносини в капітальному будівництві, відносини в закупівлі сільськогосподарської продукції в аграрних товаровиробників, відносини організацій усіх видів транспорту з клієнтами та між собою, відносини в державному страхуванні, зовнішньоекономічній діяльності, планові та господарсько-процесуальні відносини. Це — погляд представників теорії господарського права, згідно з яким господарське законодавство являє собою окрему галузь — систему нормативних актів, правила яких регулюють господарські відносини щодо організації і здійснення господарської діяльності в галузі суспільного виробництва й обігу.
Теорія господарського права виходить з того, що як галузь господарське законодавство окреслене тільки господарськими відносинами і не включає всіх нормативних актів (фінансового,
адміністративного, трудового права тощо), котрі теж регулюють народне господарство.
Правильність такого підходу підтверджує ст. 4 ГК, згідно з якою предметом регулювання Кодексу не є:
майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України;
земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони рослинного і тваринного світу, територій та об’єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря;
трудові відносини;
фінансові відносини за участі суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
91. Правовий статус майна фізичної особи-підприємця, що використовується ним для підприємницької діяльності.
Якщо фізична особа - підприємець визнана безвісно
відсутньою, недієздатною чи її цивільна дієздатність обмежена або
якщо власником майна, яке використовувалося у підприємницькій
діяльності, стала неповнолітня чи малолітня особа, орган опіки та
піклування може призначити управителя цього майна.
Орган опіки та піклування укладає з управителем договір про
управління цим майном.
2. При здійсненні повноважень щодо управління майном
управитель діє від свого імені в інтересах особи, яка є власником
майна.
3. У договорі про управління майном встановлюються права та
обов'язки управителя.
Орган опіки та піклування здійснює контроль за діяльністю
управителя майном відповідно до правил про контроль за діяльністю
опікуна і піклувальника.
4. Договір про управління майном припиняється, якщо відпали
обставини, на підставі яких він був укладений.
92. Правове становище товариства з додатковою відповідальністю.
ЗУ «Про господарські товариства»Стаття 65. Поняття товариства з додатковою відповідальністю
Товариством з додатковою відповідальністю визнається
товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники
такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до
статутного (складеного) капіталу, а при недостатності цих сум -
додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників
кратному розмірі до внеска кожного учасника.Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються
норми статей 4, 11, 52-64 цього Закону з урахуванням особливостей,
передбачених даною статтею.
93. Форми господарсько-правової відповідальності, їх особливості.
Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідальності — залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування. В юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо кількості форм господарсько-правової відповідальності. Відповідно до однієї з доктринальних класифікацій, яка дається в навчальному посібнику “Господарське право: Практикум”, формами господарсько-правової відповідальності є:
- відшкодування збитків;
- сплата неустойки;
- конфіскація як вид господарсько-правових санкцій;
- господарсько-адміністративні штрафи;
- оперативно-господарські санкції;
- планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;
- господарсько-організаційні санкції. Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника господарських правовідносин за рахунок іншого суб'єкта — правопорушника.
Господарсько-адміністративний штраф - це грошова сума, що сплачується до державного бюджету суб'єктом господарювання - правопорушником у передбачених законом випадках.
94. Зміст та особливості підрядних контрактів у будівельній діяльності.
Договір підряду відповідно до цієї статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.
3. Забезпечення будівництва матеріалами, технологічним, енергетичним, електротехнічним та іншим устаткуваннямпокладається на підрядника, якщо інше не передбачено законодавством або договором
4. Зміст договору підряду на капітальне будівництво, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати цьому замовленню.
95. Укладення мирової угоди в процедурі банкрутства: порядок та правові наслідки.
мирова угода - домовленість між боржником та кредитором
(групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів
або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення
боргів);. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії
провадження у справі про банкрутство.
3. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів
приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів -
членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі
кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника,
висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.
4. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені
боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим
санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів
управління та керівника боржника і підписують її.
5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету
кредиторів.
96. Поняття та місце державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (2003 р.).
Ч. 2 ст. 58 ГК України зазначає, що відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації.
Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.
Поняття державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців визначено у ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців": державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
97. Правове регулювання лізингових відносин.
Однією з причин повільного запровадження лізингу в нашій державі певний час була відсутність правових норм, покликаних регулювати ці суспільні відносини. Щоправда, в ст. З Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. зазначалося, що банки можуть виконувати, зокрема, таку банківську операцію, як придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг).Закон "Про лізинг" Постанова КМУ від 18.09.97р. №1031-97-п “Про створення державного лізингового фонду для технічного переоснащення сільського господарства”
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 43 | Нарушение авторских прав